Постанова

від 23.11.2006 по справі 25/236-06-6408а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/236-06-6408А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" листопада 2006 р. Справа № 25/236-06-6408А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання  Селіховій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Міхова А.І.

від відповідача –не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного фермерського господарства „Малий Ярославець І”

на постанову господарського суду Одеської області від 03.10.2006р.

у справі № 25/236-06-6408А

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області

до Колективного фермерського господарства „Малий Ярославець І”, УДК в Одеській області

про  стягнення 8133,81грн.

встановив:

УПФ в Тарутинському районі Одеської області звернулось з позовом про стягнення з Колективного фермерського господарства „Малий Ярославець І” заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам останнього на пільгових умовах, за 2005 рік в загальній сумі 8133,81грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами Законів України „Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування”, „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пунктів 6.1., 6.4.,6.8. розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (а.с.2-4).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на те, що пільгові пенсії працівникам, прізвища яких наведені у розрахунку ціни позову, призначались відповідно до п. „ж” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, а тому, згідно абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058 (із змінами внесеними Законом № 2613-ІV від 31.05.2005р.), витрати на виплату та доставку пенсій зазначеним особам, Колективне фермерське господарство „Малий Ярославець І” не повинно відшкодовувати Пенсійному фонду, так як виплачуються ці пенсії з 01.01.2005р. за рахунок коштів Державного бюджету (а.с.76-77).

Ухвалою господарського суду від 07.08.2006р. до участі у справі залучено у якості відповідача Управління Державного казначейства в Одеській області, яке у письмових поясненнях зазначило, що органи Пенсійного фонду України не включено до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які обслуговуються органами Державного казначейства Одеської області, видаткові рахунки органам Пенсійного фонду не відкрито, а тому надати інформацію щодо перерахування бюджетних коштів УПФ у Тарутинському районі не має можливості (а.с.79, 88).

Постановою господарського суду Одеської області від 03.10.2006р. (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено у повному обсязі з підстав правомірності заявлених вимог та їх підтвердження належними доказами.

Не погодившись із постановою суду, Колективне фермерське господарство „Малий Ярославець І” 10.10.2006р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що абзац 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств-платників фіксованого сільськогосподарського податку” № 2613-ІV від 31.05.2005р. набрав чинності з 01.01.2006р., тоді як позов пред'явлений про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. У зв'язку з чим  вважає постанову суду обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФ в Тарутинському районі були призначені пенсії на пільгових умовах працівникам КФГ „Малий Ярославець І” гр. Ротар Є.Д. та гр. Шупарській В.А. відповідно до п. „ж” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” і за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. їм були виплачені пенсії в загальній сумі 8653,56грн. (а.с.16-19).

Згідно абзацу 5 частини 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2613 від 31.05.2005р.) виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в” –„е” та „ж” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Закон України № 2613  від 31.05.2005р. набрав чинності з 01.01.2006р.

Згідно п.6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Мінюсті України 16.01.2004р. № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до пунктів 6.4., 6.5., 6.8. Інструкції № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій згідно з додатками 6 та 7, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Повідомлення складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів ПФУ, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Таким чином, обов'язку підприємства відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій передує обов'язок пенсійного органу направити підприємству повідомлення про розрахунок таких пенсій при чому до 20 січня поточного року, яке формується на підставі відомостей відділів з призначення пенсій цього пенсійного органу.

Позовні вимоги у даному випадку заявлені за період 2005р. Отже, повідомлення про розрахунок пільгових пенсій на 2005 рік УПФ в Тарутинському районі повинно було направити підприємству до 20 січня 2005 року.

Матеріали справи містять один розрахунок, який направлявся позивачем відповідачу лише в жовтні 2005р. після фактичної виплати пенсій і отриманий останнім 26.10.2006р. Під час розгляду апеляційної скарни з'ясовано, що це повідомлення-розрахунок направлялось не на підставі відомостей відділів з призначення пенсій УПФ в Тарутинському районі, а за результатами перевірки останнього, проведеної Головним Управлінням ПФУ. Згідно зазначеного розрахунку наданий він за січень-вересень 2005р., в якому зазначено, що місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій складає 680,95грн., загальна сума плати підприємства за 9 місяців 2005р. становить 6091,26грн., тоді як до стягнення заявлена сума 8133,81грн. (а.с.20).

Згідно довідок УПФ в Тарутинському районі від 06.06.2006р. громадянам Ротар Є.Д. та Шупарській В.А. були виплачені пільгові пенсії у 2005р. у сумах відповідно 4673,77грн. та 3979,79грн., тобто у загальній сумі 8653,56грн., а у позовній заяві позивач зазначив, що вказаним особам були виплачені пенсії в загальній сумі 8133,81грн. (а.с.18-19).

При співставленні даних, зазначених у довідках ПФУ, повідомленні про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, розрахунку ціни позову судовою колегією виявлені розбіжності. Так, по виплатам гр. Ротар Є.Д., згідно довідки ПФУ пенсія складала: у І.2005р. –318,64грн, ІІ.2005р. –337,31грн., ІІІ.2005р. –384,43грн., з ІV –ХІІ.2005р. –по 403,71грн. (а.с.18). У повідомленні-розрахунку місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії за період І – ІХ.2005р. складав 342,57грн. (а.с.20). У розрахунку ціни позови сума 342,57грн. –це місячний розмір фактичних витрат на виплату пільгової пенсії без розміру фактичних витрат на доставку, цей розмір визначений окремо і складає 5,34грн. Однак, яким чином були розраховані суми 342,57грн та 5,34грн. з розрахунку ціни позову не вбачається. Незрозумілим є і визначення позивачем у цьому розрахунку загальної суми виплаченої пільгової пенсії та витрат на її доставку за 12 місяців 2005р.  у розмірі 4019,92грн. Якщо місячний розмір витрат на виплату пенсії складає 342,57грн., а на її доставку 5.34грн., то за 12 місяців 2005р. з урахуванням частки плати даного підприємства 100%, загальна сума буде становити 4174,92грн. (а.с.62).

Аналогічні розбіжності виявлені і по виплатам гр. Шупарській В.А. (а.с.19, 20, 62).

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача не зміг надати пояснення з цього приводу.

Таким чином, позивач не довів розмір суми, що підлягає стягненню, не виконав приписи п.6.4., 6.5. Інструкції № 21-1, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зазначене не враховано судом першої інстанції при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення і є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу  адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Колективного фермерського господарства „Малий Ярославець І” задовольнити.

Постанову господарського суду Одеської області від 03.10.2006р. у справі № 25/236-06-6408А скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України через УДК в Одеській області на користь Колективного фермерського господарства „Малий Ярославець І” витрати по держмиту в сумі 40,67грн. сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      В.Б. Туренко

Судді                                                                                          Л.І. Бандура

                                                                                                  Л.В. Поліщук