Постанова

від 08.02.2013 по справі 815/595/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/595/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.,

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Картузової А.В.

представника відповідача (за довіреністю) Кочури Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Архо - торгівельна мережа» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.01.2013 року за №0000132200, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.01.2013 року за №0000132200.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що ТОВ «Архо-торгівельна мережа» зареєстроване 08.12.2005р. у Виконавчому комітеті Одеської міської ради, за №1556102000015176.

З 15.12.2005 року підприємство знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби. Основним видом діяльності позивача згідно довідки про включення до ЄДРПОУ є роздрібна торгівля одягом. Для заняття господарською діяльністю у різні строки було отримано 21 патент від органів державної податкової служби. На момент проведення перевірки на TOB «Архо-торгівельна мережа» зареєстровано 214 осіб працюючих на підприємстві.

Згідно умов договору від 01.10.2010 за № б/н, ПП «Вірінея-2007» (Продавець) зобов'язується поставити товар TOB «Архо-торгівельна мережа» (Покупцю).

Відповідно до п. 1.1, продавець передає у власність покупцю одяг, взуття, аксесуари для магазинів, що йменуються надалі «товар», згідно виставлених заявок покупця, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума Договору складає 14200000, 00грн., в т.ч. ПДВ - 2366666,66грн.(п.2.1).

Відповідно до п. 3.1., оплата проводиться частинами, по мірі реалізації товару.

Згідно з розділом 4 договору поставки відвантаження товару проводиться силами продавця, тобто ПП «Вірінея-2007».

На підтвердження факту проведення господарських операцій відповідачу було надано видаткові накладні, податкові накладні та відповідні платіжні доручення на перерахування грошових коштів ПП , ПП «Вірінея-2007», інші первинні документи.

Крім зазначеного, на думку позивача, факт законності та реальності операцій з поставки товару від ПП «Вірінея-2007» підтверджено постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2012р. по справі № 1570/1891/2012 та Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012р, відповідно до яких було визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0000592250 від 12 березня 2012р. на загальну суму 464316грн.

Предметом розгляду судів був договір поставки від 01.10.2010 за № б/н, укладений між TOB «Архо-торгівельна мережа» та ПП «Вірінея-2007», а підставою для винесення спірного податкового рішення була відсутність товарно-транспортних накладних. Проте, судами такі доводи ДПІ у Приморському районі м. Одеси не були прийняті і правомірно зазначено, що відсутність у позивача лише екземплярів ТТН за наявністю податкових накладних, видаткових накладних, накладних на передачу отриманого товару по підприємствам торгівельної мережі, факту оплати товару, його реалізації в магазинах торгівельної мережі позивача, не може свідчити про нереальність господарської операції. Крім того, позивач не є учасником транспортного процесу.

Таким чином, позивач вважає, що ним було дотримано вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому підстав для збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток - не має.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.01.2013 року за №0000132200.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача зазначив, що в порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97- BP, із змінами та доповненнями, підприємством безпідставно без підтвердження первинними документами, а саме: товарно-транспортними накладними, віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання одягу, аксесуарів в перевіряємому періоді, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 501083 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 року на 501083 грн.

В свою чергу, законодавчо встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 ст. 9 вищевказаного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95р. № 88 (зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.95р. за № 168/04), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема, товарно-транспорту накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 01.01.96р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.1998р. № 128/2568, із змінами та доповненнями, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідно до ст. 1 вищевказаних Правил: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п. 11. «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»:

основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, на думку податкового органу, товарно-транспортна накладна являється обов'язковим документом, що підтверджує списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Відповідно до норм чинного законодавства ДПІ у Приморському районі м. Одеси правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013р. за №0000132200, а доводи та вимоги позивача, які викладені у позовній заяві є безпідставними і необґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав наданні суду заперечення та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 77 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Архо - Торгівельна Мережа», код ЄДРПОУ 33970338, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 відповідно до затвердженого плану перевірки.

Направлення вручені 12.11.2012р. під розписку директору TOB «Архо - Торгівельна Мережа» ОСОБА_3.

TOB «Архо - Торгівельна Мережа» проінформовано про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 17.10.2012р. №704, яке разом з наказом ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС на проведення планової виїзної перевірки від 17.10.2012р. №2354, вручено 22.10.2012р. головному бухгалтеру TOB «Архо - Торгівельна Мережа» ОСОБА_4.

Перевірку проведено з відома директора TOB «Архо - Торгівельна Мережа» ОСОБА_3, та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_4

У журналі перевірок суб'єкта господарювання вчинено запис від 12.11.2012 р. за №25.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки було складено акт № 7988/22-50/33970338 від 27.12.2012р. яким встановлено порушення:

- п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97- BP, внаслідок чого підприємством занижено податку на прибуток у сумі 501083 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 року на 501083 грн. (а/с.11-34).

В судовому засідані встановлено, що ТОВ «Архо - Торгівельна Мережа» в період, що перевірявся, укладено договір щодо отримання одягу та аксесуарів з ПП «Вірінея 2007» від 01.10.2010 р.(а/с. 44-45).

Згідно умов договору ПП «Вірінея-2007» (Продавець) зобов'язується поставити товар TOB «Архо-торгівельна мережа» (Покупцю).

Відповідно до п. 1.1, Продавець передає у власність Покупцю одяг, взуття, аксесуари для магазинів, що йменуються надалі Товар, згідно виставлених заявок Покупця, що є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна сума Договору складає 14200000, 00грн., в т.ч. ПДВ - 2366666,66грн.(п.2.1). Відповідно до п.3.1., оплата проводиться частинами, по мірі реалізації Товару.

Згідно з розділом 4 договору поставки відвантаження товару проводиться силами продавця, тобто ПП «Вірінея-2007».

Здійснення господарських операцій підтверджено відповідними первинними документами, податкові та видаткові накладні, декларації з податку на прибуток підприємства, головна книга, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки, відомості про реалізацію товару (а/с. 46 - 100), що відповідає приписам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що і не заперечувалось відповідачем.

Однак, надумку ДПІ у Приморському районі м. Одеси, позивачем безпідставно без підтвердження первинними документами, а саме: товарно-транспортними накладними - віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання одягу, аксесуарів в перевіряємому періоді, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 501083 грн.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (ст.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (п.138.2 ст.138 ПК України).

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд критично ставиться до посиллань ДПІ у Приморському районі м. Одеси, на відсутність товарно-транспортних накладних з огляду на таке.

Згідно, «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладені, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту, а лише може бути доказом відсутності господарських операцій, як таких. Цей доказ оцінюється судом в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Крім того, факт здійснення господарської операції за договором поставки від 01.10.2010 р. між позивачем та ПП «Вірінея-2007», вже був предметом дослідження у адміністративному процесі за фактом підтвердження взаємовідносин між позивачем та платником податків ПП «Вірінея-2007» за січень 2011 року.

За наслідками розгляду винесено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2012р. по справі № 1570/1891/2012, якою визнано протиправнии та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0000592250 від 12 березня 2012р., у зв'язку з тим, що суд при дослідженні договору поставки від 01.10.2010 р., укладений між ТОВ «Архо - Торгівельна Мережа» та ПП «Вірінея-2007», встановлено факт реального виконання договору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012р., зазначену постанову було залишено без змін.

Суд наголошує, що судове рішення - це акт, значення якого простягається далеко за межі вузьких інтересів сторін в конкретній справі, це процесуальний акт, що являє собою результат діяльності суду, показник здійснюваної ним діяльності по встановленню фактичних обставин справи, розгляду спору, захисту порушеного права.

Так, за своєю юридичною сутністю преюдиціальність означає обов'язковість для усіх судів прийняти без перевірки та доказування факти, раніше установлені судовим рішенням, що набрало законної сили. Преюдиціальність означає не лише відсутність необхідності повторно доводити установлені судовим актом факти, але і заборону на їх спростовування.

Під час розгляду справи суд повинен встановити та надати правову оцінку фактам, які з огляду на заявлені позовні вимоги про захист порушеного права (інтересу) входять до предмета доказування у справі, тобто таким діям та подіям, з якими законодавство пов'язує виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Відтак під обставинами, які можуть вважатися встановленими, слід розуміти ті факти, що мають правове значення для вирішення спору.

Крім того, судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій підтверджується податковими, видатковими накладнами та платіжними дорученнями.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункти 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997року за №233/2037).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки, що податковим органом не заперечується) відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар та послуги використовувався в господарській діяльності позивача, що не було прийнято до уваги при винесені спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом.

Крім того, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Архо-торгівельна мережа»з ПП «Вірінея-2007» та підтверджували висновки акту перевірки.

Під час розгляду справи, судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані в встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість - також немає.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що ТОВ «Архо-торгівельна мережа» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Вірінея-2007» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити згідно приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.01.2013 року за №0000132200.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.01.2013 року за №0000132200.

08 лютого 2013 року

.