Ухвала

від 24.01.2013 по справі 1570/856/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р.Справа № 1570/856/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби - Єлістратова Костянтина Юрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою малого приватного підприємства "Вікторія" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства "Вікторія" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

МПП "Вікторія" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0001372301 від 06 жовтня 2011 року на суму 54 582,5 грн., посилаючись на те, що за результатами перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про завищення підприємством сум грошового зобов'язання з ПДВ, вказуючи на нікчемність угод зі своїм контрагентом, оскільки реальність укладеної угоди підтверджена податковими накладними.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі МПП "Вікторія" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки наявність податкових накладних є підтвердженням реального змісту господарських операцій та дає право платнику податку на формування податкового кредиту, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що за результатами планової виїзної перевірки МПП "Вікторія" було встановлено порушення пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.2.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було встановлено заниження ПДВ в сумі 43 666 грн., у тому числі у листопаді 2010 року в сумі 28 333 грн., у грудні 2010 року в сумі 15 333 грн.

В ході перевірки було встановлено, що МПП "Вікторія" мало взаємовідносини з ТОВ "Консалтингова компанія "Бремексгруп ЛТД".

Взаємовідносини між підприємствами здійснювались в листопаді - грудні 2010 року на підставі договору №10/2010 від 14 листопада 2010 року по технічному обслуговуванню транспортних засобів.

На виконання вищевказаної угоди ТОВ "Консалтингова компанія "Бремексгруп ЛТД" виписано податкові накладні на загальну суму 262 000 грн., на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит. Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі, а оплата здійснювалась згідно платіжних доручень.

На підставі акта перевірки ДПІ у Комінтернівському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372301 від 06 жовтня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 54 582,5 грн., з яких 43 666 грн. за основним платежем, 10 916,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що отримані позивачем податкові накладні, видані не з метою настання реальних наслідків проведення господарських операцій, а з метою проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій щодо надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, у зв'язку з чим доводи податкової є обґрунтованими.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку,

при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів), а податкова накладна є лише одним із документів, які можуть засвідчити цей факт.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні складені, нібито, за результатами виконання договору №10/2010 від 14 листопада 2010 року по технічному обслуговуванню транспортних засобів з ТОВ "Консалтингова компанія "Бремексгруп ЛТД".

Разом з тим, п.6.4 вказаного договору передбачає, що договір вважається виконаним лише після підписання акта виконаних робіт (а.с.60), проте апелянтом не надано доказів виконання договору, зокрема, в справі відсутні акти прийому-передачі виконаних робіт та платіжні доручення, які б підтвердили оплату наданих послуг.

Таким чином, факт "товарності" господарських операцій позивача є недоведеним і, тому, позивач не мав визначальної умови правомірності формування податкового кредиту, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про необґрунтованість вимог МПП "Вікторія" і, відповідно, необхідність відмови в їх задоволенні.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Вікторія" залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: