Ухвала

від 04.02.2013 по справі 1570/4953/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 р.Справа № 1570/4953/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 березня 2012 року відповідачем було складено акт № 124/22-34/32478599/17 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг», з питань правових відносин з ПП «Евіта Проф», за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року. Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем п.198.3, п. 198.6 ст. 198 податкового Кодексу, що призвело до заниження ТОВ «Агро-Тренд-Юг» суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту; встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 185, 188, 200 Податкового Кодексу України, дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Евіта-Проф». на підставі вищезазначеного акту 05 червня 2012 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000692334 в зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції відповідач надав апеляційну скаргу, вказує, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, колегія суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.05.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг»(далі -позивач / ТОВ «Агро-Трейд-Юг») зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, як юридична особа, ідентифікаційний код: 32478599, місцезнаходження: 65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18. (т.1 а.с.15, 61-64).

07.07.2003 року позивач узятий на облік в органах державної податкової служби за № 7059 та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -відповідач / ДПІ у Київському районі м. Одеси). (т.1 а.с.22)

15.06.2011 року позивачу видане Свідоцтво № 100339312 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Серія НБ № 433679, відповідно до якого, дата реєстрації позивача платником податку на додану вартість: 12.02.2009 року. (т.1 а.с.16)

20.03.2012 року, на підставі рішення керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси, оформленого наказом від 20.03.2012 року № 50-п, та відповідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, посадовою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агро-Трейд-Юг».

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг», з питань правових відносин з ПП «Евіта Проф», за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, складено акт № 124/22-34/32478599/17 від 20 березня 2012 року, в якому зафіксовано порушення вимог п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Агро-Тренд-Юг» суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту; встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 185, 188, 200 Податкового Кодексу України, дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість за травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Евіта-Проф».

На підставі вищезазначеного акту 05 червня 2012 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000692334 в зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання в сумі 1034085 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 197951 гривні.

Судом першої інстанцій встановлено, що між ПП «Евіта Проф», іменоване далі «Постачальник», та ТОВ «Агро-Трейд-Юг», іменоване далі «Покупець», укладено договори поставки № 100913-1 від 13 вересня 2010 року (т.1 а.с.211), № 100914-1 від 14 вересня 2010 року (т.1 а.с.239-240), № 100915-3 від 15 вересня 2010 року (т.1 а.с.92), № 100920-1 від 20 вересня 2010 року (т.4 а.с.202-203), № 05041 від 5 квітня 2011 року (т.2 а.с.8-9), № 1111 від 1 грудня 2011 року (т.4 а.с.158).

Дійшовши висновку про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача, податковий орган вказав на відсутність доказів, які б підтверджували факт поставки товарно-матеріальних цінностей, а наявність видаткових накладних не є беззаперечним доказом того, що відбувався реальний продаж та передача товару покупцю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що висновок відповідача щодо порушення товариством вимог п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підтверджений матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в акті перевірки відповідачем безпідставно та необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанцій встановлено, що на виконання вищезазначених договорів поставки позивачем були оформлені та надані до перевірки всі первинні документи, необхідні для здійснення господарських операцій: - реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року;- угоди, контракти за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року;- податкові та видаткові накладні за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року;- оборотно-сальдові відомості по рахункам № 631 за період травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Судом також встановлено, що перевезення придбаних товарів підтверджується товаро-транспортними документами.

Станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій із ПП «Евіта Проф» та у перевіряємий період (травень, жовтень, листопад, грудень 2011 року) ПП «Евіта Проф», ідентифікаційний код: 37171021: зареєстровано відповідно до вимог діючого законодавства, як юридична особа та як платник ПДВ; місцезнаходження не змінено.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 215 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 року):

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення суд першої інстанцій обґрунтовано виходив з того, що наявні докази у справі засвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на підставі первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 06.02.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Джабурія О.В.

Суддя: Крусян А.В.