Постанова

від 04.02.2013 по справі 5011-42/13562-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р. Справа№ 5011-42/13562-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Мальченко А.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

прокурор:Безрук А.С., посвідчення № 009562 від 15.10.2012;

позивача:не з'явився;

відповідача : Кузьменко Ю.С., довіреність № 010-01/10288 від 16.12.2011;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" м. Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012

у справі № 5011-42/13562-2012 (суддя: Паламар П.І.)

за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у Київській області в інтересах Красилівської сільської ради Броварського району Київської області

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

про розірвання договору, повернення вкладу, ціна позову 1673506 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у Київській області в інтересах Красилівської сільської ради Броварського району Київської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

м. Києва про розірвання договору, повернення вкладу, ціна позову 1673506 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2012, у справі № 5011-42/13562-2012 провадження у справі № 5011-42/13562-2012 в частині вимог про стягнення 100000 грн. припинено.

Позов міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у Київській області в іншій частині задоволено частково.

Розірвано договір банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця № 40112W40 від 28 лютого 2012 р. укладеного між Красилівською сільською радою Броварського району Київської області та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь Красилівської сільської ради Броварського району Київської області 1573506 грн. банківського вкладу.

Стягнуто з Красилівської сільської ради Броварського району Київської області у доход державного бюджету України 33470,12 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2012, у справі № 5011-42/13562-2012 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 № 5011-42/13562-2012 у справі № 5011-42/13562-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 прийнято до розгляду справу № 5011-42/13562-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.02.2013 об 11:50.

04.02.2013 позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України).

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

04.02.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

04.02.2013 прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012, у справі № 5011-42/13562-2012 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Красилівської сільської ради Броварського району Київської області № 221 від 17 лютого 2012 р. сільському голові було доручено укладати в установленому порядку угоди з установами банків щодо розміщення на депозитних рахунках тимчасово вільних коштів сільського бюджету, з метою ефективного використання фінансових ресурсів.

28.02.2012 на виконання вказаного рішення між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця № 40112W40.

Відповідно до умов договору банківського вкладу, позивач розміщує на депозитному рахунку у відповідача до 20 грудня 2012 р. грошові кошти у розмірі 1673506 грн. під 14,10 % річних.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що на підставі платіжного доручення № 1 від 6 березня 2012 р. позивач перерахував на відкритий у відповідача рахунок кошти згідно умов спірного договору у розмірі 1673506 грн.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник в зв'язку з тим, що за твердженням прокурора укладення вказаного договору призвело до нецільового використання коштів, які відповідно до вимог ст. 209 ЗК України слід використовувати на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі, розмежування земель державної та комунальної власності, прокурор просив задовольнити позов, розірвати вказаний договір та зобов'язати відповідача повернути суму вкладу позивачу, а понесені по справі господарські витрати покласти на відповідача.

Статтею 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст. 209 ЗК України передбачено, що кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі, розмежування земель державної та комунальної власності. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи програма щодо використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь та охорону земель Красилівської сільської ради Броварського району Київської області на 2012 рік була затверджена рішенням Красилівської сільської ради № 260 від 31 травня 2012 р., тобто після укладення спірного договору.

З оскаржуваного рішення вбачається, що господарським судом міста Києва вірно було встановлено, що з часу укладення спірного договору обставини, за яких він укладався, істотно змінилися, а кошти, одержані Красилівською сільською радою у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які до 31 травня 2012 р. обліковувалися як тимчасово вільні кошти місцевого бюджету, з часу затвердження відповідної місцевої програми належали до використання лише для цілей, передбачених ст. 209 ЗК України.

Перебування цих коштів на депозитному рахунку у банку суперечить вимогам земельного законодавства.

Статтею 652 ЦК України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, визначених частиною 2 цієї статті.

З огляду на викладене вище, господарський суд міста Києва прийшов до обґрунтованого висновку, про необхідність розірвання договору банківського вкладу зі сплатою процентів щомісяця № 40112W40 від 28 лютого 2012 р. відповідно до вимог ст. 652 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується банківськими виписками за період 28 лютого-26 листопада 2012 р. стверджується факт повернення відповідачем депозитних коштів позивача у розмірі 100000 грн. після звернення прокурора в суд з цим позовом.

До того ж, колегія судів відмічає, що господарським судом міста Києва обґрунтовано було припинено на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення суми коштів у розмірі 100000 грн., оскільки заявлена сума сплачена відповідачем після звернення позивача в суд з даним позовом, то предмет спору в цій частині між сторонами відсутній.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012, у справі № 5011-42/13562-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012, у справі № 5011-42/13562-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-42/13562-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Мальченко А.О.