Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а-10687/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. Справа № 2а-10687/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, Дорошенка Г.О., відповідача - Зіборової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Альтаріс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-10687/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Альтаріс"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Альтаріс» (далі по тексту - позивач, ПП «Альтаріс») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України (далі - відповідач, Вовчанська МДПІ), в якому, просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення: №0000232301 від 11.05.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-10687/12/2070 адміністративний позов Приватного підприємства "Альтаріс" до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-10687/12/2070 як безпідставну та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована наданням судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неналежної оцінки письмовим доказам позивача на підтвердження реальності правочину, укладеного між ПП "Альтаріс" та ТОВ «Промтехноопт», оскільки всі документи, які були витребувані судом, були додані до матеріалів справи. З посиланням на пп.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.1, 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, стверджують про доведеність факту придбання ПП "Альтаріс" від ТОВ «Промтехноопт» товару з метою використання у власній господарській діяльності.

Представники позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з викладених у ній підстав, просили суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову суду першої інстанції - скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Альпстрой-Плюс" задовольнити, а спірне податкове повідомлення-рішення - скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як законне та обґрунтоване. З посиланням на матеріали актів про неможливість проведення зустрічних звірок по ТОВ «Промтехноопт» від 20.02.2012р. № 94/23-02-05/37092055 за грудень 2011 року та від 18.04.2012р. № 69/15-314/37092055 за січень 2012 року стверджував про те, що діяльність вказаного контрагента позивача за період з грудня 2011 року по січень 2012 року має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності, що свідчить про безпідставність виписки податкових накладних на адресу ПП "Альтаріс", за якими останнім у спірних правовідносинах було сформовано податковий кредит у розмірі 48 923,9 грн. Враховуючи вищевикладене, вважає, що ПП "Альтаріс" безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 48 923,9 грн. за результатами відносин із ТОВ «Промтехноопт», а відтак, податкове повідомлення-рішення №0000232301 від 11.05.2012 року про збільшення позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ на вказану суму та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24462,00 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, позивач, пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А 01 № 391016. Основними видами діяльності позивача, згідно довідки зі статистики є оптово-роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31, 45.32); оптова торгівля сільськогосподарськими машинами та устаткування (46.61); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.32).

У період з 13.04.2012 року по 20.04.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Альтаріс" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт", за результатами якої складено акт від 26.04.2012 року № 102/22-35787685, яким зафіксовані порушення п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 48923,90 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 11.05.2012 року № 0000232301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73385,90 грн., в тому числі 48923,90 грн. (основний платіж), штрафні санкції 24462,00 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог та правомірності донарахування ПП "Альтаріс" податкового зобов`язання з податку на додану вартість за спірним рішенням. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з посиланням на не надання позивачем на вимогу суду доказів в спростування обґрунтованих висновків акту перевірки.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, беручи до уваги наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки від 26.04.2012 р. за №102/22-35787685 висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТОВ "Промтехноопт".

Колегія суддів, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що позивачем за результатами відносин з ТОВ "Промтехноопт", за грудень 2011 року, січень 2012 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ в загальному розмірі 48923,9 грн.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість з 01.01.2011 року визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «Промтехноопт» (Продавець) та ПП "Альтаріс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0401/01 від 01.04.2011 р. (т.1, а.с.28,29), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність товарно-матеріальні цінності: запчастини до сільськогосподарської техніки, а Покупець - прийняти та своєчасно оплатити їх на умовах договору (п.1.1. Договору). Передача товару здійснюється за рахунок Покупця на умовах самовивозу.

Кількості, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості придбаного товару на виконання п.1.2 Договору відображено Специфікаціях до договору № 60 від 05.12.2011 року, № 61 від 08.12.2011 року, № 62 від 13.12.2011 року, № 63 від 16.12.2011 року, № 64 від 10.01.2012 року, № 65 від 16.01.2011 року, до договору № 0401/01 від 01.04.2011 року, № 66 від 20.01.2012 року, № 67 від 25.01.2012 року (т.1 а.с.30-37).

Матеріалами справи підтверджено, що в рамках виконання даного договору, згідно копій видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 46-53), ТОВ "Промтехноопт" поставлено на адресу позивача запчастини до сільськогосподарської техніки на загальну суму 293543,42 грн. в т.ч. ПДВ - 48923,9 грн.

Поставлені товарно-матеріальні цінності були оплачені позивачем в безготівковій формі, згідно вказаних специфікацій, в яких міститься посилання на номер та дату договору, про що свідчать надані до матеріалів справи копії банківських виписок по рахунку позивача (т.1, а.с.62-65, 170), що не заперечується відповідачем по справі та зафіксовано на аркуші 11 акту перевірки («Розрахунки ПП «Альтаріс» проведено з ТОВ «Промтехноопт» в безготівковій формі через розрахунковий рахунок у повному обсязі, заборгованість перед ТОВ «Промтехноопт» за реалізований товар відсутня».).

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

На кожну поставку товару постачальником ТОВ «Промтехноопт» було виписано позивачеві податкові накладні, копії яких надані до матеріалів справи (т.1, а.с.54-61).

Транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними договору № АМ від 04.03.2011 р., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями вказаного договору, акту прийому- передачі до договору оренди автомобіля від 04.03.2011 року, нотаріально посвідченої генеральною довіреністю від 04.03.2011р., якою уповноважено ОСОБА_1 підписувати від свого імені договори цивільно-правового характеру розпорядження та користування автомобілем марки та моделі ГАЗ 33021 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_2, довідки Головного управління статистики у Харківській області з видами діяльності за КВЕД ФОП ОСОБА_1, згідно якої одним із видом діяльності останнього є надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, техничного паспорту автомобілю (т.2, а.с.160-164), товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.38-45, 171-174).

Слід відмітити, що вантажовідправником у даних податкових накладних зазначено -ТОВ "Промтехноопт", вантажоодержувачем - ПП «Альтаріс», пункт навантаження -м. Мерефа, Залізничний тупік, 32, пункт розвантаження - м.Харків, вул.Калініна, 79, автомобіль ГАЗ 33021 ЗГН в„– НОМЕР_2, подорожній лист № 0120, водій - ОСОБА_4; товарно-транспортні накладні скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача, автопідприємства та засвідчені підписами повноважних осіб підприємств та водія.

Дослідженням копій товарно-транспортних накладних, посвідчення водія, наказу про прийняття його на постійну роботу на посаду водія ПП «Альтаріс», трудової книжки та посадової інструкції водія ОСОБА_5, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.164-169) колегією суддів встановлено, що саме ОСОБА_5 здійснював функції водія по перевезенню придбаного у ТОВ «Промтехноопт» товару.

Матеріалами справи підтверджено, що за адресою : м.Харків, вул.Калініна, 79, знаходиться склад, частину якого орендує позивач згідно договору № 5/09 від 06.02.2009 року, укладеного із ТОВ «Ренесанс» (т.1, а.с.142-149).

Отримані від ТОВ «Промтехноопт» товари були оприбутковані на складі позивача, про що свідчать надані до матеріалів справи копії карток складського обліку ТМЦ за спірний період (т.1, а.с.191 зв.бік, 192, 194).

Колегією суддів встановлено, що виписані ТОВ "Промтехноопт" податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а видаткові накладні, товарно-транспортні накладні - у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Придбані позивачем у ТОВ "Промтехноопт" товари були в подальшому використані безпосередньо у власній господарській діяльності в рамках виконання господарських зобов`язань шляхом їх продажу ТОВ «Дніпротрактор», ПП «Вітава» , ТОВ «І-Квадро», ТОВ «Днснаб Лівобережжя». ТОВ «Підприємство «Агроспецснаб», ТОВ фірма «Сільгоспотехніка», ТОВ «Техноторг-Дон», ТОВ «Атон-Авто», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Гранд-запчастина», ТОВ «Фенікс», ПП «Алеко-Сервіс», ПП «Вінтехпорстач», ФОП ОСОБА_8 тощо, як подальшим покупцям, про що свідчать надані до матеріалів справи копії карток складського обліку ТМЦ (т.1 а.с.175-189, 197-204), видаткових накладних (т.1 а.с.209-249).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що факт руху товарно-матеріальних цінностей, а також грошових коштів між вказаним підприємством та позивачем підтверджується документально.

Придбання у ТОВ "Промтехноопт" вказаних ТМЦ та подальша їх реалізація призвели до руху активів у процесі господарських операцій та реальної зміни майнового стану платника податків ПП «Альтаріс», що підтверджується також долученими до матеріалів справи копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку : 361, 6852, 281, журналами-ордерів (т.2 а.с.2-31).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про не підтвердження позивачем реальності спірної угоди помилковим та таким, що спростовується дослідженими матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження позивачем належного виконання сторонами договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ "Промтехноопт", та виконаного за перевіряємий період.

Посилання в акті перевірки на рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 24.01.2012 року про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Промтехноопт" в обґрунтування своєї правової позиції колегія суддів вважає недоречним, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року по справі № 2а-973/12/2070, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 року вказане рішення було скасовано та зобов'язано ДПІ вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ "Промтехноопт" платником ПДВ з дня скасування цієї реєстрації, тобто з 24.01.2012 року (т.2 а.с.39-47).

Відповідно до ч. ст. 72 КАС України обставини, встановлені судом рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів купівлі-продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відзначає, що сам лише висновок податкового органу про неможливість реального здійснення ТОВ "Промтехноопт" фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, не має своїм наслідком нікчемність укладених цим суб'єктом господарювання правочинів і не може слугувати належним та достатнім доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Зафіксоване в акті перевірки твердження відповідача про відсутність розумних економічних та інших причин для укладення спірного правочину, спростовується матеріалами справи, які свідчать про використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності позивача, здійснюваній з метою отримання прибутку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки акту перевірки № 102/22-35787685 від 26.04.2012р. ґрунтуються також на відомоcтях актів від 20.02.2012р. № 94/23-02-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» за грудень 2011 року» та від 18.04.2012р. № 69/15-314/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» за січень 2012 року».

Зазначеними актами зафіксовано неможливість реального здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, з огляду, зокрема, на відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, наявність в штаті лише керівних посад, порушення ним п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України; відсутність ТОВ "Промтехноопт" за юридичною адресою; відсутність реального вчинення господарських операцій за грудень 2011 року та січень 2012 року.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на вказані акти, як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. Таким чином, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вказані акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» стосуються виключно відносин ТОВ «Промтехоопт» із ТОВ «Агро-Сінергетика», ТОВ «Проектно-Будівельна Компанія «Інбітек», і не можуть бути належним доказом по справі за позовом ПП «Альтаріс», оскільки не стосуються спірних правовідносин.

Посилання відповідача в акті перевірки на відмову керівника ТОВ «Промтехноопт» Батюк Н.Є. від надання пояснень щодо обставин змісту господарських операцій, обставин укладання угод, місць прийому-передачі товарів, їх транспортування та зберігання, не свідчить про нікчемність угоди між ПП «Альтаріс» та ТОВ «Промтехноопт», а є правом особи, передбаченим ст.63 Конституції України, та не спростовує реальності зазначеної господарської операції.

Твердження про відсутність ТОВ «Промтехноопт» за юридичною адресою обґрунтовується відповідачем з посиланням на акти про невстановлення місцязнаходження платника податків, складені співробітниками Західної МДПІ 11.02.2012 р. та 10.04.2012 р., що стало підставою для висновків податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства спростовується дослідженою довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.131-138).

Так, колегія суддів зазначає, що належним доказом останнього в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Однак, як вбачається з наданої до матеріалів справи копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "Промтехноопт" знаходиться за юридичною адресою і зворотнє відповідачем не доведено; стан відомостей про юридичну особу - підтверджено.

Зазначена обставина не була врахована податковим органом при проведенні перевірки.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки № 102/22-35787685 від 26.04.2012 року суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання ТМЦ у ТОВ «Промтехноопт», що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних у ТОВ "Промтехноопт" товарів, на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; незнаходження ТОВ "Промтехноопт" за місцезнаходженням спростовується фактичними обставинами, встановленими у справі та відомими самому відповідачу, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Колегією суддів взято до уваги те, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, які складалися між позивачем та його контрагентами за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність. Правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цього правочину, ні зміст прав та обов'язків його сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

З огляду на викладене, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання за спірним договором як ПП «Альтаріс», так і ТОВ "Промтехноопт» були виконані в повному обсязі та належним чином: отримано певний обсяг товару, за який сплачено відповідну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми в розмірі 48923,9 грн., зроблений за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти викладених в акті перевірки № 102/22-35787685 від 26.04.2012 року порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби №0000232301 від 11.05.2012 року про збільшення позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ на вказану суму та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24462,00 грн. - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У відповідності до п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-10687/12/2070 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п.3, 4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Альтаріс» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-10687/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Альтаріс» до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби України № 0000011540 від 12.04.2012р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 05.02.2013 р.