Ухвала

від 31.01.2013 по справі 21/5б/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

31.01.13 Справа № 21/5б/2011.

Суддя М.Ю. Ковалінас , при секретарі Маценко О.В.,

розглянувши матеріали справи за заявою

боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Парсек»,

м. Луганськ

Про банкрутство

В присутності представників:

від кредитора - Омельченко Д.О., дов. №526/12 від 23.10.2012 (ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Луганська обласна дирекція);

від банкрута - ліквідатор Альошкін С.В.;

від ТОВ «Компанія «Східукрстил» - не прибули (явка обов'язкова).

Обставини справи : банкрутство боржника за нормами ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон), ліквідаційна процедура, розгляд заяви ліквідатора банкрута ТОВ «Компанія «Парсек», Альошкіна С.В. від 12.12.2012 б/н, про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 01.07.2010 №К/2, укладеного між ТОВ «Компанія «Парсек» та ТОВ «Компанія «Східукрстіл», з підстав передбачених нормами цивільного законодавства, яку подано ліквідатором банкрута в межах його повноважень, передбачених ч.1 ст.25 Закону.

Сторони та учасники провадження у справі своєчасно та належним чином повідомлені судом про час і місце розгляду справи у даному засіданні суду (ухвала від 10.01.2013).

Розглянувши матеріали справи та заяви ліквідатора, додатково надані та вислухавши присутніх, суд

в с т а н о в и в :

Господарським судом Луганської області 13.01.2011 (суддя Кривохижа Т.Г.) порушено справу №21/5б/2011 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парсек», ідентифікаційний код 32202112, вул. Дачна, буд.17, м. Луганськ , в порядку ст. 51 Закону, у зв'язку з недостатністю вартості майна боржника, який ліквідується власником, для задоволення вимог кредиторів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду ввід 10.02.2011 боржника - ТОВ «Компанія «Парсек» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на термін до 12 місяців, по 10.02.2012, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Альошкіна С.В., на якого покладено встановлені Законом обов'язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури.

На даний час ліквідаційна процедура у справі №21/5б/2011 триває, повноваження арбітражного керуючого ліквідатора Альошкіна С.В., в якості ліквідатора банкрута ТОВ «Компанія «Парсек», не припинено.

До господарського суду в порядку ч.1 ст.25 Закону надійшла заява від 12.12.2012 б/н, ліквідатора банкрута ТОВ «Компанія «Парсек» Альошкіна С.В., про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 01.07.2010 №К/2, укладеного між ТОВ «Компанія «Парсек» та ТОВ «Компанія «Східукрстіл», з підстав встановлених ст.ст. 203, 215-216, 230, 239, 241 ЦК України, на думку ліквідатора, при укладанні договору купівлі-продажу від 01.07.2010 №К/2, колишній директор ТОВ «Компаня «Парсек» - Сафонов Ю.І., своїми діями грубо порушив законодавство - приписи ст.ст. 203, 215-216, 230, 239, 241 ЦК України, ст.ст. 57, 66 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з цих підстав ліквідатор просить суд визнати згаданий договір недійсним, зазначену заву ліквідатора ТОВ «Компанія «Парсек» Альошкіна С.В. призначено до розгляду у судовому засіданні із залученням до участі у справі №21/5б/2011 щодо розгляду заяви ліквідатора, сторони за оспорюванню угодою - ТОВ «Компанія «Східукрстіл», з викликом останнього та кредитора ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, у призначені засідання суду (ухвала від 17.12.2012).

У призначені судові засідання з невідомих причин жодного разу не з'явились представники сторони за оспорюванню угодою - ТОВ «Компанія «Східукрстіл», незважаючи на те, що були своєчасно та належним чином повідомлені судом про час і місце слухання справи (ухвали від 17.12.2012 та від 10.01.2013).

Як вбачається із заяви від 12.12.2012 б/н, ліквідатора банкрута ТОВ «Компанія «Парсек» Альошкіна С.В., ним подано цю заяву відповідно до приписів п. 1 ст. 25 Закону, у якому зазначено, що ліквідатор з дня свого призначення у тому числі вживає заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Ліквідатор, у своїй заяві від 12.12.2012 б/н, зазначає, що 1 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парсек» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Східукрстіл» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № К/2 (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. цього Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю наступне майно : автоматичну лінію розвантаження; автомобіль КАМАЗ-511; агрегат фасувальний СБ-240.07; бульдозер ДТ 75; внеплощадний газопровід; внутрішньоплощадкова теплотраса; внутрішньоплощадкові мережі каналізації; внутрішньоплощадковий газопровід; компресор; компресор повітря ВП20/8; компресор ЗИФ-5; компресор КТ-7 (35 кВт); компресорна (літ. К1); конвеєр гвинтовий під цемент БКШ 200; конвектор електричний; котел ДКВР 6,3/1,3; кран козловий; лебідки (2 шт.);ЛЕП 6000 кВт; монітори Samsung (2 шт.); музичний центр; набор м'яких меблів; набори офісних меблів (2 шт.); насоси агрегатні К-65 (2 шт.); ноутбук Acer Aspire; ноутбук Samsung; ноутбук Toshiba; парогенератор низького тиску; пневмонавантажувач ТО 7АЗО; під'їзна ж/д гілка; пожежний рукав на 100 м; пожежний рукав на 500 м; правильно-обрізний верстат; прес П-125; розвантажувач пневмоцемент; витратний бункер; заварювальний апарат ПД-1601У2; зварювальний трансформатор СТШ-500; систему відео спостереження; верстат круглопильний; верстат фрезерний TFS-90/30; лічильник електроенергії «Дельта 8010-01»; екскаватор ЕО 2626; електрокалорифер ЕК 36,6/100 (надалі - Товар).

Згідно п. 1.2. Договору, ціна одиниці Товару та вартість всього майна, обговорюється Сторонами в Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що передача Товару оформлюється Актом прийому-передачі (Додаток № 2 до цього договору).

04 серпня 2010 року Позивач у відповідності до п. 2.1.2. передав Відповідачу, згідно Акту прийому-передачі Товар, найменування, кількість та вартість якого зазначені в Додатку №1 до Договору.

У відповідності до п. 1.4. Договору, Продавець гарантує, що Товар вільний від будь - яких прав і вимог з боку третіх осіб, в тому числі не обтяжений зобов'язаннями, під арештом не стоїть і не є об'єктом договору оренди, фінансової оренди (лізингу), укладеним з третьою особою.

ТОВ «Компанія «Парсек» в особі ліквідатора Альошкіна Сергія Валерійовича, вважає, що договір № К/2 від 01.07.2010 р. укладено з грубим порушенням вимог діючого законодавства України, через що він є недійсним з наступних підстав:

В межах виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Компанія «Парсек» на користь ПФУ в Ленінському районі м. Луганська та ТОВ «Астор ЛТД» боргу, 17 лютого 2009 року, державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції Думікян Г.В., винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №11394537; 19 березня 2009 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції Думікян Г.В., згідно Акту опису й арешту майна було описане та арештоване майно, яке належить Позивачу, а саме: компресор КТ-7 (35 кВт); компресор (капремонт) в робочому стані; лебідка в задовільному стані; компресор ЗИФ-5 у робочому стані; конвеєр гвинтовий під цемент БКШ 200; автотранспортний засіб, а саме КАМАЗ -55111.

04 березня 2010 р. Ленінським ВДВС Луганського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження щодо стягнення боргу з ТОВ «Компанія «Парсек» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2010р. ВП №17722704.

В межах виконавчого провадження про стягнення боргу з ТОВ «Компанія «Парсек» 04 березня 2010 року постановою ВП №17722704 про відкриття виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції Коляденко Е.А. накладено арешт на все майно Боржника та заборонено відчужувати будь-яке майно, що належить боржнику .

Про арешт майна ТОВ «Компанія «Парсек», накладений згідно постанови ВП №17722704, внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 26407972 від 04.03.2010 р. та Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 26519968 від 17.03.2010 р.

17.03.2010 та 07.04.2010 державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ було проведено опис та накладено арешт на майно Боржника, про що свідчать акти опису й арешту майна серії АА № 435073 від 17.03.2010 та серії АА № 435012 від 07.04.2010.

Арешт та заборона відчуження майна - це процедура обмеження права власності, тобто Боржник не мав права розпоряджатись майном, яке йому належить, в період дії арешту.

У відповідності до п. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем у тому числі шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Пунктом 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено порядок звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи, а саме: у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, такий правочин підлягає визнанню недійсним у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Також у п. З ст. 215 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 Цивільного кодексу України, передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно до п. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У ст. 203 ЦК визначено основні критерії чинності правочину, зокрема зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральніш засадам суспільства. Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд, що стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування

З вищезазначеного вбачається, що своїми діями директор ТОВ «Компанія «Парсек» порушив норми діючого законодавства, а саме: п. 1 статті 203 Цивільного кодексу України в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а також, знаючи, що на майно, яке він продає від ім'я підприємства накладено арешт та заборону відчуження, своїми діями (п. 1.4. Договору), фактично гарантував, що товар вільний від будь-яких прав і вимог з боку третіх осіб, в тому числі не обтяжений зобов'язаннями, під арештом не стоїть, чим самим, відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, ввів в оману ТОВ «Компанія «Східукрстіл», тому ліквідатор Альошкін С.В. вважає, що такий правочин має бути визнаний судом недійсним.

На момент укладання оспорюваного Договору, директором ТОВ «Компанія «Парсек» був Сафонов Юрій Іванович, який діяв на підставі Статуту підприємства (як це зазначено в Договорі).

Під час підписання Договору діяла редакція Статуту ТОВ «Компанія «Парсек» (нова редакція) від 16.02.2009 р. (надалі - Статут).

У відповідності до п.12 Розділу 6 «ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВА» Статуту, директор діє від імені ТОВ «Компанія «Парсек» в межах, встановлених законодавством, установчими документами та посадовою інструкцією та внутрішніми документами товариства. Як зазначено у п. 13 Статуту, директор товариства має право - розпоряджатися майном в межах його компетенції. Всі правочини (договори, контракти), укладені директором товариства з перевищенням своїх повноважень створюють, змінюють або відміняють цивільні права та обов'язки для товариства лише в тому разі, коли ці угоди були затвердженні загальними зборами товариства.

Пунктом 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як зазначає ліквідатор, загальні збори учасників товариства ТОВ «Компанія «Парсек» з приводу надання повноважень директору Сафонов Ю.І., щодо підписання ним оскаржуваного Договору з продажу ним майна на яке накладено арешт, ніколи не проводилося, тобто йому не надавалися таки повноваження.

З наведеного вбачається, що директор ТОВ «Компанія «Парсек» - Сафонов Ю.І., під час укладання оспорюваного Договору, значно перевищив свої повноваження та всупереч діючому законодавству продав арештоване майно, тим самим значно погіршив фінансове становище підприємства, а також, при укладанні договору купівлі-продажу № К/2 від 01.07.2010 p., колишній директор ТОВ «Компанія «Парсек» Сафонов Ю.І., своїми діями порушив права третіх осіб, а саме - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, оскільки 19 квітня 2007р. між ТОВ «Компанія «Парсек» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції було укладено договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за №1109 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковим М.В. У відповідності до п. 1.2. зазначеного договору іпотеки ТОВ «Компанія «Парсек» передало в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції нерухоме майно, серед якого є залізнична під'їзна колія. Згідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу № К/2 від 01.07.2010 p., колишній директор ТОВ «Компанія «Парсек» Сафонов Ю.І. продав під'їзду залізничну колію, яка знаходиться в іпотеці у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, чим самим перевищив свої повноваження та грубо порушив законодавство.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, такої згоди, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, колишньому директору ТОВ «Компанія «Парсек» Сафонову Ю.І. не надавало.

Правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення нею такого правочину. Якщо ж схвалення не відбудеться, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаним недійсним відповідно до ч. І ст. 241, ст. 239, ст. 215 ЦК.

З огляду на зазначене, ліквідатор вважає, що договір купівлі-продажу № К/2 від 01 липня 2010 року укладено між ТОВ «Компанія «Парсек» в особі директора - Сафонова Ю.І. та ТОВ «Компанія «Східукрстіл», з грубим порушенням вимог діючого законодавства України, через що згідно вимог ст.ст. 203, 215, 230, 241 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про іпотеку» він є недійсним, та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 57, 66 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 203, 215-216, 230, 239, 241 Цивільного кодексу України, та просить суд: визнати недійсним договір купівлі - продажу №К/2 від 01 липня 2010року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парсек» в особі директора - Сафонова Юрія Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Східукрстіл»; витрати зі сплати судового збору покласти на ТОВ «Компанія «Східукрстіл».

Також ліквідатором банкрута Альошкіним С.В. надано у даному судовому засіданні уточнення від 31.01.2013 б/н щодо його заяви від 12.12.2012 б/н, у якій ліквідатором зазначено, що відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Все отримане за такою угодою повертається сторонам. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство, та повністю підтримує свою заяву від 12.12.2012 про визнання договору купівлі-продажу від 01.07.2010 № К/2, укладеного між ТОВ «Компанія «Парсек» та ТОВ «Компанія «Східукрстіл», недійсним.

Кредитором у справі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, подано до суду відзив від 03.01.2013 №С13-120-1-1/505 на заяву ліквідатора ТОВ «Компанія «Парсек» щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу, у якому зазначено про наступне.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції підтримує заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парсек», в особі ліквідатора Альошкіна Сергія Валерійовича, в повному обсязі, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки 19 квітня 2007 року між ТОВ «Компанія «Парсек» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції було укладено договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за №1109 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Апейніковим М.В., у відповідності до п. 1.2. зазначеного договору іпотеки ТОВ «Компанія «Парсек» передало в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції нерухоме майно, серед якого є залізнична під'їзна колія, загальною площею 514 кв.м .

01 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парсек» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Східукрстіл» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № К/2 (надалі - Договір). У відповідності до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю наступне майно: автоматичну лінію розвантаження; - автомобіль КАМАЗ-511, агрегат фасувальний СБ-240.07; бульдозер ДТ 75; внеплощадний газопровід; внутрішньоплощадкова теплотраса; внутрішньоплощадкові мережі каналізації; внутрішньоплощадковий газопровід; компресор; компресор повітря ВП20/8; компресор ЗИФ-5; компресор КТ-7 (35 кВт); компресорна (літ. К1); конвеєр гвинтовий під цемент БКШ 200; конвектор електричний; котел ДКВР 6,3/1,3; кран козловий; лебідки (2 шт.); ЛЕП 6000 кВт; монітори Samsung (2 шт.); музичний центр; набор м'яких меблів; набори офісних меблів (2 шт.); насоси агрегатні К-65 (2 шт.); ноутбук Acer Aspire; ноутбук Samsung; ноутбук Toshiba; парогенератор низького тиску; пневмонавантажувач ТО 7АЗО; під'їзна ж/д гілка ; пожежний рукав на 100 м 3 ; пожежний рукав на 500 м 3 ; правильно-обрізний верстат; прес П-125; розвантажувач пневмоцемент; витратний бункер; заварювальний апарат ПД-1601 У2; зварювальний трансформатор СТШ-500; систему відео спостереження; верстат круглопильний; верстат фрезерний TFS-90/30; лічильник електроенергії "Дельта 8010-01"; екскаватор ЕО 2626;

електрокалорифер ЕК 36,6/100 (надалі - Товар).

Згідно п. 1.2. Договору, ціна одиниці товару на вартість всього майна, обговорюється Сторонами в специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору. П. 2.1.2. Договору передбачено, що передача Товару оформлюється Актом прийому-передачі (Додаток № 2 до цього договору). 04 серпня 2010 року ТОВ «Компанія «Парсек» у відповідності до п. 2.1.2. передало Відповідачу, згідно Акту прийому-передачі Товар, найменування, кількість та вартість якого зазначені в Додатку № 1 до Договору.

У відповідності до п. 1.4. Договору, Продавець гарантує, що Товар вільний від будь-яких прав і вимог з боку третіх осіб, в тому числі не обтяжений зобов'язаннями, під арештом не стоїть і не є об'єктом договору оренди, фінансової оренди (лізингу), укладеним з третьою особою.

ТОВ «Компанія «Парсек» зазначає у своїй заяві, що згідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу № К/2 від 01.07.2010 p., колишній директор ТОВ «Компанія «Парсек» Сафонов Ю.І. продав під'їзду залізничну колію, яка знаходиться в іпотеці у ПAT «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, чим самим перевищив свої повноваження та грубо порушив законодавство.

Банк підтримує вищезазначене твердження ТОВ «Компанія «Парсек» в повному обсязі, та вважає, що договір №К/2 від 01.07.2010 р. укладено з грубим порушенням вимог діючого законодавства України, через що він є недійсним з наступних підстав.

В межах виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Компанія «Парсек» боргу, 04 березня 2010р. постановою ВП №17722704 про відкриття виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції Коляденко Е.А. накладено арешт на все майно Боржника та заборонено відчужувати будь-яке майно, що належить боржнику.

Про арешт майна ТОВ «Компанія «Парсек», накладений згідно постанови ВП № 17722704, внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 26407972 від 04.03.2010р. та Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №26519968 від 17.03.2010 р. (Копії Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна знаходяться в матеріалах справи).

17.03.2010р. та 07.04.2010р. державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ було проведено опис та накладено арешт на майно Боржника, про що свідчать акти опису й арешту майна серії АА № 435073 від 17.03.2010 р. та серії АА № 435012 від 07.04.2010 р. (Копії актів арештів та опису майна знаходяться в матеріалах справи). Арешт та заборона відчуження майна - це процедура обмеження права власності, тобто колишній директор ТОВ "Компанія "Парсек" Сафонов Ю.І. не мав права розпоряджатись майном, яке належить Товариству, в період дії арешту.

У відповідності до п. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. П. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено порядок звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи, а саме: у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Такий правочин підлягає визнанню недійсним у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Також п. З ст. 215 Цивільного кодексу України зазначається, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 Цивільного кодексу України, передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов'язані з його недійсністю . У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно до п. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У ст. 203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням cm. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 cт. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З вищезазначеного вбачається, що своїми діями колишній директор ТОВ «Компанія «Парсек» порушив норми діючого законодавства, а саме - п. 1 статті 203 Цивільного кодексу України в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а також, знаючи, що на майно, яке він продає від ім'я підприємства накладено арешт та заборону відчуження, своїми діями (п.1.4. Договору), фактично гарантував, що товар вільний від будь-яких прав і вимог з боку третіх осіб, в тому числі не обтяжений зобов'язаннями, під арештом не стоїть, чим самим у відповідності до ст. 230 ЦК України - ввів в оману ТОВ "Компанія "Східукрстіл", незаконно продав залізничу гілку , яка знаходиться в іпотеці Банку, згідно договору іпотеки №1109 від 19.04.2007 та інше майно, яке належало на той час банкруту, та на яке було накладено арешт старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ Коляденко Е.А., тому Банк вважає, що такий правочин має бути визнаний судом недійсним.

Крім того, на момент укладання оскаржуваного Договору, директором ТОВ «Компанія «Парсек» був Сафонов Юрій Іванович, який діяв на підставі Статуту підприємства (як це зазначено в Договорі). Під час підписання Договору діяла редакція Статуту ТОВ «Компанія «Парсек» (нова редакція) від 16.02.2009 р. (надалі - Статут). (Копія зазначеного Статуту є в матеріалах справи). У відповідності до п. 12 Розділу 6 «ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВА» Статуту, директор діє від імені ТОВ «Компанія «Парсек» в межах, встановлених законодавством, установчими документами та посадовою інструкцією та внутрішніми документами товариства.

Як зазначено у п. 13 Статуту, директор товариства має право - розпоряджатися майном в межах його компетенції. Всі правочини (договори, контракти), укладені директором товариства з перевищенням своїх повноважень створюють, змінюють або відміняють цивільні права та обов'язки для товариства лише в тому разі, коли ці угоди були затвердженні загальними зборами товариства. Пунктом 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. У своїй заяві ліквідатор ТОВ «Компанія «Парсек» зазначає, що загальні збори учасників товариства ТОВ «Компанія «Парсек» з приводу надання повноважень директору Сафонов Ю.І., щодо підписання ним оскаржуваного Договору з продажу ним майна на яке накладено арешт, ніколи не проводилося, тобто йому не надавалися таки повноваження. Тому Банк, вважає, що колишній директор ТОВ «Компанія «Парсек» - Сафонов Ю.І., під час укладання Договору, значно перевищив свої повноваження та всупереч діючому законодавству продав арештоване майно, тим самим значно погіршив фінансове становище підприємства, через що останнє, не змогло належним чином виконувати свої зобов'язання перед Банком та іншими кредиторами. Такої згоди, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, колишньому директору ТОВ «Компанія «Парсек» Сафонову Ю.І. не надавало.

Правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення нею такого правочину. Якщо ж схвалення не відбудеться, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і має бути визнаним недійсним відповідно до ч. І ст. 241, ст. 239, ст. 215 ЦК.

Враховуючи все вищенаведене, Банк вважає, що договір купівлі-продажу № К/2 від 01 липня 2010 року було укладено між ТОВ «Компанія «Парсек» в особі директора - Сафонова Ю.І. та ТОВ «Компанія «Східукрстіл» з грубим порушенням вимог діючого законодавства України, через що згідно вимог ст.ст. 203, 215, 230, 241 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про іпотеку» він є недійсним, та просить суд заяву ТОВ «Компанія «Парсек», в особі ліквідатора - Альошкіна Сергія Валерійовича - задовольнити у повному обсязі; визнати договір купівлі - продажу №К/2 від 01 липня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парсек» в особі директора - Сафонова Юрія Івановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Східукрстіл» - недійсним.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін у їх сукупності та надані ними докази, суд дійшов висновку, що заява ліквідатора підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює певні повноваження, у тому числі з підстав, передбачених ст.17 Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

Виходячи з системного аналізу норм Закону, слід що ліквідатор також користується й правом щодо подання до суду заяв про визнання угод боржника недійсними, у т.ч. й за нормами ч.11 ст.17 Закону.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, яку викладено у постанові від 11.02.2009 у справі №5/769/07 , застосування у ліквідаційній процедурі підстав визнання недійсними договорів боржника, встановлених ч.10 ст.17 Закону є юридично неспроможним, у цій постанові колегія суддів зазначила, що ст.25 Закону містить помилку законодавця, оскільки встановлюючи повноваження ліквідатора щодо подання заяв про визнання угод боржника недійсними, законодавець помилково посилається на ч.10 ст.17 Закону, яка визначає порядок розірвання (відмови від виконання) угод боржника. Враховуючи те, що підстави для визнання угод боржника містяться у ч.11 ст.17 Закону, положення останньої підлягають застосуванню у випадку подання ліквідатором заяви про визнання угоди недійсною. Такої правової позиції дотримується й Верховний Суд України (постанова ВСУ від 20.06.2006 у справі №10/176).

У справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак на підставах, передбачених Законом - ч.11 ст.17, наведені у цій нормі Закону підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), тому надають можливість визнати у справі про банкрутство таку угоду недійсною, як в процедурі санації так і у процедурі ліквідації боржника (таку правову позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2010 у справі №20/34-21/13-12/312/08-21/8/09).

При визнанні договорів боржника недійсними завдання ліквідатора полягає у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси.

Згідно з приписами ч.11 ст.17 Закону, угода боржника, у т.ч. та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: 1) угода укладена боржником із заінтересованими особами, і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; 2) угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом 6 місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

З цього приводу у п. п. 80, 81 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 «Про судову практику у справах про банкрутство», зазначено, що розгляд заяв керуючого санацією (ліквідатора) про недійсність угод боржника відповідно до цивільного законодавства здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство , з дотриманням загальних засад судочинства, передбачених ГПК, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода.

У ч. З ст.215 ЦК України, зазначено: «Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства ; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідив, що обумовлені ним .

З приводу практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, Верховним Судом України видано узагальнення від 24.11.2008, у якому зазначено, що недійсність правочину виникає через те, що дія, схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним . Правочин має вчинятися: з наміром створення правових наслідків, які ним обумовлюються; не для приховання іншого правочину, який сторони насправді мали на увазі.

Умови дійсності правочину, це встановлені Законом вимоги про форму, про сторони, про зміст правочину, про відповідність (єдність) внутрішньої волі і волевиявлення сторін, спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, дотримання яких надає правочину належну юридичну силу.

Суд погоджується з доводами заявника - ліквідатора банкрута Альошкіна С.В. та заставного кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і вважає, що вищезазначені обставини свідчать про те, що оспорювана угода суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, сторони за оспорюванню угодою не мали реального наміру здійснювати розрахунки за умовами цього договору, тобто укладення договору купівлі-продажу від 01.07.2010 №К/2 не було направлено на реальне настання правових наслідків для продавця - ТОВ «Компанія «Парсек» , що є порушенням п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що підтверджується наявними у справі №21/5б/2011 доказами.

Так, за умовами договору купівлі-продажу від 01.07.2010р. №К/2, ТОВ «Компанія «Парсек» зобов'язувався передати у власність ТОВ «Компанія «Східукрстіл» наступне майно: автоматичну лінію розвантаження; автомобіль КАМАЗ-511; агрегат фасувальний СБ-240.07; бульдозер ДТ 75; внеплощадний газопровід; внутрішньоплощадкова теплотраса; внутрішньоплощадкові мережі каналізації; внутрішньоплощадковий газопровід; компресор; компресор повітря ВП20/8; компресор ЗИФ-5; компресор КТ-7 (35 кВт); компресорна (літ. К1); конвеєр гвинтовий під цемент БКШ 200; конвектор електричний; котел ДКВР 6,3/1,3; кран козловий; лебідки (2 шт.);ЛЕП 6000 кВт; монітори Samsung (2 шт.); музичний центр; набор м'яких меблів; набори офісних меблів (2 шт.); насоси агрегатні К-65 (2 шт.); ноутбук Acer Aspire; ноутбук Samsung; ноутбук Toshiba; парогенератор низького тиску; пневмонавантажувач ТО 7АЗО; під'їзна ж/д гілка; пожежний рукав на 100 м; пожежний рукав на 500 м; правильно-обрізний верстат; прес П-125; розвантажувач пневмоцемент; витратний бункер; заварювальний апарат ПД-1601У2; зварювальний трансформатор СТШ-500; систему відео спостереження; верстат круглопильний; верстат фрезерний TFS-90/30; лічильник електроенергії «Дельта 8010-01»; екскаватор ЕО 2626; електрокалорифер ЕК 36,6/100 (надалі - Товар) - п.1.1. Договору.

За умовами п.2.2 Договору, покупець - ТОВ «Компанія «Східукрстіл» зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно п.4.1. Договору вартість Товару складає 277127грн. 52 коп., у т.ч. НДС 46187,92 грн., оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок боржника або у інший спосіб, що не суперечить діючому законодавству України.

В договорі купівлі-продажу від 01.07.2010р. №К/2 зазначені реквізити рахунку ТОВ «Компанія «Парсек» №2600115501 МФО 304007, відкритого у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Луганська обласна дирекція.

Факт невиконання умов оспорюваного договору підтверджується наданою ліквідатором у даному судовому засіданні, за супровідним листом від 31.01.2013 б/н, випискою по розрахунковому рахунку банкрута ТОВ «Компанія «Парсек» №2600115501 МФО 304007 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Луганська обласна дирекція, за період з 01.07.2010 (дата укладання осопорюваного договору) по 13.01.2011 (дата порушення справи про банкрутство боржника), з якої вбачається, що на рахунок боржника грошових коштів від ТОВ «Компанія «Східукрстил» у зазначений період не надходило . Доказів будь - якого іншого способу розрахунку між сторонами за оспорюваним договором у матеріалах справи не існує.

А також, як вбачається з п.п.1.4 Договору, продавець - ТОВ «Компанія «Парсек» гарантував , що Товар вільний від будь-яких прав та претензій з боку третіх осіб, в тому числі не обтяжений заставними зобов'язаннями, під арештом не перебуває і не є об'єктом договору оренди, фінансової оренди (лізинга), укладеним з третьою особою, що не відповідає фактичним обставинам.

Колишній директор ТОВ «Компанія «Парсек» продав залізничу гілку , яка знаходиться в іпотеці Банку, згідно договору іпотеки №1109 від 19.04.2007 та інше майно, яке належало на той час банкруту, та на яке було накладено арешт, зокрема: в межах виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Компанія «Парсек» боргу, постановою ВП №17722704 від 04.03.2010 про відкриття виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції Коляденко Е.А. було накладено арешт на все майно Боржника та заборонено відчужувати будь-яке майно, що належить боржнику .

Про арешт майна ТОВ «Компанія «Парсек», накладений згідно постанови ВП № 17722704, внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується записами у Витязі про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №26407972 від 04.03.2010 та Витязі про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №26519968 від 17.03.2010 (копії додані до матеріалів справи), а також державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ 17.03.2010р. та 07.04.2010р. було проведено опис та накладено арешт на майно боржника, про що свідчать акти опису й арешту майна серії АА №435073 від 17.03.2010 та серії АА 435012 від 07.04.2010 (копії додано до матеріалів справи), колишній директор боржника не мав права розпоряджатись майном, яке належить Товариству, в період дії арешту.

Таким чином, факт недодержання приписів п.п. 1 і 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, при укладенні договору від 01.07.2010 №К/2, що є підставою для визнання цього правочину недійсним відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, знайшов своє підтвердження у повному обсязі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд повністю задовольняє заяву ліквідатора банкрута Альошкіна С.В. від 12.12.2012 б/н, та визнає в межах справи №21/5б/2011 про банкрутство ТОВ «Компанія «Парсек», недійсним договір купівлі-продажу від 01.07.2010р. №К/2 , укладений між боржником (банкрутом) - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парсек», ідентифікаційний код 32202112, вул. Дачна, буд. 17, м. Луганськ, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Східукрстіл», ідентифікаційний код 35156457, вул. Леніна, буд.38, м. Луганськ.

Керуючись п. п. 1, 5 ст. 203, п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3-1, п.п.10-11 ст.17, ст. ст. 22 - 32, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 2, 4-1, 33, 34, 83 - 85, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1.Задовольнити заяву ліквідатора банкрута ТОВ «Компанія «Парсек», Альошкіна С.В. від 12.12.2012 б/н, у повному обсязі.

2.Визнати недійсними договір купівлі-продажу від 01.07.2010р. №К/2, укладений між боржником (банкрутом) - Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парсек», ідентифікаційний код 32202112, вул. Дачна, буд. 17, м. Луганськ, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Східукрстіл», ідентифікаційний код 35156457, вул. Леніна, буд.38, м. Луганськ.

3 .Дану ухвалу надіслати : банкруту; ліквідатору Альошкіну С.В.; ТОВ «Компанія «Східукрстіл» (91055, м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 38); заставному кредитору - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ.

Дана ухвала за своєю правовою природою є рішенням, на яке розповсюджується приписи ст. 85 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено і підписано 05.02.2013.

Суддя М.Ю. Ковалінас