Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-7405/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7405/12/0170/11

31.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Москаленко С.А. ) від 02.08.12 у справі № 2а-7405/12/0170/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлідер" (вул. Морська 12,Саки,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлідер" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001971501 від 29.09.11р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлідер" - задоволено.

Визнано протиправним і скасованим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби № 0001971501 від 29.09.11 р.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, та рішення прийнято без урахування всіх обставин справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Згідно з п.2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у рішенні від 29.09.2011р. неправомірно застосовані до ТОВ "Укрлідер" штрафні санкції в розмірі 8685,57 грн. відповідно до п. 57.1 ст. 57 та п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлідер" є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Алушті АР Крим з 27.11.2007р.

Посадовою особою ДПІ у м. Алушті АР Крим проведено камеральну перевірку Алуштинської філії ТОВ "Укрлідер" за звітні податкові періоди - 2008р., 2009р., 2010р. та 2011р., за результатами якої складено акт № 936 від 15.08.2011р.

В акті перевірки зазначено, що платник податків порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.09.2011 року № 0001971501, яким за порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України та на підставі ст. 126 ПК України за затримку на 861 календарний день сплати грошових зобов'язань в сумі 43 428,00 грн. до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 20% податкового боргу у сумі 8685, 66 грн.

Вирішуючи питання про відповідність рішення суду першої інстанції вимогам ст.159 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

У 2008 році відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а саме:

- № 0001761501/0 від 10.09.2008р. на суму основного зобов'язання 7 477 грн., штраф - 373,85 грн.;

- № 0002241501/0 від 18.12.2008р. на суму основного зобов'язання 24 751 грн., штраф - 1 237, 55 грн.;

- № 0001141501/0 від 16.05.2008р. на суму осново зобов'язання - 11 200 грн., штраф - 560 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, в якому встановлені порушення п.п. 5.3.4. п. 5.3 ст. 5, п.п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а самі рішення прийняті відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі Закон № 2181), чинного на той час.

Згідно пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону 2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 4.2.2. ст.4 Закону 2181 передбачені випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону № 2181 податковим повідомленням визнається письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, статтею 4 Закону 2181 було встановлено два способи визначення суми податкових зобов'язань, зокрема шляхом самостійного визначення суми податкового зобов'язання платником податків у поданій декларації, та визначення такого зобов'язання податковим органом шляхом направлення податкового повідомлення (повідомлення-рішення).

У зазначених податкових повідомленнях-рішеннях 2008 року вказано, що вони прийняті згідно із підпунктом "в" пункту 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181.

Тому оскаржуване рішення про нарахування штрафних санкцій прийнято на підставі податкових повідомлень-рішень 2008 р., якими позивачу нарахований податок на прибуток підприємств в розмірі 43428,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем, платіжними дорученнями №20 від 10.03.2011 року та №19 від 04.03.2011, сплачений податок на прибуток в розмірі 45 592, 90 грн. (а.с.42,43). З розрахунку штрафних санкцій до спірного рішення від 29.09.2011р. (а.с.12) зазначеними платіжними дорученнями ТОВ "Укрлідер" сплатив суму податкового боргу, визначеного вищевказаними податковими повідомлення-рішеннями, в частині основного зобов'язання в розмірі 43 428, 00 грн.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, статтею 54 якого встановлений аналогічний спосіб визначення податкових зобов'язань як у Законі 2181, зокрема шляхом самостійного визначення суми податкового зобов'язання платником податків у поданій декларації, та визначення такого зобов'язання податковим органом.

П.57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.126.1. ст.126 ПК України (в редакції на момент сплати позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток за податковими повідомленнями-рішенням 2008року) у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Викладені норми свідчать, що до платника податків застосовуються штрафні санкції у разі несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, визначеного самостійно таким платником податків, та розмір такого штрафу визначається у відсотках від погашеної сими податкового боргу в залежності від строку затримки.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за несвоєчасну сплату позивачем податкових зобов'язань, які були визначені податковим органом, а не самостійно позивачем.

До статті 126 ПК України були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011р. № 3609, у зв'язку із чим в абзаці першому пункту 126.1 статті 126 слова "суми самостійно визначеного" замінено словами "узгоджену суму".

Викладене свідчить, що з прийняттям змін до ПК України, які набрали чинності з 06.08.2011 року, встановлена відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, тобто незалежно від того, яким чином така сума податкового зобов'язання була визначена.

Позивачем сплачена у березні 2011р. сума податкового боргу в розмірі 43 428,00 грн., що визначена у податкових повідомлення-рішеннях 2008 року. При цьому на той час діяла редакція ст. 126 ПК України, якою не передбачалось нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, визначеного податковим органом.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) N 1-рп/99 від 09.02.1999р. Конституційний Суд України наголошує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011р. № 3609, не має зворотної дії у часі.

У порушення Конституційних принципів відповідач оскаржуваним рішенням застосував до позивача відповідальність на підставі Закону, який було прийнято після факту вчинення правопорушення.

Апеляційна скарга доводів, які б спростовували висновок суду першої інстанції, не містить.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.12 у справі № 2а-7405/12/0170/11 - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.02.2013

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна