Постанова

від 31.01.2013 по справі 5017/1414/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р.Справа № 5017/1414/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 941 від 26.11.2012 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Е.І. Андрєєвої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Добров Р.М. (довіреність № 01-13/7391 від 25.12.2012 року)

від відповідача: ОСОБА_6 (паспорт серії КМ № НОМЕР_2 виданий 06.11.2006 року);

ОСОБА_7 (довіреність № 678 від 24.05.2012 року)

від третіх осіб:

- від ТОВ „Алмарі Тур" - не з'явився;

- від ФО ОСОБА_8 - ОСОБА_8 (паспорт серії КК № НОМЕР_3 виданий 23.02.2000 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

на рішення господарського суду Одеської області від „30" липня 2012 року

по справі № 5017/1414/2012

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Одеса

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Алмарі Тур", м. Київ;

- Фізичної особи ОСОБА_8, м. Одеса

про виселення та стягнення 14 798,46 грн.

В С Т А Н О В И В :

14.05.2012 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (далі по тексту - відповідач) про розірвання укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 19.04.2004 року № 6/5 (нова редакція від 28.04.2009 року), виселення та стягнення 14 798,46 грн. заборгованості, з яких 14 209,78 грн. боргу з орендної плати та 588,68 грн. пені, вказуючи на неналежне виконання відповідачем умов вказаного вище договору в частині внесення орендних платежів.

В процесі розгляду справи позивач шляхом подачі письмової заяви зменшив власні вимоги, в остаточній редакції яких просить виселити ФОП ОСОБА_6 з нежилих підвальних приміщень загальною площею 121,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та передати зазначене приміщення позивачу, а також стягнути з ФОП ОСОБА_6 на користь ДКВ Одеської МР заборгованість з орендної плати в сумі 14 209,78 грн. та 588,68 грн. пені.

Обґрунтовуючи позов, ДКВ Одеської МР посилався, зокрема, на положення ст.ст.11, 16, 509, 525, 526, 610, 611, 626, 629, 759, 762, 782, 785 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.10, 17, 18, 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", договір оренди нежитлового приміщення від 19.04.2004 року № 6/5 (нова редакція від 28.04.2009 року), повідомлення від 03.02.2012 року № 01-15/57, докази його отримання тощо.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2012 року по справі № 5017/1414/2012 (суддя Лічман Л.В.) позовні вимоги ДКВ Одеської МР задоволені повністю. Виселено ФОП ОСОБА_6 з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 121,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та передано зазначене приміщення ДКВ Одеської МР. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ДКВ Одеської МР заборгованість з орендної плати в сумі 14 209 грн. 78 коп., пеню в сумі 588 грн. 68 коп., судовий збір у сумі 2 682 грн. 50 коп.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору оренди, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, а тому позовні вимоги про виселення відповідача з орендованих приміщень та стягнення з нього на користь позивача заборгованості з орендної плати і пені є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 14.08.2012 року видано відповідні накази.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_6 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити ДКВ Одеської МР в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, в листопаді 2010 року він вже не знаходився у спірному приміщенні, з цього часу там знаходиться інше підприємство.

На думку скаржника, ДКВ Одеської МР не є власником спірного приміщення.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представники в судових засіданнях просили апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

ТОВ „Алмарі Тур" відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції не надало та його представник в судове засідання 31.01.2013 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

ФО ОСОБА_8 відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції не надав, але в судовому засіданні її цілком підтримав та просив задовольнити.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 28.04.2009 року між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець), правонаступником якого є ДКВ Одеської МР, та ФОП ОСОБА_6 (Орендар) укладена нотаріально посвідчена нова редакція договору оренди нежитлового приміщення від 19.04.2004 року № 6/5 (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення загальною площею 121,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1 Договору). Термін дії Договору - 5 років, а саме з 28.04.2009 року по 28.04.2014 року (п.1.3 Договору).

Орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 зі змінами та доповненнями до неї (п.2.1 Договору).

За орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до Договору, що становить за перший після підписання Договору оренди місяць 636,54 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (п.2.2, п.2.4 Договору).

Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених цим Договором, у т.ч. невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців. Орендодавець передав Орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п.1.1 договору № 6/5 від 19.04.2004 р. (п.3.3, п.3.4 Договору).

Після закінчення строку дії Договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди. У випадку припинення дії цього Договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання Договору, Орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення (п.4.7, п.4.10 Договору).

У разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від Договору і вимагати повернення об'єкту оренди. У разі відмови Орендодавця від Договору оренди Договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від Договору (п.5.3 Договору).

Договір підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів.

Як вбачається з наданого Орендодавцем розрахунку заборгованості та не заперечується Орендарем, починаючи з січня 2011 року останній не сплачує орендну плату, в зв'язку з чим на юридичну адресу ФОП ОСОБА_6 29.02.2012 року направлено повідомлення від 03.02.2012 року № 01-15/57, в якому ДКВ Одеської МР, скориставшись правом, наданим йому ст.782 ЦК України, п.п.3.3,5.3 орендної угоди, відмовився від Договору. Таке повідомлення отримано Орендарем 09.03.2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судова колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з позовними вимогами ДКВ Одеської МР та висновками місцевого господарського суду про їх задоволення та вважає, що позовні вимоги ДКВ Одеської МР не підлягають задоволенню, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ДКВ Одеської МР та ФОП ОСОБА_6 склалися правовідносини пов'язані з орендою підвальних приміщень загальною площею 121,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, про що 28.04.2009 року було укладено нову редакцію договору оренди нежитлового приміщення від 19.04.2004 року № 6/5.

Так, зазначена угода є підставою для виникнення у сторін (ДКВ Одеської МР та ФОП ОСОБА_6) за цією угодою господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

В матеріалах справи (а.с.88) є заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.02.2007 року, згідно якого було визнано право власності за ОСОБА_10 на допоміжне приміщення (підвал) загальною площею 106,7кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_2. Дане рішення набрало законної сила 26.02.2007 року. На підставі рішення суду 23.04.2007 року КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєструвало право власності на вищевказане приміщення за ОСОБА_10 (а.с.89). Між тим, згідно свідоцтва про право власності від 24.10.2006 року (а.с.17) нежилі підвальні приміщення в цілому, загальною площею 121,7кв.м. відображених у технічному паспорті від 15.05.2006 року, дійсно належать територіальної громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не прийняв до уваги заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, пославшись на те, що дані документи не є доказами в розумінні ст.32 ГПК України, т. я. подані в незавірених копіях. Не зважаючи на ці обставини, суд першої інстанції зробив запит, стосовно спірного приміщення до КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" та отримав відповідь (а.с.87) з якої вбачається, що станом на 13.07.2012 року нежилі підвальні приміщення площею 121,7кв.м. по АДРЕСА_2 зареєстровані за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міської ради від 24.10.2006 року Серії ЯЯЯ №569059 на підставі рішення від 25.11.2004 року. Неодноразові клопотання відповідача по справі ОСОБА_6 про проведення обстеження спірного приміщення не приймались судом першої інстанції до уваги.

В процесі розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_6 та справи в суді апеляційної інстанції, згідно ухвали Одеської апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року, зобов'язано ДКВ Одеської МР та ФОП ОСОБА_6 провести обстеження спірного нежилого підвального приміщення загальною площею 121,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Під час обстеження встановити хто займає дане приміщення, знаходиться в ньому ФОП ОСОБА_6, інший орендар або воно звільнено. Якщо в даному приміщення знаходиться інший орендар, встановити хто це (підприємець, підприємство), який період часу він займає дане приміщення та на якій підставі. За результатами обстеження приміщення скласти відповідний акт, який повинен бути підписаний ДКВ ОМР, ФОП ОСОБА_6 та у разі знаходження іншого орендаря в приміщенні і цією особою (підприємцем, підприємством).

На виконання зазначених вище вимог суду, ДКВ Одеської МР надало Акт від 14.01.2013 року дослідження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до цього Акту, приміщення використовується третіми особами під розміщення туристичного агентства „Алмарі Тур".

На підставі зазначеного, ухвалою Одеської апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Алмарі Тур".

31.01.2013 року в судовому засіданні одним із засновників ТОВ „Алмарі Тур" представлено до суду апеляційної інстанції оригінали для огляду та належним чином завірені копії для приєднання до матеріалів справи:

- статуту ТОВ „Алмарі Тур";

- технічного паспорту на нежитлове приміщення (підвал) площею 115,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, виготовлений 18.10.2010 року;

- витягу № 27816829 від 29.10.2010 року з КП „ОМБТІ та РОН" про державну реєстрацію права власності на допоміжне приміщення (підвал), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2;

- договору купівлі-продажу № 1776 від 27.10.2010 року допоміжного приміщення (підвалу), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 115,4 кв.м., укладений між фізичними особами ОСОБА_11 та ОСОБА_8;

- витягу № 9171748 від 27.10.2010 року, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_12, про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів договору купівлі-продажу № 1776 від 27.10.2010 року допоміжного приміщення (підвалу), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, укладений між фізичними особами ОСОБА_11 та ОСОБА_8.

Як вбачається з наданих ФО ОСОБА_8 вищезазначених документів, допоміжне приміщення (підвалу) площею 115,4кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2:

- 08.07.2010 року було придбано фізичною особою ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу № 2136 від 08.07.2010 року та підтверджується складеним 18.10.2010 року технічним паспортом на цей об'єкт;

- 27.10.2010 року було продано фізичною особою ОСОБА_11 та куплено фізичною особою ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу № 1776 від 27.10.2010 року.

Відповідно до витягу № 9171748 від 27.10.2010 року, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_12, про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (станом на 27.10.2010 року), та витягу № 27816829 з КП „ОМБТІ та РОН" про державну реєстрацію прав (станом на 29.10.2010 року), власником допоміжного приміщення (підвалу), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 є фізична особа ОСОБА_8.

Отже, власником спірного допоміжного приміщення (підвалу), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з 08.07.2010 року був фізична особа ОСОБА_11, а з 27.10.2010 року і по даний час власником цього об'єкту став та є фізична особа ОСОБА_8, що документально підтверджується, а тому не зрозуміло відповідь КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про те, що спірне приміщення (підвалу) площею 121,7кв.м. станом на 13.07.2012 року зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси (а.с.87)

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що:

- по-перше, ДКВ Одеської МР з 08.07.2010 року не має ніякого відношення до спірного допоміжного приміщення (підвалу), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а якщо має, то тільки на 6,3кв.м. (121,7кв.м. - 115,4кв.м. = 6,3кв.м.)

- по-друге, ФОП ОСОБА_6 з 08.07.2010 року не міг, не мав права та не знаходився у спірному допоміжному приміщенні (підвалу), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що у ДКВ Одеської МР відсутні будь-які правові підстави вимагати виселити ФОП ОСОБА_6 з нежилих підвальних приміщень загальною площею 121,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та передати зазначене приміщення позивачу.

Крім того, відповідно до ч.6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Оскільки, як було встановлено в суді апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_6 з 08.07.2010 року в даному приміщенні не знаходиться, а ДКВ Одеської МР, в свою чергу, не має ніякого відношення до цього приміщення, так як воно належить на праві власності іншій особі - на даний час - фізичній особі ОСОБА_8, відповідач - ФОП ОСОБА_6, згідно ч.6 ст.762 ЦК України звільняється від сплати заборгованості з орендної плати в сумі 14 209,78 грн. за період з 01.11.2010 року по 14.03.2012 року та 588,68 грн. пені на користь ДКВ Одеської МР.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ДКВ Одеської МР, викладені позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДКВ Одеської МР ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти позивачем під час розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_6 та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи ДКВ Одеської МР, викладені в позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про неправомірність, безпідставність та необґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ДКВ Одеської МР.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2012 року по справі № 5017/1414/2012 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_6 - задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ДКВ Одеської МР слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача - ДКВ Одеської МР.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „30" липня 2012 року по справі № 5017/1414/2012 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовити.

3. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, рахунок № 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЗКПО 26302595) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (65014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 1 341,25 грн. (одна тисяча триста сорок одна гривня двадцять п'ять копійок).

4. Видачу наказу за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „04" лютого 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров