Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а-14178/12/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 р. (о 15:32) Справа №2а-14178/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Гайворонська С.А., Пазовський Г.С.,

від відповідача - не з'явився; ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-трейд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-трейд" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим №0012042204 від 10.12.2012 р., № 0012052204 від 10.12.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ «Хорс-Енерджи» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Хорс-Енерджи» мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка та оприбуткування товару та подальше його використання у господарської діяльності (реалізація споживачам) з метою отримання прибутку підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач також вказує, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання угод нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.12.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.01.2013 р. за клопотанням представника позивача провадження у справі зупинено. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.2013 р. поновлено провадження у справі.

Представники позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-трейд» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 32168208) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 23.09.2002 р.

Відповідно до довідки серії з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), роздрібна торгівля пальним ( КВЕД 47.30).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-трейд» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-трейд» з питань достовірності формування податкового кредиту за серпень 2012 р. та валових витрат за ІІІ квартал 2012 р. при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Хорс-Енерджи».

За результатами перевірки був складений акт від 22.11.2012р. №9197/22-3/32168208 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0012052204 від 10.12.2012 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на прибуток на суму 129920 грн., в тому числі за основним платежем - 103936 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25984 грн.

- №0012042204 від 10.12.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на додану вартість на суму 123734 грн., у тому числі за основним платежем - 98987 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 24747 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 129920 грн., в тому числі за основним платежем - 103936 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25984 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Нафта-трейд» пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим донараховано податку на прибуток за 3 кв. 2012 р. на загальну суму 103936 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 123734 грн., у тому числі за основним платежем - 98987 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24747 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ «Нафта-трейд» п. 14.1.185 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2. п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання з ПДВ за серпень 2012 р. у розмірі 98987,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0012052204 від 10.12.2012 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на прибуток на суму 129920 грн., в тому числі за основним платежем - 103936 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25984 грн. , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з ТОВ «Хорс-Енерджи» були сформовані позивачем у період 3 кварталу 2012 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту перевірки у 3 кварталі 2012 р. ТОВ «Нафто-Трейд» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 494935 грн. Перевіркою повноти визначення витрат ТОВ «Нафта-Трейд», що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.08.12 р. по 31.08.12 , при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Хорс-Енерджи» встановлено їх завищення у 3 кварталі 2012 р. у сумі 494935 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що при проведені камеральної перевірки правомірності здійснення господарської діяльності ТОВ «Хорс-Енерджи» за серпень 2012 року було встановлено, що у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

У зв'язку з чим, податковим органом зроблений висновок про нікчемність укладеної угоди між ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «Нафта-Трейд», що, в свою чергу, виключає реальність здійснення фінансово-господарських відносин між підприємствами у серпні 2012 р. та правомірність формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Нафта Трейд» по взаємовідносинам у серпні 2012 р. з ТОВ «Хорс-Енерджи».

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат ТОВ «Нафта-Трейд» по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс-Енерджи», судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що вказані витрати у сумі 494935 грн. були задекларовані позивачем за підсумками 3 кварталу 2012 р. та сформовані платником податків по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс-Енерджи» у вказаний період.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «Нафта-Трейд» був укладений договір поставки №ДГ-11 від 26.03.2012, предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів (товару). Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник поставляє Товар в пункт прийому - передачі, а Покупець приймає у відповідному порядку. Передача Товару Покупцю здійснюється в пункті прийому - передачі Товару Покупця, що вказаний в заявці.

Згідно п. 2.2. Договору Постачальник вважається виконавшим свої зобов'язання по поставці Товару з моменту передачі Товару Покупцю (представнику Покупця). Факт передачі Товару підтверджується підписаною видатковою накладною.

Відповідно до п. 3.4 Договору Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару протягом 1 - го банківського дня з дати поставки Товару, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної Постачальника.

На виконання умов договору ТОВ «Хорс-Енерджи» поставило позивачу Товар (бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95), що підтверджується видатковими накладними № РН-003 від 02.08.2012 р. на суму 337574,00 грн., в т.ч. ПДВ 56262,33 грн. (вартість без ПДВ 281311,67 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 14600 л. на суму 111690,00 без ПДВ, бензин А-95 - 21700,00 л. на суму 169621,67 грн. без ПДВ)), № РН-005 від 09.08.2012 на суму 256347,49 грн., в т.ч. ПДВ 42724,68 грн., (вартість без ПДВ 213622,91 грн. ( в тому числі бензин А-80 12995 л. на суму 93130,83 грн. без ПДВ, А-92 - 5170 л на суму 39550,50 грн. без ПДВ, А-95 - 10355 л. на суму 80941,58 грн. без ПДВ)).

Отримання бензину також підтверджується товарно-транспортними накладними №ТТН-003 від 02.08.2012 р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта - Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Ялта, автомобіль -DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 14600 л. на суму 111690,00 без ПДВ, бензин А-95 - 21700,00 л., що відповідає видатковій накладній № РН-003 від 02.08.2012 р.; №ТТН-005 від 09.08.2012 р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта - Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАН АЕ 66-09 ВВ, назва продукції - бензин А-80, А-92, А-95, в тому числі бензин А-80 12995 л. на суму 93130,83 грн. без ПДВ, А-92 - 5170 л на суму 39550,50 грн. без ПДВ, А-95 - 10355 л. на суму 80941,58 грн. без ПДВ, що відповідає видатковій накладні № РН-005 від 09.08.2012, та актами приймання-передачі №003 від 02.08.2012 , відповідно до якого переданий бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 14600 л. на суму 111690,00 без ПДВ, бензин А-95 - 21700,00 л., та актом №005 від 09.08.2012 приймання -передачі, відповідно до якого переданий бензин А-80, А-92, А-95, в тому числі бензин А-80 - 12995 л. на суму 93130,83 грн. без ПДВ, А-92 - 5170 л на суму 39550,50 грн. без ПДВ, А-95 - 10355 л. на суму 80941,58 грн. без ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що об'єм та вартість отриманого бензину, його марка повністю співпадає з тою, яка зазначена у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Хорс-Енерджи» грошових коштів за отриманий бензин, що підтверджується банківськими виписками: б/в №402 від 06.08.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-001 від 01.08.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 337574,00 грн. (у т.ч. ПДВ 56262,33 грн.);

б/в №409 від 08.08.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-005 від 08.08.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс - Енерджи», загальна сума - 33000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5500,00 грн.);

б/в №408 від 08.08.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-005 від 08.08.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс - Енерджи», загальна сума - 67000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 11166,67 грн.);

б/в №415 від 10.08.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-005 від 08.08.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс - Енерджи», загальна сума - 156347,49 грн. (у т.ч. ПДВ 26057,92 грн.).

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів від 494935 грн. у 3 кварталі 2012р., з господарською діяльністю позивача та використання вказаного товару в оподаткованих операціях, що є підставою для формування валових витрат, судом встановлене наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71), роздрібна торгівля пальним ( КВЕД 47.30).

Отже отримані від ТОВ «Хорс - Енерджи» товари з метою їх реалізації відповідають основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має матеріально-технічні можливості для здійснення вказаного виду діяльності, що підтверджується наступним.

Згідно договорів оренди від 01.01.2012 р. та актів приймання-передачі від 01.01.2012 р. ТОВ «Компанія Борис» передала ТОВ «Нафта-Трейд» майновий комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: м. Ялта, вул. Південнобережне шосе, 44, та майновий комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, 209е.

Судом встановлено, що саме за адресою цих автозаправних станцій здійснювалася доставка бензину, що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними.

Судом встановлено, що позивач має торгові патенти серії ТПВ №037134 від 13.09.2011 р.,серії ТПВ №012985 від 29.03.2011 р. на здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами за адресою вказаних автозаправних станцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має резервуари для зберігання нафтопродуктів, об'єм яких достатніх для отримання та реалізації бензину, поставленого ТОВ «Хорс - Енерджи» у серпні 2012 р. Вказані резервуари пройшли перевірку, про що свідчать свідоцтва та градуировочні таблиці. Крім того, автозаправні станції обладнані паливнороздавальними колонками, про що свідчать акти виконаних пусконалагоджувальних робіт та паспорти обладнання та агрегатів. Позивач також має співробітників, які здійснюють отримання та реалізацію нафтопродуктів на автозаправних станціях, що підтверджується відомостями на виплату грошей за серпень 2012 р., табелем обліку робочого часу.

Відповідно до реєстраційних посвідчень №0109012384 та № 0109014496 за вказаними адресами автозаправних станцій зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.

Згідно звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за серпень 2012 р. та фіскальних чеків, отриманий бензин був реалізований позивачем у тому ж звітному періоді. Отримання товару також відображено у журналі обліку нафтопродуктів та підтверджується випискою довіреностей для отримання товарно-матеріальних цінності.

Крім того реалізація отриманого бензину також підтверджується відомостями по рахунку 28 «Товари», журналом проводок за серпень по рахунку 28, 63, карткою рахунку 631 за серпень 2012 р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, відповідно до яких з урахуванням залишку на початок звітного періоду отриманий бензин був реалізований споживачам.

Судом встановлено, що у бухгалтерському обліку ТОВ «Нафта-Трейд» господарські операції з придбання товарів в повному обсязі відображені в регістрах бухгалтерського обліку за період серпень 2012 р. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків: №28 «Товари» в сумі 494935 грн.; №64 «Розрахунки за податками й платежами» в сумі 98987 грн.

Суд зазначає, що зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з реалізацією товару, отриманого від ТОВ «Хорс - Енерджи», були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями.

Таким чином, за результатом господарських операцій з ТОВ «Хорс - Енерджи» по факту реалізації нафтопродуктів позивач отримав дохід, тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 494935 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього та використані в оподаткованих операціях (понесені витрати спрямовані на отримання прибутку шляхом реалізації нафтопродуктів, товари реалізовані в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, вказані витрати у сумі 494935 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс - Енерджи» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених платником податків у 3 кварталі 2012 р.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «Нафта-Трейд» виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням товару у ТОВ «Хорс - Енерджи» на суму 494935 грн. (вартість без ПДВ), оскільки за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

У зв'язку з чим, суд вказує, що отримання товарів та їх реалізація в оподаткованих операціях з метою отримання прибутку пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 494935 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 129920 грн., в тому числі за основним платежем - 103936 грн. (494935 х 21%), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25984 грн. (103936 грн. х 25%) є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0012042204 від 10.12.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на додану вартість на суму 123734 грн., у тому числі за основним платежем - 98987 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 24747 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Хорс - Енерджи» був сформований позивачем у період серпня 2012 р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим ДПС ТОВ «Нафта-Трейд» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 404762 грн. (р. 17 податкової декларації з ПДВ), в тому числі по операціям з ТОВ «Хорс - Енерджи» у сумі 98986,92 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс - Енерджи» за серпень 2012 року встановлено його завищення у сумі 98986,92 грн.

Як було зазначено вище, в акті перевірки, податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Хорс - Енерджи» господарських операцій через відсутність у ТОВ «Хорс - Енерджи» майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт (послуг); відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних механізмів; порушення ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне я правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Хорс - Енерджи» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.187, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Хорс - Енерджи» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 98986,92 грн. ПДВ, в тому числі за серпень 2012 року у сумі ПДВ - 98986,92 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагента, суд зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «Нафта-Трейд» був укладений договір поставки №ДГ-11 від 26.03.2012, предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів (товару). Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник поставляє Товар в пункт прийому - передачі, а Покупець приймає у відповідному порядку. Передача Товару Покупцю здійснюється в пункті прийому - передачі Товару Покупця, що вказаний в заявці.

Згідно п. 2.2. Договору Постачальник вважається виконавши свої зобов'язання по поставці Товару з моменту передачі Товару Покупцю (представнику Покупця). Факт передачі Товару підтверджується підписаною видатковою накладною.

Відповідно до п. 3.4 Договору Покупець здійснює 100% оплату вартості Товару протягом 1 - го банківського дня з дати поставки Товару, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної Постачальника.

На виконання умов договору ТОВ «Хорс-Енерджи» поставило позивачу Товар (бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95), що підтверджується видатковими накладними № РН-003 від 02.08.2012 р. на суму 337574,00 грн., в т.ч. ПДВ 56262,33 грн. (вартість без ПДВ 281311,67 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 14600 л. на суму 111690,00 без ПДВ, бензин А-95 - 21700,00 л. на суму 169621,67 грн. без ПДВ)), № РН-005 від 09.08.2012 на суму 256347,49 грн., в т.ч. ПДВ 42724,68 грн., (вартість без ПДВ 213622,91 грн. ( в тому числі бензин А-80 12995 л. на суму 93130,83 грн. без ПДВ, А-92 - 5170 л на суму 39550,50 грн. без ПДВ, А-95 - 10355 л. на суму 80941,58 грн. без ПДВ)).

Отримання бензину також підтверджується товарно-транспортними накладними №ТТН-003 від 02.08.2012 р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта - Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Ялта, автомобіль -DAF АЕ 45-23 АМ, назва продукції - бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 14600 л. на суму 111690,00 без ПДВ, бензин А-95 - 21700,00 л., що відповідає видатковій накладній № РН-003 від 02.08.2012 р.; №ТТН-005 від 09.08.2012 р., замовник/вантажоодержувач - ТОВ «Нафта - Трейд», вантажовідправник ТОВ «Хорс-Енерджи», автопідприємство - ПП «Лапа» (ЄДРПОУ -35595184), пункт навантаження - м. Донецьк, пункт - розвантаження - м. Сімферополь, автомобіль - МАН АЕ 66-09 ВВ, назва продукції - бензин А-80, А-92, А-95, в тому числі бензин А-80 12995 л. на суму 93130,83 грн. без ПДВ, А-92 - 5170 л на суму 39550,50 грн. без ПДВ, А-95 - 10355 л. на суму 80941,58 грн. без ПДВ, що відповідає видатковій накладні № РН-005 від 09.08.2012, та актами приймання-передачі №003 від 02.08.2012 , відповідно до якого переданий бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 14600 л. на суму 111690,00 без ПДВ, бензин А-95 - 21700,00 л., та актом №005 від 09.08.2012 приймання -передачі, відповідно до якого переданий бензин А-80, А-92, А-95, в тому числі бензин А-80 - 12995 л. на суму 93130,83 грн. без ПДВ, А-92 - 5170 л на суму 39550,50 грн. без ПДВ, А-95 - 10355 л. на суму 80941,58 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Хоре-Енерджи» грошових коштів за отриманий бензин, що підтверджується банківськими виписками: б/в №402 від 06.08.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-001 від 01.08.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс-Енерджи», загальна сума - 337574,00 грн. (у т.ч. ПДВ 56262,33 грн.);

б/в №409 від 08.08.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-005 від 08.08.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс - Енерджи», загальна сума - 33000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5500,00 грн.);

б/в №408 від 08.08.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-005 від 08.08.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс - Енерджи», загальна сума - 67000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 11166,67 грн.);

б/в №415 від 10.08.2012 року, призначення платежу - за бензин, згідно рахунку №СФ-005 від 08.08.2012 року, контрагент - ТОВ «Хорс - Енерджи», загальна сума - 156347,49 грн. (у т.ч. ПДВ 26057,92 грн.)..

Відповідно, 02.08.2012р. та 09.08.2012 р. по даті передачі товару/частково по даті перерахування грошових коштів, відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України у ТОВ «Хорс - Енерджи» виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 98987 грн..

По факту передачі товару/частково по факту перерахування коштів згідно вимог п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Хорс - Енерджи» були виписані податкові накладні: №3 від 02.08.2012 р. на суму 337574,00 грн., в т.ч. ПДВ 56262,33 грн. (вартість без ПДВ 281311,67 грн.), №5 від 08.08.2012 (по факту передоплати) на суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ 16667,67 грн. (вартість без ПДВ 83333,33 грн.), № 6 від 09.08.2012 на суму 156347,49 грн., в т.ч. ПДВ 26057,91 грн. (вартість без ПДВ 130289,58 грн.)

У зв'язку з чим, по даті отримання товару/частково по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товару відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у ТОВ «Нафта - Трейд» виникло право на формування податкового кредиту у серпні 2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс - Енерджи» в сумі 98987 грн., що підтверджено податковими накладними та реєстром отриманих податкових накладних за серпень 2012 р., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Хорс - Енерджи» відповідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у серпні 2012 містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

ПДВ в сумі 98987 грн., включений ТОВ «Нафта - Трейд» до складу податкового кредиту за серпень 2012 , відповідає вимогам п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України та, сплачений у складі витрат на придбання товару, які були реалізовані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Нафта - Трейд» виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ «Нафта - Трейд» по взаємовідносинах з ТОВ «Хорс - Енерджи», судом встановлено, що господарські операції з вказаним контрагентом пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідає діяльності за КВЄД відповідно до правовстановлюючих документів товариства, отримані товари реалізовані позивачем в оподаткованих операціях, позивач мав необхідні матеріально-технічні ресурси для здійснення досліджуваної операції.

Вказані господарські операції з придбання товарів, їх сплата та наступна реалізація в оподаткованих операціях відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товару від ТОВ «Хорс - Енерджи».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Хорс - Енерджи» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «Хорс - Енерджи» булі вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Хорс - Енерджи» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт від ТОВ «Хорс - Енерджи», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту на суму 98987 грн. та включення понесених витрат у сумі 494935 грн. до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Сліз зазначити, що у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Зазначена позиція викладена в Ухвалі ВАСУ від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Суд також зазначає, що за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем з ТОВ «Хорс - Енерджи», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товару від ТОВ «Хорс - Енерджи» (зокрема доказів отримання вказаного товару від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товару саме від ТОВ «Хорс - Енерджи» та його використання в господарської діяльності в оподаткованих операціях, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність у ТОВ «Хорс - Енерджи» достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ТОВ «Нафта-Трейд» відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів у ТОВ «Хорс - Енерджи», а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Нафта-Трейд» від наявності вказаних параметрів у ТОВ «Хорс - Енерджи» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту у розмірі 98987 грн. та виключення валових витрат у сумі 494935 грн. по операціям з ТОВ «Хорс - Енерджи» знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0012052204 від 10.12.2012 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на прибуток на суму 129920 грн., в тому числі за основним платежем - 103936 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25984 грн.; №0012042204 від 10.12.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Нафта-трейд» з податку на додану вартість на суму 123734 грн., у тому числі за основним платежем - 98987 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 24747 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.01.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 05.02.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 10.12.2012 №0012052204, №0012042204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Трейд» (ЄДРПОУ 32168208) 2146,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.