Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2а/0570/16855/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року справа №2а/0570/16855/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Іллінові О.Є.,

за участю: представника позивача Тимофєєва О.М.(довіреність від 14.01.2013р.),

представника відповідача Михайлова О.М.(довіреність від 18.09.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСМ Україна» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 17.10.2012 року № 0002952340 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 26040,00 грн., з яких основний платіж - 20 832,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5 208,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наполягає на правомірності своїх дій і зазначає, що під час проведення документальної невиїзної перевірки було встановлено, що позивачем за період з 01 по 31 липня 2011 року до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включено суму ПДВ у розмірі 20 832,00 грн. по контрагенту ТОВ «Консоль плюс», який штучно сформував податкове зобов'язання по угодам, які мають ознаки нікчемності.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСМ Україна» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Донецької міської ради 27 січня 2009 року за №12661020000032440, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька, є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Консоль Плюс» за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 28 вересня 2012 року №395/22-5/36307619.

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.135.1, п.135.4 ст.135, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму витрат за ІІ-ІV квартал 2011 року у розмірі 49060,00 грн. та суму доходів за ІІ-ІV квартал 2011 року у цьому розмірі, та п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на 20832,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 26040,00грн., з якої основний платіж 20832,00 грн. та штрафна санкція у розмірі 5208,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Консоль Плюс» (Постачальник) укладено договір №040711 від 04 липня 2011 року, предметом якого є зобов'язання Постачальника передати у встановлені договором строки SM50 Sensor Module в комплекті для виміру NO2, а Покупцем - прийняти товар та оплатити його. Найменування, комплектність, кількість та якість товару вказані в специфікаціях товару, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP-Донецьк, Україна (інкотермс-2000). Загальна сума договору складає 124992,00 грн, в тому числі ПДВ 20832,00 грн.

Спір у даній справі виник через висновки податкового органу про нікчемність договору №040711 від 04 липня 2011 року, через суперечність інтересам держави та суспільства, а також у зв'язку відсутністю товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт здійснення послуг з поставки товару та могли б надати змогу визначити фактичну вартість отриманих позивачем товарів, сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання відповідності продукції, які б підтверджували походження товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт безтоварності наведеної господарської операції, тому позивачем, в свою чергу, правомірно сформовано податковий кредит по цій господарській операції, оскільки таке право підтверджується наданими ним первинними документами.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів наведені документи, які наявні в матеріалах справи, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, судом встановлено, що транспортування товару відбувалось шляхом самовивезення, оскільки товар є малогабаритним.

Апелянт наполягає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Консоль Плюс», є нікчемною та не спрямована на настання реальних наслідків, у зв'язку з відсутністю у останнього трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, тощо.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, виходячи з наступного.

Посилаючись на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, апелянт не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність правочину.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і постанову прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 25 березня 2013 року.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 рокув адміністративній справі № 2а/0570/16855/2012- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко