Ухвала

від 28.01.2013 по справі 2а-15495/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2013 р. м. Київ К/9991/29467/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника позивача Дембіцької О.С.

представника відповідача Озацької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011

у справі № 2-а-15495/10/2070

за позовом Спільного українсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 № 0001610854/0 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові та рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 26.10.2010 № 2. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СУБ ТОВ «Українська чайна фабрика «Ахмад Ті»державне мито в сумі 3,40 грн.

СДПІ у м.Харкові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про залишення позову без задоволення. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.п. 1.20.1, п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні судом касаційної інстанції допущено заміну відповідача у справі -Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові на його правонаступника -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби, у зв'язку з реорганізацією.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 26.10.2010 № 0001610854/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у сумі 773158 грн. та визначення за оспорюванням рішенням від 26.10.2010 № 2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у загальній сумі 25826874,00 грн., в тому числі 12913437,00 грн. основного платежу та 12913437,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 13.10.2010 № 3683/23-106/25609854 за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, про порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач, в супереч вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», визначав базу оподаткування за операціями з оптової поставки товару (чаю торгової марки «Ahmad Tea»покупцеві -СКУ ТОВ «Піраміда», виходячи з договірної вартості товару, яка є нижчою за звичайні ціни, що зумовило заниження бази оподаткування та, відповідно, податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Податковий орган дійшов такого висновку в результаті того, що ціни на поставлену позивачем продукцію покупцеві -СКУ ТОВ «Піраміда»є нижчими за рівень сформованих оптових цін на такий товар, що затверджені керівником даного підприємства у додатку № 1 до Наказу від від 08.02.2009 № 8/1, який введено в дію з 09.02.2009. СКУ ТОВ «Піраміда»є єдиним покупцем чаю торгової марки «Ahmad Tea»у позивача та здійснює оптовий і роздрібний продаж цього чаю, тому визначені ним ціни є звичайними (ринковими). Відповідно, ціни, за якими здійснює позивач продаж чаю покупцеві -СКУ ТОВ «Піраміда»не можуть бути нижчими за такі звичайні ціни.

Відповідно до п. 1.3, 2.5.2 Додаткової угоди № 3 до Угоди про ексклюзивні права від 08.12.2005 позивачеві (компанії-переробнику) надано Компанією «Ahmad Tea Limited»ексклюзивні права на переробку/фасовку сировини для товару, що постачається на територію України, та його подальшого продажу на ринку України за вільними ринковими цінами компаніям, що мають право на збут товару на території України.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.

Відповідно до вимог п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган визначав рівень звичайних цін на підставі даних відпускних цін оптовим покупцям, що містяться у прайсі, затвердженому Наказом керівника СКУ ТОВ «Піраміда» від 08.02.2009 № 8/1, без використання інформації про укладені на момент продажу такого товару договорів з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що не відповідає вимогам п.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

До того ж судами попередніх інстанцій встановлено, що у період, за який здійснювалась перевірка, по підприємству СКУ ТОВ «Піраміда»Наказ від 08.02.2009 № 8/1, на підставі якого податковий орган визначав рівень звичайних цін, не діяв. Наказом від 01.06.2009 № 38 введено в дію нові відпускні ціни на продукцію.

Оскільки податковим органом для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) не використано договори зі співставними умовами, які могли вплинути на ціну товару, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем, є нижчою за звичайні ціни. Тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на те, що позивач є єдиним на території України переробником (фасувальником) сировини для чаю торгової марки «Ahmad Tea», який здійснює реалізацію чаю СКУ ТОВ «Піраміда, а останнє -єдиним ексклюзивним дистриб'ютором, що має право на збут зазначеного товару на території України різним категоріям покупців, свідчить лише на користь того, що продаж чаю вказаними компаніями не здійснюється у співставних умовах. Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло