Вирок

від 31.01.2013 по справі 1-3/12

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-3/12

Провадження № 1/361/3/13

31.01.2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Кічинської О.Ф.

при секретарі - Глушко І.М.

з участю прокурорів - Таран Л.В.

- ОСОБА_1

- ОСОБА_2

- ОСОБА_3

- ОСОБА_4

- ОСОБА_5

захисника адвоката - ОСОБА_6

потерпілих - ОСОБА_7

- ОСОБА_8

- ОСОБА_9

представників потерпілих адвоката - ОСОБА_10

- ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученої, працюючої лікарем - стоматологом Тарасівської медичної амбулаторії сімейної медицини Броварського району Київської області, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_4 б. 2 АДРЕСА_1, проживаючої х. Вільне, вул. Садова б. 2 Броварського району Київської області, не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 138, 140 ч. 2, 365 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудна ОСОБА_12, як медичний працівник, неналежно виконувала свої професійні обов»язки внаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, за наступних обставин.

ОСОБА_12, 28.06.1990 року отримавши диплом про вищу медичну освіту за спеціальністю «Стоматологія», з 10.08.1991 року працюючи лікарем-стоматологом Тарасівської медамбулаторії Броварської ЦРЛ, з 20.12.2004 року маючи І кваліфікаційну категорію зі спеціальності «лікар-стоматолог», з 01.12.2005 року обіймала посаду головного лікаря ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», яке, проваджуючи господарську діяльність з медичної практики за ліцензією МОЗ України від 06.10.2006 року серії АВ № 191841, не мало права надавати планову стоматологічну допомогу неповнолітнім у зв»язку з відсутністю в зазначеній ліцензії лікарської спеціальності «дитяча стоматологія». Відповідно до ст. 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я» від 19.11.1992 року, медичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров»я України. Наказом МОЗ України № 359 від 19.12.1997 року «Про подальше удосконалення атестації лікарів» передбачено атестацію на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності, передбаченої Номенклатурою лікарських спеціальностей, в якій «Стоматологія» і «Дитяча стоматологія» зазначені під окремими номерами, тобто є різними спеціальностями, кожна з яких потребує відповідної атестації. Із п. 3.11 наведеного наказу вбачається, що період роботи на посадах лікарів-стоматологів до 1996 року зараховується до стажу роботи для атестації за спеціальностями «Терапевтична стоматологія», «Хірургічна стоматологія», «Дитяча стоматологія», виходячи з чого підсудна, як практикуючий лікар-стоматолог з 1991 року, за здобутими рівнем знань, професійною майстерністю, досвідом та складністю виконуваних робіт мала належну освіту для надання невідкладної стоматологічної допомоги дітям. 19.08.2007 року, близько 11 години, за попереднім записом до певного лікаря, в супроводі бабусі ОСОБА_9 до ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» прибула малолітня ОСОБА_13, в якої ОСОБА_12 діагностувала хронічний гранулюючий періодонтит четвертого зуба верхньої щелепи зліва в стадії загострення. Гострі та загострені періодонтити, згідно з Додатком до наказу МОЗ України № 305 від 22.11.2000 року «Про затвердження Критеріїв медико-економічної оцінки надання стоматологічної допомоги на І, ІІ та ІІІ рівнях (амбулаторна допомога)», відносяться до захворювань, при яких надається невідкладна терапевтична стоматологічна допомога. Виходячи з вимог ст.ст. 35, 37 Основ законодавства України про охорону здоров»я № 2801-ХІІ від 19.01.1992 року, при гострих захворюваннях медичні працівники зобов»язані подавати першу невідкладну допомогу, яка забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності; подання доступної соціально прийнятної первинної лікувально-профілактичної допомоги гарантується державою. 19.08.2007 року був вихідним днем, малолітня ОСОБА_13 потребувала невідкладної терапевтичної стоматологічної допомоги, а лікар-стоматолог І кваліфікаційної категорії ОСОБА_12 за напрямком її підготовки згідно «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров»я», затвердженого наказом МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року, зобов»язана надавати таку допомогу при гострих запальних процесах. За наведених обставин, підсудна 19.08.2007 року не мала права відмовити в лікуванні дитини ОСОБА_13, дорослі родичі якої звернулись за допомогою в ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ». Також було вірним рішення лікаря-стоматолога І кваліфікаційної категорії щодо видалення четвертого зуба верхньої щелепи зліва (64 зуба) малолітньої ОСОБА_13, оскільки, відповідно до Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча терапевтична стоматологія», затверджених Наказом МОЗ № 435 від 31.08.2004 року, при хронічному періодонтиті тимчасового зуба в стадії загострення (шифр МКХ К04.4), консервативний метод лікування проводиться при відсутності ситуації, коли хворий зуб є причиною гострого септичного стану, хронічної інфекції та інтоксикації організму.

19.08.2007 року, здійснивши інструментальну обробку та промивання кореневих каналів, з яких продовжував виділятися гній, ознайомившись об 11 годині 20 хвилин з рентгензнімком четвертого зуба верхньої щелепи зліва ОСОБА_13 та прийнявши рішення щодо його видалення, ОСОБА_12 визначилась з необхідністю застосування для знеболення інфільтраційної анестезії, наказавши підпорядкованій їй медичній сестрі підготувати шприц з відповідною речовиною. Малолітня пацієнтка, що знаходилась у стоматологічному кріслі на руках бабусі ОСОБА_9, через страх перед уколами почала плакати й пручатись, тому підсудна, змінивши своє рішення щодо способу знеболення, діючи недбало, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, які, враховуючи свій професійний досвід, вік пацієнтки, її загальну поведінку та можливу реакцію, повинна була і могла передбачити, всупереч існуючих даних медичної практики здійснила аплікаційну анестезію (нанесення знеболюючої речовини на слизову ясен) 10 % лідокаїном. В той же день, у період після 11 години 20 хвилин і до 11 години 30 хвилин, коли ОСОБА_12 наклала медичні щипці та здійснила вивих четвертого зуба верхньої щелепи зліва, ОСОБА_13 через відчутий внаслідок невірно обраної анестезії фізичний біль вигнулась, закинула голову назад, вивільнила свої руки і вдарила лікаря по правій руці, в якій та утримувала інструмент, при цьому видалений зуб випав із щипців і потрапив до дихальних шляхів дівчинки. 19.08.2007 року, близько 11 години 30 хвилин, після невдалих спроб видалити стороннє тіло з дихальних шляхів дитини, підсудна наказала підлеглому персоналу викликати швидку медичну допомогу, переважно самостійно тримала ОСОБА_13, набряк слизової оболонки гортані якої посилювався, до передачі реаніматологам у ліфтовій кабіні під час руху до відділення анестезіології та інтенсивної терапії Броварської ЦРЛ близько 11 години 45 хвилин, більшість часу пальцем притискала її язик до нижньої щелепи. Близько 11 години 48 хвилин 19.08.2007 року малолітня ОСОБА_13 була доставлена до реанімаційного відділення Броварської центральної районної лікарні, де під час виконання реанімаційних заходів, пов»язаних з повним перекриттям дихальних шляхів унаслідок набряку слизової оболонки гортані, викликаного перебуванням стороннього тіла в під»язиковому просторі, об 11 годині 52 хвилини у неї зафіксовано зупинку серцевої діяльності, а о 12 годині 15 хвилині констатовано смерть.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 41/412 від 17.09.2007 року, механічна асфіксія, яка розвилася у ОСОБА_13 в результаті закриття дихальних шляхів стороннім тілом - видаленим четвертим зубом верхньої щелепи зліва, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і перебуває в прямому причинному зв»язку з настанням її смерті.

Допитана судом підсудна ОСОБА_12 свою вину в інкримінованих злочинах не визнала, показала, що в 1990 році вона здобула вищу медичну освіту за спеціальністю «Стоматологія», з 1991 року постійно працювала лікарем-стоматологом у Тарасівській медамбулаторії Броварської ЦРЛ, де надавала стоматологічну допомогу населенню різних вікових груп, в 2004 році отримала кваліфікацію лікаря-стоматолога І категорії. У грудні 2005 року вона працевлаштувалась на посаду головного лікаря приватного підприємства «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» на ? ставки з фіксованою заробітною платою й неповним робочим тижнем, надавала стоматологічну допомогу особам по суботах з 14 до 20 години, по неділях - з 08 до 14-15 години, відповідала за лікувальну й санітарно-просвітницьку роботу. Малолітню ОСОБА_13 за попереднім записом в адміністратора вперше привела бабуся ОСОБА_9 у червні-липні 2007 року на профілактичний огляд, вона в той же день полікувала п»ятий нижній зуб з глибоким карієсом і гіперемією пульпи, визначила обсяг лікування, оскільки наявний у багатьох зубах дівчинки гострий карієс є інфекційним захворюванням, яке швидко прогресує, призводить до пульпіту, періодонтиту, інших серйозних захворювань ротової порожнини та організму в цілому. При наступному відвідуванні стоматкабінету з мамою дівчинці полікували ще два зуба; під час третього візиту 28.07.2007 року на слизовій оболонці в проекції верхівки кореня четвертого верхнього зуба дівчинки був гнійник, тому вона після проведення необхідних маніпуляцій розповіла про ризики для здоров»я, дала рекомендації щодо полоскання, на прохання матері повідомила номер свого мобільного телефону для консультацій в разі виникнення запитань. Увечері 28.07.2007 року дізналась від ОСОБА_7, що донька скаржиться на біль, на той період за розпорядженням директора ОСОБА_14 стоматкабінет по неділях не працював, тому порадила матері звернутись до іншого закладу, але остання наполягала на продовженні лікування саме нею, що вимагало призначення прийому на понеділок, 30.07.2007 року. В зазначений день дитину привела ОСОБА_9, оглянувши дівчинку, повідомила про необхідність видалення зуба, після її заперечення, мотивованого від»їздом ОСОБА_13 з батьками до моря, здійснила медінструментальну обробку кореневих каналів, поклала камфорофенол і закрила зуб дентинною пов»язкою. 19.08.2007 року побачила у відповідному журналі запис стосовно прийому ОСОБА_13 на 11 годину, в зазначений час дівчинку знову привела ОСОБА_9, у клініці були лише вона та персонал. Оскільки ватні туруни з каналів четвертого зуба верхньої щелепи зліва малолітньої пацієнтки були просякнуті гноєм, при пальпації навколо зуба виділявся гнійно-кров»яний ексудат, що явно вказувало на загострення хронічного періодонтиту, а промивання каналів виявилося неефективним, хворий зуб по показаннях підлягав видаленню для уникнення відтоку гною в мозкову коробку. На повідомлення бабусі малолітньої пацієнтки, як її законному представнику під час лікування, про необхідність видалення зуба, ОСОБА_9 проти такого медичного втручання не заперечувала, але ОСОБА_13, побачивши шприц для ін»єкційної анестезії, сильно розплакалася і почала сповзати з бабусі, на руках якої сиділа в стоматологічному кріслі. Рухомість хворого зуба, що «сидів» на гнійній подушці, в сукупності з украй неспокійною поведінкою дитини спонукали підсудну застосувати аплікаційну анестезію 10 % лідокаїном в аерозолі. ОСОБА_15 запевненням, що уколу не робитиме, та наказавши ОСОБА_9 зафіксувати дитину, міцно тримаючи руками її руки, а ногами - ноги, після застосування марлевих турун для забезпечення локальної дії препарату, двічі, з перервою в 2-3 хвилини, пирскнула на ясна анестетик, тобто виконала передбачене інструкцією зрошення. Бабуся ОСОБА_9 була повністю обізнана з її діями та вмовляла дитину відкрити рот, пояснюючи, що їй вдома так же запирскують аерозолем горло. Коли побіління слизової оболонки, яке свідчило про звуження судин за рахунок блокування рецепторів, не залишало сумнівів у дії знеболюючого препарату, і вона взяла щипці, дівчинка сильно плакала, пручалась, кричала, медсестра тримала її голову, а бабуся - візуально добре - утримувала руки й ноги. Після вивиху зуба ОСОБА_13 вигнулась, запрокинула голову, махнула вверх руками й несподівано замовкла, тому вона, виявивши відсутність зуба в щипцях та зрозумівши, що той залишився в ротовій порожнині дитини, відразу перевернула її та 3-4 рази ударила між лопатками, потім тримала ОСОБА_13 на стегні головою вниз, стукаючи по спині, поклала дівчинку на розкладене медсестрою крісло, здійснивши різкі поштовхи в епігастральній області, після чого продовжила попередні дії. Протягом хвилини від замовкання дитини наказала адміністратору викликати швидку допомогу в зв»язку з потраплянням зуба в дихальні шляхи; ОСОБА_9 наполягала на поїздці в лікарню її автомобілем, але стан останньої унеможливлював керування транспортним засобом, тому, очікуючи приїзду швидкої медичної допомоги, поклала малолітню пацієнтку на кушетку вниз головою і ввела пальці до рота, але зуб при блювоті не випав. Коли вона, перевернувши ОСОБА_13 на спину, вдруге натискала в епігастральну область, у кабінет зайшли лікар з фельдшером, яким повідомила про потрапляння зуба при його видаленні усередину, після чого, тримаючи ОСОБА_13 на руці головою вниз та притискуючи пальцем язика до нижньої щелепи, щоб зайві рухи ним не сприяли набряку гортані, побігла до автомобіля швидкої медичної допомоги. В ході поїздки до Броварської ЦРЛ на вимогу лікаря ОСОБА_16 поклала дівчинку на ноші, останній повідомив по рації, що везуть дитину в реанімацію з інородним тілом у дихальних шляхах, тому в приймальному відділенні лікарні їх очікували лікарі-реаніматологи ОСОБА_17 та ОСОБА_18, на запитання останнього підтвердила про потрапляння зуба в дихальні шляхи та на його вимогу в ліфті передала дитину. Вона деякий час знаходилась у палаті відділення інтенсивної терапії, де фахівці з реанімування намагалися витягти зуб, були викликані лікарі ендоскопіст і бронхоскопіст, але реанімаційні заходи виявилися неефективними та була констатована смерть ОСОБА_13, у якої посмертно витягли зуб з трьома розгалуженими гострими коренями, що застрягли в голосових зв»язках. Підсудна не визнала своєї вини за всіма статтями пред»явленого обвинувачення, мотивуючи тим, що на період досліджуваних судом подій, маючи 17-річний досвід роботи лікарем-стоматологом і належний рівень освіти, який підтверджувало присвоєння І кваліфікаційної категорії, браку знань в лікуванні дітей не відчувала, наявне у малолітньої ОСОБА_13 19.08.2007 року загострення хронічного періодонтиту відноситься до категорії захворювань, при яких надається невідкладна допомога, що зобов»язувало її провести лікування та, враховуючи його неефективність, здійснити екстракцію хворого зуба для уникнення поширення інфекції. Переконана, що при видаленні зуба ОСОБА_13 вона обрала вірний спосіб анестезії, на таке медичне втручання попередньо отримала усну згоду бабусі, як законного представника дитини на той час. Потрапляння інородного тіла в дихальні шляхи пацієнтки сталося внаслідок відштовхування дівчинкою руки, що потягло вислизання зуба зі щипців у момент їх часткового знаходження в ротовій порожнині, її дії повністю відповідали медичним протоколам надання медичної допомоги, а фіксування язика пальцем застосовувалося для уповільнення набряку його кореня внаслідок зайвих рухів і в жодному випадку не сприяло розвитку асфіксії. ОСОБА_19 ОСОБА_13 поступово погіршувався, але дихання не було повністю перекрите, в кареті швидкої медичної допомоги дівчинка реагувала на слова, втратила свідомість в приймальному відділенні Броварської ЦРЛ, тому підсудна розраховувала на професійну допомогу фахівців у належних для цього умовах. Прокол трахеї з зовнішньої сторони по середній лінії гортані для доступу повітря застосовується лише після втрати хворим свідомості, а трахеотомія є серйозним хірургічним втручанням, з огляду на що ні конікотомія, ні трахеотомія нею в стоматкабінеті не виконувалися. Вона не була обізнана про відсутність ліцензії на спеціальність «Дитяча стоматологія» в ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», оскільки адміністратори записували на планове лікування до неї неповнолітніх, директор підприємства ОСОБА_14 знав щодо надання в стоматкабінеті медичної допомоги дітям, з власної ініціативи придбав щипці для видалення молочних зубів, решта інструментів і препаратів для лікування пацієнтів різних вікових груп є однаковими. При прийнятті рішення по справі просить також врахувати, що її заробітна плата в ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» була фіксованою й не залежала від кількості відвідувачів, розрахунок за надані послуги відбувався виключно з адміністратором і грошові кошти від пацієнтів у вказаному закладі вона ніколи не отримувала, за зберігання медичних карток хворих, а відтак і за їх втрату, не відповідала.

Незважаючи на невизнання підсудною своєї вини, її винність в неналежному виконанні професійних обов»язків унаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, повністю підтверджується встановленими і перевіреними судом в ході судового слідства доказами, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_9 у судовому засіданні про те, що 19.08.2007 року, об 11 годині, вона вкотре привела онуку ОСОБА_13 на планове лікування до ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», де дівчинці надавала стоматологічну допомогу лише лікар ОСОБА_12 Сидячи в стоматологічному кріслі у неї на руках, онука із-за страху перед бормашиною вередувала, відкрила рот лише після умовлянь підсудної, яка, видаливши пломбу, виявила на ватці гній, тривалий час проводила лікування хворого зуба, об 11 годині 20 хвилин переглянула рентген-знімки, оскільки саме цей час вона достеменно запам»ятала тоді на настінному годиннику, уважно подивилась на неї, промовивши: «ОСОБА_20 так довго промучались, але виходу немає», на її питання, як довго це відбуватиметься, знизала плечима і сказала медсестрі надати інсуліновий шприц. Побачивши шприц, онука почала кричати, що вона боїться уколів, тоді лікар словами: «Не хочеш уколу, давай пирскнемо» заспокоїла дівчинку, застосувала аерозоль та, зачекавши деякий час, почала проводити якісь медичні маніпуляції, на що вона уваги не звертала, намагалась відволікти ОСОБА_13, яка весь час плакала і пручалась. Оскільки лікар жодних вказівок стосовно більш міцного та зосередженого фіксування малолітньої пацієнтки не давала, вона, як завжди, тримала правою рукою ліву руку онуки так, що права рука дівчинки притискалась її правим передпліччям, а лівою рукою притримувала її голову. Коли ОСОБА_13 крикнула голосніше, ніж звичайно, підсудна моментально забрала її, трясла вниз головою, утримувала у себе на коліні обличчям донизу, наносячи удари в ділянку спини і шиї, обстежувала пальцем правої руки ротову порожнину дитини, в кабінеті почалась загальна паніка, якась жінка повідомила про виклик швидкої медичної допомоги, всі подальші обставини пам»ятає погано, того ж дня онука померла в Броварській ЦРЛ.

Під час допиту в суді потерпіла ОСОБА_9 категорично стверджувала, що лікар про необхідність видалення зуба ОСОБА_13 їй не повідомляла і вона про здійснення хірургічного втручання обізнана не була? в жодному разі не дозволила б проводити екстракцію зуба без дозволу батьків дівчинки, однак, будучи допитаною в ході досудового слідства 19.09.2007 року, показала, що по фразі лікаря: «Виходу немає» вона дійшла висновку, що та має на увазі необхідність видалення зуба, вголос нічого не обговорювали, бо ОСОБА_13 б все зрозуміла, на її запитання, чи довго це відбуватиметься, підсудна знизала плечима і наказала готувати інсуліновий шприц. Побачивши шприц, онука розплакалась, після чого була застосована аплікаційна анестезія і вона стала міцніше тримати ногами ніжки, однією рукою - руки, а іншою - лобик дівчинки. Коли ОСОБА_12 взяла інструмент - дитина знову заплакала, але відкрила рот, після чого лікар зненацька вирвала ОСОБА_13 з її рук (т. 2 а.с. 141-144);

- показами свідка ОСОБА_21 про те, що, працюючи медсестрою в стоматкабінеті «ДОКТОРДЕНТ» з серпня 2007 року, вона 19.08.2007 року вперше перебувала на зміні з лікарем ОСОБА_12, на прийом до якої об 11 годині бабуся привела маленьку дівчинку. Під час лікування ОСОБА_13 то вередувала, то заспокоювалась, але у лікаря був з дитиною психологічний контакт. Після обробки підсудною каналів остання, вказуючи на гнійні туруни, повідомила, що зуб не підлягає лікуванню і його потрібно видалити, на що бабуся малолітньої пацієнтки погодилася. Спочатку стоматолог хотіла застосувати інфільтраційну анестезію, але дівчинка, побачивши шприц, сильно рознервувалась і не давалась зробити укол, тоді ОСОБА_12 з ОСОБА_9 обговорили доцільність аплікаційного знеболення аерозолем. Через деякий час після розпирскання анестетика, коли ОСОБА_13 напівлежала на руках бабусі, що фіксувала її руки і ноги, свідок, знаходячись зліва позаду крісла, тримала голову пацієнтки, а стоматолог утримувала в її ротовій порожнині S-подібні щипці, дівчинка смикнулась, одночасно крутнула головою і махнула уверх двома руками, крикнула, після чого захрипіла. Підсудна відразу перевернула дитину вниз головою, трусила її, стукала по спині, наказала викликати швидку медичну допомогу, до приїзду якої тримала ОСОБА_13 перехиленою через своє коліно і наносила удари по спині, притримувала пальцем її язик, дівчинка стогнала чи хрипіла, її дихання уповільнювалось, обличчя набуло синюшного кольору. Лікар швидкої медичної допомоги в кабінеті не намагався вчиняти жодних дій, вони з ОСОБА_12 відразу побігли до автомобіля, хтось говорив «асфіксія», дихання дитини було слабке;

- показами свідка ОСОБА_22, яка показала, що на 19.08.2007 року, на 11 годину, нею, як адміністратором ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», на прийом до лікаря ОСОБА_12 заздалегідь була записана малолітня ОСОБА_13, родичі якої наполягали на лікуванні дитини саме у вказаного стоматолога. Відлучившись з роботи з 10 години 45 хвилин до 11 години 05 хвилин, в подальшому в кабінеті побачила пацієнтку, яка сиділа на руках у бабусі, потім з коридора чула, що дитина вередувала. Після крику підсудної: «Викликайте швидку!» відразу зайшла до кабінету, де ОСОБА_13 лежала головою вниз на коліні лікаря, остання тримала палець в її ротовій порожнині. Вона відразу повідомила на станцію швидкої медичної допомоги, що дитина задихається, потім, зателефонувавши повторно, за вказівкою ОСОБА_12 попросила диспетчера забезпечити очікування бригадою реаніматологів чи пульмонологів приїзду карети швидкої допомоги, бо в дихальні шляхи малолітнього пацієнта потрапило інородне тіло. До автомобіля швидкої допомоги підсудна несла дитину, перехиливши в ділянці живота і утримуючи головою вниз, дихання дівчинки вона не чула. В подальшому від асистента лікаря дізналася, що ОСОБА_13, махнувши рукою, вибила із щипців видалений зуб, який потрапив у дихальні шляхи;

- показами свідка ОСОБА_23 - головного позаштатного дитячого стоматолога Головного управління охорони здоров»я ОСОБА_24 обласної державної адміністрації, яка в складі комісії проводила судово-медичну експертизу по кримінальній справі за фактом смерті малолітньої ОСОБА_13 і показала, що, за записами в карточці стоматологічного хворого, консервативне лікування хронічного періодонтину в малолітньої ОСОБА_13 підсудною проводилось правильно, але не дало позитивного результату. Хронічний періодонтит в стадії загострення є джерелом інфекції, яка швидко розповсюджується, такий стан граничить з інтоксикацією організма і вимагає невідкладної терапевтичної стоматологічної допомоги згідно з наказом МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року, що зобов»язувало лікаря стоматкабінету надати всі можливі послуги за своєю кваліфікацією. Наявні 19.08.2007 року у ОСОБА_13 гіперемія ясен, хиткість зуба, нориця, гноєвиділення свідчили про необхідність видалення хворого зуба, тому рішення лікаря-стоматолога ОСОБА_12 з цього приводу було вірним. У дитячій стоматології застосовуються інфільтраційна (провідникова) та аплікаційна анестезія, її вид, згідно з медичними протоколами, лікар обирає на власний розсуд, в 2007 році 10 % аерозольний лідокаїн використовувався для знеболення перед видаленням зубів у дітей. Вона б, як практикуючий дитячий стоматолог, у випадку з ОСОБА_13 застосувала інфільтраційну анестезію, тому що аплікаційна могла не повністю подіяти. Коли при використанні аплікаційної анестезії по реакції дитині неможливо визначити, чи досягнута мета знеболення, витримується період часу, необхідний для дії анестетика, після чого проводиться лікування, як би дитина на це не реагувала. Після випадання зуба зі щипців і потрапляння в дихальні шляхи дії ОСОБА_12, що спонукають до кашльового рефлексу, зокрема трясіння дівчинки вниз головою, утримання на коліні ділянкою грудної клітини з простукуванням між лопатками, намагання видалити стороннє тіло з ротової порожнини, а також як і виклик швидкої медичної допомоги, були повністю правильними і відповідали медичним протоколам. З моменту прибуття за викликом лікар швидкої медичної допомоги зобов»язаний негайно проводити заходи з врятування життя хворого; при перебуванні людини в свідомості конікотомія не здійснюється;

- показами свідка ОСОБА_25 - завідуючого відділу експертизи трупів ОСОБА_24 обласного бюро судово-медичної експертизи, який у складі комісії проводив судово-медичну експертизу по кримінальній справі за фактом смерті ОСОБА_13, даними в ході досудового слідства і оголошеними в судовому засіданні, про те, що, за даними спеціалізованої літератури та медичної практики, інфільтраційна анестезія є більш ефективною порівняно з аплікаційною, тому при видаленні зуба, який має корені, потрібно застосовувати саме такий метод знеболення, хоча нормативних документів з приводу методики знеболення для видалення зубів у дітей не існує

( т. 2 а.с. 238 - 240 );

висновком комісійної судово-медичної експертизи № 87 від 14.11.2007 року, згідно з якою при проведенні операції по видаленню зуба у малолітньої ОСОБА_13 в приміщенні стоматологічного кабінету ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» лікар-стоматолог ОСОБА_12 повинна була провести інфільтраційну (знеболення зуба та ясен за допомогою ін»єкції знеболюючої речовини в м»які тканини ясен), а не аплікаційну (нанесення знеболюючої речовини на слизову ясен) анестезію, яку вона виконала дитині; видалений зуб потрапив до гортані ОСОБА_13 через те, що лікар-стоматолог випустила його в ротовій порожнині дитини, потраплянню зуба в дихальні шляхи сприяв неправильний вибір підсудною методики знеболення, що могло викликати реакцію дитини на біль

( т. 2 а.с. 112 - 130 ).

Оцінюючи здобуті та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що злочинні дії підсудної вірно кваліфіковані, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов»язків внаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, вина ОСОБА_12 доведена повністю, тому вона повинна нести кримінальну відповідальність за ст. 140 ч. 2 КК України.

Також органом досудового слідства ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що, з 28.06.1990 року маючи вищу медичну освіту за спеціальністю «Стоматологія», кваліфікацію «лікар-стоматолог», а з 20.12.2004 року - першу кваліфікаційну категорію за вказаною спеціальністю, з 01.12.2005 року обіймала посаду головного лікаря ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», яке, згідно з ліцензією МОЗ України серії АВ № 191841 від 06.11.2006 року на зайняття медичною практикою за спеціальностями «Стоматологія», «Ортопедична стоматологія», «Хірургічна стоматологія», «Зубний технік», не мало права надавати стоматологічну допомогу неповнолітнім. Відповідно до ст. 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я», Наказу Міністерства охорони здоров»я України № 359 від 19.12.1997 року «Про подальше удосконалення атестації лікарів», яким затверджена номенклатура лікарських спеціальностей, Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказом МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року, п.2.3.3 розділу 2 «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики», затверджених спільним Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва та Міністерства охорони здоров»я України № 38/63 від 16.02.2001 року, ОСОБА_12 не мала належної освіти для лікувальної діяльності у вигляді надання стоматологічної допомоги неповнолітнім і не мала права надавати останнім таку допомогу. При цьому ОСОБА_12, будучи службовою особою, умисно переслідуючи корисливу мету збагатитися за рахунок пацієнтів, надала підпорядкованому персоналу розпорядження провадити попередній запис на оплатний прийом до неї малолітньої ОСОБА_13, після чого 30.06.2007 року, 14.07.2007 року, 21.07.2007 року, 28.07.2007 року, всупереч наданих їй прав, без спеціального дозволу і належної медичної освіти, незаконно проводила планове консервативне лікування дитини, яка не потребувала невідкладної стоматологічної допомоги. Під час прийому 30.07.2007 року підсудна поставила пацієнтці діагноз: «загострення хронічного гранулюючого періодонтиту 64 зубу», згідно ст.ст. 39, 43 Основ законодавства України про охорону здоров»я № 2801-ХІІ від 19.01.1992 року повідомила батькам, що ушкоджений зуб підлягає видаленню, однак, незважаючи на необхідність хірургічного втручання, до дитячої стоматологічної клініки неповнолітню ОСОБА_13 не направила. Батьки дівчинки від видалення зуба відмовились з причини скорого від»їзду на відпочинок, після чого ОСОБА_12, явно перевищуючи свої службові повноваження, незаконно провела дитині планове консервативне лікування ушкодженого зубу. Приблизно 16.08.2007 року ОСОБА_13 батьками була завчасно записана на прийом до головного лікаря ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» ОСОБА_26 та 19.08.2007 року, близько 11 години, в супроводі бабусі ОСОБА_9 прибула до вищевказаного закладу, де підсудна незаконно прийняла її на планове лікування, діагностувала хронічний гранулюючий періодонтит четвертого зуба верхньої щелепи зліва в стадії загострення та прийняла рішення щодо проведення термінової операції з його видалення. Неналежна медична освіта підсудної та відсутність практичного досвіду лікування дітей не давали їй змоги передбачити реакцію малолітньої пацієнтки, яка вигнулась, закинула голову назад, вивільнила свої руки і вдарила лікаря по правій руці, в якій та утримувала щипці, внаслідок чого видалений зуб випав із них і потрапив до дихальних шляхів дівчинки, що призвело до їх перекриття й механічної асфіксії. Після невдалих спроб видалити стороннє тіло з дихальних шляхів дитини, 19.08.2007 року, близько 11 години 30 хвилин, підсудна наказала підлеглому персоналу викликати швидку медичну допомогу, не проконтролювавши передачі до диспетчерської достовірної інформації про потрапляння до дихальних шляхів малолітньої пацієнтки стороннього тіла, в зв»язку з чим на місце виклику були направлені не реаніматологи, а чергова бригада швидкої медичної допомоги, яка не мала реанімаційного облаштування, що унеможливило проведення реанімаційних заходів, спрямованих на рятування життя ОСОБА_13, безпосередньо в приміщенні ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ». Крім того, ОСОБА_12 чинила опір законним вимогам і діям лікаря швидкої допомоги, по прибуттю в Броварську ЦРЛ відмовилась видати дитину бригаді реаніматологів, чим затягнула час та ускладнила надання ОСОБА_13 кваліфікованої допомоги. Після доставки до Броварської ЦРЛ близько 11 годині 45 хвилин 19.08.2007 року, у дитини близько 11 години 47 хвилин відбулось повне перекриття дихальних шляхів унаслідок набряку слизової оболонки гортані, викликаного перебуванням стороннього тіла в під»язиковому просторі, приблизно об 11 годині 48 годин остання була доставлена до реанімаційного відділення, де під час виконання реанімаційних заходів об 11 годині 52 хвилини у неї зафіксовано зупинку серцевої діяльності, а о 12 годині 15 хвилині констатовано смерть дівчинки. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 41/412 від 17.09.2007 року, механічна асфіксія, яка розвилася у ОСОБА_13 в результаті закриття дихальних шляхів стороннім тілом - видаленим 4-м зубом верхньої щелепи зліва, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і перебуває в прямому причинному зв»язку з настанням її смерті.

Такі дії ОСОБА_12 кваліфіковані за ст.ст. 138, 365 ч. 3 КК України, як незаконна лікувальна діяльність і перевищення службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки.

Враховуючи невідповідність обвинувального висновку вимогам ст. 223 КПК України 1960 року, згідно з якою в описовій частині повинні зазначатися місце, час, спосіб, мотиви, наслідки і докази відносно кожного злочину, на що прокурор при його затвердженні уваги не звернув, обвинувачення ОСОБА_12 за трьома різними статтями Кримінального кодексу України є повністю ідентичним, а вина підсудної у вчиненні злочинних дій, які посягають на різні об»єкти, підтверджується одними й тими ж доказами. В ході розгляду справи судом прокурор не висловив наміру змінити обвинувачення, відтак на вину ОСОБА_12 за ст.ст. 138, 365 ч. 3 КК України, за версією органу досудового слідства, вказують показання потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, свідків ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_27, ОСОБА_16, ОСОБА_28, ОСОБА_19, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_25, ОСОБА_23, ОСОБА_35, протоколи очних ставок між обвинуваченою ОСОБА_12 та свідками ОСОБА_16 і ОСОБА_28, лист МОЗ України № 21.20.23-53/802 від 05.08.2008 року, висновок судово-медичної експертизи № 41/412 від 17.09.2007 року, висновок комісійної судово-медичної експертизи № 87 від 14.11.2007 року, протоколи огляду предметів, протоколи виїмки, речові докази.

Допитана на досудовому слідстві 24.08.2007 року і 23.10.2008 року потерпіла ОСОБА_7, допит якої судом не проводився згідно з поданою 15.07.2010 року заявою (т. 2 а.с. 134-136; т. 3 а.с. 180-182, т. 5 а.с. 22), а також потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні показали, що їх донька ОСОБА_13 потребувала стоматологічних послуг, умови надання таких в Броварській дитячій поліклініці їх не влаштовували, тому мама дівчинки влітку 2007 року шукала належну стоматологічну клініку через мережу Інтернет, однак у всіх обраних закладах лікувати малолітню дитину відмовлялися. Тільки в ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» адміністратор, дізнавшись вік доньки, запевнила щодо спеціалізації клініки на дитячій стоматології та записала на прийом до лікаря ОСОБА_12, яка, не повідомивши про відсутність відповідної ліцензії, починаючи з 07.07.2007 року неодноразово здійснювала планове консервативне лікування ОСОБА_13, 28.07.2007 року і 30.07.2007 року лікувала один зуб, на який поставила тимчасову пломбу на період їх відсутності в місті. Під час відпочинку на морі в серпні 2007 року хворий зуб дитину не турбував, однак по поверненню вирішили піддати її плановому огляду лікаря-стоматолога, попередньо записавшись на 19.08.2007 року, оскільки підсудна здійснювала прийом лише по вихідних днях. В зазначений день доньку в стоматкабінет ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» повезла її бабуся ОСОБА_9, через деякий час вони дізналися, що ОСОБА_13 без їх відому та дозволу видаляли зуб, унаслідок злочинних дій ОСОБА_12 видалений зуб потрапив у дихальні шляхи, спричинив асфіксію, що потягло смерть єдиної дитини в реанімаційному відділенні Броварської ЦРЛ.

Потерпіла ОСОБА_9, крім вищеописаних у вироку обставин, повідомила, що 07.07.2007 року вперше та після цього три рази, включаючи 19.08.2007 року, возила онуку до обраної невісткою ОСОБА_7 стоматоголічної клініки, де лікарем ОСОБА_13 завжди була ОСОБА_12, яка вказала на необхідність консервативного лікування дитині 7-8 зубів, при цьому не поставила до відома про відсутність у заклада ліцензії на дитячу стоматологію, не рекомендувала звернутися для надання стоматологічних послуг до спеціалізованої дитячої установи чи іншої клініки. Оскільки лікування одного зуба, яке відбувалося 28.07.2007 року і 30.08.2007 року, було перервано поїздкою онуки з батьками на море, для подальшого отримання стоматологічної допомоги дівчинку записали на прийом на 19.08.2007 року, перед відвідуванням лікаря ОСОБА_13 була веселою, на зубний біль, в тому числі при вживанні їжі, не скаржилась. За надані тричі стоматологічні послуги вона сплачувала кошти лише біля стійки адміністратора та ніколи не розраховувалась в кабінеті лікаря-стоматолога.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_20, на свято ОСОБА_23 в 2007 році він спілкувався з малолітньою сусідкою ОСОБА_13, яка була веселою та життєрадісною, асиметрії обличчя внаслідок набряку ясен не мала, жодних скарг не висловлювала, повідомила, що їде з бабусею лікувати зубчик, через декілька годин дізнався про смерть ОСОБА_36.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що з 2005 року по 2008 рік був директором ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», відсутність у якого ліцензії на дитячу стоматологію унеможливлювала надання планової стоматологічної допомоги населенню віком до 16 років. Разом із тим, у вихідні дні, коли не працювала дитяча поліклініка, лікарі закладу були зобов»язані приймати неповнолітніх пацієнтів при визначених медичними протоколами невідкладних станах, для таких випадків ним закуповувалися дитячі інструменти. Весь персонал приватного підприємства був ознайомлений з отриманою ліцензією, документів про що не існує, він не знав стосовно здійснення адміністраторами запису дітей на планове лікування. Незважаючи на високий рівень кваліфікованості та великий досвід лікування дітей в сільській медамбулаторії, головний лікар не мала права надавати планову стоматологічну допомогу малолітній ОСОБА_13 в ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» протягом липня 2007 року, однак, ураховуючи виявлення 19.08.2007 року в дівчинки загострення хронічного періодонтиту, що відноситься до невідкладних станів, дії підсудної були вірними. В очолюваному ним закладі ОСОБА_12 отримувала фіксовану заробітну плату, що не залежала від кількості прийнятих нею пацієнтів; розрахунок за надані послуги завжди відбувався з адміністратором, яка передавала бухгалтеру чеки з отриманими по них коштами; влітку 2007 року одна картка стоматологічного хворого лікаря ОСОБА_37 і декілька карток пацієнтів інших лікарів були втрачені та поновлювалися. Після трагічного випадку 19.08.2007 року ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» піддавалось неодноразовим перевіркам на дотримання ліцензійних умов, при цьому з приводу лікування малолітньої ОСОБА_13 лікарем-стоматологом ОСОБА_12 жодних зауважень комісій не було.

Із показів свідка ОСОБА_22, крім вищеописаного у вироку, вбачається, що за час її роботи на посаді адміністратора ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» з 2005 року по 19.08.2007 року дітям надавалась медична допомога лише у вихідні дні, коли не працювала дитяча стоматологічна поліклініка. Людей на прийом до лікарів записували два адміністратора, вона не знала про відсутність у підприємства ліцензії на медичну практику з дитячої стоматології, з власної ініціативи пропонувала батькам з дітьми відвідати дитячу поліклініку, оскільки дітей із-за їх капризів важко лікувати, а на розмір зарплати лікарів та іншого персоналу кількість пацієнтів не впливала. Протягом двох місяців до 19.08.2007 року стоматкабінет по неділях не працював, на вказану дату на 11 годину нею до лікаря ОСОБА_12 за проханням родичів була заздалегідь записана малолітня ОСОБА_13 До події 19.08.2007 року чула, що декілька карток, в тому числі картка доньки потерпілих, були загублені й поновлювалися. За надані стоматологічні послуги клієнти розраховувалися лише з адміністраторами, які передавали отримані кошти з картками з описом здійснених лікарем маніпуляцій і використаних матеріалів дружині директора ОСОБА_38

Свідок ОСОБА_21, крім описаних вище подій 19.08.2007 року, показала, що їй, як медсестрі ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», невідомий порядок нарахування заробітної плати лікарям приватного підприємства, але пацієнти за надані послуги та матеріали, перелік яких указував стоматолог, розраховувалися лише з адміністратором закладу.

Із показів свідка ОСОБА_27, оголошених судом у зв»язку з її смертю, вбачається, що, працюючи санітаркою в ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», вона 19.08.2007 року спостерігала прийом лікарем-стоматологом ОСОБА_12 маленької дівчинки. Дитина, сидячи в стоматологічному кріслі на руках бабусі, постійно плакала, а, коли замовкла, бабуся крикнула: «Рятуйте дитину! Швидку допомогу!», на що адміністратор відразу відреагувала здійсненням відповідного дзвінка. Після приїзду карети швидкої медичної допомоги ОСОБА_12 відразу винесла ОСОБА_13 і уїхала з нею до лікарні.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що об 11 годині 30 хвилин 19.08.2007 року в диспетчерську службу станції швидкої медичної допомоги Броварської ЦРЛ поступило повідомлення про погіршення стану дитини в стоматкабінеті, бригада виїхала приблизно через 2 хвилини, дорога зайняла 4-5 хвилин часу. Зайшовши з фельдшером ОСОБА_28 до стоматкабінету, побачили дівчинку з поверхневим диханням і синюшнім обличчям, лікар ОСОБА_12 причини такого стану дитини не пояснювала. Вважав небезпечним для життя дитини проведення конікотомії, раніше цей метод ніколи не застосовував, тому прийняв рішення терміново доставити хвору до реанімації. Під час слідування до лікарні він викликав у приймальне відділення бригаду реаніматологів, не з»ясовував у лікаря-стоматолога причини перебування дитини в тяжкому стані, застосувавши прийом Геймліха, поклав останню на ноші обличчям донизу, підсудна в кабінеті та в кареті швидкої медичної допомоги тримала палець у ротовій порожнині дівчинки. Протягом перевезення до лікувального закладу стан хворої погіршувався, вона була непритомною, на момент прибуття до Броварської ЦРЛ рухала губами та мала поверхневе, неефективне дихання. Лікарі-реаніматологи відразу забрали малолітню ОСОБА_13 для проведення відповідних заходів, у подальшому за їх вказівкою привіз лікаря-ендоскопіста, а водій ОСОБА_19 доставив лікаря-пульмонолога. Пізніше він від фельдшера ОСОБА_28 дізнався про потрапляння щойно видаленого зуба в дихальні шляхи дівчинки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 стверджував про замовчування лікарем-стоматологом ОСОБА_12 причини перебування ОСОБА_13 у тяжкому стані, що унеможливлювало прийняття ним відповідних мір для відновлення її здоров»я, про потрапляння зуба в дихальні шляхи дитини дізнався від фельдшера ОСОБА_28 лише при заповненні супровідного листа в приймальному відділенні Броварської ЦРЛ. Разом із тим, будучи допитаним під час досудового слідства 27.08.2007 року і 11.07.2008 року, свідок ОСОБА_16 вказував, що ОСОБА_12 під час транспортування дівчинки до лікарні повідомила про потрапляння до її дихальних шляхів видаленого зуба, тому він застосував показаний для виштовхування інородного тіла прийом Геймліха, який виявився неефективним. На момент його прибуття до стоматкабінету повітря потрапляло до легень ОСОБА_13, дихання було дуже ускладнене, дівчинка, реагуючи на його слова, намагалась посилити дихання. На час передачі хворої лікарям-реаніматологам ОСОБА_18 і ОСОБА_17 об 11 годині 45 хвилин 19.08.2007 року ОСОБА_13 була без свідомості, але з явними ознаками життя (т.2 а.с. 191-199).

Свідок ОСОБА_28 дала суду показання про те, що, працюючи фельдшером Броварської ЦРЛ, у складі бригади швидкої медичної допомоги за отриманим об 11 годині 30 хвилин 19.08.2007 року викликом прибула до приватного стоматкабінету, звідки маленьку дівчинку з поверхневим диханням і синюшним обличчям швидко доставили до приймального відділення лікарні. Під час перевезення дитини лікар ОСОБА_16 здійснив піддіафрагмальний поштовх за методом Геймліха, який застосовується при потраплянні інородного тіла в дихальні шляхи, в транспортному засобі ОСОБА_13 намагалася виконати вимоги лікаря, дихала та була з явними ознаками життя. ОСОБА_16 в приймальному відділенні Броварської ЦРЛ самостійно заповнював супровідний лист, отримавши від неї дані про особу хворої дитини; реанімобіля і бригади швидкої реанімаційної допомоги в БЦРЛ не існує.

Свідок ОСОБА_19 - водій станції швидкої медичної допомоги Броварської ЦРЛ - показав, що 19.07.2007 року завіз лікаря ОСОБА_16 і фельдшера ОСОБА_28 до стоматологічної клініки по вул. Грушевського в м. Бровари, звідки транспортував маленьку дівчинку, яку підсудна до транспортного засобу і приймального відділення лікарні занесла й винесла перегнутою в ділянці живота. Дорогою в обидві сторони медики дуже поспішали, через нетривалий час він за вказівкою привіз лікаря до лікувального закладу з іншого району міста.

Згідно з показами свідка ОСОБА_29, яка на час досліджуваних судом подій працювала медсестрою приймального відділення Броварської центральної районної лікарні, 19.08.2007 року, між 11 та 12 годинами, диспетчер чи лікар станції швидкої медичної допомоги повідомили про необхідність якнайшвидшого виклику реаніматологів у зв»язку з транспортуванням дитини зі стоматологічної клініки, тому їх прибуття внизу очікували два лікаря-реаніматолога. До приймального відділення забігла жінка в лікарському халаті, тримаючи на руці перегнутою навпіл маленьку дівчинку, яка мовчала, її довге волосся не давало можливості побачити обличчя. Пізніше за вказівкою реаніматологів було забезпечене прибуття бронхоскопіста й ще одного вузького спеціаліста. При оформленні історії хвороби, що, як завжди, відбулося відразу після поступлення ОСОБА_13 до приймального відділення, вона була обізнана про потрапляння стороннього тіла в дихальні шляхи дівчинки; супровідний лист із зазначенням первинного діагнозу лікар швидкої медичної допомоги заповнює до, або відразу після прибуття в приймальне відділення.

Свідок ОСОБА_33 - лікар-пульмонолог Броварської ЦРЛ - показала в судовому засіданні про виклик її 19.08.2007 року до реанімаційного відділення лікарні, де лікарі просили встановити місцезнаходження у хворої інородного тіла. За допомогою застосованого через носовий хід бронхоскопа вона виявила за голосовими звязками дівчинки стороннє тіло білого кольору, яке повністю перекривало вхід у трахею утвореним навколо нього сильним набряком, при цьому явних пошкоджень дихальних шляхів дитини не було.

Свідки ОСОБА_30, ОСОБА_17, ОСОБА_18 - лікарі відділення анестезіології та інтенсивної терапії Броварської ЦРЛ - повідомили суду, що 19.08.2007 року від диспетчера чи лікаря станції швидкої медичної допомоги отримали інформацію про транспортування до закладу дитини з інородним тілом у трахеї, прибуття якої ОСОБА_17 та ОСОБА_18 очікували в приймальному відділенні. ОСОБА_12, яка несла дівчинку перегнутою впоперек, кричала: «Швидше в реанімацію!», тому оглядовий кабінет минули, до ліфту зайшли об 11 годині 45 хвилин, на вимогу ОСОБА_18 підсудна передала дитину, повідомила, що під час екстракції зуба той вислизнув і потрапив у дихальні шляхи, вмовляла швидше надати допомогу. ОСОБА_13 перебувала в критичному стані: без свідомості та рефлексів, з розширеними зіницями, поодинокими рухами грудною клітиною, всі застосовані в ході реанімаційних міроприємств заходи з вилучення стороннього тіла й подачі повітря для відновлення дихання, в тому числі виконана ОСОБА_39 трахеотомія, виявилися неефективними і була констатована смерть дитини внаслідок асфіксії. Посмертно ОСОБА_30 вилучив із дихальних шляхів дитини зуб з трьома розгалуженими коренями.

Свідок ОСОБА_31 - медсестра реанімаційного відділення Броварської ЦРЛ - показала про перебіг заходів з врятування життя малолітньої ОСОБА_13 у палаті інтенсивної терапії 19.08.2007 року.

Відповідно до показів свідка ОСОБА_32, застосована ним, як лікарем-хірургом Броварської ЦРЛ, 19.08.2007 року у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії конікопункція в нижній частині гортані ОСОБА_13, що перебувала в нежиттєздатному стані, не забезпечила її спонтанного дихання. Застосування конікопункції - оперативного втручання в складну анатомічну структуру - за наявності дихання є злочинним; конікотомію він, не дивлячись на 35-річний досвід роботи, ніколи не виконував, двічі здійснював хірургічне оперативне втручання з приводу трахеотомії в стерильних умовах у плановому порядку.

Свідок ОСОБА_34 - судово-медичний експерт КОБ СМЕ - дала в судовому засіданні покази про виявлені при дослідженні 20.08.2007 року трупа ОСОБА_13 місце фіксації зуба, проведені лікарські маніпуляції, причину смерті дитини. Так, видалений зуб двома гострими коренями з трьох застряг у м»яких тканинах підзвязочного простору гортані під голосовою щілиною, виниклі внаслідок цього сильний набряк слизової оболонки навколо стороннього тіла і спазм гортані, підгортанного простору та голосової щілини утруднювали можливість його видалення, сприяли перекриттю дихальних шляхів та розвитку асфіксії, внаслідок якої настала смерть. Наявні на передній поверхні шиї ОСОБА_13Є два проколи та післяопераційна рана вказували на прижиттєве проведення конікопункції й трахеостомії, однак при виконанні конікопункції лише один із двох каналів проникав у полость гортані, в той час як інший закінчувався в місці фіксації зуба; трахеостомний канал закінчувався в м»яких тканинах та в трахею не проникав. Для потрапляння видаленого зуба за голосові звязки достатньо крика чи глибокого вдоху людини; за умов своєчасного та ефективного застосування конікопункції чи трахеостомії позитивний результат щодо врятування життя дитини в даному випадку не виключений.

Показання свідка ОСОБА_25, дані в ході досудового слідства і оголошені в суді у зв»язку з виїздом останнього на постійне проживання до Російської Федерації, зазначені судом при обґрунтуванні вини ОСОБА_12 за ст. 140 ч. 2 КК України.

Свідок ОСОБА_23, крім вищеописаного, показала суду, що відсутність у ПП «Приватні послуги «ДОКТОРДЕНТ» ліцензії зі спеціальності «дитяча стоматологія» забороняла планове лікування дітей, однак вимоги наказу МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року зобов»язували підприємство надавати стоматологічну допомогу неповнолітнім пацієнтам при невідкладних станах. За обсягом діяльності лікар-стоматолог І кваліфікаційної категорії ОСОБА_12 19.08.2007 року мала право надавати всі можливі медичні послуги малолітній пацієнтці ОСОБА_13 з урахуванням діагностування в неї загострення хронічного періодонтиту, в тому числі видаляти хворий зуб.

Свідок ОСОБА_35 - головний спеціаліст відділу інспектування медичної практики Департаменту інспектування та контролю якості медичних послуг МОЗ України - показа, що лікар-стоматолог І кваліфікаційної категорії ОСОБА_12, яка не отримала сертифіката за спеціальністю «дитяча стоматологія», не мала права проводити планове консервативне лікування малолітньої ОСОБА_13, однак повинна була надати стоматологічну допомогу при невідкладному стані, яким є загострення хронічного періодонтиту. Симптоми хронічного періодонтиту в стадії загострення можуть бути різними, в тому числі без болісних відчуттів, однак виділення гною в процесі промивання каналів свідчить про стадію захворювання, при якій показане видалення зуба. Оскільки лікар-стоматолог, кожного разу виходячи з конкретної ситуації, самостійно обирає спосіб анестезії, тактику підсудної зі знеболення аплікаційним зрошенням 10% лідокаїном вважає вірною, також дії ОСОБА_12 після потрапляння зуба в дихальні шляхи ОСОБА_13, чого вона, навіть з урахуванням великого стажу роботи в сільській місцевості та досвіду лікування дітей, передбачити не могла, відповідали наказу МОЗ України № 437 від 31.08.2004 року.

Наведені показання свідків та зазначені органом досудового слідства протоколи очних ставок між обвинуваченою ОСОБА_12 та свідками ОСОБА_16 і ОСОБА_28, де кожний із фігурантів наполягав на своїх показах, а також лист МОЗ України № 21.20.23-53/802 від 05.08.2008 року, висновок судово-медичної експертизи № 41/412 від 17.09.2007 року, висновок комісійної судово-медичної експертизи № 87 від 14.11.2007 року, протоколи огляду предметів, протоколи виїмки, речові докази жодним чином не доводять винуватості ОСОБА_12 за ст.ст. 138, 365 ч. 3 КК України, як і покази допитаних за клопотаннями свідка ОСОБА_40 про те, що після смерті її онуки ОСОБА_13 підсудна в коридорі реанімаційного відділення БЦРЛ сказала родичам: «Убивайте мене, я винна» та свідка ОСОБА_41 про необізнанність її щодо наявності ліцензії на дитячу стоматологію та порядку розрахунків за надані послуги в ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», періодичне лікування дітей у клініці лише лікарем ОСОБА_12, як спеціалістом високого рівня, в якого всі хотіли лікуватися.

За змістом п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 62, 124 Конституції України, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.

Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в постанові № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» з послідуючими змінами і доповненнями, вимог ст.ст. 323, 324, 327 КПК України 1960 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні та досліджені в судовому засіданні докази; коли не встановлено події злочину, в діянні підсудного немає складу злочину і не доведено участі підсудного у вчиненні злочину, судом постановляється виправдувальний вирок.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить висновку, що вони не доводять винність підсудної у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 138, 365 ч. 3 КК України, додаткових доказів стороною обвинувачення не надано і можливість їх отримання вичерпано, тому вважає за необхідне виправдати ОСОБА_12 за ст.ст. 138, 365 ч. 3 КК України за відсутністю в її діях складу злочинів, виходячи з наступного.

Відповідальність за ст. 138 КК України настає в разі сукупності трьох обов»язкових ознак: діяння у вигляді заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюваного особою, яка не має належної медичної освіти, заподіяння тяжких наслідків для хворого, причинного зв»язку між діянням і наслідками. Таким чином, маючи медичну освіту, що не відповідає кваліфікаційним вимогам стосовно видів медичної практики, якими вона займається, та здійснюючи ті види лікувальної діяльності, на які згідно з ліцензією не мала права, особа підлягає кримінальній відповідальності, якщо в результаті її дій настали смерть хворого, тривалий розлад його здоров»я чи стійка втрата працездатності.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», як суб»єкт господарювання, що здійснював медичну практику на підставі ліцензії МОЗ України від 06.10.2006 року серії АВ № 191841, не мало права надавати планову стоматологічну допомогу неповнолітнім у зв»язку з відсутністю в зазначеній ліцензії лікарської спеціальності «дитяча стоматологія», передбаченої Номенклатурою лікарських спеціальностей, що затверджена наказом МОЗ України № 359 від 19.12.1997 року «Про подальше удосконалення атестації лікарів» (т.1 а.с. 67). Згідно з п. 3.11 вказаного наказу, період роботи на посадах лікарів-стоматологів до 1996 року зараховується до стажу роботи для атестації за спеціальностями «Терапевтична стоматологія», «Хірургічна стоматологія», «Дитяча стоматологія», тобто рівень освіти ОСОБА_12, яка з 1991 року працювала лікарем-стоматологом, відповідав кваліфікаційним вимогам для здійснення лікування всіх верств населення, однак відсутність у неї сертифіката лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності «дитяча стоматологія», виданого відповідно до Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України від 19.12.1997 року № 359, чи відповідної кваліфікаційної категорії за вказаною спеціальністю, унеможливлювали надання планової стоматологічної допомоги неповнолітнім.

Виходячи з наведеного, 30.06.2007 року чи 07.07.2007 року (достеменно не встановлено внаслідок втрати медичної картки № 1965 за 2007 рік, її подальшого відновлення та різних відомостей з приводу дати початку лікування), 14.07.2007 року, 21.07.2007 року, 28.07.2007 року і 30.07.2007 року підсудна не мала права проводити планове консервативне лікування малолітньої ОСОБА_13 в ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ».

19.08.2007 року в малолітньої ОСОБА_13, яка прибула на планове лікування до ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», був діагностований хронічний гранулюючий періодонтит четвертого зуба верхньої щелепи зліва в стадії загострення, тобто дитина, виходячи з Додатку до наказу МОЗ України від 22.11.2000 року № 305 «Про затвердження Критеріїв медико-економічної оцінки надання стоматологічної допомоги на І, ІІ та ІІІ рівнях (амбулаторна допомога)», потребувала надання невідкладної терапевтичної стоматологічної допомоги. Враховуючи, що звернення відбулось у неділю, лікар-стоматолог І кваліфікаційної категорії ОСОБА_12, згідно з «Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров»я», затвердженим наказом МОЗ України № 117 від 29.03.2002 року, зобов»язана надавати таку допомогу при гострих запальних процесах, вона після проведення консервативного лікування прийняла вірне рішення про видалення хворого 64 зуба. Невірно обрана підсудною анестезія потягла неочікувані рухи дитини, а подальше закриття дихальних шляхів стороннім тілом призвело до механічної асфіксіі й смерті ОСОБА_13 у відділенні реанімації та інтенсивної терапії Броварської ЦРЛ приблизно через одну годину після потрапляння видаленого зуба до дихальних шляхів. Разом із тим, за отриманою освітою, на момент надання невідкладної стоматологічної допомоги малолітній ОСОБА_13 19.08.2007 року ОСОБА_12 була зобов»язана здійснити лікування вказаної особи.

Враховуючи, що на здійснення планового лікування малолітньої ОСОБА_13 у ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» протягом липня 2007 року лікар-стоматолог І кваліфікаційної категорії ОСОБА_12 не мала права, однак її дії не спричинили тяжких наслідків для хворої та не знаходяться в прямому причинному зв»язку з її смертю 19.08.2007 року, а надання невідкладної стоматологічної допомоги вказаною особою 19.08.2007 року відбувалось на законних засадах, підсудна не може нести кримінальну відповідальність за ст. 138 КК України і підлягає виправданню за вказаною статтею за відсутністю в її діях складу злочину.

За змістом ст. 365 КК України, перевищення службових повноважень полягає в тому, що службова особа під час виконання своїх організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій вчиняє те чи інше діяння, яке явно виходить за межі визначених її службовою компетенцією прав і повноважень. Для відповідальності за ч. 3 ст. 365 КК України необхідна сукупність умисних дій службової особи, спричинення ними тяжких наслідків, причинного зв»язку між діями та наслідками. Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», відповідальність за ст. 365 КК України настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов»язані з її владними чи службовими повноваженнями; характер та обсяг яких визначаються службовою компетенцією особи, що може бути закріплена в нормативних актах, посадових інструкціях, відомчих наказах.

Відповідно до наказу директора ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» № 8 від 01.12.2005 року, ОСОБА_12 прийнято на посаду головного лікаря вказаного підприємства з 01.12.2005 року у відповідності з укладеним із нею договором (т.1 а.с. 122). Виходячи зі змісту ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров»я», незалежно від юридичного статусу закладу охорони здоров»я керівництво ним може здійснювати тільки особа, яка відповідає встановленим державою єдиним кваліфікаційним вимогам. Згідно з наказом МОЗ України № 131-О від 18.06.2003 року «Про затвердження змін і доповнень до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», завданням та обов»язками головного лікаря є, зокрема, здійснення керівництва лікувально-профілактичним закладом відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров»я, організація його лікувально-профілактичної, адміністративно-господарської й фінансової діяльності. Таким чином, ОСОБА_12, обійнявши посаду головного лікаря ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», пов»язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов»язків, набула статус службової особи.

Судом встановлено, що 30.06.2007 року чи 07.07.2007 року (достеменно не з»ясовано із-за втрати медичної картки стоматологічного хворого ОСОБА_13 № 1965 за 2007 рік та її відновлення), а також 14.07.2007 року, 21.07.2007 року, 28.07.2007 року і 30.07.2007 року лікар-стоматолог ОСОБА_12, не маючи сертифіката лікаря-спеціаліста за спеціальністю «дитяча стоматологія» чи відповідної кваліфікаційної категорії за вказаною спеціальністю, здійснювала планове стоматологічне лікування дитини ОСОБА_13 в медичній установі, що не мала ліцензії на зайняття медичною практикою за спеціальністю «дитяча стоматологія». Разом із тим, вищедослідженими доказами повністю спростовується надумане твердження органу досудового слідства про те, що підсудна, переслідуючи корисливу мету збагатитися за рахунок пацієнтів, надала підпорядкованому персоналу розпорядження провадити попередній запис на оплатний прийом до неї малолітньої ОСОБА_13, після чого, явно перевищуючи свої повноваження головного лікаря ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», проводила її планове лікування. Дії ОСОБА_12 з лікування дитини протягом липня 2007 року та надання їй 19.08.2007 року невідкладної стоматологічної допомоги, коли потрапляння зуба в дихальні шляхи малолітньої ОСОБА_13, яке потягло її смерть внаслідок розвитку асфіксії, відбулося із-за невірно обраного способу анестезії, що через відчутий біль призвело до неочікуваних рухів дитини, яка ударила підсудну по руці, в результаті чого видалений зуб випав із щипців в ротову порожнину, пов»язані виключно з виконанням функцій лікаря-стоматолога та не мають жодного відношення до реалізації нею, як головним лікарем приватного підприємства, владних чи службових повноважень.

Виходячи з викладеного, суд приходить висновку, що ОСОБА_12 має бути виправдана за ст. 365 ч. 3 КК України, оскільки під час досліджуваних судом подій діяла не як службова особа, що виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов»язкі, тобто не є суб»єктом злочину, передбаченого вказаною статтею.

Призначаючи ОСОБА_12 покарання за ст. 140 ч. 2 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого необережного злочину, думки потерпілого ОСОБА_8, представників потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 - що наполягають на позбавленні підсудної волі на максимальний строк, підтримують заявлений по справі цивільний позов, дані про особу ОСОБА_12, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, має пенсійний вік, виключно позитивно характеризується за місцем проживання і роботи в Броварській центральній районній лікарні на посаді лікаря-стоматолога Тарасівської медамбулаторії сімейної медицини, де працює з 10.08.1991 року, на обліку лікарів психіатра й нарколога не перебуває. При призначенні покарання суд не може залишити поза увагою, що потрапляння стороннього тіла в дихальні шляхи ОСОБА_13, крім іншого, сталося через вивільнення дитиною своїх рук і послідуючий удар лікаря-стоматолога по правій руці з утримуваними в ній щипцями, частина яких з видаленим зубом на той час знаходилася в ротовій порожнині малолітньої пацієнтки, чого не передбачала ОСОБА_12

Обставин, які пом»якшують та обтяжують покарання підсудної, в ході судового слідства не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що виправлення ОСОБА_12 доцільне без ізоляції від суспільства, тому призначає їй покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з застосуванням додаткового покарання у відповідності до ст. 77 КК України, яке полягає в позбавленні права обіймати посаду дікаря-стоматолога.

Цивільний позов, заявлений у справі потерпілими ОСОБА_7 і ОСОБА_8, про стягнення з ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» на їх користь 120 964 грн. 91 коп. понесених матеріальних збитків, а з ОСОБА_12 - 300 000 грн. моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню. Згідно зі ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов»язана відшкодувати особі, що зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам»ятника, ці витрати; ч. 1 ст. 1172 ЦК України визначено відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків. Потерпілими суду надано належні докази спільно понесених ними, як подружжям, витрат у розмірі 120 964 грн. 91 коп. на поховання, організацію поминальних обідів, облаштування могили та спорудження надгробного пам»ятника ОСОБА_13, тому зазначена сума матеріальних збитків підлягає стягненню з ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» (ідентифікаційний код 33584207), з яким на момент події ОСОБА_12 перебувала в трудових відносинах, на користь ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у рівних частинах.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в частині стягнення з підсудної ОСОБА_12 на їх користь 300 000 грн. моральної шкоди суд задовольняє частково, в розмірі 40 000 грн., виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Вчинений ОСОБА_12 злочин є необережним, внаслідок її дій відбулось потрапляння зуба в дихальні шляхи ОСОБА_13, яке потягло розвиток механічної асфіксії, призвело до смерті єдиної дитини позивачів, завдало невгамовного душевного болю та внесло непоправні вимушені зміни в їх житті, організація якого вимагала й вимагає докладання суттєвих зусиль. При визначенні розміру грошових коштів, які підлягають стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Речові докази - медичну картку хворої ОСОБА_13, видалений 19.08.2007 року у ОСОБА_13 зуб, два рентгензнімки зуба, особову справу ОСОБА_12, посадову інструкцію ОСОБА_12, трудовий договір між ОСОБА_12 та ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», копію карти виїзду бригади швидкої медичної допомоги Броварської ЦРЛ № 21272 від 19.08.2007 року, що зберігаються при матеріалах кримінальної справи, доцільно залишити в матеріалах справи.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_12 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 140 ч. 2 КК України, і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду лікаря-стоматолога на строк 1 (один) рік.

Звільнити засуджену від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановивши їй іспитовий строк 2 (два) роки, в період якого зобов»язати ОСОБА_12 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання.

За ст.ст. 138, 365 ч. 3 КК України ОСОБА_12 виправдати за відсутністю в її діях складу злочинів.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженій залишити без змін - у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з Приватного підприємства «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ» (ідентифікаційний код 33584207) на користь потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 по 60 482 (шістдесят тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_12 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_7 і ОСОБА_8 по 20 000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди, а всього 40 000 (п»ятдесят тисяч) грн.

Речові докази - медичну картку хворої ОСОБА_13, видалений 19.08.2007 року у ОСОБА_13 зуб, два рентгензнімки зуба, особову справу ОСОБА_12, посадову інструкцію ОСОБА_12, трудовий договір між ОСОБА_12 та ПП «Медичні послуги «ДОКТОРДЕНТ», копію карти виїзду бригади швидкої медичної допомоги Броварської ЦРЛ № 21272 від 19.08.2007 року, які зберігаються при матеріалах справи - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляцій до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя О.Ф.Кічинська