Рішення

від 05.02.2013 по справі 5019/1342/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5019/1342/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Енерго-СК"

до відповідача Приватної фірми "Кристал"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Малишевський Олександр Володимирович

про стягнення в сумі 131 433 грн. 39 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Присутні представники:

від позивача :Синіка І.А., дов. № 70 від 09.08.2012 року

від відповідача : Яковлєв Ю.В., дов. № 1 від 29.06.2010 року

від третьої особи: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Енерго-СК» (позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватної фірми «Кристал» матеріального збитку в розмірі 131 433,39 грн., завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

24.10.2011 року Малишевський О.В., керуючи автомобілем Рено-Магнум, д/н 5074 АС, який належить відповідачу, на 76 км автодороги Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, не обравши безпечного бокового інтервалу, вчинив зіткнення з напівпричепом вантажного автомобіля Мерседес, д/н ВН 9928 ВІ, який належить позивачу. У результаті зіткнення транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія відповідача, що встановлено постановою Костопільського районного суду у справі № 3-1537/11 від 23.11.2011 року.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано збитків на загальну суму 171 564,08 грн., з яких:

54 4812,19 грн. - вартість пошкодженого автомобіля та напівпричепа;

15 012,89 грн. - вартість пошкодженого вантажу;

1 400,00 грн. - вартість висновку експертного дослідження;

670,00 грн. - вартість пошкодженого та анульованого карнет-тиру;

100 000,00 грн. - збитки, завдані внаслідок простою автотранспортного засобу.

Згідно з договором страхування АА № 2116888 від 07.02.2011 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» виплатило позивачеві страхове відшкодування в розмірі 40 130,69 грн.

Відтак, матеріальна шкода, непокрита страховим відшкодуванням, становить 131 433,39 грн.

В матеріально-правове обґрунтування позивач посилається на ст.ст. 320, 383, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України.

18.09.2012 року через службу діловодства господарського суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що копії документів, долучені до позовної заяви, зроблені не якісно та не засвідчені належним чином, відтак не можуть розглядатися як докази у справі. Крім того, Позивачем не надано доказів у підтвердження збитків, понесених внаслідок простою автотранспортного засобу, а також втраченого вантажу.

04.10.2012 року через службу діловодства господарського суду відповідачем долучено договір оренди транспортного засобу, укладеного між відповідачем та Малишевським Олександром Володимировичем.

Ухвалою суду від 04.09.2012 року розгляд справи відкладено на 18.09.2012 року.

Ухвалою суду від 18.09.2012 року розгляд справи відкладено на 05.10.2012 року.

У судовому засіданні 05.10.2012 року оголошено перерву до 16.10.2012 року.

Ухвалою суду від 16.10.2012 року розгляд справи відкладено на 30.10.2012 року, до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Малишевського Олександра Володимировича. У порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору до 05.11.2012 року.

Ухвалою суду від 30.10.2012 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 1710/2-1004/12 за позовом Приватної фірми «Кристал» до Малишевського Олександра Володимировича про визнання договору оренди транспортного засобу дійсним, що розглядається Костопільським районним судом Рівненської області.

16.11.2012 року, 06.12.2012 року, 27.12.2012 року від позивача через службу діловодства господарського суду надійшли заяви про продовження розгляду справи, забезпечення позову заставою транспортного засобу.

Зважаючи, що заява про забезпечення позову не оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а спосіб забезпечення позову не відповідає ст. 67 ГПК України, відтак суд не вбачає підстав для її розгляду та надання правової оцінки.

22.01.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Як встановлено судом, 28.11.2012 року рішенням Костопільського районного суду позов Приватної фірми «Кристал» до Малишевського Олександра Володимировича задоволено, договір оренди транспортного засобу визнано дійсним. Рішенням апеляційного суду Рівненської області рішення Костопільського районного суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Приватної фірми «Кристал» до Малишевського Олександра Володимировича про визнання договору оренди транспортного засобу дійсним відмовлено.

23.01.2013 року ухвалою суду провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 05.02.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Автомобіль Рено-Магнум, д/н 5074 АС, належить відповідачу на праві власності, а автомобіль Мерседес, д/н ВН 9928 ВІ та напівпричіп - позивачу, що стверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів РСА 022546 та ВНС 077269, ВНС 146807 відповідно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо) (Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 року "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках")).

Як встановлено судом, Малишевський О.В. перебуває з відповідачем у трудових відносинах, що стверджується наказом № 4 від 06.05.2008 року.

У той же час, 04.10.2012 року відповідачем до матеріалів справи долучено копію договору оренди транспортного засобу та пояснення, згідно з якими під час дорожньо-транспортної пригоди Малишевський О.В. не виконував свої трудові обов'язки як працівник відповідача.

Щодо договору оренди транспортного засобу, наданого відповідачем, який укладено в простій письмовій формі, то останній судом до уваги не береться, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення. Частиною 1 ст. 220 ЦПК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин Малишевський О.В. не може вважатись володільцем транспортного засобу.

Крім того, 28.11.2012 року рішенням Костопільського районного суду позов Приватної фірми «Кристал» до Малишевського Олександра Володимировича задоволено, договір оренди транспортного засобу визнано дійсним. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17.01.2013 року рішення Костопільського районного суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Приватної фірми «Кристал» до Малишевського Олександра Володимировича про визнання договору оренди транспортного засобу дійсним відмовлено.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" факти, які мають значення для вирішення спору, встановлені рішенням суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу.

Відповідачем також не надано належних доказів того, що Малишевський В.О. неправомірно заволодів транспортним засобом (зокрема, матеріали кримінальної справи, якими встановлюється факт неправомірного заволодіння транспортним засобом), що виключає можливість покладення відшкодування шкоди спільно як на відповідача, так і на Малишевського В.О. у порядку ч.ч. 3, 4 ст. 1187 ЦК України.

За таких обставин особою, яка несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є відповідач.

24.10.2011 року Малишевський О.В., керуючи автомобілем Рено-Магнум, д/н 5074 АС, який належить відповідачу, на 76 км автодороги Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, не обравши безпечного бокового інтервалу, вчинив зіткнення з напівпричепом вантажного автомобіля Мерседес, д/н ВН 9928 ВІ, який належить позивачу. У результаті зіткнення транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Факт дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження автомобіля та напівпричепа позивача стверджується довідками Управління державтоінспекції УМВС України в Чернігівській області.

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області у справі № 3-1537/11 від 23.11.2011 року встановлено вину Малишевського О.В. у дорожньо-транспортній пригоді, звільнено його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано збитків на загальну суму 171 564,08 грн., з яких:

54 481,19 грн. - вартість пошкодженого автомобіля та напівпричепа, що стверджується висновками № 216/11, № 217/11 від 01.11.2011, проведеними ФОП Гузьєвим Д.О., сертифікат № 9235/09 від 30.12.2009 року;

15 012,89 грн. - вартість пошкодженого вантажу (транспортне замовлення № j -110-10-029 від 20.10.2011 року, транспортне замовлення № j 0110 10029, міжнародні товарно-транспортні накладні № 0262387/1, № 0262387/2, лист ТОВ «Астра» № 16/11/2011, рахунок-фактура № j-11010929 від 18.11.2011 року, лист ПП «Іллічівськтранссервіс» № 11/2011 від 01.11.2011 року, лист позивача № 105 від 19.12.2012 року, Акт № 11/2011 від 01.11.2011 року, претензія № 138 від 06.11.2011 року);

1 400,00 грн. - вартість висновку експертного дослідження (рахунки-фактури № СФ-116, № СФ-117 від 09.11.2011 року, платіжні доручення № 1993, № 1992 від 11.11.2011 року);

670,00 грн. - вартість пошкодженого та анульованого карнет-тиру (недостача вантажу та закриття тиру митницею) (платіжні доручення № 1878 від 07.10.2011 року, № 1879 від 07.10.2011 року, книжна МДП, звіт про дебітові та кредитові операції);

100 000,00 грн. - збитки, завдані внаслідок простою автотранспортного засобу (розрахунок збитків № 63 від 18.06.2012 року).

Щодо відшкодування збитків, яких зазнав позивач внаслідок пошкодження автомобіля та напівпричепа в розмірі 54 481,19 грн., то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Рено-Магнум, д/н 5074 АС, у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша», що стверджується договорами (полісами) страхування АА № 2116887 від 07.02.011 року та АА № 2116888 від 07.02.2011 року.

Ліміт відповідальності - 50 000,00 грн.

Згідно з висновком № 216/11 про проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Мерседес-Бенс, д/н ВН 9928 ВІ, 2007 року випуску, проведеного за заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», вартість матеріального збитку, завданого позивачу, склала 9 179,53 грн.

Відповідно до висновку № 217/11 про проведення експертного автотоварознавчого дослідження напівпричепа VAN HOOL, д/н ВН 4177 ХР, 1999 року виписку, проведеного за заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», вартість матеріального збитку, завданого позивачу, склала 45 301,66 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» на підставі договору (полісу) страхування виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 40 130,69 грн., що стверджується платіжними дорученнями № 560 від 29.02.2012 року, № 547 від 08.02.2012 року.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи викладене, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, визначеним експертними висновками (54 481,19 грн.), та страховою виплатою (40 130,69 грн.).

Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 14 350,50 грн. як збитки, завдані пошкодженням автомобіля та напівпричепа.

Щодо вартості пошкодженого вантажу в розмірі 15 012,89 грн., то судом встановлено таке.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено вантаж, який перевозив позивач.

Факт перевезення позивачем вантажу стверджується транспортним замовленням № j -110-10-029 від 20.10.2011 року, транспортним замовленням № j 0110 10029, міжнародними товарно-транспортними накладними № 0262387/1, № 0262387/2 тощо.

В підтвердження факту пошкодження вантажу позивачем надано акт № 11/2011 від 01.11.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вантаж, що перевозився позивачем, належав третій особі - ДП «Тетра Пак Україна».

За ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6, шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

До спірних правовідносинах принцип вини, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 1187 ЦК України, не застосовується, оскільки останній має значення виключно у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки. Натомість у відносинах між володільцями кількох джерел підвищеної небезпеки, якими завдано шкоди, та третіми особами, яким володільці джерел підвищеної небезпеки спільно завдали шкоди, діє принцип відповідальності володільців цих джерел незалежно від їх вини (ч. 2 ст. 1188 ЦК України).

Отже, володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну при зіткненні джерел підвищеної небезпеки іншим особам, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У силу вимог ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Як зазначалося, у результаті дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки) завдано шкоди майну третьої особи - ДП «Тетра Пак Україна».

Таким чином, як позивач, так і відповідач несуть відповідальність перед ДП «Тетра Пак Україна» як солідарні боржники в рівних частинах.

Отже, позивач має право вимагати стягнення з відповідача лише його частки від суми збитків, завданих пошкодженням вантажу.

Позивач, в обґрунтування виконання обов'язку перед власником вантажу про відшкодування його вартості, надав лист ТОВ «Астра» № 16/11/2011, рахунок-фактуру № j-11010929 від 18.11.2011 року, лист ПП «Іллічівськтранссервіс» № 11/2011 від 01.11.2011 року, лист позивача № 105 від 19.12.2012 року, претензію № 138 від 06.11.2011 року, бухгалтерську довідку, обороти по рахунку, оборотно-сальдову відомість (на суму 14 500,00 грн.) тощо.

Суд, дослідивши надані позивачем документи, встановив, що розмір шкоди, заявлений позивачем до стягнення, не ґрунтується на допустимих доказах.

Зокрема, як зазначалося, розмір шкоди, завданої вантажу, підтверджується актом № 11/2011 року. Вказаний акт складено за участі лише працівників ДП «Тетра Пак Україна». При цьому ні позивач, ні відповідач участі в його складенні не приймали, хоча саме на них покладається обов'язок щодо відшкодування вартості пошкодженого вантажу.

Так само позивачем до акту не надано достатніх доказів щодо вартості однієї упаковки та загальної кількості пошкодженого вантажу тощо.

Отже, позивачем не надано обґрунтованого розміру заявленої шкоди (наприклад, експертного висновку).

Крім того, згідно з листами, наданими позивачем в підтвердження факту відшкодування завданої шкоди вантажу, в останніх (а саме: лист ПП «Іллічівськтранссервіс» № 11/2011 від 01.11.2011 року та лист позивача № 105 від 19.12.2012 року) міститься посилання на взаємозалік при оплаті рахунку № 0262404 від 23.11.2011 року.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судом встановлено, що сума за надані транспортні послуги (згідно з рахунком № 0262404 від 23.11.2011 року) та сума збитків за пошкоджений вантаж хоча і є грошовою, однак не є однорідною, оскільки перша ґрунтується на договірних зобов'язаннях, а інша - позадоговірних, деліктних. А відтак, вказані суми не підлягають зарахуванню з метою припинення зобов'язання.

Також з наданих позивачем документів не вбачається доказів того, що власник вантажу - ДП «Тетра Пак України» отримав від позивача відшкодування вартості пошкодженого вантажу. У зазначених доказах йдеться про зарахування, проведені між позивачем та ПП «Іллічівськтранссервіс», який не є власником вантажу, а відтак не є особою, якій підлягають відшкодуванню завдані збитки.

За таких обставин, підстав для стягнення з відповідача його частки в збитках, завданих третій особі у зв'язку з пошкодженням її майна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, суд не вбачає.

При цьому власник вантажу не позбавлений права самостійно звернутися з відповідним позовом до позивача та відповідача про відшкодування йому збитків, завданих пошкодженням його вантажу в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 1 400,00 грн. вартості висновків експертного дослідження, то останні підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Позивач за проведення експертизи по визначенню розміру матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, за результатами якої складено висновки № 216/11, № 217/11 від 01.11.2011, сплатив ФОП Гузьєву Д.О. 1 400,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-116, № СФ-117 від 09.11.2011 року, платіжними дорученнями № 1993, № 1992 від 11.11.2011 року.

Зазначені витрати є реальними збитками позивача (ст. 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Оскільки сума, яка сплачена за проведення експертизи, є витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права, а відтак і збитками, вона підлягає відшкодуванню за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки - відповідача.

Щодо 670,00 грн. вартості пошкодженого та анульованого карнет-тиру, то суд вважає, що останні підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Щодо карнет тиру (книжки МДП), то умови застосування процедури міжнародних дорожніх перевезень (далі - МДП), порядок оформлення книжки міжнародного дорожнього перевезення (далі - книжка МДП) на товари та інші предмети, що перевозяться між митницями з дотриманням процедури МДП, врегульовані Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, Наказом Державної митної служби від 21.11.2001 року № 755 "Про затвердження Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП" тощо.

Так, сarnet TIR (книжка МДП ) - документ міжнародної гарантії доставки вантажу в митницю призначення та сплати митних зборів та податків.

Книжка МДП складається з чотирьох сторінок обкладинки, невідривних жовтих листків № 1 і № 2 та невідривних жовтих корінців № 1 і № 2, а також відривних листків № 1 і невідривних корінців № 1 (білого кольору), відривних листків № 2 і невідривних корінців № 2 (зеленого кольору) та бланка протоколу про дорожньо-транспортні пригоди (жовтого кольору). Комбінації відривних листків і невідривних корінців № 1 і № 2 призначаються для використання в кожній країні (відправлення, транзиту й призначення). Як правило, книжки МДП складаються з 4, 6, 14 або 20 листків і призначені для перевезення вантажів через територію кількох держав відповідно.

Одна книжка МДП може оформлюватися як на один дорожній транспортний засіб, так і на состав транспортних засобів, або на декілька контейнерів, навантажених на один дорожній транспортний засіб, або на состав таких транспортних засобів (у цьому разі вантажний маніфест книжки МДП має містити дані про вміст кожного дорожнього транспортного засобу або кожного контейнера).

Якщо у вантажному маніфесті недостатньо місця для внесення даних про всі вантажі, що перевозяться, то до відривних листків можуть додаватися додаткові такого самого зразка, що й маніфест, або комерційні документи із зазначенням усіх відомостей, які наводяться в маніфесті.

Операція МДП може проводитися через декілька митниць відправлення й митниць призначення в одній або декількох країнах тільки за умови, що загальна кількість митниць відправлення й митниць призначення не перевищуватиме чотирьох.

Як вбачається з книжки МДП, остання придбавалася для перевезення вантажу, що був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, про що свідчать посилання на CMR № 0262387/1, № 0262387/2, а також дані про вантаж, зазначений у вантажному маніфесті.

В обґрунтування витрат, понесених за книжкою МДП, позивачем надано платіжні доручення № 1878 від 07.10.2011 року (призначення платежу - послуги по книжкам МДП 4 лист.) на суму 445,20 грн. та № 1879 від 07.10.2011 року (призначення платежу - страхування зобов'язань авто перевізника) на суму 131,00 грн., всього на суму 576,20 грн.

У той же час позивачем заявлена до стягнення за пошкоджений та анульований карнет-тир сума в розмірі 670,00 грн.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 576,20 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 100 000,00 грн. збитків, завданих внаслідок простою автотранспортного засобу.

В обґрунтування вказаної суми позивач посилається на розрахунок, проведений ним, а також на виконані та оплачені транспортні замовлення.

Надані позивачем докази суд відхиляє, оскільки розмір шкоди розраховано лише на підставі припущень, що документально не підтверджені. Зокрема, позивачем в підтвердження позовних вимог в цій частині не надано відмов від замовлень у зв'язку з перебування транспортного засобу на ремонті.

Крім того, сума, заявлена позивачем, не є чистим прибутком останнього.

У той же час розрахунок, запропонований позивачем, не містить даних щодо витрат на пальне, амортизацію автомобіля, сплату податків, витрат на поточний ремонт, а також часу, який щоденно мав би витрачатись позивачем на відновлення порушеного права, тощо.

Наведене свідчить про упередженість при проведенні розрахунку, а відтак останній не може бути доказом у справі про стягнення упущеної вигоди.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними і допустимими доказами.

Згідно з п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 14 350,50 грн. збитків, завданих пошкодженням автомобіля та напівпричепа, 1 400,00 грн. витрат по оплаті вартості висновків експертного дослідження, 576,20 грн. вартості анульованого карнет-тиру.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми «Кристал» (вул. Шевченка,61 А, с. Деражне, Костопільський район, Рівненська область, 35053, код ЄДРПОУ 13985753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Енерго-СК» (вул. Костіна,68, м. Біляївка, Біляївський район, Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 35314049) 14 350,50 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят грн. 50 коп.) грн. збитків, завданих пошкодженням автомобіля та напівпричепа, 1 400,00 (одна тисяча чотириста грн. 00 коп.) грн. витрат по оплаті вартості висновків експертного дослідження, 576,20 (п'ятсот сімдесят шість грн. 20 коп.) грн. анульованого карнет тиру (книжки МДП), 326,48 (триста двадцять шість грн. 48 коп.) грн. судового збору.

3. У задоволенні вимог про стягнення 15 012,89 (п'ятнадцять тисяч дванадцять грн. 89 коп.) грн. вартості пошкодженого вантажу, 93,80 (дев'яносто три грн. 80 коп.) грн. вартості пошкодженого та анульованого карнет-тиру, 100 000,00 (сто тисяч грн. 00 коп.) грн. збитків, завданих внаслідок простою автотранспортного засобу, відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.02.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.