Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-3002/12/0170/9

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 р. (15:09) Справа №2а-3002/12/0170/9

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи комплексної Безпеки-Кондр"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015902301

Представники сторін:

представник позивача - Запрута Ж.В. договір про дання правової допомоги від 20.02.12р.;

представник відповідача - Калінчук К.В., довіреність № 18/10-0 від 13.03.12р.;

представник відповідача - Мирошниченко О.В., довіреність № 7/10-0 від 28.01.13р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи комплексної Безпеки-Кондр" (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015902301 від 15.03.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2011р. сумі 146383,33грн. є хибними та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку ТОВ «Системи комплексної Безпеки-Кондр».

У письмових запереченнях на позов відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.90-91). Відповідач пояснює, що ним під час перевірки були розглянуті пояснення та документи, отримані від ТОВ «СКБ - Кондр», а також враховано результати передньої перевірки ТОВ ДК «Кристал» за жовтень 2011року, та інформація від Переяслав-Хмельницької ОДПІ щодо постачальників ТОВ ДК «Кристал», у зв'язку із чим зроблено висновок, що фінансово - господарська діяльність між підприємствами ТОВ «СКБ - Кондр» та ТОВ ДК «Кристал» у жовтні 2011року має ознаки фіктивності. У зв'язку із вищевикладеним відповідач вважає, що податковий кредит ТОВ «СКБ - Кондр» за жовтень 2011року у розмірі 146383,33грн., отриманий від ТОВ ДК «Кристал» (платник ПДВ, взаємовідносини з яким не підтверджені) у розмірі 146383,33 грн., підлягає зменшенню.

В судовому засіданні, що відбулося 29.01.2013р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представники відповідача заперечували проти позову з підстав, що викладені у письмових запереченнях.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Системи комплексної Безпеки-Кондр" зареєстровано у якості юридичної особи 12.04.2007 року, про що видане свідоцтво серії А00 № 632281.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Системи комплексної Безпеки-Кондр" з питань взаємовідносин з ТОВ «ДК «Кристал» за жовтень 2011р.

За результатами перевірки був складений акт від 24.02.2012 р. №2197/23-4/35052838 (далі Акт).

В Акті встановлені порушення ТОВ "Системи комплексної Безпеки-Кондр" п. 14.1.191, ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту у жовтні 2011р. у сумі 146383,33грн. та донараховано податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 182979,17грн., у т.ч. 36595,83грн. штрафні санкції (а.с.13-24).

Перевіркою було встановлено, що ТОВ «СКБ Кондр» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2011 р. у сумі 446363,00 грн., згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2011 року. Податковий кредит за жовтень 2011 року, ТОВ «СКБ Кондр» було сформовано за рахунок підприємства - ТОВ ДК «Кристал» (ЄДРПОУ 23893168), у сумі 146383,00 грн. ПДВ.

Взаємовідносини здійснювались на підставі договору суборенди автотранспорту №35 від 27.04.11 року, орендар - ТОВ «ДК «Кристал», суборендар - ТОВ «СКБ Кондр».

Для використання орендованого автотранспорту (не власного), необхідні відповідні

документи - тимчасовий реєстраційний талон автотранспорту, який може бути виданий ДАІ лише при згоді власника автотранспорту. Згідно ж документів наданих до перевірки, встановити справжніх власників автотранспорту не можливо.

У Акті перевірки зазначено, до перевірки не надано жодного документа підтверджуючого, факт здійснення охоронної діяльності ТОВ «СКБ - Кондр» на об'єктах розташованих у Донецькій області, листів відряджень, наказів про допуск співробітників охоронного підприємства до об'єктів охорони.

Також у Акті зазначено, що ДПІ в м. Сімферополі була проведена перевірка ТОВ «ДК «Кристал» у ході перевірки було встановлено: завищення у жовтні 201 1 року сум податкового зобов'язання в розмірі 146383,44 грн. та завищення у жовтні 2011 року сум податкового кредиту в розмірі 146343,44 грн.

Враховуючи результати передньої перевірки ТОВ ДК «Кристал» за жовтень 2011 року, та наданої інформації від Переяслав-Хмельницької ОДПІ щодо постачальників ТОВ ДК «Кристал» відповідач дійшов висновку про фіктивність фінансово - господарської діяльності між ТОВ «СКБ - Кондр» та ТОВ ДК «Кристал» у жовтні 2011 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015902301 від 15.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 182979,16 грн. (146383,33 грн. за основним платежем + 36595,83 грн. за штрафними санкціями) (а.с.12).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Відповідно до п.6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно абзацу «а» п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На думку відповідача, позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях, сформовано податковий кредит по відсутніх документах з метою одержання податкової вигоди, і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям.

Судом з'ясовано, що 27 квітня 2011р. між ТОВ «ДК «Кристал» (орендар) та ТОВ «СКБ Кондр» (суборендар) укладено договір суборенди автотранспорту №35 (а.с.99-100).

Відповідно до п.п.1 п.1 вищенаведеного договору (предмет договору) - орендар передає автотранспорт у кількості, згідно акту, а суборендар приймає у строкове користування дані автомобілі, які належать орендарю на підставі договору оренди.

Згідно п.1.2 договору, передача транспортних засобів в оренду оформлюється актом приймання-передачі.

Судом з'ясовано, що на виконання вищенаведеного договору позивачу було передано від ТОВ «ДК «Кристал» автотранспорт, що підтверджується актом приймання-передачі від 27.04.2011р. (а.с.101,112), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2011р. (а.с.106,109), податковими накладними (а.с.105,108), рахунками-фактурами (а.с.107,110).

Оплата за користування автотранспортом за вищенаведеним договором підтверджується платіжним дорученням №61 від 09.11.2011р., загальна сума 878300,00грн., сума ПДВ - 146383,33грн. (а.с.104).

Суд зазначає, що документи позивача, які були досліджені судом (договір, акт приймання-передачі від 27.04.2011р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за жовтень 2011р., податкові накладні, рахунки-фактури, платіжне доручення №61 від 09.11.2011р.), в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. та Положення №168/704 є первинними документами, які мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що податкові накладні №1 від 28.10.2011р., №2 від 31.10.2011р., платіжне доручення №61 від 09.11.2011р. не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, відповідає вимогам п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ на час вчинення правочину контрагент позивача є юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що ТОВ «ДК «Кристал» на момент укладення угоди було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим було не наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність, або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Вищий адміністративний суд України в постанові від 14 листопада 2012 року по справі №К/9991/50772/12 за означає, що інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Договір укладений між позивачем та його контрагентом, виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу орендарем автотранспорту суборендарю та отримання за це коштів орендатором.

Таким чином, зміст правочину з контрагентом позивача (ТОВ «ДК «Кристал») не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договір укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочину.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 182979,16 грн. (146383,33 грн. за основним платежем + 36595,83 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0015902301 від 15.03.2012р.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.01.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 04.02.2013 року.

Керуючись ст. ст.11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0015902301 від 15.03.2012р. про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Системи комплексної Безпеки-Кондр" грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 182979,16 грн., з яких 146383,33грн. - основний платіж, 36595,83грн. - штрафні санкції.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 1829,79грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Системи комплексної Безпеки-Кондр" (95000, м. Сімферополь, вул. Красноармійська, 26).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.