Постанова

від 31.01.2013 по справі 5023/5078/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 5023/5078/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1 - го відповідача - не з'явився

2 - го відповідача - Ульченко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 44 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.12 р. у справі № 5023/5078/12

за позовом ТОВ "Крок ЛТД"

до ТОВ "Панорама -Люкс"

ТОВ " Запорізька атомна енергетична компания"

про визнання недійсним договору та стягнення 10 002,29 грн

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама - Люкс" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька атомна енергетична компанія" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама - Люкс" на користь позивача суми штрафу за договором поруки від 15.01.2011р. у розмірі 10002,24грн., визнання недійсним договору купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" та товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька атомна енергетична компанія".

В обґрунтування позовних вимог щодо визнання договору недійсним, позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р. зі сторони позивача підписано не повноважною особою, а саме Генеральним директором, а не Дирекцією та те, що цей договір не відповідає вимогам ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України, а саме в ньому відсутні умови, які є істотними для договору поставки, яким фактично і є оспорюваний правочин, а відтак є підставі для визнання договору недійсним у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України. Стосовно позовних вимог про стягнення штрафу з Відповідача 1, позивач вказує на п.4.2. Договору поруки від 15.01.2011р., згідно п.1.1. якого Відповідач 1 відповідає перед позивачем, зокрема за відповідність нормам цивільного та господарського законодавства договору купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р., який укладено між Відповідачем 2 та позивачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.12р. по справі № 5023/5078/12 ( суддя Френдій Н.А.) в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама - Люкс" про стягнення 10002,29 грн. відмовлено повністю. В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька атомна енергетична компанія" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" та товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька атомна енергетична компанія", відмовлено повністю, з посиланням на відповідність договору купівлі - продажу нормам діючого законодавства.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У апеляційній скарзі зазначив, що договір купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р. зі сторони позивача підписано не повноважною особою, та те, що цей договір не відповідає вимогам ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України, - в ньому відсутні умови, які є істотними для договору поставки, яким фактично і є оспорюваний правочин, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", отже наявні підставі для визнання договору недійсним у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України. Позивач вказує також на те, що договір купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р. зі сторони позивача підписано не повноважною особою, а саме Генеральним директором, а не Дирекцією. Стосовно позовних вимог про стягнення штрафу з Відповідача 1, позивач вказує на п.4.2. Договору поруки від 15.01.2011р., згідно п.1.1. якого Відповідач 1 відповідає перед позивачем, зокрема за відповідність нормам цивільного та господарського законодавства договору купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р., який укладено між відповідачем 2 та позивачем.

Позивач вважає, що при розгляді справи господарським судом порушені норми процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності представника позивача та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Другий відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що в спірних відносинах сторони цілком правомірно використали саме договір купівлі-продажу, а не поставки, адже оформлена договором операція носила разовий характер та за своїм змістом не належала до матеріально-технічного постачання або збуту продукції виробничо-технічного призначення та не відповідала характерним рисам поставки в розумінні ст. 261 ГК України. Договір містить всі істотні умови, необхідні для право чинів даного виду, а також додатково, всі умови, необхідні для договорів поставки.

Представник позивача та представник першого відповідача у призначене судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомили, не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 10 січня 2011 року між ТОВ "Запорізька атомна енергетична компанія " (продавець) та ТОВ "Крок ЛТД" (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 100111, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, зазначений в специфікації (додаток № 1 до договору). Зі сторони продавця договір підписаний генеральним директором Череповським С.І., що діяв на підставі Статуту, а зі сторони покупця -директором Козловим І.В., що також діяв на підставі Статуту.

У п. п. 1.2., 3.1, 3.2 договору, найменування, вартість за одиницю, кількість одиниць товару вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору; загальна вартість товару складає: 100 022,40 грн. (сто тисяч двадцять дві гривні 40 копійок), у тому числі ПДВ 20 % -16670,40 грн.; ціна на товар є фіксованою та перегляду не підлягає.

Пунктами 3.3.,3.4. договору передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну вартість товару зазначену у п. 3.1 договору до 31.01.2012 року шляхом переказу грошових коштів на поточний розрахункових рахунок продавця, або іншим шляхом не забороненим діючим законодавством України; продавець зобов'язаний передати покупцю товар не пізніше 08.02.2011 року.

Пунктом 6.3. встановлено, що строк дії договору: з моменту його підписання та до повного виконання зобов'язань сторонами.

Суд першої інстанції надаючи правову кваліфікацію позовним вимогам обґрунтовано зазначив, що договір поставки підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначена родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договорів, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Згідно зі ч. 2 ст. 669 ЦК України вимога щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

У п. 8 ст. 181 ГК України зазначено, якщо сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Як свідчать матеріали справи позивачем та другим відповідачем - сторонами договору купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р., погоджені усі істотні умови, зокрема, предмет договору, ціна, термін дії договору.

Згідно зі ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Отже, недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. (відповідні правові позиції викладені в п. 17 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними " від 12.03.1999 N 02-5/111 та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 06.11.2009 № 9).

Позивач також вважає підставою недійсності укладеного договору відсутність посилань у тексті договору на Міжнародні правила щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що законодавством не передбачено наслідків не дотримання сторонами договору поставки ст. 265 Господарського кодексу України у вигляді визнання недійсним договору, про що зокрема зазначається у п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., в якому зазначено що не можна визнати договір поставки неукладеним або недійсним, якщо сторонами не дотримано приписів частини четвертої статті 265 ГК України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Відповідно до пункту 1 "Інкотермс" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Міжнародної торгової палати" у редакції 2000 року метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків. Таким чином, розробники Інкотермс визначають, що застосування цих правил має велике практичне значення саме при зовнішній торгівлі, з метою уніфікувати торгові норми законодавства різних країн. В той же час допускається їх застосування у внутрішніх поставках.

У частині четвертій статті 265 ГК України мова йде про форму закріплення істотних умов поставки.

Отже, якщо сторони договору вказали в ньому всі істотні умови поставки, але виклали їх не за правилами Інкотермс (у випадку якщо ні одна зі сторін не вимагала застосування правил Інкотермс), то в даному випадку не можна вважати договір поставки неукладеним або недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми, тому визнати договір поставки недійсним, на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс, не можливо.

У постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Господарський суд правомірно вважав, що вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що договір купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р. зі сторони ТОВ "Запорізька атомна енергетична компанія" укладено не повноважною особою, а саме Генеральним директором, а не Дирекцією.

Згідно з п.10.10 Статуту ТОВ "Запорізька атомна енергетична компанія" до компетенції Дирекції не віднесено прийняття рішення про укладання договорів, у п.10.11. Статуту зазначено, що дирекцію очолює Генеральний директор, який має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, Статутом не передбачено укладання договорів Дирекцією.

Отже, договір купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р. підписаний повноважною особою Генеральним директором, який очолює Дирекцію та має право укладати договори.

Господарський суд обґрунтовано зазначив, що незважаючи на те, що склад учасників у даній справі та справі №5023/755/12 є різним, під час касаційного розгляду справи №5023/755/12 Вищим господарським судом України надано правову оцінку посиланням ТОВ "Крок ЛТД" стосовно того, що договір купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р. зі сторони позивача підписано не повноважною особою, а саме Генеральним директором, а не Дирекцією, та зазначено у Постанові від 24.09.2012р., що твердження відповідача, викладені у касаційній скарзі (а.с. 37-38), висновків господарських судів не спростовують, а відтак Вищий господарський суд України визнав обґрунтованим рішення, залишене без змін постановою ХАГС від 30.07.2012р., про стягнення заборгованості з ТОВ "Крок ЛТД" за невиконання ТОВ "Крок ЛТД" зобов'язань з оплати товару, поставленого згідно з договором купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011 р.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що оспорюваний договір містить всі істотні умови необхідні, як для договору купівлі-продажу, так і для договору поставки, укладений повноважними особами та правомірно відмовив у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р., укладеного між ТОВ "Крок ЛТД" та ТОВ «Запорізька атомна енергетична компанія».

Господарський суд обґрунтовано відмовив у стягненні штрафу з першого відповідача за невиконання п. 1.1. договору поруки від 15.01.2011р., укладеного між ТОВ "Панорама -Люкс", як Поручителем та ТОВ "Крок ЛТД", як Кредитором, згідно п.1.1. якого перший відповідач відповідає перед позивачем, за виконання обов'язку ТОВ «Запорізька атомна енергетична компанія» за основним договором купівлі -продажу, за яким другий відповідач бере зобов'язання передати у власність ТОВ "Крок ЛТД" товар на суму 100022,4 грн. та за відповідність нормам цивільного та господарського законодавства договору купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р., який укладено між другим відповідачем та позивачем.

Як свідчать матеріали справи другий відповідач виконав свої зобов'язання та передав позивачу товар за договором купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р., договір купівлі-продажу № 100111 від 10.01.2011р. відповідає нормам цивільного та господарського законодавства, тому підстави для стягнення штрафу відсутні.

Посиланняпозивача на порушення норм процесуального права є необґрунтованим.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з не можливістю прибуття у призначене судове засідання представника позивача , оскільки позивач не надав доказів не можливості направлення в судове засідання іншого представника, судом вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, правову позицію позивача викладено в позовній заяві, крім того представник позивача був присутній при розгляді справи 28.11.2012 р. та мав можливість надати суду всі необхідні пояснення щодо заявлених вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 264 -271 ст. ст. 203, 215, 628, 669, 712 ЦК України, ст.ст. 181,265 ГК України ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2012 р. по справі № 5023/5078/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 31.01.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.