Постанова

від 05.02.2013 по справі 5011-46/17738-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа№ 5011-46/17738-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Сотнікова С.В.

Ткаченка Б.О.

за участю представників сторін:

від заявника: фізична особа - підприємець Нестеренко Сергій Сергійович (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В03 № 937777);

від боржника: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-46/17738-2012 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою фізичної особи - підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича, м. Бровари

до товариства з обмеженою відповідальністю «Техно - Регіон», м. Київ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року фізична особа - підприємець Нестеренко Сергій Сергійович звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Техно - Регіон» відповідно до особливостей, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв'язку з неспроможністю підприємства оплатити заборгованість за опротестованим векселем в установлений строк та його відсутністю за місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2012 порушено провадження у справі про банкрутство № 5011-46/17738-2012 та призначено її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-46/17738-2012 (суддя Омельченко Л.В.) припинено дію мараторію та провадження у справі.

Дана ухвала мотивована тим, що вимоги ініціюючого кредитора в сумі 374759,00 грн., які стали підставою для звернення з заявою про порушення провадження у даній справі, є необґрунтованими, оскільки заявником не подано до суду документів на підтвердження правових підстав видачі боржником простого векселя та набуття прав за ним ТОВ «Фондова Компанія «Беарброк» в наслідок чого і заявником, а тому місцевий суд дійшов висновку про недоведеність факту наявності обов'язку у ТОВ «Техно-Регіон» здійснення оплати за векселем АА 0391165 саме фізичній особі-підприємцю Нестеренку С.С., що є підставою для припинення провадження у даній справі.

При цьому, суд керувався п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст. ст. 13, 16, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, фізична особа - підприємця Нестеренко С.С. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-46/17738-2012, винести нове рішення, яким визнати ТОВ «Техно - Регіон» банкрутом та відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначити ініціюючого кредитора ФОП Нестеренка Сергія Сергійовича, якого визнати кредитором по відношенню до боржника на загальну суму 380124,00 грн., в тому числі 374 759,00 грн. - основного боргу, 5365,00 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство», ст. 80 ГПК України. Також, скаржник зазначає, що судом безпідставно зроблено висновок про те що бланковий індосамент, зазначений на зворотній стороні простого векселя серії АА №0391165 вчинений без дотримання ч. 3 п. 5 Закону України «Про оббіг векселів в Україні», оскільки, останній містить підпис індосанта та скріплений його печаткою, що відповідає вимогам ст.ст. 11, 12, 13, 14 Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. До того ж на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № Д-196/11-16 від 12.10.2011 та акту приймання-передачі до нього законним векселедержателем вказаного векселя є ФОП Нестеренко С.С. В той же час, наявність та безспірність вимог заявника до боржника підтверджується виконавчим написом нотаріуса, що відповідає положенням п. 27 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 18.12.2009 «Про судову практику в справах про банкрутство».

В судовому засіданні ФОП Нестеренко С.С. підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

У судове засідання апеляційної інстанції представник боржника не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та у відсутності представника боржника.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон).

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження на підставі статті 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Стаття 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює вимоги, яких потрібно дотримуватися кредитору в разі подання заяви про порушення справи банкрутство. Зокрема, відповідно ч. 7 вказаної статті заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; докази обґрунтованості вимог кредитора; інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.

Заява фізичної особи - підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Техно-Регіон» мотивована тим, що боржник має заборгованість перед ініціюючим кредитором у сумі 374759,00 грн., яка виникла на підставі векселя серії АА № 0391165. Даний вексель був придбаний заявником у товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова Компанія «Беарброк» на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 12.10.2011, в наслідок чого заявник став його векселедержателем та набув права вимоги до боржника. У зв'язку з відсутністю векселедавця за місцезнаходженням кредитор (векселедержатель) звернувся до приватного нотаріуса, яким відповідно до акта про протест векселя № 1772 від 09.11.2012 року було опротестовано даний вексель в несплаті проти ТОВ «Техно - Регіон», на підставі якого було складено виконавчий напис № 1773 від 09.11.2012. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1773 від 09.11.2012 року. Виконавчий напис було повернуто стягувачу постановою про повернення виконавчого документа від 05.12.2012 року, оскільки боржника не розшукано за місцезнаходженням.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів встановила, що вимоги фізичної особи - підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича, підтверджені виконавчими документами.

Однак, дослідивши простий вексель серії АА 0391165, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що він не відповідає вимогам чинного законодавства враховуючи наступне.

Згідно преамбули Закону України «Про обіг векселів в Україні» цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

В постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду, від 12.06.2007, «Про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за простими векселями» судом викладено правову позицію щодо розгляду спорів, які виникають з вексельних правочинів (зокрема, по видачі, акцептуванню, індосуванню, авалюванню векселя, його акцептуванню в порядку посередництва й оплаті векселя), яка полягає в тому, що судам при розгляді відповідних спорів слід перевіряти дотримання вимог Глави II Уніфікованого закону при передачі векселя, надавати правову кваліфікацію вчиненому на векселі бланковому індосаменту, вирішувати питання про законність утримання векселя з урахуванням укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Виходячи з положень ст. 77 вказаного закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення, зокрема, щодо індосаменту (статті 11 - 20).

Згідно зі ст. 13 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Дослідивши вексель АА 0391165, колегія суддів встановила, що на зворотному боці даного цінного паперу міститься індосамент, який складається з підпису скріпленого печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «БК «МІГ», в той же час відсутні персональні відомості особи, з підпису якої складається індосамент, а саме прізвище, ім'я і по-батькові та посада.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та матеріали справи апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що в останніх відсутні належні та допустимі докази у розумінні вимог ст. 34 ГПК України на підтвердження факту набуття прав за векселем товариством з обмеженою відповідальністю «Фондова Компанія «Беарброк», а отже і фізичною особою -підприємцем Нестеренком С.С.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують правові підстави видачі боржником векселя товариству з обмеженою відповідальністю «БК «МІГ».

Оскільки, заявником не подано до суду жодних документів на підтвердження правових підстав видачі боржником простого векселя та набуття прав за ним товариством з обмеженою відповідальністю «Фондова Компанія «Беарброк», факт наявності обов'язку у товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Регіон» здійснення оплати за векселем АА 0391165 саме фізичній особі-підприємцю Нестеренку С.С. суд вважає недоведеним.

Таким чином, зважаючи на наведені положення чинного законодавства та встановлені обставини щодо відсутності обґрунтованості вимог кредитора, апеляційний суд вважає правомірними висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав здійснення відповідних процесуальних дій, визначених спеціальними нормами законодавства щодо провадження у справах про банкрутство в спеціально установлені строки, і як наслідок припинення провадження у справі.

В п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-46/17738-2012 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Нестеренка Сергія Сергійовича залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Сотніков С.В.

Ткаченко Б.О.