Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а-12688/12/0170/9

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 р. (12:47 год.) Справа №2а-12688/12/0170/9

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Зуйського комбінату комунальних підприємств

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.12р. №0001192301 та №0001202301

Представники сторін:

представники позивача - Княщук С.В., довіреність № б.н. від 23.01.13р.; керівник позивача - Романова О.Г. витяг з ЄДРПОУ №517722;

представник відповідача - Коверко І.С., довіреність № 16/9/10-0 від 20.08.12р.;

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Зуйського комбінату комунальних підприємств (далі позивач) до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.12р. №0001192301 та №0001202301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, внаслідок встановлення відповідачем нікчемності правочинів укладених між позивачем та контрагентами та, як наслідок неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток. Таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, таки висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими.

У судове засідання, що відбулося 23.01.2013р., представником відповідача надані письмові заперечення на позов, у яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що у зв'язку із відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям, - проведеною зустрічною звіркою не підтверджено реальність здійснення КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), за період з 01.05.2010р. по 31.03.2011р. з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. В обґрунтування своїх доводів про заниження податкового зобов'язання з ПДВ за рахунок завишення податкового кредиту на загальну суму 26698,00 грн., (в наслідок не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з суб'єктам господарювання, а саме: КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер» та ПВП «Промтехпостач») відповідач посилається на дані дослідного програмного забезпечення «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагент на рівні ДПА України» в яких було виявлено розбіжності між даним позивача та його контрагентів.

Враховуючи викладене відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення, оскаржувані позивачем, винесено відповідно до вимог чинного законодавства, тому доводи викладені у адміністративному позові не можуть бути підставою для скасування зазначених рішень.

В судовому засіданні, що відбулося 31.01.2013р., представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти позову з підстав, що викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зуйський комбінат комунальних підприємств зареєстровано у якості юридичної особи 16.02.1995 року, про що видане свідоцтво серії А00 №569452.

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва платника ПДВ № 100258785.

Сімферопольською МДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка Зуйського ККП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку і прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТО БВП «Строитель- плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656), П «Габарит- плюс» (ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» (ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М (ЄДРПОУ 33655597), ПП «Гранд продукт» (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (ЄДРПО 37081640), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (ЄДРПОУ 37081745), П «Команд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торі (ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг» (ЄДРПО 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торі (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджв (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар- Крим» (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрш (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776), ПП «Євроградстрой» (ЄДРПО 34836406), ПП «Прима Торг» (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ- Компані» (ЄДРПОУ 37132621 Фірма «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Бул (ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (ЄДРПОУ 3708991), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПО' 55096833), ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250), ПВП «Промтехпостач» (ЄДРПОУ 3033600: за період з 01.01.2009р по 31.03.2012р.

Перевіркою встановлено:

- відсутність у Зуйського ККП об'єктів, які підпадають під визначення п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.4, ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Заков України "Про податок на додану вартість" та ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України та дані, наведені в деклараціях з податку - додану вартість за відповідні періоди: грудень 2009р.; жовтень 2010р.; лютий 2012р, внаслідок не підтвердження реальність здійснення фінансово - господарських операцій суб'єктами господарювання, а саме: КП «Альянс» та ПП «Укрторгпартнер»; ПВП «Промтехпостач» встановлено:

- заниження податку на додану вартість за рахунок завишення податкового кредиту на загальну суму 26698,0грн, у тому числі за грудень 2009 року на суму 500,0грн, за жовтень 2010 року з суму 1797,0грн., за лютий 2012 року на суму 24401,0грн.;

- на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено:

- заниження податку на прибуток за рахунок завищення валових витрат на загальну сум 596,0грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року на суму 325,0грн., за 4 квартал 2010 року на сум 271,0грн.

За результатами перевірки складено акт від 18.10.2012р. №1808/22-0/13785020 (далі Акт).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0001192301 від 29.10.12р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 745,00грн., у тому числі за основним платежем на 596,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 149,00грн.;

- №0001202301 від 29.10.12р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 33372,50грн., у тому числі за основним платежем на 26698,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6674,50грн.

Перевіркою не підтверджено реальність здійснення фінансово - господарських операцій Зуйського комбінату комунальних підприємств з контрагентами - КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», ПВП «Промтехпостач».

Перевіряючи обґрунтованість висновків акту перевірки судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки в ньому є посилання на акт від 11.04.2012 р. №36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. та акт від 06.04.2012р. №19/22/36693415 про неможливість проведення зустрічної звірки з ПП «Укрторгпартнер» за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.

В матеріалах перевірки вищенаведених контрагентів зазначено, що відносно директора ТОВ «Союз КДС» порушено кримінальну справу №69-0146 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 ККУ та відносно директора ТОВ БВП «Строитель Плюс» ОСОБА_5, фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» Кірюшка С.М. в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» Кірюшка С.М., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 років, на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали СПД (юридичні особи), зареєстровані на «підставних» осіб, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-Груп», ТОВ БВП «Строитель-плюс», директором та головним бухгалтером якого є ОСОБА_5, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку.

Також, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання СГД (юридичних осіб), зокрема: КП «Альянс». ПП «Укрторгпартнер»; ПВП «Промтехпостач» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2 КК України.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг виконання робіт, після чого вказані завідомо підроблені документи передавалися замовникам «послуг» із конвертації в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податок на прибуток підприємства.

Проведеним аналізом вставлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий КП «Альянс» та ПП «Укрторгпартнер», від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодо набувачів».

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням акта звірки, висновків УПМ ДПС в АР Крим та результатів проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентом-постачальником з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому облік) з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. свідчать, що зазначені операції з поставка товарів (послуг) на адресу Зуйського ККП мають ознаки «нікчемних», - операція з надання вищеперелічених послуг має ознаки «безтоварних», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, - право на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат у Зуйського ККП не виникає, оскільки при цьому не дотримане обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. ст. 185, 188, 200 ПК України та п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.: п. 139.1 ст.139ПК України.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПКУ встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товар: (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються сум будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996) визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі. Тобто, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року №168/704) (далі по тексту - Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно до положень частин 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Кодексу).

Судом встановлено, що 12.10.10р. між позивачем та КП «Альянс» укладено договір підряду №1359, згідно з яким КП «Альянс» зобов'язалося виконати послуги по поточному ремонту майданчика для сміттєзбиральника, а позивач зобов'язався сплатити вартість робіт, що складає 9478,80грн. (а.с.54-55).

На виконання вищенаведеного договору КП «Альянс» виконано відповідні роботи, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010р. (а.с.59-60), а позивачем сплачено вартість цих робіт, що підтверджується платіжним дорученням №147 від 20.10.10р. (а.с.56).

Судом з'ясовано, що крім вищенаведених документів, виконання цього договору підтверджується банківською випискою, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, податковою накладною (а.с.57-63).

01.12.11р. між позивачем та КП «Альянс» укладено договір підряду №1502, згідно з яким КП «Альянс» зобов'язалося виконати послуги по вуличному освітленню вулиць, а позивач зобов'язався сплатити вартість робіт, що складає 290094,40грн. (а.с.72).

На виконання вищенаведеного договору КП «Альянс» виконано відповідні роботи, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012р. на суму 146407,00грн. в тому числі ПДВ 24401,35грн. (а.с.75-80), а позивачем сплачено вартість цих робіт, що підтверджується платіжними дорученнями №7 від 27.01.10р. (а.с.56). Крім вищенаведених документів, виконання цього договору на суму 146407,00грн. підтверджується податковими накладними (а.с.81-82).

Судом також з'ясовано, що у жовтні 2010р. позивачем було придбано у ПП «Укрторгпартнер» гидроцилиндри лопати, про що ПП «Укрторгпартнер» виписано податкову накладну на суму 1300,00грн., в т.ч. ПДВ 216,57грн. (а.с.93). Оплата вартості придбаних товарів підтверджується звітом про використання коштів (а.с.92).

Матеріалами справи, зокрема: видатковою накладною, квитанцією до прибуткового касового ордеру, податковою накладною підтверджено факт придбання позивачем у ПВП «Промтехпостач» комп'ютерної техніки на загальну суму 3000,00грн., в т.ч. ПДВ 500,00грн. (а.с.97-98).

Судом з'ясовано, що суми вартості виконаних КП «Альянс» робіт, придбаних у ПП «Укрторгпартнер» та ПВП «Промтехпостач» товарів, ПДВ що містилися в ціні таких робіт та товарів, включені позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Судом встановлено, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Суд зазначає, що ні Податковий кодекс України ні Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту та завищення валових витрат не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених відносно посадових осіб постачальників контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище договорах.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та валових витрат сум від вартості товарів, робіт і послуг з вказаних контрагентів, заснована на факті порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб юридичних осіб, які є постачальниками контрагентів позивача, а також на підставі інформації, отриманої ревізорами з актів про неможливість проведення зустрічної перевірки вищезгаданих контрагентів з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями і постачальниками з метою встановлення факту реальності здійснених взаємин. В акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача, а також не постачання товарів по конкретних об'єктах документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для визначення валових витрат та для формування податкового кредиту з ПДВ цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження правомірності складання спірних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, спірні суми, віднесені позивачем до валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ у відповідності з приписами чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 29.10.12р. №0001192301 та №0001202301 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.01.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 05.02.2013 року.

Керуючись статтями 11, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 29.10.12р. №0001192301 про збільшення Зуйського комбінату комунальних підприємств суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 745,00грн., у тому числі за основним платежем на 596,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 149,00грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 29.10.12р. та №0001202301 про збільшення Зуйського комбінату комунальних підприємств суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 33372,50грн., у тому числі за основним платежем на 26698,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6674,50грн.

4. Стягнути судовий збір в розмірі 341,17грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на користь Зуйського комбінату комунальних підприємств (97630, АР Крим, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Леніна, 9Б; ЄДРПОУ 13785020; рахунки невідомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.