Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-5376/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. Справа № 31106/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс», в червні 2010 року звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова №0002642321/3 від 13.05.2010 року, яким ТзОВ «Комплекс» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 10089 грн. в т.ч. 7433 грн. основного платежу та 2656 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено ніяких обмежень стосовно реалізації платником податку свого права на податковий кредит, в тому числі немає ніяких застережень стосовно включення до складу податкового кредиту податкових накладних, які були виписані в попередніх податкових періодах.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року в справі №2а-5376/10/1370 адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова подано апеляційну скаргу в якій, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року в справі №2а-5376/10/1370 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що при проведенні перевірки встановлено включення до складу податкового кредиту податкової декларації за липень 2009 року податкових накладних минулих періодів та при цьому посилається на пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно якої податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Апелянт зазначає, що платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Комплекс» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за липень, серпень 2009 року оформлену актом від 12.11.2009 № 2940/23-209/23266232. За наслідками цієї перевірки податковою інспекцією було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про незаконне включення Товариством до податкового кредиту у липні - серпні 2009 року податку на додану вартість за фактом отримання податкових накладних, а не за фактом виникнення у позивача права на податковий кредит за правилом «першої події».

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу ж вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, до податкового кредиту включаються суми ПДВ, пред'явлені платником до сплати при придбанні товарів (робіт, послуг), за наявності відповідних первинних документів (зокрема, податкових накладних).

При цьому наведені положення Закону, що визначають порядок формування податкового кредиту, не містять обмежень щодо вибору періоду, в якому може бути включена до податкового кредиту сума ПДВ за податковою накладною, а також заборони на визнання у складі податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною за умови дотримання платником вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». А відтак відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними минулих звітних періодів не може кваліфікуватися як порушення податкового законодавства.

Посилання скаржника на обов'язковість подання платником заяви в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону для включення сум ПДВ до податкового кредиту в іншому періоді, ніж відбулася «перша подія», не спростовують вказаного висновку. Адже за змістом цієї норми Закону подання заяви зі скаргою на постачальника є правом, а не обов'язком платника.

Отже, висновок суду про відсутність підстав для позбавлення платника податкової вигоди внаслідок відображення сум ПДВ у складі податкового кредиту поза межами податкового періоду, в якому було складено податкові накладні, відповідає наведеним положенням Закону.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року в справі №2а-5376/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор

Повний текст

виготовлено та підписано 04.02.2013 року