Рішення

від 15.01.2013 по справі 6/126-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2013 р. Справа № 6/126-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Це ми" про стягнення боргу,

за участю представників сторін:

позивача: Лук'янченко М.Т. (довіреність № 501/01 від 21.10.2012р.),

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2011р. Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Це ми" (далі - відповідач) про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 174-о1 на відпущення теплової енергії від 01.10.2005р., зокрема, щодо своєчасної та повної оплати послуг з постачання теплової енергії за період з грудня 2011р. по квітень 2012р. включно, у зв'язку з цим, на думку позивача, за відповідачем утворився борг у сумі 34866,88 грн, з яких: 31761,44 грн основний борг; 2491,18 грн пеня та 614,26 грн 3% річні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. позовну заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" з доданими до неї матеріалами передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області, в порядку статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2012р. порушено провадження у справі № 6/126-12 та призначено її до розгляду на 18.12.2012р.

18.12.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Окрім того, відповідачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 169 від 29.11.2012р. про часткову сплату відповідачем суми боргу у розмірі 3000 грн.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 18.12.2012р. представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних документів та враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.01.2013р.

У судовому засіданні 15.01.2013р. представником позивача подано заяву № 08/01 від 10.01.2012р. про уточнення позовних вимог з якої вбачається, що заявник просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 28761,44 грн за період з грудня 2011р. по квітень 2012р., а також судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Відповідач свого представника в судове засідання 15.01.2013р. вдруге не направив, однак у поданому ним клопотанні (Вх. № 551 від 15.01.2013р.) просив суд розглядати дану справу без участі представника відповідача.

Водночас, 15.01.2013р. відповідачем подано відзив (Вх. 552) на позовну заяву, в якому він зазначив, що позовні вимоги в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 28 761,44 грн визнає, однак у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення пені у розмірі 2491,18 грн та суми 3% річних у розмірі 614,26 грн просить відмовити.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Відтак, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01.10.2005р. між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (далі - теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Це ми" (далі - споживач, відповідач у справі) укладено договір № 174-о1 на відпущення теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) теплопостачальна організація постачає теплову енергію на об'єкти споживача, перелічених у додатках до цього договору, а саме:

- в приміщення площею 84,8 кв. м., за адресою: вул. Московська, 15 (магазин "Для Вас") в м. Маріуполі,

- в приміщення площею 155,6 кв. м., за адресою: пр. Нахімова, 31/33 (магазин "Біла Ворона") в м. Маріуполі,

- в приміщення площею 185 кв. м., за адресою: пр. Металургів, 182 (магазин "Біла Ворона") в м. Маріуполі.

У зв'язку із закінченням договору оренди на приміщення, що знаходиться за адресою: пр. Металургів, 182, 31.07.2007р. між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Це ми" було укладено додаткову угоду до договір № 174-о1 на відпущення теплової енергії від 01.10.2005р., відповідно до умов якої сторони прийшли згоди щодо зменшення розміру опалювальної площі, яка загалом склала 240,4 кв.м.

Умовами договору № 174-о1 на відпущення теплової енергії від 01.10.2005р. передбачено, що:

- споживач за отриману теплову енергію проводить оплату по фіксованим тарифам, затвердженим Маріупольським виконавчим комітетом міської ради, в строк до 10-го числа місяця, який слідує за розрахунковим (п. 4.1. договору);

- договір укладений строком на 2 роки. Договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї із сторін про відмову від договору або його перегляд (п. 5.1. договору).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів про відмову від договору або його перегляд, господарський суд дійшов висновку, що цей договір є чинним на момент розгляду даного спору в суді.

Як свідчать матеріали справи, позивачем виконано свої договірні зобов'язання з теплопостачання належним чином, а відповідачем отримано теплову енергію за період з грудня 2011р. по квітень 2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів на включення центрального опалення від 15.10.2011р. та від 26.10.2011р. на об'єктах відповідача.

З цих актів вбачається, що сторонами спору підписано акти без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу для оплати рахунки-фактури: №№ 12-39084/10 від 23.12.2011р., 01-39084/01 від 26.01.2012р., 02-39084/01 від 23.02.2012р., 03-39084/01 від 26.03.2012р., 04-39084/01 від 26.04.2012р. на загальну суму 38 261,44 грн.

Проте, відповідач свої обов'язки за договором виконав не належним чином, вартість отриманої теплової енергії за період з грудня 2011р. по квітень 2012р. оплатив частково в загальній сумі 6500 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 28.02.2012р. на суму 5000 грн та від 23.04.2012р. на суму 1500 грн.

Відтак наведене вище дає суду підстави вважати, що на час вирішення спору в суді вартість отриманої відповідачем теплової енергії за договором становить 31 761,44 грн (38261,44 грн - 6500 грн).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач заперечував щодо обсягів та вартості отриманої теплової енергії, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення залишку неоплаченої останнім вартості отриманої теплової енергії.

Приписами статті 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до частини другої статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частин першої третьої статті 1088 Цивільного кодексу України унормовано, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Одночасно, господарський суд зазначає, що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить види платіжних інструментів та розрахункових документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки між суб'єктами господарювання. Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Як визначено пунктом 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Отже, факт проведення відповідачем оплати вартості отриманої теплової енергії повинен бути підтверджений належними доказами, зокрема, відповідними розрахунковими документами: чи то платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, платіжними вимогами, чи іншими документами.

Однак, під час розгляду справи в суді відповідачем надано суду належну копію банківської виписки № 154 від 29.11.2012р. з призначенням платежу як оплата послуг теплопостачання за договором на суму 3000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що під час вирішення спору в суді, спір в частині стягнення основного боргу у розмірі 3000 грн врегульовано самими сторонами шляхом погашення відповідачем.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки борг у сумі 3000 грн відповідачем сплачений після порушення провадження у справі, тому суд вважає, що предмет спору в частині стягнення з відповідача 3000 грн основного бору у даній справі відсутній, а відтак вважає за необхідне застосувати пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України до правовідносин, які склалися між сторонами.

Виходячи з наведеного та керуючись пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 3000 грн основного боргу у справі № 6/126-12 за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Це ми" про стягнення боргу, а розгляд решти позовних вимог суд здійснює в загальному порядку.

Доказів сплати відповідачем повної вартості спожитої теплової енергії за договором матеріали справи не містять, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань, у розумінні частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, до моменту звернення позивачем з позовом до суду, доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи припинення провадження у справі в частині стягнення 3000 грн основного боргу, відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості отриманих послуг, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору в суді борг відповідача перед позивачем становив - 28761,44 грн (31761,44 грн - 3000 грн).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про теплопостачання", основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до частини шостої статті 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Крім цього, згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На момент судового засідання відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед позивачем за період з грудня 2011р. по квітень 2012р. у розмірі 28 761,44 грн.

Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу за спожиту теплову енергію відповідачем надано не було.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за отриману теплову енергію.

Разом з тим у своєму відзиві відповідач визнав позовну заяву в частині стягнення з нього 28761,44 грн основного боргу.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 28761,44 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2491,18 грн пені та 314,26 грн 3% річних, зазначених у позовній заяві, слід зазначити наступне.

15.01.2013р. представник позивача подано заяву № 08/01 від 10.01.2012р. про уточнення позовних вимог , зі змісту якої вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім судового збору, основний борг у розмірі 28761,44 грн за період з грудня 2011р. по квітень 2012р.

Втім, Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: відмова від позову , подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до пункту четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, враховуючи зміст вище зазначеної заяви, яка вказує на волю позивача щодо стягнення лише сум основного боргу та судових витрат господарський суд розцінює її як відмова від позову в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Згідно частини першої статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучаються до справи. Ця заява підписується відповідно позивачем. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Так, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

З урахуванням матеріалів справи та поданої позивачем заяви, суд дійшов наступного висновку.

Позивач відмовився від позову в частині стягнення пені та 3% річних, що підтверджується його заявою. Відмова позивача від позову не суперечить законові та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідно до частини шостої статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Заява підписана представником позивача - Лукянченком М. Г. , право на відмову якого закріплено довіреністю № 501/01 від 21.10.2012р. Окрім того, позивачу було роз'яснено права передбачені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, право на відмову від позову а також наслідки такої відмови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову в частині стягнення пені та 3% річних.

Відповідно до статті 78, пункту четвертого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Виходячи з наведеного та керуючись частиною четвертою статті 78, пунктом четвертим частини першої статті 80, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі № 6/126-12 за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Це ми" про стягнення боргу в частині стягнення пені та 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачів 28761,44 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не заперечена та не спростована, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. У зв'язку з частковою сплатою основного боргу у розмірі 3000 грн провадження у справі № 6/126-12 в цій частині припинити.

3. Провадження у справі № 6/126-12 в частині стягнення пені у розмірі 2491,18 грн та 3% річних у розмірі 614,26 грн припинити, у зв'язку з відмовою від позову в цих частинах.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Це ми" (код ЄДРПОУ 23786196) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (код ЄДРПОУ 33760279) 28761,44 грн основного боргу та 1 609,50 грн судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз