Постанова

від 05.02.2013 по справі 5011-41/14701-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа№ 5011-41/14701-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Синиці О.Ф.

при секретарі Царук І.О.

за участю від позивача - Баулін О.А.

представників сторін: від відповідача - Салмон Л.Ю.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Універсальна девелоперська компанія"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 17.12.2012 року

у справі № 5011-41/14701-2012 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Глобал-Лоджистік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Універсальна девелоперська компанія"

про стягнення 43 573,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія» (місцезнаходження: 02147, м. Київ, Дніпровський р -н, Русанівська набережна, буд. 18, кв. 32, код ЄДРПОУ 31630041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал - Лоджистік» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, код ЄДРПОУ 33946719) 34 640 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп. - основного боргу, 2 677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 24 коп. - пені, 1792( одну тисячу сімсот дев'яносто дві) грн. 08 коп. -3% річних, 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 20 коп. - інфляційних втрат та 1475 (одну тисячу чотириста сімдесят п'ять) грн. 52 коп. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-41/14701-2012 скасувати частково.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал-Лоджистик» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія» (далі - замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів № 1006-2010 УДК/1 (далі - договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що замовник доручає виконавцю здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України та підзаконними нормативними актами, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товарів) замовника, що переміщуються через митний кордон України, на підставі свідоцтва про визнання підприємства декларантом від 27.08.09 року АВ № 481448, та їх оформленню у Київській регіональній митниці, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги.

Відповідно до пункту 1.2 договору, дії, пов'язані з декларуванням та митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно, від імені замовника, за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 1.3 договору, види робіт, об'єми, терміни виконання та вартість робіт узгоджується сторонами під час прийняття виконавцем до виконання доручення-заявки замовника.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що за надання послуг по митному оформленню товарів, замовник виплачує виконавцю винагороду, розмір якої складає 100 гривень за кожну вантажну митну декларацію.

Відповідно до пункту 6.1 договору, виконавець після закінчення виконання за цим договором надсилає замовнику два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт та/або отримання під час виконання виконавцем обов'язків декларанта за власний рахунок в інтересах замовника.

Згідно з пунктом 6.2 договору, замовник, отримавши акт разом з документами повинен оглянути результати виконаних робіт і в разі відсутності зауважень щодо якості та повноти виконаних робіт - підписати акт приймання-передачі та один примірник повернути виконавцю. В разі виявлення недоліків у виконаній роботі замовник акт не підписує, а надсилає виконавцю письмові зауваження та встановлює строк усунення виявлених недоліків.

Пунктом 10.2 сторони погодили, що цей договір діє з моменту його підписання сторонами по 31 грудня 2010 року.

Відповідно до пункту 10.3 договору, договір може бути змінено або доповнено за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою і є невід'ємною частиною цього договору.

12 та 13 серпня 2010 року сторони підписали угоду про договірну ціну № 1 та № 2 до договору відповідно, якими визначили, що вартість послуг митного оформлення та консультаційних послуг становить 34 640,00 грн. з ПДВ та вартість послуг по оформленню та декларуванню ВМД № 100000019/2010/655293 від 13.08.2010 року становить 10 940,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач надав відповідачу консультаційні послуги з митного оформлення та ЗЕД та послуги по оформленню та декларуванню ВМД № 100000019/2010/655293 від 13.08.2010 на загальну суму 45 580,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг)№ 148 та № 149, які підписані сторонами та копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, за надані позивачем послуги розрахувався частково.

Позивач направив відповідачу претензію № 02/02 від 14.02.2011 року з вимогою сплатити існуючу заборгованість у сумі 34 640,00 грн.

В свою чергу відповідач заборгованість визнав в повному обсязі та зобов'язався до 01.06.2011 року її сплатити повністю.

Станом на день розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 640,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позову в частині 34640,00 грн. не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 34 640,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.2 договору, при несвоєчасній оплаті замовником послуг виконавець та/або несвоєчасному відшкодуванні сум митних платежів, здійснених виконавцем за замовника у порядку, передбаченому розділом 4 цього договору, в разі відсутності попередньої письмової домовленості про перенесення строку платежу замовник виплачує виконавцю пеню (штраф) у розмірі: за кожний день прострочення -0,1 % від тієї суми, яка підлягає сплаті.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 5.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6 304,48 грн.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши, здійснений перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, проплати, а також обмеживши нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2677,24 грн., перерахунок якої здійснено в межах періоду, визначеного позивачем.

Враховуючи, що відповідач відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України не подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності до винесення ним рішення твердження апелянта про пропуск строку позовної давності щодо нарахування пеня є безпідставним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних - 1792,08 грн. та інфляційні втрати - 837,20 грн., дані вимоги були задоволені судом першої інстанції, проте колегія суддів здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат вважає, що суд першої інстанції припустився арифметичної помилки, і відповідно стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 796,72 грн. та 3 % річних в розмірі 1705,43 грн., тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Суд першої інстанції помилково здійснив розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних враховуючи суму боргу 36400,00 грн. а не 34600,00 грн.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зміни рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року у справі № 5011-41/14701-2012.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року у справі № 5011-41/14701-2012 змінити та викласти в наступній редакції.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія» (місцезнаходження: 02147, м. Київ, Дніпровський р -н, Русанівська набережна, буд. 18, кв. 32, код ЄДРПОУ 31630041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Лоджистік» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, код ЄДРПОУ 33946719) 34 640 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп. - основного боргу, 2677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 24 коп. - пені, 1705( одну тисячу сімсот п'ять) грн. 43 коп. -3% річних, 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 72 коп. - інфляційних втрат та 1470 (одну тисячу чотириста сімдесят) грн. 76 коп. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Лоджистік» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, код ЄДРПОУ 33946719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія» (місцезнаходження: 02147, м. Київ, Дніпровський р -н, Русанівська набережна, буд. 18, кв. 32, код ЄДРПОУ 31630041) 36,46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 5011-41/14701-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 06.02.2013 року.