Рішення

від 21.01.2013 по справі 5009/4169/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 8/135/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.13 Справа № 5009/4169/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж"(69057, м.Запоріжжя, вул. Антенна, 8)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж плюс"(69009, м.Запоріжжя, вул.. Теплична, 10)

про стягнення 290357 грн. 67 коп. основного боргу за поставлений товар та надані послуги

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Волнова Ю.М., дов. від 22.03.2012 р.

Кузнєцов С.В.

Відповідача - Лазаренко Г.М., дов. від 01.11.2012 р.

Семак Д.М.

Семак М.М.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 290357 грн. 67 коп. основного боргу за поставлений товар та надані послуги.

В судовому засіданні, відкритому 28.11.2012 р., оголошувалася перерва до 12.12.2012 р. Розгляд справи відкладався до 21.12.2012 р., 21.01.2013 р. Строк вирішення спору продовжувався відповідно до ст.. 69 ГПК України за клопотанням сторін.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 21.01.2013 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування заявлених вимог з посиланням на ст.ст. 16, 625 ЦК України, ст. ст. 20, 193 ГК України зазначає, що при здійсненні господарської діяльності між ТОВ «Укрелектромонтаж» та ТОВ «Укрелектромонтаж плюс» виникли майново-господарські зобов'язання, відповідно до яких позивач продав, а відповідач прийняв та зобов'язався сплатити встановлену ціну за товар, а також оплатити виконані роботи на загальну суму 364407,70 грн. Факт передачі і прийняття товару та виконання робіт підтверджується накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та актами. Позивач вказує, що відповідачем частково оплачено прийнятий товар в сумі 74050 грн. 03 коп., внаслідок чого заборгованість складає 290357,67 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що у видаткових накладних, на які позивач посилається на підтвердження виникнення певних договірних відносин з відповідачем, не вказані посади осіб, відповідальних за здійснення цієї господарської операції і правильність її оформлення, а також інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, відповідач зазначає, що позивач частину товарно-матеріальних цінностей передав по видатковим накладним невстановленим особам без довіреності відповідача. В частині наданих позивачем довіреностей відповідача хоча і є відбиток печатки ТОВ «Укрелектромонтаж плюс», але відсутній підпис Кузнєцова С.В., який на той час був директором товариства. На всіх довіреностях відсутній підпис головного бухгалтера товариства, внаслідок чого відповідач вважає довіреності недійсними в силу пороку форми. Відповідач вказує, що на всіх наданих позивачем довіреностях ТОВ «Укрелектромонтаж Плюс» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрелектромонтаж» підроблено підпис осіб, що одержали товарно-матеріальні цінності - Семака Д.М. та Семака М.М. В журналі реєстрації довіреностей ТОВ «Укрелектромонтаж Плюс» відсутній підпис особи, яка б отримала надані позивачем до суду довіреності. Відповідачем зазначено, що враховуючи зміст видаткових накладних, по яких передано товар і на які позивач посилається як на підставу виникнення договірних відносин між сторонами така умова договору поставки, як його предмет і ціна, є істотною. Сторонами спірних правовідносин не досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які визначено для договору поставки, що дає підстави відповідачу стверджувати про те, що договір між сторонами не відбувся.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, внаслідок наступного:

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів, якими в силу ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. Статтею 208 ЦК України встановлено, що право чини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Відповідно до ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач вказує, що при здійсненні господарської діяльності з відповідачем виникли певні правовідносини щодо купівлі-продажу товару та надання послуг шляхом укладення правочину в спрощений спосіб, тобто передання товару за накладними та отримання його уповноваженими представниками відповідача згідно довіреностей. Відповідач заперечує укладення з позивачем правочину та вказує, що на наданих позивачем довіреностях № 4 від 31.05.2011 р., № 8 від 24.06.2011 р., № 8 від 31.08.2011 р., № 8 (продовження) від 31.08.2011 р., № 11 від 14.07.2011 р. та № 14 від 29.07.2011 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрелектромонтаж», підроблено підписи осіб, що одержали товарно-матеріальні цінності - Семака Д.М. та Семака М.М. Відповідач заявив про призначення почеркознавчої експертизи щодо підпису осіб, зазначених як отримувачів.

В судовому засіданні 21.01.2013 р. позивачем заявлено клопотання про відмову від доказів, у якому позивач просив при вирішенні спору не враховувати надані ним докази, а саме довіреності № 4 від 31.05.2011 р., № 8 від 24.06.2011 р., № 8 від31.08.2011 р., № 8 (продовження) від 31.08.2011 р., № 11 від 14.07.2011 р., та № 14 від 29.07.2011 р., оскільки не може нести відповідальність за документи, отримані від контрагента. При цьому, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на інші надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд не вбачає необхідності в проведенні експертизи.

Як вбачається, предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар та отримані послуги. До предмету доказування у цій справі входить доведення факту отримання боржником товару та послуг.

Як вказує позивач, в період з 31.05.2011 р. по 30.09.2011 р. за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, та актами здачі прийняття виконаних робіт № ОУ-0000129 від 29.08.2011 р. та № ОУ-0000130 від 31.08.2011 р. ним передано представнику відповідача товар та надано послуги на загальну суму 364407,70 грн. Зазначені накладні та акти в графі «Отримав» підписані та підписи скріплені печаткою товариства «Укрелектромонтаж плюс». Відповідач заперечує надання відповідних повноважень представникам та підписання ними видаткових накладних та актів. Також вказує, що товар відповідачем не приймався.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99) довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Також, згадана Інструкція містить вимоги до осіб, що відпускають цінності, а саме: забороняється відпускати цінності у випадках:

а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність;

в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу;

г) закінчення строку дії довіреності;

д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

Відповідно до п. 15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Допущені позивачем (постачальником) порушення правил відпуску товарно-матеріальних цінностей позбавляють документи, на які він посилається, доказової сили.

Доводи позивача про стягнення заявленої суми боргу у розмірі 290357 грн. 67 коп. обґрунтовуються фактом здійснення відповідачем оплати пред'явлених рахунків, що, на думку позивача, є доказом отримання покупцем товару та послуг. Доводи позивача суд знаходить хибними, оскільки рахунок-фактура не є свідченням факту здійснення господарської операції, яка може підтверджуватися лише первинними документами бухгалтерської звітності.

Щодо посилань позивача на акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) суд зазначає, що з наданих актів № ОУ-0000129 від 29.08.2011 р. та № ОУ-0000130 від 31.08.2011 р. вбачається, що зазначені акти не містять істотних умов, а саме переліку наданих послуг, узгодження їх вартості. При цьому, вказані акти з боку товариства «Укрелектромонтаж плюс» підписано без зазначення прізвища особи, якою вчинено підпис. Оформленого у письмовій формі договору сторони не надали суду, а із наданих актів надання послуг не вбачається, що сторонами досягнуто згоди щодо переліку виконаних робіт та їх вартості. Внаслідок встановленого, факт надання послуг за актами № ОУ-0000129 від 29.08.2011 р. та № ОУ-0000130 від 31.08.2011 р. не є доведеним.

Що стосується часткової оплати продукції, зазначеної у спірних поставках, судом встановлено: у період часу, що є предметом дослідження, усі фігуранти даних відносин - Ласка М.М., Семак Д.М., Семак М.М., Кузнєцов С.В. (пояснення надані в судовому засіданні) працювали та обіймали керівні посади одночасно на обох підприємствах - ТОВ «Укрелектромонтаж» та ТОВ «Укрелектромонтаж плюс» - та були їх учасниками. При цьому, часткові платежі товариством «Укрелектромонтаж Плюс», які позивач вважає визнанням факту поставки продукції та підтвердженням схвалення дій осіб, які прийняли продукцію, також були здійснені з відома та за розпорядженням Кузнєцова С.В., який вподальшому обіймав посаду у товаристві «Укрелектромонтаж».

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, пояснення представників та працівників товариств, суд не знаходить доведеним позивачем факт отримання відповідачем товару та послуг за спірними видатковими накладними та актами, внаслідок чого підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача 290357 грн. основного боргу відсутні.

В задоволенні позову відмовляється.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 29 січня 2013 року.

Суддя І.А. Попова