Ухвала

від 29.01.2013 по справі 2а-13224/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-13224/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ініос» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ініос» (далі по тексту - ТОВ «Ініос») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби (на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) від 15.09.2011 року:

- №0004312305, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 158.226 грн. 25 коп., з яких 126.581 грн. - основний платіж, 31.645 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- №0004302305, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 198.782 грн. 50 коп., з яких 158.226 грн. за основним платежем, 39.556 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Ініос» задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог ТОВ «Ініос» у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ініос» (код ЄДРПОУ 23464222) по взаємовідносинам із ПАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С.Бережного» (код ЄДРПОУ 00190503) та ТОВ «Промспец Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549) за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №4006/2305/23464222 від 30.08.2011 (т.1 а.с.8-21).

Згідно з висновками акта перевірки №4006/2305/23464222 від 30.08.2011 встановлено порушення позивачем:

- ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ініос» з ТОВ «Промспец Консалтинг» (код 37091549, і.п.н. 370915420352) та ПАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С.Бережного» (код 00190503, і.п.н. 1905020392);

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 126581грн., в тому числі через завищення податку на додану вартість у листопаді 2010 року у сумі 2042грн., та через заниження податку на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 768грн., за жовтень 2010 року у сумі 34240грн., за грудень 2010 року у сумі 93615грн.;

- пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.4.1.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 158226грн., в тому числі у III кварталі 2010 року на суму 960грн., у четвертому кварталі 2010 року на суму 157266грн.

Підставами для вказаних висновків акта перевірки ТОВ «Іноіс» №4006/2305/23464222 від 30.08.2011 стали наступні обставини.

У пп.3.1.1 та пп.3.1.2 акта перевірки зазначено, що ТОВ «Ініос» задіяне в ланцюгу взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» (код 37091549, і.п.н. 370915420352) про що свідчить акт ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 10.03.2011 №349/23-03-05/37091549 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг» (код за ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року», у висновку якого зазначено наступне:...« порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у додатках 1 та 2 до акту перевірки постачальниками та покупцями».

ТОВ «Ініос» виписано на користь ТОВ «Промспец Консалтинг» видаткові та податкові накладні на загальну суму 729.745,80грн., в тому числі ПДВ на суму 121.624,30грн.

В податковому обліку вищезазначені операції відображені в деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 608.122грн., в тому числі у III кварталі 2010 року на суму 120.053грн., у IV кварталі 2010 року на суму 488.069грн.

На підставі вищезазначеного, перевіркою встановлено відсутність об'єктів (відвантаження товару), які підпадають під визначення ст.3, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дані, відображені у деклараціях з додатку на прибуток за період, що перевірявся, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вважає недійсними.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення пп.4.1.1 ст.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Ініос» зависило валові доходи в частині відвантаження продукції на користь ТОВ «Промспец Консалтинг» в загальній сумі 608.122грн., в тому числі у III кварталі 2010 року на суму 120.053грн., у IV кварталі 2010 року на суму 488.069грн.

Також відповідно до банківської виписки ТОВ «Ініос» отримало від ТОВ «Промспец Консалтинг» грошові кошти у сумі 811.715грн. (сума без ПДВ 676.429грн.) у IV кварталі 2010 року. Податкова інспекція вважає, що в порушення пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Ініос» занизило валові доходи в частині отримання грошових коштів по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг» в загальній сумі 676.429грн. у IV кварталі 2010 року.

З урахуванням викладеного, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Ініос» занизило валові доходи на суму 683.07грн., в тому числі через завищення валового доходу у III кварталі 2010 року на суму 120.053грн. та через заниження валового доходу у IV кварталі 2010 року на суму 188.360грн.

У пп3.1.2 акта перевірки ТОВ «Ініос» зазначено, що на підставі наведених порушень в пп.3.1.1 цього акту, встановлено, що ТОВ «Ініос» задіяне в ланцюгу взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 37091549) та ПАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного» (код 00190503).

ПАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного» (код 00190503) виписано на користь ТОВ «Ініос» видаткові та податкові накладні на загальну суму 677.516,40грн., в тому числі ПДВ 112.919,40грн.

В податковому обліку вищезазначені операції відображені в деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 564.597грн., в тому числі у III кварталі 2010 року на суму 123.892грн., у IV кварталі 2010 року на суму 440.705грн.

Таким чином, податкова інспекція вважає, що ТОВ «Ініос» по взаємовідносинам з ПАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного» (код 00190503) в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9, п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включено суму витрат з придбання товару в розмірі 564.597грн., в тому числі у III кварталі 2010 року на суму 123.892грн., у IV кварталі 2010 року на суму 440.705грн., які не пов'язані з власною господарською діяльністю підприємства.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено його заниження на загальну суму 158.226грн., в тому числі у III кварталі 2010 року на суму 960грн., у IV кварталі 2010 року на суму 157.266грн., внаслідок порушень, викладених в пп.3.1.1 та пп.3.1.2 акту перевірки.

Податкова інспекція також вважає, що ТОВ «Ініос», в порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 (2-й абз) п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкових зобов'язань включені суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаних по факту відвантаження продукції на користь ТОВ «Промспец Консалтинг» ПДВ на загальну суму 121.624грн., в тому числі за вересень 2010 року у сумі ПДВ 24.011грн., у жовтні 2010 року у сумі ПДВ 27.631грн., у листопаді 2010 року у сумі ПДВ 23.131грн., у грудні 2010 року у сумі ПДВ 46.851грн. Також відповідно банківської виписки ТОВ «Ініос» отримало від зазначеного контрагента грошові кошти у сумі 811.714,8грн. (сума без ПДВ 676429грн., сума ПДВ - 135.285,8грн.), в тому числі: у жовтні 2010 року грошові кошти у сумі 252.670грн. (в т.ч. ПДВ - 42.111,67грн.), у листопаді 2010 року грошові кошти у сумі 57.180грн. (ПДВ - у сумі 9.530грн.), у грудні 2010 року грошові кошти у сумі 501.864,8 (ПДВ - 83.614,13грн.)

ТОВ «Ініос», в порушення вимог пп.7.3.1 (1-й абз.) п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занизило податкові зобов'язання по факту отриманих грошових коштів на суму ПДВ 135.286грн., в тому числі у жовтні 2010 року у сумі ПДВ 42.111,67грн., у листопаді 2010 року у сумі ПДВ 9.530грн., у грудні 2010 року у ПДВ 83.644,13грн.

Враховуючи вищевикладене податкова інспекція вважає, що ТОВ «Ініос» в порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занизило податкові зобов'язання всього в сумі 13.661грн., в тому числі через завищення податкових зобов'язань у вересні 2010 року на суму 24.011грн. та листопаді 2010 року на суму 13.602грн., та через заниження податкових зобов'язань у жовтні 2010 року на суму 14.480грн. та грудні 2010 року на суму 36.793грн.

На підставі наведених у пп.3.1.2 акта перевірки порушень ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова вважає, що ТОВ «Ініос» в порушення вимог п.п.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7. 5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість, по податковим накладним, отриманим від ПАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного», в ціні придбаних товарів, на загальну суму ПДВ 112.919грн., в тому числі за вересень 2010 року у сумі 24.778грн., за жовтень 2010 року у сумі 19.760грн., за листопад 2010 року у сумі 11.560грн., за грудень 2010 року у сумі 56.821грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 126.581грн., в тому числі через завищення податку на додану вартість у листопаді 2010 року у сумі 2.042грн., та через заниження податку на додану вартість за вересень 2010 року у сумі 768 грн., за жовтень 2010 року у сумі 34.240грн., за грудень 2010 року у сумі 93.615грн., в наслідок порушень, викладених в пп.3.2.1,3.2.2 Акту перевірки.

На підставі вказаних висновків викладених в акті перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення від 15.09.2011 року №0004302305 та №0004312305 (т.1 а.с.6-7).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Ініос», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд встановлено, що зміст договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами, не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Промспец Консалтинг», ПАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (подалі ПК України), відповідно до п. 198.1 ст. 198 якого право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138;

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач - ТОВ «Ініос» має документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Промспец Консалтинг» та ПАТ «Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного».

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року по справі № 2а-13224/11/2070 залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04 лютого 2013 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова