Рішення

від 24.12.2012 по справі 18/59/5022-996/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2012 р.Справа № 18/59/5022-996/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "ІНКОР", вул. Сумська, 3, м. Київ 1 ( поштова адреса: 04060, м. Київ, а/с 54)

до відповідача Приватного підприємства "Поліграфічний центр "Матвєй", вул. Лукіяновича, 8, м. Тернопіль

про cтягнення 9 293,01 грн. заборгованості, з яких 8 047,20 грн. - основний борг, 52,24 грн. - інфляційні нарахування, 188,05 грн. - 3 відсотки річних, 603,16 грн. - пеня, 402,36 грн. - штраф в розмірі 5 відсотків від вартості неоплаченого товару.

За участю представників сторін:

позивача: Топчій О.П., довіреність від 01.11.2012 р.

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "ІНКОР" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -приватного підприємства "Поліграфічний центр "Матвєй" про cтягнення 9 293,01 грн. заборгованості, з яких 8 047,20 грн. - основний борг, 52,24 грн. - інфляційні нарахування, 188,05 грн. - 3 відсотки річних, 603,16 грн. - пеня, 402,36 грн. - штраф в розмірі 5 відсотків від вартості неоплаченого товару.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору поставки №25/11/11-1 від 25.11.2012 р. відповідач не здійснив оплату за поставлений йому товар в повній мірі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховані штрафні санкції, відсотки річних та інфляційні нарахування.

В підтвердження викладеного позивачем представлено договір поставки №25/11/11-1 від 25.11.2012 р., видаткові накладні, довіреності на одержання товару, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 10.12.2012 р., який у зв'язку із неявкою представника відповідача відкладався на 24.12.2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2012 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач витребуваного судом відзиву на позов не подав, його повноважний представник в судові засідання 10.12.2012 р. та 24.12.2012 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення із датою вручення "04.12.2012 р."

Відтак, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані ним докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

25.11.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "ІНКОР" (в подальшому Постачальник) та приватним підприємством "Поліграфічний центр "Матвєй" (в подальшому Покупець) був укладений договір поставки № 25/11/11-1 (надалі -Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передавати у власність покупцю розхідні поліграфічні матеріали (у подальшому товар), для використання у видавничій діяльності, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити вищезазначений товар (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що асортимент, кількість і ціна поставленого товару погоджуються сторонами відповідно до заявки покупця на поставку кожної партії і вказуються в додатках (специфікаціях) чи накладних, які підтверджують прийом-передачу товару від постачальника до покупця і є невід'ємною частиною договору.

Оплата поставленого товару здійснюється покупцем в національній валюті. Покупець оплачує кожну партію товару в розмірі 100% на рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту його поставки (п. 3.2. договору).

Розділом 4 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW, франко-склад постачальника ("Інкотермс-2000"); її датою вважається дата фактичного відвантаження товару зі складу постачальника, а право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент підписання повноважними представниками сторін накладної, що підтверджує факт передачі товару.

Згідно п. 11.1. договору, він вступає в юридичну силу з дня його підписання і діє до 31.12.2012 р.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 11 481,60 грн., а саме:

- згідно видаткової накладної №РН-0000881 від 25.11.2011 р. (рахунок-фактура №СФ-0000944 від 25.11.2011 р.) через Матвієнко С.Л., що діяв на підставі довіреності №281 від 25.11.2011 р. товар на суму 5 731,20 грн., в т.ч. ПДВ 955,20 грн.;

- згідно видаткової накладної №РН-0000894 від 30.11.2011 р. (рахунок-фактура №СФ-0000956 від 29.11.2011 р.) через Матвієнко С.Л., що діяв на підставі довіреності №285 від 29.11.2011 р. товар на суму 2 884,80 грн., в т.ч. ПДВ 480,80 грн.;

- згідно видаткової накладної №РН-0000326 від 30.03.2012 р. (рахунок-фактура №СФ-0000344 від 30.03.2012 р.) через Матвієнко С.Л., що діяв на підставі довіреності №62 від 30.03.2012 р. товар на суму 2 865,60 грн., в т.ч. ПДВ 477,60 грн.

Відповідно до п. 3.2.1. договору оплата повинна бути здійснена в такі строки: видаткова накладна №РН-0000881 від 25.11.2011 р. -до 05.12.2011 р., видаткова накладна №РН-0000894 від 30.11.2011 р. -до 10.12.2011 р., видаткова накладна №РН-0000326 від 30.03.2012 р. -до 09.04.2012 р.

Втім, відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар -позивачем представлено копії банківських виписок про оплату відповідачем вартості товару в розмірі 13 933,20 грн., а саме: 29.11.2011 р. відповідачем сплачено 2 865,60 грн. згідно рахунку №904 від 17.11.2011 р. та частково рахунку №944 від 25.11.2011 р.; 06.02.2012 р. відповідачем сплачено 669,20 грн. (згідно рахунку №112 від 06.02.2012 р. -469,20 грн., решта 200 грн. позивачем зараховано згідно рахунку №944 від 25.11.2011 р.); 27.02.2012 р. відповідачем сплачено 5 100 грн. згідно рахунку №208 від 27.02.2012 р. та частково рахунку №944 від 25.11.2011 р.; 23.03.2012 р. відповідачем сплачено 5 298,40 грн. (згідно рахунку №306 від 23.03.2012 р. -4 298,40 грн., решта 1 000 грн. позивачем зараховано згідно рахунку №944 від 25.11.2011 р.).

Із даних банківських виписок вбачається, що оплата з боку відповідача проведена частково лише згідно видаткової накладної №РН-0000881 від 25.11.2011 р. (рахунок-фактура №СФ-0000944 від 25.11.2011 р.) в розмірі 3 434,40 грн. Інші оплати здійснені згідно рахунків, що не є предметом даного спору.

Таким чином, всупереч умов договору поставки № 25/11/11-1 від 25.11.2012 р., свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав належним чином та допустив заборгованість в розмірі 8 047,20 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано відповідачу претензію №20/08/12-1 від 20.08.2012 р. з вимогою виконати звої грошові зобов'язання, яка залишена ним без задоволення.

Втім, відповідачем надіслано позивачу гарантійного листа із графіком погашення заборгованості в розмірі 8 047,20 грн. за договором № 25/11/11-1 від 25.11.2012 р. протягом періоду з 19.10.2012 р. по 25.01.2013 р. Однак доказів виконання відповідачем даного графіку не представлено.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 8.2. договору у випадку порушення порядку розрахунків за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати та штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару у випадку затримки платежу більше 10 днів.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума штрафу за прострочення відповідачем оплати товару 402,36 грн., а сума пені -603,16 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 188,05 грн. 3% річних за період з 06.12.2011 р. по 31.10.2012 р. та 52,24 грн. інфляційних нарахувань.

Розглянувши та перевіривши представлені розрахунки штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат, встановивши, що період нарахування пені відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а облікова ставка - розміру, визначеному приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не заперечені і не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Поліграфічний центр "Матвєй" (вул. Лукіяновича, 8, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 23594054) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "ІНКОР" (вул. Сумська, 3, м. Київ 1 ( поштова адреса: 04060, м. Київ, а/с 54), ідентифікаційний код 01282331):

- 8 047 (вісім тисяч сорок сім) грн. 20 коп. основного боргу;

- 603 (шістсот три) грн. 16 коп. пені;

- 402 (чотириста дві) грн. 36 коп. штрафу;

- 52 (п'ятдесят дві) грн. 24 коп. інфляційних нарахувань;

- 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 05 коп. три відсотки річних;

- 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання "25" грудня 2012 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька