Постанова

від 29.01.2013 по справі 10/51-1159(1/1-115)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"29" січня 2013 р.Справа № 10/51-1159(1/1-115)

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

У складі судді Півторака М.Є.

за участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства " Ягільницький кінний завод ", с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області;

до відповідача: Милівецької сільської ради, с. Милівці Чортківського району Тернопільської області

За участю представників:

Позивача: не прибув;

Відповідача: не прибув.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Державне підприємство " Ягільницький кінний завод ", с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області до Милівецької сільської ради, с. Милівці Чортківського району Тернопільської області про скасування рішення сесії Милівецької сільської ради від 16.10.2001 року за № 71.

Заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні представниками, позивач обґрунтовує тим, що підприємство знаходиться у загальнодержавній власності і належить до сфери управління Мінагрополітики України, якому надано функції щодо розпорядження майном підприємства.

Далі зазначає, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 8-92 від 15.12.1992 року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (п.2) Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади, відповідно до покладених на них повноважень, готують разом з відповідними радами висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною та комунальною власністю; рішення щодо відчуження такого майна виносить Кабінет Міністрів України.

Вважає, що колишній директор Ягільницького кінзаводу Стефаняк П.О., перевищивши надані йому повноваження в 2001 році передав Милівецькій сільській раді земельну ділянку загальною площею 101,6 га, а сільська рада (відповідач по справі) всупереч нормам чинного законодавства без оформлення належних документів, винесла 16.10.2001 року рішення № 71, яким дану земельну ділянку прийняла у комунальну власність та передала її до земель запасу. Окрім того, вказана земельна ділянка на підставі рішення сільської ради була передана у тимчасове користування (оренду) філії ЗАТ "НВП "Райз-Агро", з яким укладено договори оренди терміном на 5 років.

Стверджує, що прийняте рішення сільської ради та укладення договору оренди є незаконними та протирічить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 1100 від 01.08.2002 року "Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель державної та комунальної власності"; ст. 4 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року); ст.29 ЗК України, якою визначено, що припинення права володіння чи користування земельною ділянкою може мати місце тільки у разі добровільної відмови власника або користувача даної земельної ділянки, а такої відмови власником не було надано.

Позивач дійшов до висновку, що ні ДП "Ягільницький кінний завод", ні Мінагрополітики України, ні Кабінет Міністрів України дозволу на вилучення спірної земельної ділянки у позивача не надавали, земля з державної до комунальної власності не передавалась, а, відповідно, право комунальної власності на спірну землю в Мухавської сільської ради не виникло.

У відзиві на позов (вх. № 12174 від 23.02.2007 року) Милівецька сільська рада заперечує заявлені вимоги повністю, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Зокрема, зазначає, що ст. 99 КАС України встановила річний строк для звернення до суду за захистом прав та свобод і який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав. Цивільний Кодекс України встановлює загальний строк позовної давності - 3 роки з моменту, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення її прав.

Відмічає, що Позивачем оскаржується рішення сільської ради, яке було нею прийняте в 2001 році відповідно до звернення адміністрації ДП " Ягільницький кінний завод " та на підставі рішення загальних зборів трудового колективу від 15.07.2001 року. Про прийняте рішення керівник підприємства знав з моменту його прийняття, оскільки Дерій Б.І. працював заступником директора ДП. Таким чином вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності і він не ставить питання про його поновлення, а тому вимоги повинні бути відхилені з вищезазначених підстав.

Крім того зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2002 року № 1110 "Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної і комунальної власності", на яку робить посилку позивач, була прийнята після винесення оскаржуваного рішення і на час розгляду позову в суді взагалі втратила чинність.

Стверджує, що спірні землі було передано в землі запасу сільської ради, яка відповідно до ст. 32 Закону України "Про власність" являлася одним із суб'єктів права державної власності на землю . Межі земель Милівецької сільської ради встановлено ще у 1991 році; вони залишаються незмінними і на час розгляду позову в суді. А також звертає увагу на те, що позивач по справі не надав суду Державного Акту на право постійного користування землею або права власності на землю, як це визначено ст. 23 Земельного Кодексу України в редакції 1990 року . В позові просить відмовити.

Ухвалою від 22 березня 2007 року провадження у справі №1/1-115 зупинено до набрання законної сили постанови господарського суду Тернопільської області у справі №10/224-4376.

Розпорядженням від 205 березня 2008 року голови господарського суду Тернопільської області справу №1/1-115 за позовом Державного підприємства "Ягільницький кінний завод", с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області до Мидівецької сільської ради, с. Милівці Чортківського району Тернопільської області про скасування рішення №71 від 16.10.2001 року передано на розгляд судді Півтораку М.Є..

Ухвалою від 26 березня 2008 року суддя Півторак М.Є. приймаючи справу №1/1-115 до провадження присвоїв справі № 10/51-1159(1/1-115) та призначив судове засідання по даній справі на 15 годин 00 хвилин 06 травня 2008 року.

Ухвалою від 06 травня 2008 року справу слуханням було відкладено до 11 годин 00 хвилин 23 травня 2008 року .

Окрім того, відповідно до ст. 128 КАС України розгляд справи відкладався до 10 год. 25 хв. 06.06.2008р., 14 год. 40 вх. 17.06.2008р. та 10 год. 30 хв. 11.07.2008р.

Представник позивача в судовому засіданні 11 липня 2008 року заявив клопотання про зупинення розгляду справи та посилався на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області №9-34 від 06 травня 2008 року.

У судовому засіданні було встановлено, що 06 травня 2008 року Апеляційний суд Тернопільської області розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" на постанову Борщівського районного суду від 08 квітня 2008 року. За результатами розгляду апеляційний суд ухвалив : апеляційну скаргу ДП " Ягільницький кінний завод " задовольнити; постанову Борщівського районного суду від 08 квітня 2008 року, якою залишено без задоволення скарги ДП" Ягільницький кінний завод" на постанову слідчого прокуратури Борщівського району від 09 червня 2007 року про закриття кримінальної справи відносно Стефаника П.О. за ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України та постанову слідчого прокуратури Борщівського району від 09 червня 2007 року про закриття кримінальної справи відносно Стефаника П.О. за ч.3 ст. 365,ч.2 ст. 366 КК -скасувати, а матеріали справи направити прокуратурі Борщівського району для відновлення досудового слідства.

Підставою для порушення кримінальної справи було те що Стефаник П.О., як керівник підприємства не отримавши згоду загальних зборів трудового колективу, підробив протокол загальних зборів, перевищив повноваження та в жовтні - листопаді 2001 року передав закріплені за заводом землі площею 2 743,4 га у віддання сільським радам Чортківського району.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11 липня 2008 року зупинено провадження у справі №10/51-1159(1/1-115) в порядку п. 3 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства.

Господарський суд Тернопільської області в порядку статті 64 ГПК України 08 лютого 2010 року направив Прокурору Борщівського району м. Борщів, вул. С. Бандери, 5 запит про надання інформації: на якій стадії знаходиться досудове слідство стосовно колишнього директора ДП "Ягільницький кінний завод" Стефаника П.О. за фактом перевищення службових повноважень.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25 березня 2011 року поновлено провадження у справі № 10/51-1159(1/1-115) та призначено судове засідання по справі № 10/51-1159(1/1-115) о 14 год. 30 хв. 12 квітня 2011 року за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні 12 квітня 2011 року позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та судом було з'ясовано, що ДП "Ягільницький кінний завод" перебуває у стадії реорганізації шляхом приєднання до ДП "Конярство України" і на базі його майна буде створено відокремлений підрозділ без права юридичної особи.

З огляду на зазначене суд ухвалою від 12.04.2011р. зупинив провадження у справі № 10/51-1159(1/1-115) в порядку статті 156 КАСУ до внесення запису до Єдиного Державного Реєстру України про припинення ДП "Ягільницький кінний завод".

13 серпня 2012 року господарським судом Тернопільської області було направлено запит на адресу до позивача ДП "Ягільницький кінний завод", с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області про надання суду інформації щодо внесення запису до Єдиного Державного Реєстру України про припинення ДП "Ягільницький кінний завод".

Оскільки, на адресу суду не надійшло відповіді від ДП , суд призначив судове засідання за участю повноважних представників сторін для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі №10/51-1159(1/1-115).

Ухвалою господарського суду від 11 січня 2013 року поновлено провадження у справі №10/51-1159(1/1-115) та призначено судове засідання о 14 год. 45 хв. 29 січня 2013 року.

Представники сторін у судове засідання 29.01.2013 року не прибули, хоча належним чином були повідомлені у відповідності до КАС України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи , оцінивши представлені докази, суд встановив наступне:

У відповідності до ч. 1 статті 1 Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на сонові законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (від 06.07.2005р. №2747-VI, редакція від 19.01.2013р.).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно зі статтею 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як встановлено статтею 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. п. "г" п. 3 ст. 152 ЗК України).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються, зокрема, на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 1100 від 01.08.2002 року. Зазначене обґрунтування судом відхиляється з тих підстав, що Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної та колективної власності" вступила в дію 01 серпня 2002 року (тобто через десять місяців після прийняття сільською радою оспорюваного рішення) і втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1332 від 08.10.2004 року.

Позивач по справі : Державне підприємство "Ягільницький кінний завод" місцезнаходження органів управління якого с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, є юридичною особою , яка зареєстрована у встановленому законом порядку і включена до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 00855925, діє на підставі Статуту підприємства, зареєстрованого Наказом Міністерства від 19.11.1997 року № 1941-Д, що підтверджується Довідками управління статистики у Чортківському районі № 7 від 17.01.2007 року та № 22-158 Тернопільського обласного управління статистики, а тому наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав.

18 грудня 1990 року Верховною Радою України прийнято Постанову "Про земельну реформу", пунктом 1 якої з 15 березня 1991 року всі землі Української РСР оголошено об'єктом земельної реформи.

Пунктом 6 Постанови визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного Кодексу Української РСР, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею (дію п. 6 продовжено до 01.01.2008 року згідно з Постановою ВР від 17.02.2004 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року (редакції чинній на момент винесення спірного рішення) право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року, яка, в свою чергу, передбачила видачу та державну реєстрацію державних актів сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до п. 2 Перехідних Положень Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

Як визначено статтею 9 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року до відання сільських рад народних депутатів у галузі земельних відносин на їх території належало, зокрема, вилучення земель відповідно до ст. 31 цього Кодексу, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди у порядку, встановленому ст. 17 і ст. 19 кодексу.

Згідно Довідки Чортківського районного відділу земельних ресурсів № 1293 від 01.11.2006 року на території Чортківського району не проведено розмежування земель державної та комунальної власності.

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні документів , 16 жовтня 2001 року шістнадцята сесія третього скликання Милівецької сільської ради прийняла рішення № 71 "Про вилучення земель у Ягільницького кінного заводу та передачі їх до земель резервного фонду сільської ради з наступною передачею закритому акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро", яким вилучила землі з користування Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" в кількості 101,6 га та передала їх до земель запасу сільської ради; надала землі в кількості 101,6 га в оренду закритому акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро" терміном на п'ять роки; дозволила сільському голові Попик Г.М. заключити від імені сільської ради договір оренди встановленого законом зразка із закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро".

На час розгляду позову в суді договір оренди земельної ділянки з ЗАТ "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро" припинив свою дію.

Предметом судового розгляду ДП "Ягільницький кінний завод" визначив визнання незаконним та скасування рішення Милівецької сільської ради № 71 від 16 жовтня 2001 року "Про вилучення земельної ділянки у ДП "Ягільницький кінний завод", та передачі їх до земель запасу сільської ради з наступною передачею в оренду закритому акціонерному товариству "Науково- виробниче підприємство "Райз-Агро " з підстав, визначених у позовній заяві.

В силу приписів статті 152 Земельного Кодексу України Державне підприємство "Ягільницький кінний завод", як юридична особа, вправі звертатися до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Милівецької сільської ради, с. Милівці Чортківського району, яким, як він вважає, порушено його права як землекористувача.

У поданому до суду листі № У-1/3Р-99 від 23.02.1996 року Управління земельних ресурсів Тернопільської ОДА вказано, що Державне підприємство "Ягільницький кінний завод" оспорюваною земельною ділянкою користується з часу створення підприємства, а саме з 1940 року; далі зазначає, що протягом 1950-1952 років було проведено землевпорядні роботи по видачі підприємству державних актів на право користування землею.

Супровідним листом № 23/6 (вих. №15711(н) від 22.05.2007 року) зареєстрованого господарським судом позивач надав суду належним чином завірену копію Статуту Підприємства та інші документи, які знаходяться в матеріалах справи (аркуші 21-40, том 2).

У судовому засіданні за участю представників сторін досліджено поданий позивачем Статут та встановлено, що на його титульній сторінці зроблені написи, а саме, що Статут погоджено радою трудового колективу 11.08.1993 року та зареєстровано Розпорядженням представника Президента України по Чортківському районі Тернопільської області, Реєстраційний № 331 від 18 серпня 1993 року (належним чином завірена копія Статуту знаходиться в матеріалах справи). Представник позивача пояснив, що на час розгляду позову в суді даний Статут є чинним.

Частиною другою статті 26 Цивільного Кодексу Української РСР визначено, що правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду,- з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Статтею 6 Закону України від 27.03.1991 року № 887-ХІІ "Про підприємства в Україні" визначено, що підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України "Про підприємництво".

Пунктом 3.1. статті 3 дослідженого Статуту Державного підприємства "Ягільницький кінний завод" визначено, що Кінзавод є юридичною особою; Права і обов'язки юридичної особи Кінзавод набуває з дня його державної реєстрації.

В преамбулі Статуту визначено, що Підприємство Ягільницький кінний завод, надалі - Кінзавод, засноване на державній власності і підпорядковане виробничому об'єднанню по конярству.

З огляду на зазначене суд відзначає, що в силу приписів ст. 26 Цивільного Кодексу Української РСР, ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні" та п. 3.1. статті 3 Статуту позивач по справі набув прав юридичної особи (правоздатності та дієздатності) з часу його державної реєстрації, а саме з 18 серпня 1993 року.

Отже, твердження Ягільницького кінзаводу, що саме це підприємство було створене і функціонувало до проведення його реєстрації 18.08.1993 року не було обґрунтоване позивачем належними та допустимими доказами. Аналіз положень дослідженого Статуту дає підстави зробити висновок, що підприємство на час його створення не ставало правонаступником жодного господарюючого суб'єкта, оскільки про це в Статуті не зазначено.

Інших доказів в обґрунтування зазначеного сторонами не представлено, а судом не здобуто.

Щодо твердження позивача, що він користувався земельною ділянкою з 1940 року, суд зазначає наступне:

В обґрунтування зазначеного позивачем не надано суду жодного документа, який би свідчив про закріплення земельної ділянки з 1940 року за Ягільницьким кінним заводом, як то рішення сільської, районної чи обласної ради.

Як вбачається із листа № 21 від 11.01.2007 року Державного архіву Тернопільської області, в документах Чортківської районної ради за 1949-55 роки відомостей про видачу державного акта на право постійного користування землею Ягільницькому кінзаводу № 9 не виявлено, а протоколи № 21-27 засідань Чортківського райвиконкому за 1952 р. на збереження в держархів не надходили.

Милівецька сільська рада у своєму листі № 101 від 13.02.2007 року повідомляє, що ДП "Ягільницький кінний завод" не звертався до сільської ради для оформлення на право користування земельною ділянкою на території сільської ради в розмірі 101,6 га з них 96,4 га ріллі.

Стаття 193 Земельного Кодексу України визначає державний земельний кадастр, як єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну і якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Так, своїм листом за № 417 від 15.02.2007 року Чортківський районний відділ земельних ресурсів повідомив, що на території сільської ради державний акт на право постійного користування не зареєстрований в Чортківському відділі земельних ресурсів та нее погоджувалися документи щодо оформлення державного акту ДП.

Відповідачем у справі надано суду Проект встановлення меж і утворення територій Милівецької сільської ради народних депутатів Чортківського району, розробленого у 1991 році відділом землевпорядного проектування Тернопільського філіалу Українського науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту по землеустрою "УкрНДІземпроект", на підставі договору № 8 від 01.08. 1991 року.

Рішенням від 05.02.1992 року Милівецької сільської ради народних депутатів схвалила розроблений проект меж та формування території Милівецької сільської ради народних депутатів.

15 травня 1992 року Чортківська районна рада народних депутатів своїм рішенням "Про затвердження проекту встановлення меж та формування території Милівецької сільської ради народних депутатів" затвердила розроблений проект встановлення меж та формування території Милівецької сільської ради народних депутатів.

Таким чином, Проектом встановлення меж і утворення території Милівецької сільської ради станом на 1991 рік визначено загальну площу території Милівецької сільської ради - 1 604,0 га, в яку входять і землі Ягільницького кінного заводу ( 101,6 га; аркуш 50 том. 1 матеріалів справи); зазначено земельну ділянку, яка знаходилася на території Милівецької сільської ради, за межами населеного пункту і адміністративно-територіально підпорядкована Милівецької сільській раді Чортківського району.

Однак, зазначений проект не містить відомостей про саму юридичну особу - Ягільницький кінний завод, зокрема, про його правовий статус, організаційно-правову форму господарювання, форму власності, підстави користування земельною ділянкою і т.д.

А тому, у судовому засіданні не було можливості зазначене встановити, оскільки, сторонами не було надано відповідних документів.

Процедура надання земельної ділянки у користування закріплена, зокрема, у статті 123 Земельного Кодексу України, відповідно до якої надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради ( п. 3 ст. 123 ЗК України). Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Оскільки, з наданих позивачем документів випливає, що Державне підприємство "Ягільницький кінний завод" набув прав юридичної особи з часу його державної реєстрації, тобто з 18 серпня 1993 року, а тому Підприємство вправі було звертатися до органів місцевої влади та місцевого самоврядування про надання йому у постійне користування земельної ділянки.

Під час розгляду позову по суті позивач не надав суду доказів, що він за період з серпня 1993 року звертався з відповідною заявою до відповідача - Милівецької сільської ради про надання у користування спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 22 Земельного Кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Статтею 23 ЗК України та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами.

Державне підприємство "Ягільницький кінний завод", с. Нагірянка Чортківського району не надав суду доказів, які б свідчили, що ним було отримано Державний акт на право землекористування у встановленому порядку.

Позивач ДП "Ягільницький кінний завод" стверджує, що в користуванні підприємства станом на 01.01.2001 року перебувало 3060,7 га земель, які знаходилися на території Мухівського сільської ради, Нагірянської сільської ради, Палашівської сільської ради, Свидівської сільської ради, Сосулівської сільської ради, Улашківської сільської ради, Шульганівської сільської ради, Милівецької сільської ради Чортківського району.

Зазначені сільські ради Чортківського району прийняли рішення, якими вилучили з користування державного підприємства " Ягільницький кінний завод" землі та передано їх до земель запасу сільських рад Чортківського району: Мухавська сільська рада - 488,3 га; Нагірянська сільська рада -871,2 га; Палашівська сільська рада - 196,2 га ; Свидівська сільська рада - 367,6 га; Сосулівська сільська рада - 56,8 га ; Улашківська сільська рада - 432,1 га; Шульганівська сільська рада - 234,8 га; Милівецька сільська рада - 96,4 га. Правомірність рішень вказаних сільських рад про вилучення з користування ДП "Ягільницький кінний завод" та передачу до земель запасу сільських рад є предметом розгляду у господарському суді Тернопільської області.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач у справі ДП "Ягільницький кінний завод" вже звертався до господарського суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Свидівської сільської ради Чортківського району про визнання незаконним та скасування рішення Свидівської ради № 114 від 14 жовтня 2011 року "Про вилучення земель Ягільницького кінного заводу та передачі їх до земель резервного фонду сільської ради з наступною передачею закритому акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Райз-Агро" і спір розглянуто по суті.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 24.01.2007 року у справі № 10/224-4376 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року Постанову господарського суду Тернопільської області від 24.01.2007 року скасовано, позов задоволено, рішення двадцятої сесії третього скликання Свидівської сільської ради № 144 від 14.10.2001 року визнано недійсним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2007 року №К-12510/07 касаційну скаргу Свидівської сільської ради задоволено; Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року у справі № 10/224-4376 скасовано; Постанову господарського суду Тернопільської області від 24.01.2007 року у справі № 10/224-4376 залишено в силі.

Таким чином, постанова господарського суду Тернопільської області у справі № 10/224-4376 є чинною.

У прийнятій ухвалі від 04 грудня 2007 року Вищий адміністративний України суд підтвердив, що позивач у справі ДП "Ягільницький кінний завод" набув прав юридичної особи з часу його державної реєстрації, а саме з 18 серпня 1993 року; підприємство на час його створення не було правонаступником жодного господарюючого суб'єкта, а також не надав жодного документа, який би свідчив про закріплення за ним земельної ділянки з 1940 року, як то рішення сільської, районної чи обласної ради.

Окрім того суд зазначає, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.01.2006 року порушено провадження у справі № 10/Б-711 про банкрутство Державного підприємства " Ягільницький кінний завод" с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 18 серпня 2011 року у справі №10/Б-711 боржника Державне підприємство "Ягільницький кінний завод" визнано банкрутом; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута; відкрито ліквідаційну процедуру банкрута та встановлено її строк - 12 місяців з дня винесення постанови; призначено ліквідатором Окряка Анатолія Володимировича, жителя м. Тернопіль (Постанова господарського суду знаходиться в матеріалах справи).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року постанову господарського суду Тернопільської області від 18.08.2011 року скасовано, матеріали справи передано на розгляд господарського суду Тернопільської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 липня 2012 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 року у справі № 10/Б-711 скасовано; постанову господарського суду Тернопільської області від 18.08.2011 року залишити в силі.

Статтею 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені наслідки визнання боржника банкрутом:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

- виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом. (Закон (2343-12), чинний . Верховна Рада України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Публікації: Відомості Верховної Ради України, 04.08.1992, № 31, ст. 440; Голос України, 06.06.1992 Редакція з 18.01.2013).

Отже, на час розгляду позову в суді Державне підприємство "Ягільницький кінний завод" (позивач у справі) визнаний господарським судом Тернопільської області 18 серпня 2011 року банкрутом, його господарська діяльність припинена.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено положеннями статей 70, 138 КАС України.

При досліджені судом доказів та доводів сторін, наведених в обґрунтування та заперечення позовних вимог, суд прийшов до висновку, що вимоги Державного підприємства "Ягільницький кінний завод", с. Нагірянка Чортківського району про визнання недійсним рішення Милівецької сільської ради Чортківського району № 71 від 16.10.2001 року є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються на позивача - Державне підприємство "Ягільницький кінний завод", с. Нагірянка Чортківського району, в силу приписів статей 94,98 КАС України.

З огляду на наведене, керуючись статтями 19,129 Конституції України, ст. ст. 49,51,54, 59, 70,71,94,98,138 Кодексу адміністративного судочинства України, Земельним Кодексом України, господарський суд,-

П о с т а н о в и в:

1.В позові відмовити.

2.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до львівського апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Тернопільської області в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

3.Постанова виготовлена у повному обсязі 01 лютого 2013 року.

Суддя М.Є. Півторак