Ухвала

від 06.02.2013 по справі 46/401-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року м. Київ К-2399/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008 р.

у справі № 46/401-А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Босна Ел Джі»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Босна Ел Джі»(далі -позивач, ТОВ «Босна Ел Джі») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ) про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000082380/0 від 15.03.2006 р. і № 0000082380/2 від 15.06.2006 р. в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 276 692,25 грн. та штрафних санкцій у сумі 57 553,90 грн., визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000232381/2 від 15.06.2006 р. щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 47 095,00 грн.

Позивачем, 23.10.2006 р., подано заяву про зміну позовних вимог, в якій останній просив суд визнати недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення ДПІ №0000082380/0 від 15.03.2006 р., № 000008280/1 від 07.04.2005 р., № 0000082380/2 від 15.06.2006 р., № 0000232381/2 від 15.06.2006 р., № 0000082380/3 від 31.08.2006 р., №0000232381/3 від 31.08.2006 р. в частині донарахування податку на прибуток підприємств та штрафної санкції за несвоєчасну сплату податку в повному обсязі.

Постановою господарського суду міста Києва від 20.11.2006 р. у задоволенні позову відмовлено повністю, повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Босна Ел Джі»4 153,28 грн. зайво сплаченого державного мита (судового збору).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008 р. постанову господарського суду міста Києва від 20.11.2006 р. скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення № 0000082380/0 від 15.03.2006 р., № 000008280/1 від 07.04.2005 р., №0000082380/2 від 15.06.2006 р., № 0000082380/3 від 31.08.2006 р. в частині донарахування податку на прибуток підприємств та штрафної санкції за несвоєчасну сплату податку в сумі 361 654,00 грн., в тому числі 271 452,00 грн. основного платежу та 90 202,00 грн. штрафних санкцій та податкові повідомлення-рішення № 0000232381/2 від 15.06.2006 р., №0000232381/3 від 31.08.2006 р. в повному обсязі у сумі 47 095,00 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008 р. і залишити в силі постанову господарського суду міста Києва від 20.11.2006 р.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками ДПІ була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Босна Ел Джі»за період з 01.10.2002 р. по 30.09.2005 р., за результатами якої складено акт № 381/23-30525505 від 07.03.2006 р.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 15.03.2006 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082380/0, яким позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 368 573,00 грн., в тому числі основний платіж 277 112,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 91 461,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та ДПА у м. Києві. Рішенням про результати розгляду скарги від 13.06.2006 р. № 1498/10/25-114 ДПА у м. Києві залишила скаргу без задоволення та збільшила суму штрафних санкцій по податку на прибуток на 47 095,00 грн.

На підставі зазначеного рішення відповідач видав податкові повідомлення-рішення №0000082380/2 від 15.06.2006 р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 277 112,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 91 461,00 грн. та № 0000232381/2 від 15.06.2006 р., яким збільшено суму штрафних санкцій по податку на прибуток на 47 095,00 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Як свідчать обставини справи, перевіркою позивача встановлено завищення скоригованих валових витрат в частині визначення убутку балансової вартості товарів. В акті зазначено, що балансова вартість запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок звітного періоду, різниця не включена позивачем до складу валових витрат платника в сумі: І півріччя 2003 р. -40 100,00 грн. за 2003 р. -74 100,00 грн.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»затвердженого міністерством фінансів України № 246 від 20.10.1999 р. транспортно-заготівельні витрати є однією із складових, що формують первинну вартість запасів; в податковому обліку вказані витрати повинні приймати участь в перерахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 р.

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку -покупцем, до приросту запасів не включаються.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку -продавцем, до убутку запасів не включається.

У раз коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Оборотно-сальдова відомість «Валові доходи», за який би період вона не складалася, не містить у собі показників балансової вартості запасів підприємства, а формує інформацію щодо вартості реалізованого товару та обсягу валових доходів за період. Тому з даного регістру обліку не можливо отримати інформацію щодо балансової вартості запасів підприємств.

Отже, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, податковим органом до складу залишків готової продукції на кінець звітного періоду було необґрунтовано включено повну вартість готової продукції, а не її матеріальну складову, як це передбачено пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, до розрахунку приросту (убутку) позивача за І квартал 2003 р. повинна бути включена не вартість готової продукції на кінець звітного періоду, а лише її матеріальна складова.

Щодо включення податковим органом в розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за І квартал 2003 р. транспортно-заготівельних витрат у сумі 2 518,00 грн., то судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що ні в акті перевірки, ні в постанову суду першої інстанції не робиться посилання на дослідження та наявність первинних документів, які б підтверджували здійснення позивачем транспортно-заготівельних витрат.

Позивачем, на підставі Договору про надання послуг № 1033 від 26.11.2001 р., укладеного з ЗАТ «Українські комунікації», Наказу № 207-Б від 01.11.2001 р. «Про використання міжміського та міжнародного зв'язку в цілях господарської діяльності», рахунків за надані послуги, платіжних доручень на перерахування грошових коштів за отримані послуги зв'язку, віднесено до складу валових витрат підприємства витрати на послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку, які на думку відповідача не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції не погоджуючись з даним твердженням відповідача та визнаючи висновки ДПІ щодо безпідставного включення витрат по сплаті послуг з міжнародного зв'язку необґрунтованими, враховував те, що податковим органом не встановлені факти щодо порушення Наказу по підприємству № 207-Б від 01.11.2001 р.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Витрати на оплату послуг міжнародного зв'язку платник податку відносив до валових витрат, керуючись підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволяє платникам податку включати до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень встановлених п.5.3 -п.5.8 цієї статті.

Витрати на сплату послуг міжнародного зв'язку підтверджені первинними бухгалтерськими документами, та і в пунктах 5.3 -5.8 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат вартості послуг міжнародного зв'язку.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, в 2003 році на підприємстві діяли накази по підприємству № 6/1-Б від 03.01.2003 р. «Про надання дозволу на користування особистим майном»та № 7-1-Б від 11.01.2003 р. «Про використання глобальної комп'ютерної мережі «Інтернет»в господарській діяльності підприємства».

Пунктом 1 Наказу № 7/1-Б від 11.01.2003 р. передбачено, що з метою отримання необхідної інформації, пов'язаної з діяльністю підприємства, для здійснення маркетингових, збутових та інших функцій, а також для здійснення функціональних зобов'язань адміністративно-управлінським персоналом ноутбуки, які на праві власності належать ОСОБА_5 підключаються до глобальної мережі «Інтернет». Пунктом 5 цього Наказу забороняється використання глобальної мережі «Інтернет»в цілях, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства. Доступ до мережі Інтернет обмежений системою технічного контролю.

Надання та оплата послуг здійснювалась підприємством на підставі договору з ЗАТ «Український центр маркетингу та зв'язку»та виставлених ним рахунків.

Відповідно до Наказу 6/1-Б від 03.01.2003 р. у зв'язку із службовою необхідністю комерційному директору надано право на користування с особистим майном (а саме -оноутбуки, принтер). Вказана техніка була використана, в тому числі, і для підключення до мережі «Інтернет».

З урахуванням викладеного, висновки податкового органу щодо неможливості використання в господарській діяльності послуг Інтернет є необґрунтованими.

Позиція, до якої дійшов суд апеляційної інстанції при вирішення справи, підтверджується, також, наявним в матеріалах справи висновком судово-бухгалтерської експертизи № 6047/6048 від 10.09.2007 р., яким встановлено, що висновки акту перевірки №381/23-30525505 від 07.03.2006 р. «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Босна Ел Джі»за період з 01.10.2002 р. по 30.09.2005 р.»щодо заниження валових доходів, завищення валових витрат у порушення п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п.п.7.3.1, п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», документально не підтверджені.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2008 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді: підпис І. О. Бухтіярова Помічник суддідя підпис М. І. Костенко З оригіналогідно Т. В. Давидовська підпис