Постанова

від 17.01.2013 по справі 5006/5/64б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа № 5006/5/64б/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Поліщука В.Ю., Хандуріна М.І. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову та на постанову у справі господарського суду Господарського суду Донецької області від 10.09.2012 року Донецького апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року №5006/5/64б/2012 Донецької області

за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс-ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК - Груп" провизнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Донецької області від 10.09.2012 року у справі № 5006/5/64б/2012 (суддя Чорненька І.К.) визнано банкрутом відсутнього боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК - Груп". Відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс-ЛТД"; керівник - Демченко Ірина Миколаївна.

Зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів та надати суду відповіді.

Зобов'язано ліквідатора до закінчення строку ліквідаційної процедури надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року (колегія суддів: М'ясищев А.М.; Будко Н.В.; Москальова І.В.) постанову господарського суду Донецької області від 10.09.2012 року у справі №5006/5/64б/2012 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погодившись із судовими актами попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить наведені процесуальні акти попередніх судових інстанцій скасувати, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 78 Податкового кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 4 1 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.08.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Сервіс-ЛТД" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК - Груп", як відсутнього за місцезнаходженням боржника, на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Безспірність грошових вимог ТОВ "Буд Сервіс-ЛТД" підтверджена простим векселем серії АА № 2094722 на суму 10 000 грн. зі строком платежу "за пред'явленням", виконавчим написом нотаріуса №5721 вчиненого 31.07.2012 року, постановою відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 02.08.2012 року про відкриття виконавчого провадження.

Суд встановив, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 231851 станом на 16.08.2012 року боржник відсутній за місцезнаходженням - 83017, Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченка, буд. 77. (а/с 44).

Визнаючи боржника банкрутом за приписами ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності належними доказами факту нездійснення боржником господарської діяльності у зв'язку з відсутністю за його місцезнаходженням та наявності у боржника безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором.

Колегія суддів Вищого господарського суду України такі висновки попередніх судових інстанцій не підтримує, вважає винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, висновки якої підтримано судом другої інстанції, передчасними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними в ній доказами та не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "ВТК - Груп"була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство.

Чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті, встановлено, що, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7572 від 08.09.2008 року, на цей час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

При встановленні факту відсутності боржника ТОВ "ВТК - Груп" за його місцезнаходженням, суд першої інстанції керувався довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Серії АА №231851 станом на 16.08.2012 року.

Із наданої довідки вбачається, що місцезнаходженням боржника є м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченка, 77.

15.08.2012 року до Єдиного державного реєстру внесено запис №5 про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою має різну правову природу, і вказані відомості не є тотожними.

Отже, внесення до Єдиного державного реєстру запису про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою не може вважатись беззаперечним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Господарський суд першої інстанції, в порушення ст. 43 ГПК України, зазначених обставин не перевірив та не дав їм належної оцінки, судом апеляційної інстанції наведені порушення виправлено не було.

Оскільки, з'ясування вказаних обставин має вирішальне значення для встановлення обґрунтованості порушення справи про банкрутство та подальшого здійснення провадження у справі, а надана ініціюючим кредитором Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб не містить відповідного запису реєстратора про відсутність боржника, ТОВ "ВТК - Груп", за місцезнаходженням, судові акти підлягають скасуванню.

П.4 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство у зв'язку з відсутністю на момент порушення провадження у справі належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням, які повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство, за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби у справі №5006/5/64б/2012 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.11.2012 року та постанову господарського суду Донецької області від 10.09.2012 року у справі №5006/5/64б/2012 скасувати.

Провадження у справі №5006/5/64б/2012 припинити.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді В.Ю. Поліщук

М.І. Хандурін