Постанова

від 19.04.2013 по справі 5009/4169/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.04.2013 р. справа №5009/4169/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПринцевської Н.М. Ломовцевої Н.В., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Міготіній К.С. за участю представників: від позивача: не з"явився від відповідача:не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж , м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 21.01.2013р. по справі№5009/4169/12 (суддя Попова І.А.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж , м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж плюс , м. Запоріжжя простягнення 290 357,67 грн. основного боргу за поставлений товар та надані послуги В судовому засіданні 19.03.2013р. оголошувалася перерва до 09.04.2013р., в судовому засіданні 09.04.2013р. оголошувалася перерва до 16.04.2013р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж , м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж плюс , м. Запоріжжя про стягнення 290 357,67 грн. основного боргу за поставлений товар та надані послуги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. у задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача 290 357,67грн. основного боргу за поставлений товар та надані послуги.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, а саме те, що між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб був укладений договір поставки товару - основних засобів. Проте відповідачем було лише частково проведено оплату за зазначеними в позові рахунками. Також, скаржник зазначає, що податкові декларації з податку на додану вартість та реєстр виданих та отриманих накладних за періоди, в яких було проведено реалізацію основних засобів, підтверджують факт прийняття основних засобів та наявність обов'язку щодо оплати отриманого товару. На думку апелянта, господарським судом було необґрунтовано відхилено клопотання позивача про витребування господарським судом податкових декларацій з податку на додану вартість та звіту про суми нарахованої заробітної плати. Вважає необґрунтованим твердження суду першої інстанції про недоведеність факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг та зазначає, що господарський суд не звернув увагу на невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 12.11.2012р. щодо надання доказів в обґрунтування відзиву на позов та проведення звірки розрахунків.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. у справі №5009/4169/12.

Позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за період з травня 2011року по вересень 2011 року.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягав на заявленому клопотанні.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, проти заявленого клопотання заперечував.

Колегія суддів вважає заявлене позивачем клопотання таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтями 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судова колегія вважає необґрунтованим клопотання позивача про витребування у відповідача податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оскільки господарські взаємовідносини сторін підтверджуються первинними документами бухгалтерської, а не податкової звітності.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податкова звітність не може бути первинним документом у розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та належним доказом у розумінні статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути суму боргу у розмірі 290357,67грн. за отриманий товар та надані послуги в період з 31.05.2011р. по 30.09.2011р. на загальну суму 364407,70 грн. за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, та актами здачі прийняття виконаних робіт № ОУ-0000129 від 29.08.2011р. та № ОУ-0000130 від 31.08.2011р., оскільки між сторонами укладений господарський договір у спрощений спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Із частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з приписів статті 205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково у сумі 74050,03грн. оплатив товар за виставленими рахунками-фактурами №СФ-0000023 від 31.05.2011р., №СФ-0000024 від 31.05.2011р., №СФ-0000009 від 23.06.2011р., №СФ-0000010 від 24.06.2011р., №СФ-0000011 від 24.06.2011р., №СФ-0000005 від 29.07.2011р., №СФ-0000016 від 31.08.2011р., №СФ-0000019 від 31.08.2011р., №СФ-0000008 від 30.09.2011р., №СФ-0000014 від 29.08.2011р., №СФ-0000015 від 31.08.2011р. на загальну суму 127683,68грн., переданий за видатковими накладними №РН-0000011 від 31.05.2011р., №РН-0000012 від 31.05.2011р., №РН-0000017 від 23.06.2011р., №РН-0000021 від 24.06.2011р., №РН-0000019 від 24.06.2011р., №РН-0000025 від 29.07.2011р., №РН-0000031 від 31.08.2011р., №РН-0000034 від 31.08.2011р., №РН-0000035 від 30.09.2011р., що підтверджується банківськими виписками ПАТ КБ Актив-Банк (39-49).

Враховуючи, що за вказаними рахунками фактурами відповідач здійснив часткову оплату товару, отриманого за наведеними вище видатковими накладними, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у вказаних рахунках-фактурах сторони дійшли всіх істотних умов договору щодо найменування, кількості та ціни товару.

Отже, між сторонами відбувся правочин, правовідносини за яким регулюється главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений на момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений на момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

01.06.2012р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за отриманий товар та послуги у розмірі 290357,68грн., факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком №9723 від 01.06.2012р. Зазначену вимогу відповідач отримав 20.06.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи.

10.07.2012р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію №09/07-01 від 09.07.2012р. з вимогою оплатити виниклий борг, факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком №9409 від 10.07.2012р. Зазначену вимогу відповідач отримав 12.07.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи.

Відповідач отриманий товар за спірними видатковими накладними не оплатив в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 53633,65грн.

Посилання відповідача на те, що перелічені вище видаткові накладні не є належними доказами здійснення господарської операції, оскільки вони не містять інформації (зазначення П.І.Б., посади) щодо посадових осіб відповідача, відповідальних за здійснення господарської операції, не містить посилання на довіреність на підставі якої здійснювалось приймання товару, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від отримання продукції за видатковими накладними №РН-0000011 від 31.05.2011р., №РН-0000012 від 31.05.2011р., №РН-0000017 від 23.06.2011р., №РН-0000021 від 24.06.2011р., №РН-0000019 від 24.06.2011р., №РН-0000025 від 29.07.2011р., №РН-0000031 від 31.08.2011р., №РН-0000034 від 31.08.2011р., №РН-0000035 від 30.09.2011р., та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Наявними матеріалами справи також підтверджено, що відповідач вчиняв дії з оплати спірного товару, що підтверджується банківськими виписками, в яких є посилання саме на рахунки фактури №СФ-0000023 від 31.05.2011р., №СФ-0000024 від 31.05.2011р., №СФ-0000009 від 23.06.2011р., №СФ-0000010 від 24.06.2011р., №СФ-0000011 від 24.06.2011р., №СФ-0000005 від 29.07.2011р., №СФ-0000016 від 31.08.2011р., №СФ-0000019 від 31.08.2011р., №СФ-0000008 від 30.09.2011р., №СФ-0000014 від 29.08.2011р., №СФ-0000015 від 31.08.2011р., виписані на підставі видаткових накладних №РН-0000011 від 31.05.2011р., №РН-0000012 від 31.05.2011р., №РН-0000017 від 23.06.2011р., №РН-0000021 від 24.06.2011р., №РН-0000019 від 24.06.2011р., №РН-0000025 від 29.07.2011р., №РН-0000031 від 31.08.2011р., №РН-0000034 від 31.08.2011р., №РН-0000035 від 30.09.2011р. і актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000129 від 29.08.2011 р. та № ОУ-0000130 від 31.08.2011 р.

Відсутність у спірних накладних посилань на посаду та прізвище одержувача товару не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей, оскільки своїми конклюдентними діями відповідач підтвердив здійснення господарської операції саме за вказаними вище видатковими накладними, а тому вони є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на рахунки фактури №СФ-0000012 від 24.06.2011р., №СФ-0000033 від 30.06.2011р., №СФ-0000034 від 30.06.2011р., №СФ-0000003 від 14.07.2011р., №СФ-0000008 від 29.07.2011р., №СФ-0000018 від 24.06.2011р., №СФ-0000005 від 30.08.2011р., №СФ-0000006 від 31.08.2011р., №СФ-0000013 від 31.08.2011р., №СФ-0000017 від 31.08.2011р., №СФ-0000018 від 31.08.2011р., оскільки за цими рахунками не було здійснено оплату та відповідно вони не були узгоджені сторонами. Наявність лише рахунків-фактур не є свідченням факту здійснення господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, що видаткові накладні, наявні у матеріалах справи є доказом узгодження поставки товару з огляду на наступне.

Відповідно до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні до обов'язкових реквізитів, які повинні містити первинні документи, зокрема, належать посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відсутність зазначених реквізитів унеможливлює використання первинних документів, в тому числі, відповідних видаткових накладних, як бухгалтерських документів, що посвідчує здійснення певної господарської операції.

Проте, всупереч зазначених вимог Закону, в наявних у матеріалах справи видаткових накладних відсутні всі обов'язкові реквізити, які мають бути на первинному документі.

Також, колегія суддів не приймає посилання апелянта на акти звіряння розрахунків, наявних у матеріалах справи, оскільки вони не підписані з боку відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявними матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 53 633,65грн., яка підлягає стягненню.

На підставі викладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж , м. Запоріжжя підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. у справі №5009/4169/12 скасуванню з прийняттям нового рішення відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України про часткове задоволення позову у розмірі 53 633,65грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж , м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2013р. у справі №5009/4169/12 скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж , м. Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж плюс , м. Запоріжжя про стягнення 290 357,67 грн. основного боргу за поставлений товар та надані послуги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж плюс , м. Запоріжжя (69009, м. Запоріжжя вул. Теплична, 10, ЄДРПОУ 33009508, п/р 2600030127404 в ВАТ КБ Актив-банк , МФО 300852) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж , м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя вул. Антенна, 8, ЄДРПОУ 32889786, п/р 2600130127160 в ВАТ КБ Актив-банк , МФО 300852) основний борг в сумі 53 633,65грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1072,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж плюс , м. Запоріжжя (69009, м. Запоріжжя вул. Теплична, 10, ЄДРПОУ 33009508, п/р 2600030127404 в ВАТ КБ Актив-банк , МФО 300852) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрелектромонтаж , м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя вул. Антенна, 8, ЄДРПОУ 32889786, п/р 2600130127160 в ВАТ КБ Актив-банк , МФО 300852) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,33грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСЗО