Ухвала

від 30.01.2013 по справі 2а/1570/3267/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р.Справа № 2а/1570/3267/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Малсі» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Малсі» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Малсі» (далі за текстом - ПП «Малсі») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Одеси (далі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000922301/0 від 04.05.2011 року, №0000912301/0 від 04.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акту перевірки № 568/23-02/30703930/38 від 24.03.2011 року. На думку позивача висновки Акту неправомірні, оскільки позивач не порушував вимог пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.5., 5.3.9. п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР та вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. Позивач вказує на те, що нараховані ним валові витрати повністю підтверджуються належним чином складеними та наданими перевіряючим первинними документами, у тому числі по взаємовідносинам з підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Маяк», але з незрозумілих для позивача причин вони не були враховані відповідачем під час проведення перевірки.

Також позивач вказував на те, що відповідач в порушення вимог діючого податкового законодавства під час проведення перевірки не звернув увагу на завищення позивачем валового прибутку внаслідок безпідставного включення до складу валових доходів сум отриманої тимчасової фінансової допомоги і в зв'язку з цим не зменшив суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток.

18.04.2012 року було здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби України.

Представник відповідача вважав позов необґрунтованим, прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними, просив в задоволенні позову відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням приватне підприємство «Малсі» звернулось з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На думку апелянта з наведеної правової норми вбачається, що до складу валових витрат відносяться не тільки витрати, які сплачені протягом відповідного періоду, а також і витрати, які нараховані, тобто ті, які ще не виплачені, але мають бути виплаченими. Таким чином наявність або відсутність доказів сплати послуг, що надавалися СПД ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодним чином не впливають на можливість віднесення вартості таких наданих послуг до валових витрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено, ДПІ у Київському районі м. Одеси на підставі направлення №159/23-02/29 від 23.02.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ПП «Малсі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складений Акт перевірки №568/23-02/30703930/38 від 24.03.2011 року.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняла податкові повідомлення-рішення від 04.05.2011 року №0000912301/0, якими збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 268943 грн. (215154 грн. за основним платежем та 53788 грн. штрафні санкції), №0000922301/0, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми ПДВ на 18151 грн.

Згідно Акту перевірки було встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143 в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 215154 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року на суму196190 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 18964 грн. У Акті перевірки вказано, що позивачем за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року завищено валові витрати всього на суму 860615 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 784769 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 75855 грн. В ході перевірки було встановлено невідповідність даних бухгалтерського обліку податковому за весь період, що перевірявся, у частині формування валових витрат по рядку 04.1 Декларації. А саме за 2009 рік згідно декларації з податку на прибуток по рядку 04.1 підприємством задекларовано 4838967 грн., тоді як за 3 квартали 2009 року 3652607 грн. Тобто за 4 квартал 2009 року підприємством задекларовано по рядку 04.1 витрати у сумі 1186360 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку та первинних документів, наданих на початку проведення перевірки витрати підприємства за 4 квартал 2009 року складають 401600,35 грн. Відхилення із показниками декларації на прибуток складає 784760 грн. Під час проведення перевірки 16.03.2011 року підприємством надано до ДПІ лист за №198, до якого були долучені журнали ордера по рахункам бухгалтерського обліку 613,685,28 іншого змісту, ніж надані на початок перевірки. Так, по журналу ордеру по рахунку 685 нового зразку за 4 квартал 2009 року введено взаємовідносини з наступними контрагентами: приватний підприємець ОСОБА_3 на суму 341 330 грн., приватний підприємець ОСОБА_6 на суму 390 000 грн.

Як вбачається з Акту, до перевірки не було надано документів, підтверджуючих валові витрати у 4 кварталі 2009 року по взаємовідносинам з вказаними контрагентами. Крім того, згідно Акту перевірки у 4 кварталі 2010 року валові витрати за даними податкової звітності перевищують витрати за даними бухгалтерського обліку на 75855 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків ДПІ в Акті перевірки про завищення ПП «Малсі» у 4 кварталі 2009 року та 4 кварталі 2010 року валових витрат на загальну суму 860615 грн. та відповідно, необхідності відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Як вказує апелянт, перевіряючими не було враховано договір купівлі-продажу №079/я від 20.10.2009 року з ТОВ «Маяк», який підтверджує валові витрати позивача в сумі 103 700 грн. Згідно умов даного договору ТОВ «Маяк» зобов'язувалось здійснити позивачу поставку ячменю та люцерни на загальну суму 207500 грн. з ПДВ. Згідно умов пп. 2.1. договору купівлі-продажу остаточний розрахунок між позивачем та ТОВ «Маяк» повинен був здійснюватися тільки при отриманні позивачем наступних документів: оригіналу складської квитанції або складського свідоцтва, посвідчення якості, виданого елеватором,товарної накладної,податкової накладної. На підтвердження реальності здійснення ТОВ «Маяк» поставок товару позивачу на виконання умов договору №079/я від 20.10.2009 року, позивач не надав до суду будь-яких первинних документів, в тому числі видаткових, товарно-транспортних,податкових накладних та інших первинних документів, вказаних у п. 2.1. даного договору купівлі-продажу.

Як вірно визначив суд першої інстанції, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті документи, які відповідають вимогам, що ставляться законом до первинних документів і складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Позивачем було представлено суду належним чином складених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Маяк», СПД ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вказане порушення призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну суму 215154 грн.

Згідно до вимог п.123.1. ст. 123 Податкового Кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Тобто, застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 53788,5 грн. було правомірною дією ДПІ.

Як було встановлено, 02.01.2001 року між ПП «Малсі» та його засновником ОСОБА_7 був укладений договір про тимчасову фінансову допомогу, згідно умов якого ОСОБА_7 надав ПП «Малсі» тимчасову фінансову допомогу в розмірі 200 000 грн. із зобов'язанням ПП «Малсі» повернути вказані грошові кошти до 02.01.2004 року. 11.12.2003 року було укладено додаткову угоду до даного договору згідно якої сума тимчасової фінансової допомоги складає 9 877 000 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 2.1., 2.2. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що не виявлення факту завищення валових доходів та, як наслідок, завищення валового прибутку, під час проведення перевірки органом податкової служби не позбавило позивача права надати до ДПІ уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємств, правильно визначивши розмір валового доходу та валового прибутку з урахуванням отриманої тимчасової фінансової допомоги.

Крім того, згідно Акту перевірки було встановлено завищення позивачем показника у рядку 26 декларації з ПДВ за грудень 2010 року «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» всього у сумі 18151 грн., в результаті не відображення у податковому обліку висновку попереднього перевірки.

Згідно висновків Акту попередньої перевірки №86/23-10/30703930 від 25.02.2010 року, проведеної ДПІ у Київському районі м. Одеси за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року ПП «Малсі» допустило завищення податкового кредиту у сумі 91486 грн., у тому числі по періодах: квітень 2008 року - 42335 грн., серпень 2008 року - 45390 грн., вересень 2008 року - 3761 грн. Так, згідно Акту перевірки №86/23-10/30703930 від 25.02.2010 року позивачем в порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року було віднесено до складу податкового кредиту по рядку 10.1. податкових декларації з ПДВ за періоди з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року суми ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів. Внаслідок даного порушення позивачем було завищено податковий кредит в квітні 2008 року на суму 42335 грн. Крім того, згідно Акту перевірки №86/23-10/30703930 від 25.02.2010 року позивачем в порушення п.п.7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР необґрунтовано включено до складу податкового кредиту, ПДВ з вартості транспортних послуг, отриманих від ТОВ «Будтехінжинерінг» за договором комісії №08/45 від 01.08.2008 року, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 49151 грн.

ДПІ у Київському районі м. Одеси, встановивши в Акті перевірки №86/23-10/30703930 від 25.02.2010 року завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 91486 грн., зазначила у висновках даного Акту, що ПП «Малсі» внаслідок порушень податкового законодавства занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 73252 грн., а також завищено показник у рядку 26 декларації з ПДВ «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» всього у сумі 18151 грн.

Незважаючи на наявність висновків Акту перевірки №86/23-10/30703930 про завищення ним у рядку 26 декларації від'ємного значення податку на додану вартість на суму 18151 грн. та підтвердження правомірності таких висновків Одеським окружним та Одеським апеляційним адміністративним судами, позивач не усунув вказане порушення і не надав до ДПІ уточнюючий розрахунок. В зв'язку з не усуненням позивачем вказаного порушення, ДПІ при проведенні перевірки за період з 01.10.2009 року по 01.12.2010 року повторно включило відомості про нього до висновків Акту перевірки №568/23-02/30703930/38 від 24.03.2011 року. На підставі висновку Акту перевірки №568/23-02/30703930/38 від 24.03.2011 року про завищення позивачем від'ємного значення суми ПДВ на 18151 грн., ДПІ винесло податкове повідомлення-рішення №0000922301/0 від 04.05.2011 року, яким зменшила позивачу розмір від'ємного значення суми ПДВ у податковій декларації за грудень 2010 року на 18151 грн.

Крім того колегією суддів встановлено, що ПП «Малсі» 02.10.2009 року уклало із суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договори №2/09-2 та №1/09-1. Предметом обох договорів було проведення юридичної експертизи на предмет відповідності законодавству всієї документації ПП «Малсі» за період з 2006 року по 2009 року. Ціна договорів №2/09-2 та №1/09-1 склала відповідно 340 000 грн. та 390 000 грн. без ПДВ. На підтвердження виконання обов'язків за даними договорами позивач та вказані контрагенти склали акти наданих послуг № 1/09-1 та № 2-/09-2 згідно яких СПД ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили юридичну експертизу документів ПП «Малсі» за 2006-2009 роки.

Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи позивачем не було представлено розрахункових документів (платіжних доручень, касових ордерів), які б підтверджували фактичну оплату наданих йому СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4 юридичних послуг за вищевказаними договорами на суму відповідно 340 000 грн. та 390 000 грн. у 4 кварталі 2009 року.

Обґрунтовуючи відсутність розрахункових документів апелянт посилається на те, що відповідно до п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, на думку апелянта, з наведеної правової норми вбачається, що до складу валових витрат відносяться не тільки витрати, які сплачені протягом відповідного періоду, а також і витрати, які нараховані, тобто ті, які ще не виплачені, але мають бути виплаченими. Таким чином наявність або відсутність доказів сплати послуг, що надавалися СПД ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодним чином не впливають на можливість віднесення вартості таких наданих послуг до валових витрат.

Проте, колегія суддів звертає увагу на недоведеність економічної доцільності витрат на юридичні послуги за проведення юридичної експертизи у загальній сумі 730 000 грн.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона (ч. 1 ст. 71 КАС України).

Згідно до положень ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Так, під час апеляційного розгляду справи представнику позивача (саме - ОСОБА_3) була надана можливість обґрунтувати таку високу вартість наданих юридичних послуг, однак така пропозиція викликала певні труднощі у представника, обґрунтування перерахування юристам такої великої грошової суми надано не було. Проте, суд не може ухвалювати свої рішення на основі припущень. Тому, якщо особа стверджує про певну обставину, вона має довести це доказами. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на прохання суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів і не зобов'язаний проявляти будь-яку ініціативу. Особа повинна добросовісно ставитися до своєї справи і виконання своїх обов'язків.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000922301/0 та №0000912301/0 від 04.05.2011 року.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Малсі» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 04.02.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький