Постанова

від 31.01.2013 по справі 5017/2981/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р.Справа № 5017/2981/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Мікулі К.В.

за участю представників сторін станом на 17.01.2013 року:

від позивача: Друзьяк В.В., за довіреністю;

від відповідача: Маковейчук Д.С., за довіреністю;

за участю представників сторін станом на 31.01.2013 року:

від позивача: Друзьяк В.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Південний експрес"

на рішення господарського суду Одеської області від 12 листопада 2012 року

по справі № 5017/2981/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000", м. Лубни, вул. Івана Франка, 1

до Приватного підприємства „Південний експрес", Комінтернівський р-н, смт Комінтернівське, вул. Шкільна, 17

про стягнення 14664, 53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Південний експрес" про стягнення заборгованості в сумі 14664,53грн, з яких 12702,60грн. -основного боргу, 691,67грн. -пені та 1270,26грн. -штраф по заборгованості. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1609,50грн.

Відповідач у судові засідання суду першої інстанції не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 листопада 2012 року по справі № 5017/2981/2012 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство „Південний експрес" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12 листопада 2012 року по справі № 5017/2981/2012.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

08.01.2013 року до апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.

У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 30.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Автотехцентр-3000" (далі постачальник) та Приватним підприємством „Південний експрес" (далі покупець) був укладений договір поставки товару № 171, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного Договору.

Орієнтована сума Договору на момент його укладення становить 100 000,00 (сто тисяч гривень) в т.ч. ПДВ. Загальна сума кожної окремої поставки зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних на Товар. Остаточна загальна сума Договору визначається як сума всіх поставок Товару згідно видаткових накладних, підписаних з обох Сторін. Оплата Товару Покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10(десяти) календарних днів з моменту поставки Товару (п.3.3.- п.3.6. договору).

Відповідно до п. 7.1.-7.4. та 8.1. Договору за невиконання чи несвоєчасне виконання своїх зобов'язань винна Сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України та умов цього Договору. У випадку порушення строків оплати Товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочи в оплаті. Порушення Покупцем строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, вважається односторонньою відмовою від виконання умов цього Договору. За односторонню відмову від виконання умов Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого Товару. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань по цьому Договору. Всі спори Сторони намагатимуться вирішувати шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди, такий спір буде вирішуватися у відповідності з законодавством України в господарському суді за місцем знаходження відповідача.

Позивач на виконання своїх зобов'язань по Договору здійснив поставку товару на загальну суму 12702,60грн., що підтверджується видатковими накладними, які є в матеріалах справи.

На виконання своїх зобов'язань по Договору відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар по видатковій накладній №932/9 від 26.04.2012р. на суму 881,76грн. Таким чином заборгованість за товар отриманий по цій видатковій накладній становить 130,62 грн.

По всім іншим видатковим накладним (№977/9 від 03.05.12р., №1081/9 та №1078/9 від 15.05.12р.) оплата за отриманий товар так і не здійснювалась. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 12702,60грн.

Згідно п. 7.2. Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати Товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки в оплаті. Згідно розрахунку розмір пені за несвоєчасну оплату становить: 691,67 грн.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що Порушення Покупцем строків оплати більше ніж на 30 календарних днів, вважається односторонньою відмовою від виконання умов цього Договору. За односторонню відмову від виконання умов Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого Товару. Таким чином, згідно розрахунку розмір штрафу становить: 1270,26 грн.

Таким чином, станом на день складання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 14664,53 грн.

Внаслідок порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості за отриманий товар, враховуючи часткову оплату товару, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача основний бог у розмірі 12702, 60 грн., пеню в розмірі 691,67 грн., штраф в розмірі 1270,26 грн.

Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, дійшов до вірного висновку про існування заборгованості Приватного підприємства „Південний експрес" по оплаті вартості отриманого товару та задоволення позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №171 у розмірі 12702,60грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 691,67грн та штрафу, щодо порушення відповідачем строків оплати більш ніж на 30 календарних днів у розмірі 1270,26грн., то судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, обґрунтований, здійснений належним чином, тому підлягає задоволенню у розмірі пені - 691,67грн. та штрафу - 1270,26грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 14664,53грн, з яких 12702,60грн. - борг по оплаті вартості отриманого товару, 1270,26грн- штрафу за порушення строків оплати та 691,67грн. -пені.

Крім того, відповідач в своїй апеляційній скарзі не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем, однак не погоджується з величиною боргу на підтвердження чого надав додаткові документи, які на його думку підтверджують факт зменшення боргу на 2 000 грн.

На зазначені твердження судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Тобто кожна сторона повинна самостійно визначити предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового характеру, необхідних для доказування обставин у підтвердження позовних вимог.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися наданими їм правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати докази для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про належне виконання ним своїх обов'язків згідно спірних договорів, а надані ним виписки за рахунків не є такими, що в розумні вищезазначених статей можуть підтверджувати позицію, на яку посилається відповідач. Документ, на якому стоїть підпис невстановленої особи, без печатки підприємства не є належним документом, оформленим у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, виписки з рахунків повинні виготовлятись та оформлюватись відповідною установою банку, в якому відкриті зазначені рахунки, а не посадовою особою підприємства, щодо якого надається така виписка.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія, дослідивши надані відповідачем документи, дійшла до висновку, що відповідно до вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України надані виписки з рахунків взагалі не можуть розглядатися судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не було наведено жодних підстав неможливості надання даних документів в суд першої інстанції.

Таким чином, вказані виписки з рахунків повинні були надаватися до суду першої інстанції і не вбачається підстав для неможливості надання їх до господарського суду. Більш того, відповідач не заперечував такої можливості і навіть не навів обставин, згідно з якими їх не було надано до суду, тому судова колегія не приймає надані додаткові документи до уваги. Отже відповідач свідомо не скористався правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та зазначені документи не були надані вчасно до суду першої інстанції для їх належної правової оцінки саме з вини відповідача.

Отже судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище, а господарський суд дійшов до вірного висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення в повному обсязі.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Південний експрес", Комінтернівський р-н, смт Комінтернівське, на рішення господарського суду Одеської області від 12 листопада 2012 року по справі № 5017/2981/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 05 лютого 2013 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов