Рішення

від 31.01.2013 по справі 24/108-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2013 р. Справа № 24/108-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс до Обслуговуючого кооперативу Северинівка про стягнення 39 717, 30 грн. та

за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу Северинівка до Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс про стягнення 50 000, 00 грн.

Представники сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс : Розовик С.В.

від Обслуговуючого кооперативу Северинівка : Куценко С.М.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу Северинівка 39 717, 30 грн. заборгованості за договором № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р., з яких: 39 200, 00 грн. - основного боргу, 147, 80 грн. - 3 % річних та 369, 50 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс посилається на неналежне виконання Обслуговуючим кооперативом Северинівка своїх договірних зобов'язань щодо сплати коштів за надання послуг охорони.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2012 р.

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс надійшло клопотання вих. № 154/12 від 05.12.2012 р. (вх. № 19752 від 05.12.2012 р.) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

05.12.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Обслуговуючого кооперативу Северинівка надійшов зустрічний позов б/н від 05.12.2012 р. (вх. № 19801 від 05.12.2012 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс про стягнення 50 000, 00 грн. збитків, що виникли у зв'язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс своїх договірних обов'язків по здійсненню охорони та порушенням п. 7.2 договору № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 р. прийнято зустрічну позовну заяву Обслуговуючого кооперативу Северинівка до Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс про стягнення 50 000, 00 грн. збитків до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 24/108-12.

До господарського суду Київської області від Обслуговуючого кооперативу Северинівка надійшло клопотання б/н від 07.12.2012 р. (вх. № 19985 від 07.12.2012 р.) про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судовому засідання 07.12.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2012 р., за клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс , продовжено строк вирішення спору у справі № 24/108-12 на п'ятнадцять днів.

15.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Обслуговуючого кооперативу Северинівка надійшов відзив на позов б/н від 09.01.2013 р. (вх. № 592 від 15.01.2013 р.), у якому останній просить суд відмовити в задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс про стягнення заборгованості з Обслуговуючого кооперативу Северинівка у розмірі 39 717, 30 грн.

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс надійшов відзив на зустрічну позовну заяву вих. № 02/13 від 14.01.2013 р. (вх. № 599 від 15.01.2013 р.), у якому останнє заперечує проти задоволення зустрічної позовної заяви.

15.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс надійшло клопотання вих. № 01/13 від 14.01.2013 р. (вх. № 600 від 15.01.2013 р.), у якому останнє просить віднести суму винагороди адвокату до судових витрат і стягнути її з Обслуговуючого кооперативу Северинівка та надає документи, на підтвердження понесення зазначених судових витрат.

До господарського суду Київської області від Обслуговуючого кооперативу Северинівка надійшло клопотання б/н від 16.01.2013 р. (вх. № 707 від 16.01.2013 р.) про залучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засідання 17.01.2013 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 31.01.2013 р.

До господарського суду Київської області від Обслуговуючого кооперативу Северинівка надійшло клопотання б/н від 22.01.2013 р. (вх. № 1161 від 22.01.2013 р.) про залучення доказів до матеріалів справи, яке судом задоволено.

24.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Обслуговуючого кооперативу Северинівка надійшло клопотання про витребування доказу б/н від 24.01.2013 р. (вх. № 1363 від 24.01.2013 р.), у якому просить суд витребувати у ПрАТ МТС-Україна довідку за період з 01.01.2010 р. по 10.10.2012 р. стосовно сім-картки за номером 066 497-78-22 та залучити витребувану довідку до матеріалів справи № 24/108-12 в якості доказу факту права власності на сім-карту, викладеного в зустрічній позовній заяві.

Суд, дослідивши подане клопотання про витребування доказу, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки воно є необґрунтоване належним чином та не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

До господарського суду Київської області від Обслуговуючого кооперативу Северинівка надійшло клопотання б/н від 24.01.2013 р. (вх. № 1364 від 24.01.2013 р.), у якому останній просить суд залучити до розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю А1 Груп (ЄДРПОУ 33945495, адреса: 03110, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 5/1) як третю сторону, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні зустрічного позивача.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Дослідивши подане Обслуговуючим кооперативом Северинівка клопотання, суд дійшов висновку, що вищезазначене клопотання є необґрунтованим, не містить доказів та підстав того як рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю А1 Груп , а відтак - суд відмовляє у задоволенні клопотання про залучення зазначеної особи до участі у розгляді справи третьою особою, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з невідповідністю його вимогам ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

31.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс надійшло заперечення б/н від 30.01.2013 р. (вх. № 1822 від 31.01.2013 р.) на клопотання, подані Обслуговуючим кооперативом Северинівка

Присутній в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс повністю підтримав первісні позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові та заперечив проти задоволення зустрічних вимог з мотивів викладених у відзиві.

Присутній в судовому засіданні представник Обслуговуючого кооперативу Северинівка заперечив проти задоволення первісних позовних вимог з мотивів викладених у відзиві, повністю підтримав зустрічні позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в зустрічному позові.

У судовому засіданні 31.01.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

30.12.2011 р. між сторонами було укладено договір № Т-01/12/ФО, за умовами якого відповідач за первісним позовом доручає, а позивач за первісним позовом приймає на себе обов'язки по здійсненню контрольно-перепускного режиму, патрулювання та заходів охорони на об'єкті відповідача за первісним позовом за адресою: Київська область, Макарівський район, котедж не містечко Северинівка , що включає в себе територію садового товариства Северинівка з дорогами, місцями загального користування, приватними земельними ділянками, житловими та побутовими будинками та приміщеннями, будівельними майданчиками (далі по тексту - об'єкт).

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач за первісним позовом зобов'язався оплатити вартість наданих позивачем за первісним позовом послуг з охорони об'єкту, визначеного у попередньому пункті, в порядку та на умовах, встановлених даним договором.

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг позивача за первісним позовом за послуги охорони в місяць складає 78 400, 00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 13 066, 66 грн., і визначається сторонами в додатку до цього договору (додаток № 1 до договору), який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата вартості охорони позивача за первісним позовом здійснюється відповідачем за первісним позовом у наступному порядку:

- 50 % від загальної вартості послуг охорони відповідач за первісним позовом перераховує грошові кошти у сумі 39 200, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 6 533, 33 грн. на поточний рахунок позивача за первісним позовом щомісячно, до 20 числа кожного поточного місяця;

- решту 50 % від загальної вартості послуг охорони відповідач за первісним позовом перераховує грошові кошти у сумі 39 200, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 6 533, 33 грн. на поточний рахунок позивача за первісним позовом щомісячно, до 10 числа кожного наступного місяця, після та на основі підписаного сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3 договору акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Згідно з п. 4.2.1 договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по договору, відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом пеню у розмірі облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір укладається строком на 1 рік і починає свою дію з 06 січня 2012 року.

Відповідно до п. 6.2 договору договір може бути розірвано достроково за взаємною згодою сторін та/або за ініціативою однією з сторін із попередженням про це не менш, як за 15 календарних днів. В разі розірвання даного договору за таких обставин, між сторонами мають бути проведені всі взаєморозрахунки за фактично виконанні роботи.

Додатковою угодою від 14.09.2012 р. про розірвання договору № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р. сторони, згідно п. 6.2 договору № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р., дійшли згоди розірвати даний договір, укладений між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом, з 01 жовтня 2012 року та підписати акт звірки станом на 14 вересня 2012 року.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони передбачили, що відповідач за первісним позовом строком до 01 жовтня 2012 року гарантує провести остаточну оплату за надані послуги, відповідно до умов договору № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р., а позивач за первісним позовом, в свою чергу, зобов'язується надати акт виконаних робіт та акт звірки станом на 01 жовтня 2012 року.

Дана додаткова угода набирає чинності, згідно п. 4, з 01 жовтня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом було виставлено відповідачу за первісним позовом рахунок-фактуру № ТС-0001/01/09 від 01.09.2012 р. на сплату послуг з охорони за вересень 2012 року на загальну суму 78 400, 00 грн.

На виконання умов договору № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р., позивачем за первісним позовом були наданні відповідачу послуги з охорони, зокрема, у вересні 2012 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом № ТС-0001/30/09 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2012 р. на загальну суму 78 400, 00 грн., який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за первісним позовом за надані послуги охорони за вересень 2012 року розрахувався частково на суму 39 200, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківською випискою від 19.09.2012 р. та довідкою з банку № 153/12-9405 від 04.12.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом було вручено відповідачу за первісним позовом претензію вих. № 40/12 від 09.10.2012 р. з вимогами сплатити існуючу заборгованість за договором № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р. у розмірі 39 200, 00 грн. Зазначена претензія була отримана відповідачем за первісним позовом 09.10.2012 р. за вх. № 09/10-12, що підтверджується підписом представника відповідача за первісним позовом, який міститься у нижньому правому куті претензії.

Проте, відповідач за первісним позовом не виконав свого договірного зобов'язання щодо сплати за наданні послуги, на претензії не відповів, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс з позовом до суду.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, відповідач за первісним позовом посилається на неналежне виконання позивачем за первісним позовом своїх обов'язків, у зв'язку з чим виникла несправність системи технічної охорони, що є результатом порушення позивачем за первісним позовом п. 7.2 договору і що призвело до спричинення збитків відповідачу за первісним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача за первісним позовом підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач за первісним позовом заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним грошових зобов'язань за договором № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р. у розмірі 39 200, 00 грн. за вересень 2012 року суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 39 200, 00 грн. заборгованості за договором № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за первісним позовом на підставі п. 4.2.1 договору просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за первісним позовом складає - 369, 50 грн. за період з 01.10.2012 р. до 15.11.2012 р. (включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за наданні послуги в строк встановлений договором, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом 3 % річних з простроченої суми за період з 01.10.2012 р. до 15.11.2012 р. (включно) складають - 147, 80 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем за первісним позовом та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 39 717, 30 грн. заборгованості за договором № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р., з яких: 39 200, 00 грн. - основного боргу, 147, 80 грн. - 3 % річних та 369, 50 грн. - пені є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами, і підлягають задоволенню.

Предметом зустрічного позову є вимога Обслуговуючого кооперативу Северинівка (позивача за зустрічним позовом) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс (відповідача за зустрічним позовом) 50 000, 00 грн. збитків.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач зазначає, що у вересні 2012 року, через неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх обов'язків, виникла несправність системи технічної охорони, що є результатом порушення відповідачем за зустрічним позовом п. 7.2 договору і що спричинило збитки позивачу за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом, в свою чергу, заперечує проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено та не підтверджено будь-якими доказами існування факту несправності системи охоронно-пожежної сигналізації та неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом п. 7.2 договору № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, 30.12.2011 р. між сторонами було укладено договір № Т-01/12/ФО, за умовами якого позивач за зустрічним позовом доручає, а відповідач за зустрічним позовом приймає на себе обов'язки по здійсненню контрольно-перепускного режиму, патрулювання та заходів охорони на об'єкті позивача за зустрічним позовом за адресою: Київська область, Макарівський район, котедж не містечко Северинівка , що включає в себе територію садового товариства Северинівка з дорогами, місцями загального користування, приватними земельними ділянками, житловими та побутовими будинками та приміщеннями, будівельними майданчиками (далі по тексту - об'єкт).

Пунктом 2.3 договору передбачено обов'язки відповідача за зустрічним позовом.

Згідно з п. 4.1.1 договору відповідач за зустрічним позовом несе повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, взятих на себе відповідно до п. 2.3 цього договору, які призвели до розкрадання майна (в межах вартості викраденого майна), якщо таке майно було передано відповідачу за зустрічним позовом під охорону за актами опису майна, що охороняється, належним чином підписаними сторонами.

Пунктом 4.1.2 договору передбачено, що у разі розкрадання майна позивача за зустрічним позовом складається акт. Представники відповідача за зустрічним позовом беруть участь у визначені розміру таких збитків та складанні акту.

Відповідно до п. 4.1.3 договору в інших, ніж у пункті 4.1.1, випадках відповідач за зустрічним позовом несе часткову матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором за шкоду нанесену об'єкту, що охороняється, та збитки понесені позивачем за зустрічним позовом у зв'язку з цим, в межах суми до 75 000, 00 грн., якщо були виконані умови про технічну охорону об'єкта (у тому числі підключення на пульт централізованої охорони та безпосередня здача об'єкта на пульт з дотриманням усіх нормативних вимог), або в межах суми до 25 000, 00 грн., якщо обладнання технічної охорони на об'єкті відсутнє або не працює з вини позивача за зустрічним позовом. Факти неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх обов'язків за цим договором та суми збитків встановлюються органами дізнання, слідства або судом.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що відповідач за зустрічним позовом за свій рахунок встановлює та забезпечує відеоспостереження за в'їздом на територію об'єкта та за свій рахунок встановлює відеоспостереження в кімнаті чергового з метою контролю несення їх служби. Зазначений контроль відбувається в постійному режимі у тому числі дистанційно з центрального пульта в місті Київ.

Відповідно до п. 7.2 договору відповідач за зустрічним позовом забезпечує справність, працездатність і проводить регламентні ремонтні роботи центрального пульта системи охоронно-пожежної сигналізації позивача за зустрічним позовом своїм коштом так само, як і аварійні ремонтні роботи, що потребують закупівлі додаткового обладнання або комплектуючих.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що 01.10.2012 р. представники відповідача за зустрічним позовом, звільняючи КПП, самовільно забрали сім-карту центрального комп'ютера, на який надходить інформація з усіх будинків, де встановленні охоронні системи, та апаратуру охоронного спостереження, а саме: комп'ютер, ноутбук та відеокамеру спостереження.

В подальшому комп'ютер та ноутбук відповідачем за зустрічним позовом було повернуто позивачу за зустрічним позовом, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 03.10.2012 р.

Однак, як стверджує позивач за зустрічним позовом, відеокамеру спостереження відповідач за зустрічним позовом відмовився повернути, мотивуючи це тим, що вона належить йому, а тому з цього приводу керівник позивача за зустрічним позовом звернувся до Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області.

У матеріалах справи міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.10.2012 р., зі змісту якої вбачається, що 02.10.2012 р. представник позивача за зустрічним позовом в телефонному режимі звернувся до ЧЧ Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області повідомляючи про те, що працівники відповідача за зустрічним позовом звільняючи КПП самовільно забрали апаратуру охоронного спостереження. Також повідомлено, що комп'ютер та ноутбук відповідачем за зустрічним позовом було повернуто в неробочому стані, а відеокамеру спостереження останнім було залишено собі, мотивуючи це тим, що вона належить охоронній фірмі.

Зазначеною постановою відмовлено в порушені кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину передбаченого ст. 185 КК України, так як факт крадіжки не підтвердився.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідач за зустрічним позовом так і не повернув сім-карту, яку до того ж у квітні 2012 року переоформив у свою власність без згоди на те позивача за зустрічним позовом, що призвело до блокування системи охорони об'єкту, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом був змушений в терміновому порядку купувати нову сім-карту та перепрограмовувати систему охорони в 47 будинках об'єкту.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що у зв'язку з несправністю системи технічної охорони виникла необхідність термінового відновлення її працездатності, а тому між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю А1 Груп 03.10.2012 р. було укладено договір про надання послуг з обстеження та відновлення працездатності системи охоронної сигналізації, згідно якого позивачем за зустрічним позовом було сплачено 50 000, 00 грн.

На підтвердження наданих Товариством з обмеженою відповідальністю А1 Груп послуг з обстеження та відновлення працездатності системи технічної охорони, позивачем за зустрічним позовом надано суду акт надання послуг № 10340 від 31.10.2012 р. на загальну суму 50 000, 00 грн. Факт сплати вказаної послуги підтверджується банківською випискою по рахунку за 30.10.2012 р.

Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач за зустрічним позовом надав суду договір поставки 000777 від 23.02.2011 р. та видаткову накладну № 303 від 19.04.2011 р., відповідно до яких позивачем за зустрічним позовом було придбано у власність базову станцію системи моніторингу, а також акт визначення стану системи охоронної сигналізації до договору 6078-7045 від 01.10.2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю А1 Груп та Обслуговуючим кооперативом Северинівка , яким виявлено несправність диспетчерського пульту та встановлено відсутність певного майна.

Враховуючи вищезазначене та посилаючись на ст. 22 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом вважає, що 50 000, 00 грн. сплачених ним за послуги з обстеження та відновлення працездатності системи технічної охорони є реальними збитками.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків, та моральної шкоди.

Так, ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Досліджуючи подані позивачем за зустрічним позовом докази, суд приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем за зустрічним позовом п. 7.2 договору та наявності складу цивільного правопорушення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу на підтвердження того, що він звертався до відповідача за зустрічним позовом з вимогою повернути належне йому майно, в матеріалах справи відсутній акт встановлення факту відсутності зазначеного майна на об'єкті і факту несправності системи технічної охорони, який би укладався між сторонами, також позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу на підтвердження того, що він звертався до відповідача за зустрічним позовом з вимогою виконати роботи щодо відновлення працездатності системи технічної охорони.

Наданий позивачем за зустрічним позовом акт визначення стану системи охоронної сигналізації від 01.10.2012 р. складений в односторонньому порядку та до договору 6078-7045 від 01.10.2012 р., відповідно до якого об'єкт передався для здійснення охорони третій особі (Товариству з обмеженою відповідальністю А1 Груп ), яка не є стороною спірних відносин, а тому не є належним та допустимим доказом, що доводить обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом як на підстави своїх вимог.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що відповідачем за зустрічним позовом самовільно забрано сім-карту центрального комп'ютера, що і призвело до непрацездатності системи охорони, не знаходить свого підтвердження, оскільки відповідно до наявної у матеріалах постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.10.2012 р. позивачем за зустрічним позовом зазначалося лише про комп'ютер, ноутбук та відеокамеру спостереження.

Крім того, суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що комп'ютер, ноутбук, відеокамера спостереження та сім-карта належать йому на праві власності. Із наданих договору поставки 000777 від 23.02.2011 р. та видаткової накладної № 303 від 19.04.2011 р., відповідно до яких позивачем за зустрічним позовом було придбано у власність базову станцію системи моніторингу, не вбачається перелік обладнання, що входило до зазначеної станції системи моніторингу. Крім того, в матеріалах справи відсутній будь-який акт приймання-передачі обладнання системи охорони, який би складався сторонами при прийнятті об'єкту під охорону відповідачем за зустрічним позовом.

Враховуючи вищезазначені обставини, приписи статей 22, 623 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача за зустрічним позовом, як стягнення збитків, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача за зустрічним позовом, зокрема, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність збитків як таких, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання відповідачем за зустрічним позовом, а саме позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів протиправності дій відповідача за зустрічним позовом щодо навмисного невиконання умов договору; позивачем за зустрічним позовом не надано доказів понесених збитків (витрат) у зв'язку з нібито неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом та неналежним виконанням договору зі сторони відповідача за зустрічним позовом, а також позивачем за зустрічним позовом не надано доказів причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками .

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог Обслуговуючого кооперативу Северинівка до Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс про стягнення 50 000, 00 грн. збитків.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги за первісним позовом задоволено повністю, то судовий збір покладається судом на відповідача за первісним позовом.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд віднести суму винагороди адвокату до судових витрат та стягнути її з відповідача за первісним позовом у справі № 24/108-12.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс (замовник) та адвокатом Розовиком Сергієм Володимировичем (виконавець) 12.11.2012 р. укладено договір № 1 на надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати правову допомогу щодо представництва інтересів ТОВ Груп-1 Техносервіс в господарському суді Київської області щодо стягнення з ОК Северинівка заборгованості за договором надання послуг з фізичної охорони № Т-01/12/ФО від 30.12.2011 р., а замовник зобов'язується прийняти її, виплатити виконавцю обумовлену цим договором винагороду та відшкодувати витрати, понесені у зв'язку з виконанням доручення замовника.

Відповідно до п. 1.2 договору термін правова допомога означає наступне, але не обмежується цим: дослідження та аналіз законодавства України; надання усних і письмових юридичних консультацій; правова експертиза документів, підготовка проектів документів; представництво інтересів замовника в органах державної влади та управління, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності, в судах України. Обсяг повноважень визначається в довіреності, що видається замовником.

Згідно з п. 3.1 договору виконавець зобов'язується надавати якісну правову допомогу, вивчити матеріали, підготувати позов щодо стягнення в судовому порядку з Обслуговуючого кооперативу Северинівка боргу за договором № Т-01/12/ФО та здійснювати супровід та представництво інтересів замовника при розгляді справи в господарському суді Київської області та виконувати усі необхідні дії пов'язані з представництвом замовника.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник здійснює оплату наданих послуг шляхом перерахування визначеної суми на рахунок виконавця. Вартість послуг за погодженням сторін становить 5 000, 00 грн. без ПДВ, в тому числі винагорода 4 347, 83 грн., ПДФО 652, 17 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 182 від 06.12.2012 р. позивач за первісним позовом перерахував на картковий рахунок Розовика Сергія Володимировича грошові кошти у розмірі 4 347, 83 грн. у якості винагороди за юридичні послуги згідно договору № 1 від 12.11.2012 р.

У матеріалах справи міститься копія посвідчення адвоката, виданого на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2379 від 02.12.2005 р., виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на ім'я Розовика Сергія Володимировича, копія зазначеного свідоцтва та довіреність № 41/12 від 22.10.2012 р., видана Товариством з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс на представництво його інтересів Крищенко Розовиком Сергієм Володимировичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Розовик С.В. приймав участь у судових засіданнях 07.12.2012 р., 17.01.2013 р. та 31.01.2013 р. у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс .

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 11 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права ).

Проте позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката та вартість почасової оплати послуг адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача за первісним позовом понесених позивачем за первісним позовом витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 500, 00 грн.

Оскільки у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю, судовий збір судом покладається на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги за первісним позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Северинівка (08000, Київська область, Макарівський район, селище міського типу Макарів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 9, кабінет 37, ідентифікаційний код - 36879965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Груп-1 Техносервіс (01034, м. Київ, вулиця Ярославів вал, будинок 13/2 літера Б , офіс 3, ідентифікаційний код - 37819121) 39 200 (тридцять дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. - основного боргу, 147 (сто сорок сім) грн. 80 коп. - 3 % річних, 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 50 коп. - пені, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору та 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили .

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 05.02.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак