Рішення

від 31.01.2013 по справі 910/403/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/403/13 31.01.13 За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «Академія морепродуктів»

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс»

про стягнення 461 854,75 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Головіна О.І. (дов. № 010-01/6986 від 31.08.2012)

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням умов договору факторингу № 40311Y1 від 15.04.2011 та договору поставки № 12010101 від 01.01.2012 у розмірі 461 854,75 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.2013 порушено провадження у справі №910/403/13 та призначено до розгляду на 31.01.2013.

В судове засідання 31.01.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представники відповідачів в судове засідання 31.01.2013 не з'явивились, але через канцелярію суду подали клопотання, в яких позовні вимоги визнали у повному обсязі та прохали відстрочити виконання рішення суду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - позивач, фактор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» (далі - відповідач-2, клієнт) було укладено Договір факторингу № 40311Y1 від 15.04.2011 зі змінами, внесеними до нього відповідно до Додаткових угод № 40311Y1-1 від 08.09.2011, № 40311Y1-2 від 13.12.2011, № 40311Y1-3 від 05.04.2012 (далі разом - Договір факторингу).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу клієнт відступає факторові відповідно до умов нього договору права грошової вимоги до боржників, визначених у переліку боржників, а фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах цього Договору, в межах лімітів боржників та індивідуального ліміту клієнта на строк, визначений у п. 2.5 цього Договору, за плату, визначену у п. 2.4 цього договору. За цим договором здійснюється факторинг, забезпечений порукою клієнта.

Пунктом 5.2 Договору факторингу сторони визначили порядок передачі клієнтом фактору прав грошової вимоги, відповідно до якого в міру здійснення клієнтом на підставі контракту поставок товарів, виконання робіт або надання послуг своїм боржникам, клієнт надає факторові по одному екземпляру первинних документів щодо таких прав грошової вимоги.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору факторингу у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань по оплаті коштів за угодою, право грошової вимоги за якою відступлено клієнтом факторові, клієнт як солідарний боржник (поручитель боржника) зобов'язується не пізніше останнього дня додаткового періоду оплатити факторові прострочену заборгованість боржника в повному обсязі.

Відповідальність Клієнта як поручителя обмежується сумою заборгованості боржника за угодою, яка виникла в результаті невиконання боржником зобов'язань, передбачених контрактом і угодою (п. 7.1.3 Договору факторингу).

Реєстром № 2/34 прав грошових вимог, які відступаються клієнтом фактору за Договором, що міститься в Додатковій угоді № 2/34 від 06.04.2012 до Договору факторингу, підтверджується факт відступлення клієнтом на користь фактора прав грошової вимоги до боржника за Договором поставки № 12010101 від 01.01.2012, укладеним між клієнтом (постачальник) та боржником (покупець), зокрема, за видатковою накладною ІФ-120403002 від 04.04.2012 про передачу товару клієнтом боржнику на суму 445 561,50 грн.

Відповідно до Додаткової угоди № 2/34 від 06.04.2012 до Договору факторингу сума первісного платежу, яку фактор зобов'язаний сплатити клієнту, становить 401 005,35 грн.

Фактор в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором факторингу, а саме після укладення Додаткової угоди № 2/34 від 06.04.2012 до Договору факторингу 06.04.2012 фактором було перераховано на поточний рахунок клієнта № 26009014044867 у філії AT «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 380333, первісну суму за видатковою накладною ІФ-120403002 від 04.04.2012 в розмірі 401 005,35 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 14399 від 06.04.2012 та випискою по рахунку № 20306014044867 від 27.12.2012.

Про відступлення клієнтом фактору прав грошової вимоги за Договором поставки № 2010101 від 01.01.2012 божник був належним чином повідомлений клієнтом, що підтверджується повідомленням від 04.04.2012 № 04/04-01, за яким, зокрема, боржник визнав грошові зобов'язання перед фактором за будь-якими поставками, що відбулись за Договором поставки № 12010101 від 01.01.2012, та взяв на себе обов'язки виконувати свої платіжні зобов'язання за Договором поставки № 12010101 від 01.01.2012 на користь фактора.

На виконання умов Договору поставки № 12010101 від 01.01.2012 клієнт поставив боржнику товар на загальну суму 445 561,50 грн., що підтверджується видатковою накладною ІФ-120403002 від 04.04.2012, яка підписана та скріплена відбитками печаток клієнта та боржника, а боржник отримав товар, що підтверджується підписом його представника на зазначеній видатковій накладній.

Як було зазначено вище, права грошової вимоги за видатковою накладною ІФ-120403002 від 04.04.2012 були відступлені клієнтом факторові.

Строк оплати за поставлений товар за видатковою накладною ІФ-120403002 від 04.04.2012 настав 03.07.2012. Разом з тим, боржник в порушення умов Договору поставки № 12010101 від 01.01.2012 у встановлений строк не здійснив оплату за поставлений товар.

За період з 04.07.2012 по 25.12.2012 боржником було частково погашено факторові заборгованість за поставлену продукцію на підставі видаткової накладної ІФ-120403002 від 04.04.2012 та станом на 25.12.2012 така заборгованість боржника перед фактором становить 307 493,86 грн.

Боржник та клієнт неодноразово повідомлялись фактором щодо наявності простроченої заборгованості за Договором поставки № 12010101 від 01.01.2012 та необхідності сплати цієї заборгованості. Так, боржнику були направлені: лист № 040-06-1/4804 від 17.07.2012, претензія № 040-06-1/5166 від 31.07.2012 на суму 726 367,37 грн., претензія № 040-06-1/6630 від 28.09.2012 на суму 414 915,53 грн. клієнту як поручителю боржника були надіслані фактором повідомлення про невиконання боржником своїх зобов'язань з вимогою сплатити відповідну суму заборгованості (листи № 040-06-1/5278 від 03.08.2012, № 040-06-1/6620 від 28.09.2012).

Станом на 25.12.2012 заборгованість відповідачів перед позивачем становить 461 854,75 грн . відповідно до Розрахунку заборгованості (копія в матеріалах справи), з яких:

- 307 493,86 грн. - заборгованість за поставлену продукцію на підставі видаткової накладної ІФ-120403002 від 04.04.2012;

- 26 491,71 грн. - пеня за прострочення сплати товару, нарахована з 04.07.2012 по 25.12.2012;

- 85 402,59 грн. - річні від суми простроченого платежу за користування грошовими коштами, нараховані з 04.07.2012 по 25.12.2012;

- 41 270,58 грн. - заборгованість за платою за фінансування, що діє в період після дати виконання зобов'язань за угодою, нарахована з 04.07.2012 по 30.11.2012;

- 1 196,01 грн. - пеня за прострочення сплати плати за фінансування, що діє в період після лати виконання зобов'язань за угодою, нарахована з 08.08.2012 по 25.12.2012.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору про надання послуг, а тому суд застосовує відповідні положення що регулюють даний вид договорів.

Таким чином, відповідачі, в порушення умов договору факторингу та договору поставки заборгували позивачу 461 854,75 грн.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина 1 ст. 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, .до він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає сконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору факторингу, він за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи договору факторингу та договору поруки.

Згідно із статтями 553, 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з аналізу ст. 543 ЦК України, при солідарному обов'язку боржників солідарних боржників) кредиторові надається право на власний розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника. Відповідно солідарні боржники залишаються зобов'язаними до повного виконання зобов'язання, в забезпечення виконання якого було укладено договір поруки.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачами позивачу винагороди за отримані послуги в сумі 307 493,86 грн., пеню в розмірі 26 491,71 грн., річні в сумі 85 402,59 грн. належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідачів оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідачів основного боргу та штрафних санкцій в сумі 461 854,75 грн.

Дослідивши подані відповідачами заяви про відстрочку виконання рішення, суд вважає, що вищезазначені клопотання ТзОВ «Академія морепродуктів» та ТзОВ «Інтерфудс» належним чином не обґрунтовані та не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним:

Згідно з пунктом 6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України у виняткових випадках, залежно від обставин справи, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, подання прокурора чи з власної ініціативи може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами відстрочки для виконання рішення, згідно з положеннями ст. 121 ГПК України та Роз'яснення ВГСУ від 12.09.1996р. №02-5/333 про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України, є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналогічною є практика розгляду справ про відстрочку/розстрочку Вищим господарським судом України (зокрема, Постанова від 12.01.2011 справі N 30/325), який прийшов до висновку, що „законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення". При цьому, на думку Вищого господарського суду України, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності не є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочення виконання судового рішення, якщо важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дані клопотання відповідачів недостатньо обґрунтовані та мотивовані, наданими матеріалами не підтверджено існування конкретних обставин, які ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення у даній справі, а тому, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідачів щодо надання відстрочки виконання даного рішення. Окрім цього , суд враховує, що проти задоволення даних клопотань категорично в судовому засіданні заперечив представник позивача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Академія морепродуктів» (03151, м. Київ, Солом'янський р-н, просп. Повітрофлотський, буд. 66; ідентифікаційний код 37938984) та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» (04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Новокостянтинівська, буд. 9; ідентифікаційний код 31308403) на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) заборгованість в розмірі 307 493 (триста сім тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 86 коп.; пеню в розмірі 26 491 (двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 71 коп.; 3% річних в розмірі 85 405 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста п'ять) грн. 59 коп. та судовий збір у сумі 3971(три тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн. 86 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» (04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Новокостянтинівська, буд. 9; ідентифікаційний код 31308403) на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) заборгованість в розмірі 41 270 (сорок одна тисяча двісті сімдесят) грн. 58 коп.; пеню в розмірі 1 196 грн. (одна тисяча сто дев'яносто шість) 01 коп. та судовий збір у сумі 5763( п»ять тисяч сімсот шістдесят три) грн.09 коп.

4. У клопотаннях товариства з обмеженою відповідальністю «Академія морепродуктів» (03151, м. Київ, Солом'янський р-н, просп. Повітрофлотський, буд. 66; ідентифікаційний код 37938984) та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфудс» (04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Новокостянтинівська, буд. 9; ідентифікаційний код 31308403) про надання відстрочки виконання рішення відмовити.

5. Видати накази.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 05.02.2013