Рішення

від 04.02.2013 по справі 17/139-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2013 р. Справа № 17/139-12

За позовом Міністерства надзвичайних ситуацій України

до Закритого акціонерного товариства „Укрбудінвест"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційні системи", Арбітражного керуючого - розпорядника майна Закритого акціонерного товариства „Укрбудінвест" Мілютіної Лілії Василівни та Служби безпеки України

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на квартиру

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_4 (дов. № 04-611/214 від 29.01.2013р.);

ОСОБА_5 (дов. № 04-113/08 від 08.01.2013р.);

ОСОБА_6 (дов. № 01-2142/08 від 24.01.2013р.);

від відповідача Поліщук Р.М. (дов. від 24.01.2013р.);

від ОСОБА_1 ОСОБА_1;

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційні системи" не з'явилися;

від Арбітражного керуючого - розпорядника майна Закритого акціонерного товариства „Укрбудінвест" Мілютіної Лілії Василівни Мілютіна Л.В.;

від Служби безпеки України Шевчук В.В. (дов. № 22/969-Д від 14.01.2013р.).

Обставини справи:

Міністерство надзвичайних ситуацій України (далі - позивач) звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства „Укрбудінвест" (далі - відповідач) про визнання договору купівлі-продажу трикімнатної квартири за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м., укладеного між Міністерством надзвичайних ситуацій України та Закритим акціонерним товариством „Укрбудінвест" дійсним та визнання за Міністерством надзвичайних ситуацій України права власності на трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання договору придбання житла № 77 від 09.11.2001р. сплатив відповідачу 202 239грн. вартості квартири, а відповідач відповідно до акту приймання-передачі квартири № 398 від 30.12.2004р. передав, а позивач прийняв у власність квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м. Всупереч ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири між позивачем та відповідачем нотаріально не посвідчувався та у встановленому законом порядку не реєструвався, оскільки на день передачі спірної квартири, з вини відповідача, були відсутні правовстановлюючі документи. Водночас рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2010р. у справі № 9/026-10 визнано за ТОВ „Інвестиційні системи" право власності на спірну квартиру. З огляду на викладене, останній просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу трикімнатної квартири за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м. на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України та визнати за позивачем право власності на спірну квартиру.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2012р. (з урахуванням ухвали від 24.01.2013р.) порушено провадження у справі № 17/139-12, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Інвестиційні системи" та Арбітражного керуючого - розпорядника майна Закритого акціонерного товариства „Укрбудінвест" Мілютіну Лілію Василівну до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи призначено на 25.01.2013р.

17.01.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 783 від 17.01.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необгунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, який прийнято судом.

24.01.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційні системи" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1359 від 24.01.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необгунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, який прийнято судом.

24.01.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про зупинення виконавчого провадження № 04-515/08 від 23.01.2013р. (вх. № 1282 від 24.01.2013р.), згідно якого останній просив суд зупинити виконавче провадження № 35704242 з примусового виконання виконавчого листа № 1013/6190/2012 від 07.12.2012р., виданого Ірпінським міським судом, про зобов'язання ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не чинити перешкод ТОВ „Інвестиційні системи" у користуванні квартирою АДРЕСА_1, та виселення ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_1, відкритого на підставі постанови державного виконавця органу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції від 12.12.2012р. ВП № 35704242, яке прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2013р. залучено Службу безпеки України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 04.02.2013р.

04.02.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення проти клопотання про зупинення виконання рішення (вх. № 1996 від 04.02.2013р.), згідно якого останній заперечив проти задоволення клопотання представника позивача про зупинення виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19.09.2012р. у справі № 1013/6190/2012, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 04.02.2013р. суд, розглянувши клопотання про зупинення виконавчого провадження, вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи те, що чинним законодавством України не передбачено повноважень місцевого господарського суду щодо зупинення виконання рішення іншого суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення виконавчого провадження.

У судовому засіданні 04.02.2013р. представники позивача та третьої особи підтримали позов повністю, представники відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційні системи", Служби безпеки України та Мілютіна Лілія Василівна заперечили проти позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2001р. між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Сторона-1) та Закритим акціонерним товариством „Укрбудінвест" (Сторона-2) укладено договір придбання житла № 77, згідно якого сторона - 1 зобов'язалася будувати у 2001-2002 роках, здати в експлуатації стороні - 1 житло, побудоване та придбане згідно з затвердженою стороною-1 адресною програмою будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Програма), а сторона -1 здійснювати фінансування будівництва цього житла шляхом перерахування грошових коштів, передачі векселів або товарно-матеріальних цінностей (далі - активи).

Згідно п. 1.2. договору під „житлом" у договорі розуміється завершення будівництвом житлового будинку в АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору попередня розрахункова вартість житла по договору складає 1 651 425,20грн. Вартість одного квадратного метра загальної приведеної площі житла може змінюватись в залежності від подорожчання вартості будівельних матеріалів, енергоносіїв, але не може бути вище вартості будівництва одного квадратного метра житла, офіційно визначеного Держбудом України по відповідним регіонам України на момент передачі житла стороні-1 та остаточно визначається на момент введення будинку в експлуатацію.

Пунктом 4.1.3. договору передбачено, що з моменту підписання акту приймання-передачі, житло вважається переданим стороні-1.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до закінчення будівництва та передачі житла у обсягах, передбачених розділом І договору і відповідно до додатку 3 (п. 6.1. договору).

01.06.2004р. між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Сторона-1) та Закритим акціонерним товариством „Укрбудінвест" (Сторона-2) укладено додаткову угоду до договору № 77 про придбання житла від 09.11.2001р., за умовами якої сторони дійшли згоди про перенесення дати приймання-передачі житла, що будується для військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу МНС України та членів їх сімей у будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з недофінансування будівництва об'єкту. Дата передачі загальної площі житла стороною-2 стороні-1 - IV квартал 2004р.

На виконання договору придбання житла № 77 від 09.11.2001р. позивач перерахував відповідачу 1 117 199,59грн., що підтверджується платіжним дорученнями (а.с. 19-20).

Водночас як вбачається з акту приймання-передачі житла № 298 від 30.12.2004р. (а.с. 21), підписаного та скріпленого печатками обох сторін відповідач передав позивачу квартиру АДРЕСА_1.

Листом № 27 від 21.07.2011р. (а.с. 22) відповідач повідомив позивача про введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2010р. (суддя Сокуренко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010р. у справі № 9/023-10 за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційні системи" до Закритого акціонерного товариства „Укрбудінвест", треті особи: 1. Арбітражний керуючий розпорядник майна ЗАТ „Укрбудінвест" ОСОБА_12, 2. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, 3. Служба безпеки України про визнання права власності позов задоволено повністю, визнано за ТОВ „Інвестиційні системи" право власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок за будівельною адресою: АДРЕСА_1, що розташована на 07 поверсі ІІІ секції, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 526,81грн. витрат зі сплати державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається зі змісту постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.09.2010р. у справі № 9/023-10 (а.с. 31-37) у відповідно до листа № 238 від 09.12.2004р. квартира № 76 стала квартирою № 79.

Крім того, суд встановив, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.09.2012р. (суддя Оладько С.І.), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.11.2012р. у справі № 1013/6190/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційні системи" до ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, 3-і особи Служба безпеки України, служба у справах дітей Ірпінської міської ради про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційні системи" у користуванні належною Товариству з обмеженою відповідальністю „Інвестиційні системи" на праві власності трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 із трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Предметом позову є вимоги про визнання договору купівлі-продажу трикімнатної квартири за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м., укладеного між Міністерством надзвичайних ситуацій України та Закритим акціонерним товариством „Укрбудінвест" дійсним та визнання за Міністерством надзвичайних ситуацій України права власності на трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Статтею 640 ЦК України перебачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва (ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України).

Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі (ч. 2 ст. 219 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦК України).

Здійснивши правовий аналіз договору придбання житла № 77 від 09.11.2001р., суд встановив, що предметом даного договору є майнові права на квартиру, оскільки п. 3.14. договору придбання житла № 77 від 09.11.2001р. передбачено обов'язок відповідача надати позивачу право володіння житлом, а не - об'єкт нерухомості, як помилково вважає позивач, посилаючись в якості обґрунтування позовних вимог на ст. 657 Цивільного кодексу України, де передбачено необхідність нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Водночас суд звертає увагу представників сторін, що діючим законодавством України не передбачено обов'язкових вимог щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майнових прав, яким за своєю правовою природою є спірний договір придбання житла № 77 від 09.11.2001р.

Враховуючи те, що спірний договір придбання житла № 77 від 09.11.2001р. не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідчення, як договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу трикімнатної квартири за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м., укладеного між Міністерством надзвичайних ситуацій України та Закритим акціонерним товариством „Укрбудінвест" дійсним з підстави ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу.

Водночас, як вбачається з акту приймання-передачі до договору № 3 від серпня 2009 року (а.с. 71) майнові права на квартиру № 79 були передані ТОВ „Інвестиційні системи" СБУ у відповідності до умов інвестиційної угоди № 77 від 21.05.2003р. та додаткової угоди до неї № 5 від 26.05.2006р.; станом на момент прийняття судового рішення у даній справі у відповідності до технічного паспорту на квартиру № 79 та акту № 3/2-2011 приймання-передачі до договору № 3 від 05.12.2003р. про пайову участь у будівництві житла її загальна площа становить 90,30 кв.м.

Посилання представників позивача на те, що останній у повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання зі сплати вартості житла, сплативши на рахунок відповідача 1 117 199,59грн., що підтверджується платіжним дорученнями (а.с. 19-20) не приймається судом, оскільки позивач не виконав своїх зобов'язань у відповідно до п. 3.2.1. договору в частині фінансування загальної площі майнових прав на нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі житла № 298 від 30.12.2004р. (а.с. 68), актом звірки взаєморозрахунків від 30.08.2005р. (а.с. 69) та актом приймання-передачі до договору № 77 від 09.11.2001р. придбання житла від 15.10.2012р. (а.с. 70), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, у зв'язку з чим має місце факт недоплати зі сторони позивача по договору придбання житла № 77 від 09.11.2001р. у сумі 131 730,80грн.

Також позивачем заявлено вимогу про визнання за Міністерством надзвичайних ситуацій України права власності на трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд встановив, що станом на момент прийняття судового рішення у даній справі власником об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1, що розташована на 07 поверсі ІІІ секції є ТОВ „Інвестиційні системи", що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2010р. у справі № 9/023-10, тобто особою яка не визнає право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості у розумінні ст. 392 Цивільного кодексу України є ТОВ „Інвестиційні системи", а не відповідач.

Згідно п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише .за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК. Якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Враховуючи неналежність відповідача у даній справі, відсутність заяви позивача про заміну неналежного відповідача, а також те, що позовна вимога про визнання за Міністерством надзвичайних ситуацій України права власності на трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м. є похідною від первісної вимоги про визнання договору купівлі-продажу трикімнатної квартири за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м., укладеного між Міністерством надзвичайних ситуацій України та Закритим акціонерним товариством „Укрбудінвест" дійсним та відмову суду у задоволенні первісної позовної вимоги суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання за Міністерством надзвичайних ситуацій України права власності на трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу трикімнатної квартири за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м., укладеного між Міністерством надзвичайних ситуацій України та Закритим акціонерним товариством „Укрбудінвест" дійсним та визнання за Міністерством надзвичайних ситуацій України права власності на трикімнатну квартиру за АДРЕСА_1, загальною площею 87,93 кв.м. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено: 07.02.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко