Постанова

від 05.02.2013 по справі 5011-44/9392-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5011-44/9392-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., за участю представників сторін:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС - Огнарьова Є.А.,

ТОВ "Компанія Електропромсервіс" - Горецького О.В.,

Арбітражного керуючого Рибіна Д.Ю. - Бойка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. та постанову господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року по справі № 5011-44/9392-2012 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техно-Груп", -

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техно-Груп" визнано банкрутом, визнано розмір вимог кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Електропромсервіс" на суму 16 000 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Рибіна Д.Ю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишено без задоволення, постанову господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва ДПС звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. та постанову господарського суду міста Києва від 06.08.2012 р. скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року порушено провадження по справі про визнання банкрутом ТОВ "Індустрія Техно-Груп" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою ТОВ "Компанія Електропромсервіс".

Постановою господарського суду міста Києва від 06.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Техно-Груп" визнано банкрутом, визнано розмір вимог кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Електропромсервіс" на суму 16 000 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Рибіна Д.Ю.

Приймаючи постанову про визнання ТОВ "Індустрія Техно-Груп" банкрутом, суд першої інстанції виходив з того, що безспірність боржника та його неплатоспроможність підтверджена належними доказами, боржник відсутній за місцезнаходженням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що подані заявником докази підтверджують неспроможність боржника погасити заборгованість перед кредитором та його відсутність за місцезнаходженням, а вказані обставини є правовою підставою визнання боржника банкрутом за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження по справі, які передбачені ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Безспірність вимог кредитора за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати повинна підтверджуватись виконавчими документами відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Індустрія Техно-Груп" (довіритель) та ТОВ "Компанія Електропромсервіс" (повірений) укладено договір доручення № 20-12/11 від 20.12.2011 року, відповідно до п. 1.1 якого довіритель доручає, а повірений надає послуги від імені довірителя. Відповідно до розділу 3 договору доручення довіритель оплачує надані послуги протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 3.6 договору сторони узгодили, що розрахунок за договором можливо провести шляхом видачі векселя.

30.03.2012 року ТОВ "Індустрія Техно-Груп" на виконання умов договору видало ТОВ "Компанія Електропромсервіс" вексель серії АА № 0950985 на суму 16 000 грн., з терміном платежу "за пред'явленням".

30.03.2012 року ТОВ "Компанія Електропромсервіс" пред'явлено вексель до сплати, а 03.04.2012 року було опротестовано вексель про що здійснено запис у реєстрі за № 735 приватним нотаріусом Лукасевич Л.М. та вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 763.

05.04.2012 року постановою відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого напису № 763 від 03.04.2012 року про стягнення з ТОВ "Індустрія Техно-Груп" на користь ТОВ "Компанія Електропромсервіс" заборгованості в сумі 16 000 грн.

28.04.2012 року постановою відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві було встановлено, що боржник відсутній за адресою: м. Київ, пр-т Червонозоряний, 128, у зв'язку чим виконавчий напис № 763 від 03.04.2012 року про стягнення з ТОВ "Індустрія Техно-Груп" 16 000 грн. було повернуто стягувачу без виконання .

Як встановлено судами, докази погашення заборгованості ТОВ "Індустрія Техно-Груп" перед заявником в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що безспірність вимог до боржника та його неплатоспроможність підтверджена належними доказами по справі.

Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка, в якій міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, звертаючись з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Індустрія Техно-Груп" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ініціюючий кредитор надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.2012 року, де в графі про статус відомостей про юридичну особу міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, надавши належну правову оцінку вказаному витягу у відповідності до вимог ст. 34 ГПК України, прийшли до вірного висновку про те, що відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджена належними доказами.

Обставини законності (незаконності) порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оцінюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Згідно ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, судами встановлено, що відсутність боржника за його місцезнаходженням та факт неплатоспроможності боржника підтверджено належними доказами, у зв'язку з чим справа про банкрутство ТОВ "Індустрія Техно-Груп" порушена в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наявності достатніх правових підстав, а боржника визнано банкрутом у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги доводи Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби України щодо неможливості проведення нею податкової перевірки, оскільки копію постанови господарського суду про визнання банкрутом ТОВ "Індустрія Техно-Груп" було направлено до органу державної податкової служби, тому ДПІ мала змогу здійснити перевірку у встановлені законом строки.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків, а у разі виявлення порушень норм податкового законодавства та встановленні заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявляти свої претензії до такого боржника шляхом подачі ліквідатору заяви з кредиторськими вимогами.

Отже, чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства.

В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства та оформленні її результатів належним чином.

При цьому орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку господарської діяльності боржника, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ "Індустрія Техно-Груп" в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та можливість визнання боржника банкрутом з відкриттям відносно нього ліквідаційної процедури.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. та постанова господарського суду міста Києва від 06.08.2012 р. прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства з урахуванням всіх обставин, які мають значення для справи, тому підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Києва від 06.08.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. по справі № 5011-44/9392-2012 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.