Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-9923/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9923/12/0170/7

31.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 25.09.2012 у справі №2а-9923/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна овочева компанія" (вул. Гоголя/Спера/Павленка, 71/14/17, Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95051)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9,Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 вересня 2012 року у справі № 2а-9923/12/0170/7 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна овочева компанія» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003462204 від 30.08.2012 року. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 вересня 2012 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність правочину між позивачем та ПП «Інтерстрой 2011».

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія вважає за можливим здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 21950 грн. - за основним платежем та у сумі 5487,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 30 серпня 2012 року № 0003462204.

Вказане повідомлення-рішення прийнято податковою інспекцією на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДРС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Південня овочева компанія» (ЄДРПОУ 37230139) з питань взаємовідносин з ПП «ІНТЕРСТРОЙ-2011» (ЄДРПОУ 37626563) у січні 2012р.» від 21 серпня 2012 року № 4848/22-3/37230139 про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 21950,0 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 21950,0 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою до висновку про завищення позивачем податкового кредиту у січні 2012 року у сумі 21950,0 грн. сталися висновки податкової інспекції щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Інтерстрой-2011» за договором поставки № 204 від 06.01.2012 року.

Так у акті перевірки зазначено, що 12.06.2012 року від ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС отримано акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтерстрой-2011» з питань підтвердження показників податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень 2012 року. У вказаному акті зафіксовано, що основні засоби у ПП «Інтерстрой-2011» відсутні, нарахування амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2011 року - відсутнє., податковий розрахунок щодо земельного податку, відомості про наявність документів на землю, податкові декларації екологічного податку ПП «Інтерстрой-2011» не надавалися, що свідчить про відсутність у підприємства основних засобів, транспортних засобів, нематеріальних активів, амортизаційних нарахувань. У акті перевірки зроблений висновок про відсутність як бази так і об'єкту нарахування

Також у акті перевірки зазначено про те, що штатна чисельність працівників згідно звітності за формою 1 ДФ за 4 квартал 2011 року складала 6 осіб, у тому числі посадові особи - директор та головний бухгалтер, працюючих за сумісництвом не було. Враховуючи основний вид діяльності ПП «Інтерстрой-2011» - будівництво будівель, беручи до уваги загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) за січень 2012 року більш 1,6 млн. грн., податкова інспекція зробила висновок про те, що директор та головний бухгалтер фізично не могли здійснювати господарську діяльність в таких обсягах.

Крім того, ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС зафіксувало у акті перевірки про те, що ПП «Інтерстрой-2011» не знаходиться за юридичною адресою.

Під час здійснення перевірки позивача відповідач встановив наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, актів отриманих послуг та факту безготівкових розрахунків між позивачем та ПП «Інтерстрой-2011», але податкова інспекція зафіксувала відсутність у позивача документів, підтверджуючих транспортування вантажу, а саме: - товарно-транспортних накладних.

Усі вказані обставини послугували підставою до висновку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Інтерстрой-2011».

Але, судова колегія зазначає, що висновок відповідача щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Інтрестрой-2011»» за договором постачання від 06.01.2012 року № 204 повинен бути доведеним належними доказами. При цьому судова колегія зазначає, що податкова інспекція повинна була при здійсненні перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Інтерстрой-2011» здійснити перевірку щодо реального виконання умов договору від 06.01.2012 року, але не зробила цього. Акт перевірки не містить у собі відомостей щодо дослідження відповідачем питання щодо реального виконання умов постачання від 06.01.2011 року. Акт перевірки містить лише правові висновки щодо нікчемності вказаного правочину.

Ані під час судового розгляду справи у суді першої інстанції ані під час апеляційного розгляду справи податкова інспекція не надала суду акт ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтерстрой-2011» з питань підтвердження показників податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень 2012 року, на який йдеться посилання у акті перевірки від 21 серпня 2012 року № 4848/22-3/37230139.

Що стосується питання ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на товар, судова колегія зазначає наступне.

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом щодо вирішення питання про включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ, тому що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна обов'язкова для водія як документ, супроводжуючий вантаж. Тобто товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує надання послуг по перевезенню вантажу.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Тож відносини між позивачем та ПП «Інтерстрой-2011» не потребують оформлення товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ПП «Інтерстрой-2011» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочину між позивачем та ПП «Інтерстрой-2011» у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер і при відсутності належних доказів щодо не здійснення між позивачем та ПП «Інтерстрой-2011» реального виконання умов договору, у суду немає правових підстав до висновку про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ 21950,00 грн. у вересні 2011 року.

При таких обставинах справи судова колегія дійшла до висновку про повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи та відповідності висновків суду фактичним обставинам справи при правильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги та залишенню судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2012 у справі №2а-9923/12/0170/7 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2012 у справі №2а-9923/12/0170/7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська