Постанова

від 12.06.2013 по справі 5017/1414/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 5017/1414/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Палій В.М., Цвігун В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31 січня 2013 року у справі № 5017/1414/2012 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Алмарі Тур", фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про виселення та стягнення 14 798 грн 46 коп.,

УСТАНОВИВ: У травні 2012 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виселення з нежилих підвальних приміщень загальною площею 121, 7 м 2 , що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 7 із передачею зазначеного приміщення позивачеві та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 14 209 грн 78 коп. і 588 грн 68 коп. пені. (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Позов обґрунтований не внесенням орендарем плати за користування майном.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність факту користування об'єктом оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30 липня 2012 року позов задоволено.

На стадії перегляду рішення, до участі у справі третіми особами залучені товариство з обмеженою відповідальністю "Алмарі Тур" і фізична особа-підприємець ОСОБА_2.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31 січня 2013 року (судді С. Колоколов, Г. Разюк, М. Петров) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 173 і 174 Господарського кодексу України, статей 11 і 762 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і залишити в силі рішення.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відповідач і треті особи право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 28 квітня 2009 року Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) і фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (орендар) підписали нову редакцію договору оренди нежитлового приміщення від 19 квітня 2004 року № 6/5 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення загальною площею 121, 7 м 2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Умовами договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786; орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 636 грн 54 коп. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції; орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності; орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у т.ч. невикористання орендованого приміщення на упродовж трьох місяців; після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди; у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення; У разі невнесення орендарем орендної плати на протягом трьох місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкту оренди; у разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору; термін дії договору з 28 квітня 2009 року по 28 квітня 2014 року (пункти 1.3, 2.1, 2.2, 2.4, 3.3, 3.4, 4.7, 4.10, 5.3 договору).

З січня 2011 року орендар не сплачував орендну плату і, відповідно до правила статті 782 Цивільного кодексу України та пунктів 3.3 і 5.3 договору, орендодавець 3 лютого 2012 року повідомив про відмову від договору та з просив у строк до 23 лютого цього ж року повернути об'єкт оренди, сплативши суму боргу по орендній платі в розмірі 12 302 грн 01 коп. і 625 грн 44 коп. пені.

Невиконання орендарем цих вимог спричинило спір.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем порушені норми чинного законодавства та умови договору оренди.

Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд, залучивши до участі третіх осіб та на підставі додаткових доказів, з таким висновком господарського суду не погодився.

Право власності на об'єкт оренди позивач доводить Свідоцтвом про право власності від 24 жовтня 2006 року на нежилі підвальні приміщення загальною площею 121, 7 м 2 .

Водночас господарським судом апеляційної інстанції було встановлено, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2007 року комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєструвало 23 квітня 2007 року право власності на це приміщення за громадянкою ОСОБА_4. Надалі власниками зазначеного приміщення були відповідно громадяни ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 8 липня 2010 року № 2136 і ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2010 року № 1776 і здійснена державна реєстрація права власності цієї особи на нерухоме майно.

На виконання вимог Одеської апеляційного господарського суду, сторони здійснили обстеження об'єкта оренди, про що складено Акт від 14 січня 2013 року, відповідно до якого приміщення займає туристична агенція "Алмарі тур".

За правилами частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи те, що з 8 липня 2010 року відповідач не користувався об'єктом оренди у позивача відсутні правові підстави вимагати його повернення та внесення плати за користування майном за період з 1 листопада 2010 року по 14 березня 2013 року та пені.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в позові.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31 січня 2013 року у справі № 5017/1414/2012 залишити без змін, а касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій Суддя В. Л. Цвігун