Постанова

від 16.01.2013 по справі 26/105-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2013 р. Справа№ 26/105-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 16.01.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2012 року

у справі № 26/105-12 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю-Ойл»

до дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія

«Автомобільні дороги України»

про стягнення 247 881,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2012 року по справі № 26/105-12 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю-Ойл» до дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 247 881,37 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю-Ойл» 196 999 грн. 96 коп. основного боргу, 25 032,08 грн. пені, 12 179,86 грн. інфляційних втрат, 13 669,47 грн. три відсотки річних, 4 957,63 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 11.10.2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 11.10.2012 року у справі № 26/105-12 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити у задоволенні позову. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2012 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року відновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні 16.01.2013 року представник скаржника надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 11.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі на підставі доводів викладених у відзиві на скаргу та просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ревю-Ойл» (постачальник) та дочірнім підприємством «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 17/10-8, за умовами якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає і сплачує вартість нафтопродуктів: бензин марок А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, цемент (товар) в кількості та асортименті, зазначених у рахунку фактурі та видатковій накладній продавця, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору постачальник відвантажує товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 90 календарних днів від дня відвантаження товару і переходу права власності на товар покупця.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку ненадходження від покупця оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у п. 4.2 даного договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Даний договір діє з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.5 договору).

На виконання умов договору позивач в період з жовтня 2010 року по травень 2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1133854 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 1133854 грн. розрахувався частково у розмірі 936854,04 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача, і має заборгованість перед останнім у сумі 196999,96 грн.

У серпні 2012 року ТОВ «Ревю-Ойл» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 196999,96 грн. основного боргу, 25032,08 грн. пені, 13669,47 грн. 3% річних та 12179,86 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки нафтопродуктів № 17/10-8 від 17.10.2008 року.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2012 року по справі № 26/105-12 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ревю-Ойл» про стягнення 247881,37 грн. - задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач в період з жовтня 2010 року по травень 2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1133854 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за отриманий від позивача товар на суму 1133854 грн. розрахувався частково у розмірі 936854,04 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача, в зв'язку з чим у ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» утворилась заборгованість перед ТОВ «Ревю-Ойл» у сумі 196999,96 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що сума заборгованості ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у розмірі 196999,96 грн. відповідає фактичним обставинам та підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13 669,47 грн. 3% річних та 12179,86 грн. збитків від інфляції.

3гідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних грунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання по спірному договору 3% річних становить 13669,47 грн. та збитки від інфляції становлять 12179,86 грн.

Крім того, відповідно до ст. 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку ненадходження від покупця оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у п. 4.2 даного договору постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 25032,08 грн. пені.

Так, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що за період 31.08.2011 року по 24.02.2012 року пеня становить 25032,08 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ «Ревю-Ойл» 196999,96 грн. основного боргу, 25032,08 грн. пені, 12179,86 грн. інфляційних втрат та 13669,47 грн. три відсотки річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 11.10.2012 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 11.10.2012 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2012 року у справі № 26/105-12 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 11.10.2012 року у справі № 26/105-12 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 26/105-12 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.