Постанова

від 28.01.2013 по справі 2а/0570/17146/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 р. Справа №2а/0570/17146/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - ЗаднепровськійВ.О.,

за участю представників

позивача Токарев І.М. Смірнов В.М.

представника відповідача Костиркіна Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Восток Трейд Імпекс» до Східної митниці про визнання протиправними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої за першим (основним) методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), скасування рішення відповідача про коригування митної вартості» від 06.12.12 № 700000002/2012/000850/1, визнання недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару від 06.12.12 №700000002/2012/00166 -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Восток Трейд Імпекс» звернулось до суду з позовною заявою до Східної митниці про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим (основним) методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), скасування рішення відповідача про коригування митної вартості №700000002/2012/000850/1 від 06 грудня 2012 року, визнання недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару №700000002/2012/00166 від 06 грудня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02 червня 2011 року між позивачем (покупець) та Фірмою «Interhold Sales LLP» (продавець) був укладений контракт №ISAL-DET-0206/0010 на поставку виробів з поліетилену (пакети в асортименті) (далі контракт).10 жовтня 2012 року сторонами була підписана специфікація №7 до контракту, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - вироби з поліетилену за ціною 1,75 доларів США за 1 кг. Для реалізації умов контракту та специфікації №7, позивач у грудні 2012 року ввіз частину товару «вироби з поліетилену (пакети в асортименті)» для здійснення митного оформлення якого в режимі імпорту до відповідача була подана митна декларація №700140000/2012/026374 від 05 грудня 2012 року та інвойс №В013807 від 13 листопада 2012 року з відповідним комплектом документів. Найменування товару та його ціна біли визначені у відповідності до Специфікації №7 інвойсу. Однак всупереч тому, що позивачем надано необхідний комплект документів, на етапі здійснення митного контролю, посадова особа відповідача у повідомленні декларанту 24007 від 05 грудня 2012 року здійснила напис про необхідність надання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак жодних обставин, перелічених у ст. 53 МК України, які давали би право вимагати додаткові документи до позивача ніяким чином доведено не було. Позивачем були надані додаткові документи, які можливо було надати, а саме: прайс-лист від виробника; дві МД з видатковими накладними на попередні поставки цього ж товару, податкові накладні з вказанням ціни відчуження товару на територій України, банківський свифт про оплату на попередню поставку від нерезидента контрактодержателя виробнику нерезиденту. Інші документи,які вимагав відповідач, позивач надати не може з об'єктивних причин, оскільки зазначена інформація частково є комерційною таємницею продавця та виробника товару, а також цілком недосяжна до позивача, оскільки знаходиться на території іншої держави і є суто внутрішніми документами нерезидентів продавців та виробників. У зв'язку з частковим ненаданням додаткових документів, відповідач розраховує митну вартість з використанням другорядного методу визначення митної вартості 2б згідно вимог ст. 60 МКУ, та приймає рішення про коригування митної вартості товару №700000002/2012/000850/1 від 06 грудня 2012 року. Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №700000002/2012/00166 від 06 грудня 2012 року, відповідач відмовляє позивачу у митному оформленні товару з причини, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов ч.3 ст.53 МКУ. Відповідачем для використання другорядного методу при здійсненні контролю митної вартості, взята за основу цінова статистична база даних ЄАІС ДМСУ (МД №500060001/2/20409 від 22 листопада 2012 року), з якої неможливо встановити чи дійсно за основу корегування була взята вартість товару за встановленими у вищевказаній нормі законодавства критеріями. А якщо взяти до уваги лист виробника б/н 04 грудня 2012 року щодо не поставки аналогічної продукції на територію України у 2012 році, то відповідач взагалі не міг самостійно робити такі висновки щодо митної вартості товару.

Також, позивач зазначає, що в межах реалізації права декларанта, в разі його незгоди з митною вартістю, визначеною митним органом, може здійснити випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із зазначеною митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ, чим позивач і скористався.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим (основним) методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) є протиправними, а рішення про коригування митної вартості товарів №700000002/2012/000850/1 від 06 грудня 2012 року є таким, що прийняті неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства.

На підставі вищезазначеного, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та надав заперечення на позовну заяву в яких зазначає, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару митним органом встановлено, що заявлена позивачем митна вартість значно нижча в порівнянні з вартістю на аналогічні товари, митне оформлення яких вже здійснено. За наслідками опрацювання документів, були встановлені наступні недоліки в поданих для підтвердження митної вартості позивачем документах, а саме: згідно рахунку від 13 листопада 2012 року №В013807 фактурна вартість товару становить 33817,00 доларів США (вага 19324,00 кг.). Згідно з ВМД країни відправлення від 16 листопада 2012 року №12330100ЕХ106158 товар, відправлений за інвойсом від 13 листопада 2012 року №013807. Фактурна вартість товару становить 29586,00 доларів США (вага 19324,00 кг.). Згідно зі звітом з незалежної оцінки майна, ринкова вартість товару розрахована за 672500 шт., однак жоден з документів, наданих до митного оформлення, не містить інформацію про кількість пакетів. В рахунку зазначено тільки кількість упаковок - 1345. Декларант не звертався до митного органу з проханням здійснити фізичний огляд товару. Також, відповідач зазначає, що підпис продавця на рахунку візуально відрізняється від підпису на контракті. Таким чином, відповідач вважає, що у нього виникли обґрунтовані підстави для затребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідачем встановлено, що згідно з листом виробника від 04 грудня 2012 року продавець має ексклюзивне право представляти продукцію виробника на ринці України, а тому виникає обмеження щодо використання методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Також відповідач зазначає, що позивачем вибірково надані додаткові документи, та при опрацюванні яких встановлено наступне: прайс-лист виробника, наданий продавцю, має дату 20 вересня 2010 року, однак зовнішньоекономічний контракт укладений 02 червня 2011 року, що не дає змогу розглядати цей документ як такий, що підтверджує заявлену митну вартість. Також, банківський документ про перерахування коштів містить інформацію про перерахування коштів від продавця виробнику у розмірі 26017,40 доларів США у якості оплати інвойсу від 24 березня 2012 року №А036005. Розмір цього перерахування не відповідає ні сумі, що зазначена у зовнішньоекономічному рахунку, ні фактурній вартості, що зазначена у ВМД країни відправлення. Номер інвойсу також не зазначений у жодному документу.

Крім того, згідно із контрактом, поданим до митного оформлення, продавцем є «Interhold Sales LLP», Великобританія, а виробником та вантажовідправником є «Naksan Plastik San.Vetic.A.S», Туреччина. Тобто, вбачається непряма поставка товару, а наявність третіх сторін у спірному випадку документально підтвердженою. Таким чином, вимога про надання договору з третіми особами, що пов'язаний з договором на поставку товару та рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця є обґрунтованою. Відповідач також не може прийняти звіт з незалежної оцінки майна (далі Звіт), у зв'язку тим, що визначення ринкової вартості товару жодним чином не може підтверджувати митну вартість.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що на теперішній час строк дії гарантійних зобов'язань не закінчився, тобто відповідач ще не прийняв остаточного рішення щодо вартості спірного товару, у зв'язку з чим звернення до суду, на думку відповідача, є передчасним. Тому, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Восток Трейд Імпекс» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 07 квітня 2011 року №12661020000038570, ідентифікацій код юридичної особи 37604296, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.83), довідки АА №699798 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (а.с.85). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.78-82).

03 січня 2012 року між позивачем та фірмою «INTERHOLD SALES LLP» був укладений контракт №ISAL-DET-0206/2010 (далі контракт) на поставку товару відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього контракту (а.с.7). У відповідності зі Специфікацією №7 від 10 жовтня 2012 року до контракту, продавець продасть, а покупець придбає на умовах поставки CIF-Одеса, Україна вироби з поліетилену (пакети в асортименті) розмір 360х340+25+40, 400х400+25+40, 400х430+25+40, 460х430+25+40 без ручок у кількості 40000 кг. За ціною 1,75 доларів США за 1 кг., загальною сумою 70000,00 доларів США. Толеранс поставки +/- 10%, умови оплати: передплата у розмірі 50000,00 доларів США, оплата по факту відвантаження - 20000,00 доларів США. Платіж за товар здійснюється сплатою 100% суми прямим банківським переводом на рахунок продавця протягом 60 днів з дати його пред'явлення прямим банківським переводом на рахунок продавця. (а.с.112-114)

В межах виконання зазначеного вище Контракту та Специфікацій до нього позивачем на митну територію України ввозився товар «вироби з поліетилену (пакети в асортименті)». Для проведення митного оформлення цього товару позивачем через декларанта ТОВ «Лисброк ВС» до Східної митниці була подана вантажна митна декларація №700140000/2012/026541 (а.с.22). На підтвердження заявленої митної вартості були надані наступні документи: контракт ISAL-DET-0206/0010 від 02 червня 2011 року, додаток №8, специфікація №7 від 10 жовтня 2012 року, інвойс В013807 від 13 листопада 2012 року (а.с.15), листи виробника від 13 листопада 2012 року та від 04 грудня 2012 року, платіжний документ про сплату грошових коштів у розмірі 50000,00 доларів США (а.с.16). Також позивам були надані додатково до обов'язкових документів висновки експерта щодо незалежної оцінки майна (а.с.24), прайс-лист контрактодержателя, лист виробника від 04 грудня 2012 року щодо не поставки аналогічної продукції на територію України у 2012 році (а.с.62,70), лист виробника від 13 листопада 2012 року щодо використання при виготовленні товару власної вторинної сировини (а.с.69).

Митна вартість товарів декларантом визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Відповідачем, відповідно до повідомлення від митниці декларанту, надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: прайс-лист виробника товару, договір із третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країни - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію).

Позивачем на вимогу відповідача було надано прайс-лист виробника від 20 вересня 2010 року б/н, банківський документ про перерахування коштів б/н, копія МД від 14 травня 2012 року №700140000/2012/009019, копія видаткової накладної від 14 травня 2012 року №15, копія податкової накладної від 14 травня 2012 року №15, копія МД від 14 травня 2012 року №700140000/2012/018038, копія видаткової накладної від 03 вересня 2012 року №23, копія податкової накладної від 03 вересня 2012 року №23.

Відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 06 грудня 2012 року №700000002/2012/00166 у зв'язку з тим, що декларантом не подано: договір із третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію), та надані декларантом документи містять розбіжності (а.с.20).

Відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 06 грудня 2012 року № 700000002/2012/000850/1, яким визначено митну вартість імпортованого товару, з урахуванням наявності у митного органу інформації про митну вартість аналогічних товарів. Джерело інформації, яким скористався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: митна декларація №500060001/2/20409 від 22 листопада 2012 року. Рівень митної вартості товару складає 2,8 доларів США.

В справі знаходиться довідка, про відмову позивача від проведенням процедури консультації з митним органом, яка підписана декларантом ОСОБА_4, представником ТОВ «Лисброк ВС».

Після прийняття відповідачем вказаного рішення, позивачем відповідно до вимог ч.7,8 ст.55 МКУ, оформлено митну декларацію №700140000/2012/026541 від 07 грудня 2012 року, за якою товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання зі сплатою всіх нарахованих платежів.

Правомірність прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 16 листопада 2012 року №700120801/2012/000010/1, якими визначено митну вартість імпортованого товару на рівні 2,8 доларів США/кг, замість визначеної позивачем вартості товару на рівні 1,75 доларів США/кг, а також картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є спірним питанням цієї справи.

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

За приписами пункту 2 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 582/2011 Держмитслужба України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 582/2011 основними завданнями Держмитслужби України є внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері державної митної справи; реалізація державної політики у сфері державної митної справи; забезпечення захисту економічних інтересів України. Держмитслужба України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого: організовує та забезпечує здійснення регіональними митницями контролю за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установленого законом порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України, у тому числі й після завершення операцій митного контролю та митного оформлення; здійснює контроль за: своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на митні органи; класифікацією за товарною номенклатурою Митного тарифу України товарів, поданих до митного оформлення тощо.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI визначено поняття митного контролю. Це - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно частини 8 наведеної статті Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, серед інших, такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; відомості про найменування країн відправлення та призначення; відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

За приписами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до вимог ст.53 МКУ, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як встановлено судом, митний орган, не погоджуючись із митною вартістю ввезеного товару, зобов'язав позивача надати додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника товару, договір із третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країни - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію).

Позивач на вимогу відповідача надав прайс-лист виробника від 20 вересня 2010 року б/н, банківський документ про перерахування коштів б/н, копія МД від 14 травня 2012 року №700140000/2012/009019, копія видаткової накладної від 14 травня 2012 року №15, копія податкової накладної від 14 травня 2012 року №15, копія МД від 14 травня 2012 року №700140000/2012/018038, копія видаткової накладної від 03 вересня 2012 року №23, копія податкової накладної від 03 вересня 2012 року №23. Інші документи надати не було неможливості, оскільки в своїх поясненнях позивач вказує на те, що ці документи є комерційною таємницею продавця та виробника товару. Крім того, позивачем були надані інші документи, підтверджуючі митну вартість ввезеного товару та надана довідка фірми Naksan Plastik від 13 листопада 2012 року про використання при виробництві заготовок поліетиленових пакетів власної вторинної сировини до 40% для зниження витрат на виробництво плівки (а.с.69).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до приписів статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст.60 МКУ, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Судом встановлено, що обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митному кодексі не має.

Відповідно до ч. 7,8 ст. 55 МКУ, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем раніше строку поданий адміністративний позов, оскільки рішення про корегування митної вартості товарів прийнято 06 грудня 2012 року, та позивач має право оскаржити це рішення у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або у суді.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідачем в ході судового розгляду не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №700000002/2012/000850/1 від 06 грудня 2012 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700000002/2012/00166. Посилання відповідача на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документах спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем дотриманні всі умови, встановлені законодавством. Позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, як обов'язкові, так і можливі додатково витребувані. Таким чином, позивач надав митниці всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідачем, неправомірно у відповідності до приписів Митного кодексу України прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Восток Трейд Імпекс» до Східної митниці про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим (основним) методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), скасування рішення відповідача про коригування митної вартості №700000002/2012/000850/1 від 06 грудня 2012 року, визнання недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару №700000002/2012/00166 від 06 грудня 2012 року, підлягають задоволенню.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 32,19 гривень (арк. справи 2).

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Восток Трейд Імпекс» до Східної митниці про визнання протиправними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої за першим (основним) методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), скасування рішення відповідача про коригування митної вартості» від 06.12.12 № 700000002/2012/000850/1, визнання недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару від 06.12.12 №700000002/2012/00166 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Східної митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої за першим (основним) методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Визнати недійсною картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару від 06.12.12 №700000002/2012/00166.

Скасувати рішення про коригування митної вартості від 06.12.12 № 700000002/2012/000850/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Восток Трейд Імпекс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 28 січня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 01 лютого 2013 ркоу.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.