Постанова

від 05.02.2013 по справі 5017/2012/2531

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р.№ 5017/2012/2531 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі Соколовій Ю.М.

За частю представників сторін :

Від Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі -начальник Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі Одеської області Стукаленко Р.С.,

Представник Савранського міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" в судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 18.12.2012р.

№5017/2012/2531

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі

до боржника Савранського міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп"

про визнання банрутом

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Управління Пенсійного Фонду України у Савранському районі Одеської області (далі за текстом - УПФУ у Савранському районі) звернулось до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Саврнаського міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства «Райсількомунгосп» (в подальшому - КП «Райсількомунгосп») в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство) у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті пенсійних внесків та відсутністю керівних органів юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2012 р. (суддя Бахарєв Б.О.) заяву УПФУ у Савранському районі із доданими матеріалами було повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство та п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України внаслідок неподання заявником доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Не погоджуючись з цією ухвалою, УПФУ у Савранському районі в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки у відповідності до ст. 52 Закону про банкрутство наявність будь-якої з підстав, передбаченої даною нормою права, є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Представник Савранського міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином. Про причини нез'явки суд не повідомили.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Управління Пенсійного фонду України в Савранському районі, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

З наданих до заяви УПФУ у Савранському районі про порушення провадження у справі про банкрутство КГПТ «Прометей» документів вбачається, що заявником не додано доказів надсилання боржнику копії цієї заяви і доданих до неї документів.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Частиною першою статті 9 Закону про банкрутство передбачено, що суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, в разі наявності підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

До того ж, Закон про банкрутство не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за процедурою банкрутства відсутнього боржника, грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, що відповідно до норм Закону про банкрутство є необхідною умовою для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 цього Закону.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно здійснено повернення заяви УПФУ у Савранському районі про порушення провадження у справі про банкрутство КГПТ «Прометей» та доданих до неї документів.

Твердження УПФУ у Савранському районі про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство є помилковими.

Так, відповідно до приписів спеціальних норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, саме підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, так і вразі їх сукупності.

Між тим, порушення провадження у справі за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону про банкрутство, не містить виключень щодо дотримання як заявником, так і судом норм господарського процесуального права, які передбачають процедуру подання й прийняття такої заяви.

Крім цього, згідно із ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Також, відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).

За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

При цьому, докази відсутності боржника за його місцезнаходженням чи фактичного припинення підприємницької діяльності повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2012 р. у справі № 5009/2384/12.

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видно, що 10.03.2011 р. була внесена інформація щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу - КП «Райсількомунгосп» за юридичною адресою, а не відсутність цієї юридичної особи за місцезнаходженням.

Разом з тим, з подальших записів вбачається підтвердження місцезнаходження юридичної особи - боржника та вчинення ним юридично значущих дій, зокрема, прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності та зупинення процесу проведення спрощеної процедури реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації. У останньому запису проведення реєстраційної дії вбачається наявність КП «Райсількомунгосп» за своєю юридичною адресою.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону та достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Савранському районі Одеської області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 18.12.2012 р. № 5017/2012/2531 - без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк