Постанова

від 06.02.2013 по справі 5019/1862/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

    РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" лютого 2013 р.                                                           Справа № 5019/1862/12   Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий  суддя                                                                             Гулова А.Г. суддя                                                                                                       Олексюк Г.Є. ,  суддя                                                                                                       Сініцина Л.М.    при секретарі                                                                                           Басюку Р.О. за участю представників сторін: від позивача: не з"явився від відповідача:  не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р", м.Рівне на рішення господарського суду Рівненської області від 11.12.12 р. у справі № 5019/1862/12  (суддя Качур А.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.К. Київ", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р", м.Рівне про стягнення 206368 грн. 35 коп. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.12.2012 року у справі №5019/1862/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.К. Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" про стягнення 206368 грн. 35 коп. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 191676,90 грн., пеню в розмірі 12117,10 грн., 3% річних в розмірі 2430,64 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4124,48 грн. Відмовлено в частині стягнення 125,77 грн. пені та 17,94 грн. процентів річних. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення пені. Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач, посилаючись на ст.ст.193,199, ч.1 ст.265 ГК України, ч.1 ст.509, 525, 625 ЦК України, зазначає, що рішення місцевого суду в частині стягнення 12117,10грн. пені прийняте з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому судом першої інстанції неправомірно стягнуто пеню в розмірі 12117,10 грн. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду. Представники сторін в засідання суду не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.К. Київ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (покупець) укладено договір поставки №87П (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти товари, а покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору (а.с.6-7). Відповідно до п.1.2. договору у випадку підвищення цін на товари, постачальник за 5 днів, до формування замовлення-заявки, письмово узгоджує такі зміни з покупцем та вносить зміни до специфікації. У випадку поставки товару за ціною вищою, ніж попередньо узгоджена в специфікації, оплата здійснюється за ціною, яка узгоджена в специфікації. Як передбачено п.1.4 договору, загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору згідно з накладними. Згідно п.2.1 договору покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 40 календарних днів з моменту отримання товару. Відповідно до п.4.2 постачальник зобов'язується не пізніше, як в 2 (двох) денний термін після отримання замовлення-заявки поставити товар покупцю згідно з умовами договору. 01.07.2011р. сторонами підписано протокол розбіжностей до договору поставки №87П від 01.07.2011р., яким доповнили розділ 6 договору пунктом 6.8 наступного змісту: У разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику  пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, включаючи день оплати (а.с.8). На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 287617,09грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 16-21). Відповідач свої зобов"язання щодо оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі, в зв"язку з чим ТОВ "А.В.К. Київ" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТОВ "Арго-Р" 206368,35 грн., з яких 191676,90 грн. основного боргу, 12242,87 грн. пені, 2448,58 грн. 3% річних (а.с.2-3). Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 11.12.2012 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 191676,90 грн., пеню в розмірі 12117,10 грн., 3% річних в розмірі 2430,64 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4124,48 грн.; відмовлено в частині стягнення 125,77 грн. пені та 17,94 грн. процентів річних (а.с.37-39). Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України встановлено що, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач подав до суду першої інстанції клопотання №310 від 10.12.2012р. про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №518 від 19.06.2012р., згідно якого відповідачем була частково погашена заборгованість по видатковій накладній №РНк-018440 від 26.03.2012р. в розмірі 92339,35 грн., залишок суми по даному платіжному дорученні в розмірі 7660,65 грн. зараховано на погашення видаткової накладної, яка не увійшла до переліку накладних, по яких рахується заборгованість (а.с.32,-33). Відповідач не надав господарському суду належних доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо сплати заборгованості згідно договору поставки №87П від 01.07.2011р. в сумі 191676,90 грн. і не спростовує наявність заборгованості у вказаному розмірі. З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 191676,90грн. боргу правильно  задоволені судом першої інстанції. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Щодо нарахування інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при обчисленні суми 3% річних позивач невірно визначив початок періоду нарахування  річних, оскільки, враховуючи приписи п.2.1 договору та ст.253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, нарахування 3% річних слід проводити з 41-го дня з моменту отримання відповідачем товару по відповідній видатковій накладній. З огляду на викладене суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2430,64грн. 3% річних та відмовив у стягненні 17,94 грн. 3% річних. Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Як вже зазначалося, 01.07.2011р. сторонами підписано протокол розбіжностей до договору поставки №87П від 01.07.2011р., яким доповнили розділ 6 договору пунктом 6.8 наступного змісту: у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику  пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, включаючи день оплати (а.с.8). Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування пені необхідно проводити з 41-го дня з моменту отримання відповідачем товару, відповідно, й з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 12117,10 грн. пені та відмови у стягненні 125,77 грн. пені. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на приписи ст.193, 199, ч.6 ст.232, ч.1 ст.265 ГК України, ч.1 ст.509, ст.525, ст.625 ЦК України, вказує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені прийняте з порушенням норм матеріального права, однак, будь-яких доводів на підтвердження зазначеного не вказує Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення. Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не  ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 11.12.2012р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення господарського суду Рівненської області від 11.12.2012р. у справі №5019/1862/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р", м.Рівне - без задоволення. 2. Справу №5019/1862/12 повернути до господарського суду Рівненської області. Головуючий суддя                                                                       Гулова А.Г.   Суддя                                                                                              Олексюк Г.Є.   Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.   Віддрук. 4 прим.: 1 – до справи, 2,3 – сторонам, 4 – в наряд.