Постанова

від 31.01.2013 по справі 6/5005/7674/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2013 року Справа № 6/5005/7674/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Сизько І.А., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання : Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Андріяшевська М.С. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2390 від 14.11.11;

від відповідача: Молокович Є.С. представник, довіреність №12 від 12.12.12,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства фірми "Легпромтекс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012р. у справі № 6/5005/7674/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПЛЮС", м.Кривий Ріг

до приватного підприємства фірми "Легпромтекс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 158 223грн.60 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012р. у справі №6/5005/7674/2012 (суддя Коваленко О.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Будплюс" задоволено, з приватного підприємства фірми (далі-ППФ) "Легпромтекс" на користь позивача стягнуто 158223грн.60коп. безпідставно отриманих коштів;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з підтвердженого матеріалами справи факту безпідставного отримання відповідачем грошових коштів у вказаній вище сумі;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ППФ"Легпромтекс" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову;

- у поданій скарзі йдеться про те, що при розгляді справи господарським судом не були прийняті до уваги обставини стосовно направлення відповідачем на адресу позивача проекту договору №01/03 від 01.03.2012р., як пропозиції укласти цей договір та визначення позивачем в платіжному дорученні №26 від 04.04.2012р. як призначення платежу перерахування вартості будматеріалів згідно з вказаним договором, про те, що сплата грошових коштів позивачем свідчить, відповідно до ст.642 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, про прийняття ним пропозиції відповідача та про укладення договору, у зв"язку з чим, отримання останнім цих коштів є правомірним, а також про необґрунтовані ствердження господарського суду про відсутність додатків до договору тому, що специфікації з деталізацією назви товару, його кількості та вартості будуть підписані сторонами протягом строку дії договору, оскільки на момент звернення з позовом поставка товару ще не відбулася;

- у доповненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ним листів позивача про повернення грошових коштів, що переказ коштів здійснено позивачем усвідомлено внаслідок самостійного визначення в спірному платіжному дорученні призначення платежу і що між сторонами відбувся усний правочин - договір купівлі-продажу будівельних матеріалів;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 17. та 31.01.2013р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2012р. платіжним дорученням №26 ТОВ"Будплюс" перерахувало ППФ"Легпромтекс" грошові кошти в сумі 158 223грн. 60коп.

Як призначення платежу у вказаному платіжному дорученні ТОВ"Будплюс" визначено: "за будівельні матеріали згідно з договором №01/03 від 01.03.2012р.".

Факт отримання грошових коштів ППФ"Легпромтекс" не оспорюється.

Викладені обставини слугували визначальними для звернення ТОВ"Будплюс" з позовом до господарського суду про стягнення з ППФ" Легпромтекс" безпідставно отриманих коштів в сумі 158 223грн. 60коп.

В обґрунтування позову були покладені обставини щодо відсутності між сторонами договору №01/03 від 01.03.2012р. та відсутності, у зв"язку з цим, підстав для перерахування вказаної суми коштів, надсилання на адресу підприємства листів з висвітленням причини повернення коштів та щодо неотримання відповідей на ці листи.

За наслідками розгляду позовної заяви ТОВ"Будплюс" господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому в силу ч.2 вказаної статті положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, зобов"язання по поверненню безпідставно придбаного майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна, по-друге, щоб набуття або зберігання майна було здійснено за рахунок іншої особи, та по-третє, щоб були відсутні правові підстави для зберігання майна.

Щодо досліджуваної справи, то в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування правових підстав отримання від позивача грошових коштів в сумі 158 223грн. 60коп..

Отже, зазначені грошові кошти зберігаються відповідачем безпідставно і підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Тому рішення господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника визнані колегією суддів необґрунтованими.

Так, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Ст.627 названого Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.638 Кодексу істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

В силу ч.1 ст.712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

З наведеної норми випливає, що істотними умовами договору поставки є номенклатура (асортимент), кількість та якість товару, строки поставки та ціна. При відсутності цих умов в договорі він вважається неукладеним.

Відповідно до ч.1 ст.640 Кодексу договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.642 Кодексу відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст.644 Кодексу, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Отже, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У даному випадку, скаржник не надав судам першої та апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували, що ним було отримано відповідь від позивача про прийняття пропозиції по укладенню договору поставки №01/03 від 01.03.2012р.

Платіжне доручення №26 від 04.04.2012р. на перерахування позивачем скаржнику грошових коштів в сумі 158 223грн.60коп. не є повною і безумовною відповіддю про прийняття пропозиції укласти договір.

П.п.3.2, 3.3 проекту договору встановлена загальна вартість останнього , яка складає 200 000грн. та обов"язок покупця по оплаті цієї суми на умовах 100 - процентної попередньої оплати товару.

Між тим, як зазначено вище, позивачем перераховано скаржнику лише 158 223грн.60коп.

Також, з платіжного доручення вбачається, що воно не містить усіх умов, які відповідно до закону є необхідними (істотними) для укладення договору поставки, зокрема, номенклатури (асортименту), кількості товару та його ціни.

Докази підписання будь-якої з специфікацій, передбачених п.п.1.2, 3.1 проекту договору скаржником не надані.

З огляду на викладене ствердження скаржника про те, що фактично між ним та позивачем було укладено договір поставки №01/03 від 01.03.2012р. є безпідставними та необгрунтованими.

Доводи скаржника про укладення усного правочину взагалі суперечить наведеним вище доводам.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Докази виконання правочину безпосередньо скаржником в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012р. у справі №6/5005/7674/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.А.Сизько

Суддя С.Г.Антонік

Повна постанова складена 06.02.2013р