Рішення

від 23.01.2013 по справі 18/54/5022-982/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2013 р.Справа № 18/54/5022-982/2012

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгурт", вул. Технічна, 6, кв. 3а, м. Львів

до відповідача Спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод", вул. Набережна, 65, смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області

про cтягнення 3 095,64 грн. основного боргу

За участю представників:

позивача: Білик М.С., довіреність б/н від 19.12.2012 р.

відповідача: не прибув

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпромгурт" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" про стягнення 3 095,64 грн. основного боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань, що виникли на підставі договору №Х-ЗЦЗ-11 від 22.04.2011 р., не здійснив оплату за товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

В підтвердження викладеного позивачем представлено договір №Х-ЗЦЗ-11 від 22.04.2011, видаткові накладні №206 від 15.03.2011 р., № 253 від 30.03.2011 р., № 400 від 12.05.2011 р., акт звіряння взаємних розрахунків та інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 10.12.2012 р., який відкладався на 24.12.2012 р., 14.01.2013 р. та 23.01.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 23.01.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник в жодне із судових засідань не прибув, хоча про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України.

Оскільки процесуальні документи відправлялись відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, а саме вул. Набережна, 85, смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області та повертались на адресу суду без вручення адресату по причині: "за закінченням терміну зберігання", судом було з'ясовано, що юридичною адресою спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод", згідно довідки №214/1.5 від 18.01.2013 р. з ЄДР України, є вул. Набережна, 65, смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області.

У зв'язку з цим, ухвала господарського суду від 14.01.2013 р. про відкладення розгляду справи була надіслана відповідачу на зазначену вище адресу, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Тернопільської області за 15.01.2013 р.

Втім, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши представника позивача, оцінивши подані ним докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи ст. 174 ГК України.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було продано відповідачу товар на загальну суму 3 095,64 грн., що підтверджується наявними у справі копіями видаткової накладної № 206 від 15.03.2011 р. на суму 1 809,24 грн., видаткової накладної № 253 від 30.03.2011 р. на суму 1 162,91 грн. та видаткової накладної № 400 від 12.05.2011 р. на суму 123,49 грн., оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні.

Позивачем зазначено, що правовідносини з відповідачем виникли на підставі договору №Х-ЗЦЗ-11 від 22.04.2011 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте, із зазначених вище накладних вбачається, що накладна № 253 від 30.03.2011 р. та накладна № 400 від 12.05.2011 р. виписані на підставі договору №ЗЦЗ-11 від 14.03.2011 р., а накладна № 206 від 15.03.2011 р. - на підставі основного договору. Втім такі договори позивачем представлені не були.

Разом з тим, видаткові накладні №206 від 15.03.2011 р., № 253 від 30.03.2011 р., № 400 від 12.05.2011 р. є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій між позивачем та відповідачем, відповідають вимогам, які встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних документів, а саме містять такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та є підставою для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначає позивач, розрахунок за отриманий товар в розмірі 3 095,64 грн. відповідачем не здійснений, станом на час розгляду справи судом доказів погашення суми боргу відповідачем не надано, а судом не здобуто, відтак заявлені позовні вимоги про стягнення з спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" заборгованості в розмірі 3 095,64 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 зазначено, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Позивачем заявлено до стягнення 1 000 грн. вартості витрат, пов'язаних з послугами адвоката, які надані йому адвокатським об'єднанням адвокатською компанією "Фавор" в особі партнера Лева Р.О. згідно договору про надання правової допомоги № 01/04/01-12 від 04.01.2012 р., за яким останнє зобов'язується надати правову допомогу та забезпечити правовий супровід діяльності ТОВ "Хімпромгурт".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано суду копію договору про надання правової допомоги № 01/04/01-12 від 04.01.2012 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №395 Лева Романа Олександровича, акт приймання виконаних робіт від 07.12.2012 р. на суму 1 000 грн. Крім того, позивачем надано суду докази оплати наданих послуг, що підтверджується платіжним дорученням №2610 від 07.12.2012 р. на суму 1 000 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом даної справи покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод", вул. Набережна, 65, смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області, ідент. код 21138458, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромгурт", вул. Технічна, 6, кв. 3а, м. Львів, ідент. код 30477609:

- 3 095 (три тисячі дев'яносто п'ять) грн. 64 коп. основного боргу;

- 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору;

- 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 24.01.2013 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька