Постанова

від 06.02.2013 по справі 1570/6365/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/6365/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Ільєнок Л.С.. (по довіреності)

представник відповідача - Ксенофонтова О.Л. (по довіреності)

представник відповідача - Смірнова А.В. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Укрлашінг» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2012 року за №0002122200 та №0002132200,

В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось дочірнє підприємство «Укрлашінг» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2012 року за №0002122200 та №0002132200.

У судовому засіданні 31.01.2013 року представники позивача підтримали у повному обсязі позовні вимоги та просили їх задовольнити, в обґрунтування позовних вимог зазначили, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та неперевіреними. Податкові повідомлення - рішення від 10.10.2012 року за №0002122200 та №0002132200 підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі невірних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.3-10) та додаткових поясненнях (а.с.111-114)

Представник Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, пояснивши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.82-88). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

На підставі рішення начальника ДПІ у м.Іллічівську Одеської обл. ДПС, оформленого наказом від 13.09.2012р. № 345 (а.с.89), згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України 02.12.2010p. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «УКРЛАШІНГ»,код ЄДРПОУ 30439453 щодо взаємовідносин з TOB «ТАВЕРС», код ЄДРГІОУ 37422308 за період липень 2011 pоку; TOB «ОЛДЕКО» код ЄДРПОУ 37680145 за період листопад 2011 року, за результатами якої складено акт «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ДП «УКРЛАШІНГ» з питань взаємовідносин з TOB «ТАВЕРС», код ЄДРГІОУ 37422308 за період липень 2011 pоку; TOB «ОЛДЕКО» код ЄДРПОУ 37680145 за період листопад 2011 року» від 21.09.2012р. за №1632/22-0302/01/30439453 (а.с.20-36).

В акті перевірки зроблено висновок, що перевіркою ДП «Укрлашінг» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із TOB «ТАВЕРС», TOB «ОЛДЕКО», їх вид, обсяг, якість та розрахунки у липні 2011 року на суму ПДВ - 14 040 грн., листопаді 2011 року на суму ПДВ - 6 406 грн. що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за:

- липень 2011 року у розмірі 836 грн. ( 14 040-13 204);

- листопад 2011 року у розмірі 6 406 грн.

та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2011 року (р. 19) на 13 204 грн., внаслідок порушення пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

Із висновками перевірки та даними, що викладені в Акті перевірки підприємство було не згодне та надало до податкової інспекції заперечення (а.с.37-42). Однак, за результатами розгляду позивачем була отримана відповідь на заперечення від 05.10.2012р., згідно якої заперечення не можуть бути прийняті як підстава для скасування висновків зазначеного акта перевірки (а.с.43-56).

Судом також встановлено, що 10.10.2012 року на підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення №0002122200, згідно з яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13204 грн. (а.с.18) та податкове повідомлення-рішення №0002132200, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 9053,00 грн. (а.с.17).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «Укрлашінг» оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог ДП «Укрлашінг», виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт від 21.09.2012р. за №1632/22-0302/01/30439453, але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини, зазначені в акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між ДП «Урлашінг» та ТОВ «Таверс» укладено договір купівлі-продажу товарів №37 від 07.07.2011 року та між ДП «Урлашінг» та ТОВ «Олдеко укладено договір на поставку продукції №11/10 від 11.10.2011 року та додаткову угоду №1 від 30.11.2011 року.

Зазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договори відповідають вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові та видаткові накладні.

Поставлений товар ДП «Укрлашінг» оплатило в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошено, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Судом перевірено товарність господарських операцій та встановлено, що придбаний позивачем товар був у подальшому реалізований. Так, ДП «Укрлашінг» надано копію Договору №1НТТ від 15.07.2011р. з покупцем на товар (стрічка сталева кріпильна Signode) TOB «Новотех-Термінал», Специфікацію №1 від 15.07.2011р., видаткову накладну №РН-0000089 від 18.07.2011р., а також відповідь на запит підприємства на яких суднах для кріплення вантажу була використана ця стрічка кріпильна. Товар на складі ДП «Укрлашінг» не зберігався та був одразу поставлений контрагенту TOB «Новотех-Термінал», про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 «Товари на складі» за 18.07.2011 року.

Товар доставлений автотранспортом позивача ЗАЗ 11055, що підтверджено копіями подорожніх листів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що по ТОВ «Олдеко» товар був доставлений на склад ДП «Укрлашінг» м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 8Б, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 «Товари на складі» за 30.07.2011р. та за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011 року та Договір на оренду приміщення з ПАТ Чорноморгідрозалізобетон» №33 від 10.11.2011 року. В подальшому вищевказаний товар був поставлений 2 клієнтам: Державному підприємству «Севастопольський морський рибний порт», що підтверджується договором поставки продукції №О/165п від 30.09.2011р. на запасні частини до кріпильного обладнання, видатковою накладною №РН-0000203 від 08.12.2012 року; та АТ «СК «АВЛІТА», якому 28.12.2011 року було поставлено обладнання через автоперевізника «Автолюкс» (згідно декларації - номер багажу 2842498 та видаткової накладної №РН-0000211 від 29.12.2011р.).

Суд вважає зазначити, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996 «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, ненадання яких стало підставою для відмови зарахування до складу податкового кредиту сум, зазначених в таких накладних, оскільки відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року передбачено: документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на це, суд вважає, що зазначені висновки перевірки є безпідставними, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної не означає відсутність факту перевезення, який підтверджений наявними в матеріалах справи подорожніми листами на автотранспорт, який перевозив вказаний товар.

Крім того, відповідачем у самому акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надано вищезазначені договори, податкові накладні та видаткові накладні, які підтверджують взаємовідносини між сторонами, що також дає суду підстави вважати про дійсність угод підприємства з контрагентами та виконання кожним з них своїх зобов'язань, та в силу ст.ст.198, 201 Податкового кодексу є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором поставки, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на висновки актів перевірки податкових органів, а саме: Акт про неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року №523/23-5/37422308 від 24.02.2012 року (а.с.91-99), Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період за період листопад 2011 року № 318/23-5/37680145 від 17.02.2012 року, якими встановлені порушення з боку ТОВ «Таверс», ТОВ «Олдеко» та зроблений висновок, що правочини укладені з вказаними контрагентами є нікчемними, який хоча пов'язаний з взаємовідносинами ДП «Укрлашінг» з зазначеними контрагентами, але не може бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства, саме ДП «Укрлаінг», оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання.

Також суд погоджується з твердженням представника позивача, що посилання відповідача на Висновок спеціаліста №290 від 05.04.2012 року (а.с.100-103) є безпідставним, оскільки спеціалістом не було досліджено документи господарської діяльності саме ДП «Укралашінг», а лише зроблений висновок про те, що підписи від імені директора ТОВ «Олдеко» Луценко С.А. на інших документах виконані іншою особою.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що контрагенти, по взаємовідносинам з якими ДП «Укрлашінг» перевірено, оскаржили дії податкових служб стосовно визнання протиправними дій відповідача по формуванню у актах висновків про нереальність здійснення господарської діяльності до Одеського окружного адміністративного суду та позовні вимоги задоволені. Одне з рішень набрало законної сили, що підтверджується Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 р. по справі № 2а/1570/795/2012 TOB «Олдеко» (а.с.58-71).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено вище, товар придбаний у контрагентів, позивач в подальшому реалізував у своїй подальшій господарській діяльності, що підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, на думку суду, обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що податковий кредит ДП «Укрлашінг», сформований за результатами взаємовідносин з ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» повністю підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними фінансово-господарськими документами, а тому підстав для збільшення його податкових зобов'язань з податку на додану вартість в даному випадку відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки від 21.09.2012р. за №1632/22-0302/01/30439453, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ДП «Укрлашінг» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0002122200 від 10.10.2012 року та №0002132200.від 10.10.2012 року, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов дочірнього підприємства «Укрлашінг» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0002122200 від 10.10.2012 року та №0002132200 від 10.10.2012 року

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 06 лютого 2013 року.

Суддя Бутенко А.В.

.