Рішення

від 28.01.2013 по справі 20/098-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2013 р. Справа № 20/098-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна»

до Приватного підприємства «Паларіс»

про стягнення 186999,32 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Близнюк Ю.В., довір. № 07 від 09.01.2013 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Паларіс» (далі - відповідач) про стягнення 186999,32 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 27.04.2010 р. з ПП «Паларіс» договору поставки № 20/05/2010, згідно з яким ТОВ «КВС-Україна» зобов'язувалось передавати у власність відповідача товар, а ПП «Паларіс» зобов'язувалось приймати і оплачувати його.

Згідно умов договору відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 249401,80 грн., який ПП «Паларіс» був частково оплачений, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 107401,80 грн. основного боргу, 46780,56 грн. пені, 11814,20 грн. інфляційних втрат, 8262,58 грн. 3% річних, 10740,18 грн. штрафу, 2000,00 грн. збитків, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 14.01.2013 р. та 28.01.2013 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання 14.01.2013 р. та 28.01.2013 р. не з'явився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.01.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» (постачальник) та Приватним підприємством «Паларіс» (покупець) було укладено договір поставки № 20/05/2010, відповідно до п. 1.1 якого у терміни і на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати покупцю насіння кукурудзи (товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару визначається в додатках до договору, що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності з п. 3.1 договору порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі прийняти товар і оплатити його.

Факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 8.4 договору у випадку несплати у строк платежів за даним договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більш ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується виплатити постачальнику дану суму боргу, з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з п. 8.5 договору у відповідності з ст. 259 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання здійснюється за весь період прострочення зобов'язання без обмеження строку.

Пунктом 8.7 договору передбачено, що у відповідності з п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони погодились, що у випадку звернення стороною до суду, внаслідок порушення другою стороною своїх зобов'язань за даним договором, сторона, що ініціює судовий процес має право додатково за рішенням суду стягнути з винної сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000,00 грн.

Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 01.12.2010 р. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишились невиконаними ним (п. 11.1 договору).

27.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» та Приватним підприємством «Паларіс» було підписано додаток № 1 до договору поставки № 20/05/2010, відповідно до п. 1 якого постачальник постачає покупцю партію насіння кукурудзи на загальну суму 249401,80 грн.

Згідно з п. 7 додатку оплата здійснюється у наступному порядку: попередня оплата в розмірі 30% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється до 30.04.2010 р.; другий етап оплати суми в розмірі 30% від загальної вартості товару за даним додатком здійснюється не пізніше 01 вересня 2010 року; третій (остаточний) етап оплати суми в розмірі 40% від загальної вартості товару за даним додатком, здійснюється не пізніше 01 грудня 2010 року.

У відповідності з п. 8 додатку, цей додаток доповнює договір поставки № 20/05/2010 від 27.04.2010 р. та є його невід'ємною частиною.

ТОВ «КВС-Україна» було поставлено ПП «Паларіс» товар на загальну суму 249401,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 80253140 від 28.04.2010 р.

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю ЯПМ № 551973 від 29.04.2010 р., виданою ПП «Паларіс» на ім'я Гордієнка В.М., на отримання насіння кукурудзи у кількості 390 посівних одиниць, оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копію довіреності долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Як зазначалося у позові, відповідачем було частково оплачено товар в сумі 142000,00 грн., що підтверджується довідкою № 153/IV від 10.01.2013 р. ПАТ «УніКредит Банк» щодо надходжень від ПП «Паларіс» на банківський рахунок ТОВ «КВС-Україна» за період з 01.01.2009 р. до 09.01.2013 р. грошових коштів, у тому числі - 67000,00 грн. 07.05.2010 р., 50000,00 грн. 24.11.2011 р. та 25000,00 грн. 06.12.2011 р.

ТОВ «КВС-Україна» було направлено ПП «Паларіс» претензію № 302 від 31.05.2012 р. про перерахування заборгованості на суму 107401,80 грн. та штрафних санкцій на суму 48885,83 грн.

Відповідь на претензію отримано не було.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за поставлений товар за договором поставки № 20/05/2010 від 27.04.2010 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості за договором поставки № 20/05/2010 від 27.04.2010 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару № 20/05/2010 від 27.04.2010 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 107401,80 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 46780,56 грн. пені та 10740,18 грн. штрафу, керуючись приписами п. 8.4 договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 8.4 договору, у випадку несплати у строк платежів за даним договором, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка. В разі прострочення сплати за товар по кожному з етапів оплати більш ніж на 7 календарних днів, покупець зобов'язується виплатити постачальнику дану суму боргу, з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу, сплатити пеню та додатково, крім пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Розмір штрафу, визначений позивачем, становить 10740,18 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 46780,56 грн., у тому числі - за період з 01.05.2010 р. до 07.05.2010 р. на суму 74820,54 грн. в сумі 314,25 грн., з 08.05.2010 р. до 01.09.2010 р. на суму 7820,54 грн. в сумі 463,76 грн., з 02.09.2010 р. до 01.12.2010 р. на суму 82641,08 грн. в сумі 3008,14 грн., з 02.12.2010 р. до 24.11.2011 р. на суму 182401,80 грн. в сумі 26119,94 грн., з 25.11.2011 р. до 06.12.2011 р. на суму 132401,80 грн. в сумі 635,53 грн., з 07.12.2011 р. до 18.12.2012 р. на суму 107401,80 грн. в сумі 16238,96 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 8262,58 грн. за період з 01.05.2010 р. до 18.12.2012 р. на суму, який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 11814,20 грн. за період з травня 2010 року до грудня 2012 року та є арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позовна заява містить вимогу щодо стягнення з відповідача 2000,00 грн. збитків, керуючись приписами п. 8.7 договору.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 8.7 договору, у відповідності з п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони погодились, що у випадку звернення стороною до суду, внаслідок порушення другою стороною своїх зобов'язань за даним договором, сторона, що ініціює судовий процес має право додатково за рішенням суду стягнути з винної сторони збитки, що пов'язані з витратами на відновлення порушеного права або захисту законних інтересів (крім судових витрат), у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2000,00 грн.

В свою чергу, пунктом 5 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2000,00 грн. збитків є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Паларіс» (08350, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Глибоке, вул. Леніна, 21, код 30414685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВС-Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, код 31189761) - 107401 (сто сім тисяч чотириста одну) грн. 80 коп. основного боргу, 46780 (сорок шість тисяч сімсот вісімдесят) грн. 56 коп. пені, 10740 (десять тисяч сімсот сорок) грн. 18 коп. штрафу, 11814 (одинадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 8262 (вісім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 58 коп. 3% річних, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. збитків, 3739 (три тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн. 98 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 04.02.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна