Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а-15030/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  31 січня 2013 року           11:02           № 2а-15030/12/2670 За позовомДержавного підприємства «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004352220 від 18.10.2012 Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Шевченко Я.В. Обставини справи: Державне підприємство «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі – відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004352220 від 18.10.2012. Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи. Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив:           Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Договору про СД Державного підприємства «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Ліга-Груп» за серпень 2011 року. За наслідком перевірки було складено акт  від 05.10.2012 № 417/22-205/578378412 (далі – Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДП «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру» занижено податок на додану вартість у розмірі 116  000 грн. Перевіряючі дійшли висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків. На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004352220 від 18.10.2012. Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки і рішенням, оскільки стверджує про реальний характер операцій з ТОВ «Ліга-Груп». Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного. Так, позивачем стверджується, що ТОВ «Ліга-Груп» реально надавалися послуги по обслуговуванню програмного забезпечення. На підтвердження вказаного суду надано (у вигляді засвідчених копій): - договір №21 від 29.08.2011, укладений між ТОВ «Ліга-Груп», як виконавцем, та ДП «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру», як замовником інформаційно-технічних послуг з обслуговування комп'ютерної програми «Автоматизована інформаційно-пошукова система «Автоексперт» (далі - договір №21 від 29.08.2011), рахунки-фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг), податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки; - накладні на програмний комплекс «Автоексперт»; - договір про спільну діяльність №1 від 25.12.2008, укладений між ДП «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру» та ТОВ «Юридична група «Ка енд Ес», протоколи зборів учасників спільної діяльності, акти приймання-передачі майна, яке вноситься учасниками спільної діяльності. Проте, суд не приймає вищевказані документи як належні докази на підтвердження реальності операцій між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» за спірний період з огляду на наступне. Договором №21 від 29.08.2011 передбачено обов'язки сторін. Згідно з п.2.1, в обов'язки Виконавця (ТОВ «Ліга-Груп») входить надання послуг щодо: - встановлення комплексів програмного забезпечення по веденню бази даних комп'ютерної програми «Автоматизована інформаційно-пошукова система «Автоексперт»; - постійного оновлення комплексів програмного забезпечення по веденню бази даних комп'ютерної програми «Автоматизована інформаційно-пошукова система «Автоексперт»; - надання консультативних послуг по технології, технічним та програмним засобам взаємодії, у т.ч. по телефону, за першою вимогою Замовника в межах робочого часу, встановленого у Виконавця. Відповідно до частини 1 статті 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: комп'ютерні програми. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (частина 3 статті 418 Цивільного кодексу України). Як Цивільним кодексом України, так і Законом України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Законом України «Про авторське право і суміжні права», зокрема ст. 24 врегульовано вільне копіювання, модифікацію і декомпіляцію комп'ютерних програм. Оновлення ж програмного забезпечення є, по суті, на думку суду, внесенням деяких змін та доповнень до наявної програми, яка є об'єктом права інтелектуальної власності. А відтак, оновлювати будь-яку комп'ютерну програму може лише особа, яка набула у встановленому законом порядку таке право та має відповідні правовстановлюючі документи. Жодних документів, які підтверджують наявність ліцензійних прав ТОВ «Ліга-Груп» на оновлення комп'ютерної програми «Автоматизована інформаційно-пошукова система «Автоексперт» позивачем суду не надано, що, на думку суду свідчить про неможливість надання вказаним підприємством таких послуг. В той же час, суду не надано жодних документів, які підтверджують взагалі будь-яке відношення ТОВ «Ліга-Груп» до комп'ютерної програми «Автоматизована інформаційно-пошукова система «Автоексперт», у т.ч. наявність вихідних даних, що б давало можливість надавати передбачені договором №21 від 29.08.2011 послуги з встановлення комплексів програмного забезпечення та надання консультативних послуг по технології, технічним та програмним засобам взаємодії. Пунктом 3.2 договору №21 від 29.08.2011 передбачено, що оплата послуг Виконавця проводиться Замовником в строк 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури Виконавцем, або не пізніше 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту надання послуг. З наданих рахунків-фактур вбачається, що вони були виставлені 29, 30 та 31 серпня 2011 року за вересень, жовтень, листопад та грудень 2011 року. В той же час, акти  приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 30.09.2011, 31.10.2011, 30.11.2011, 31.12.2011 містять інформацію про те, що у відповідних періодах надавалися послуги по обслуговуванню програмного забезпечення та не містить жодної конкретизації, які саме послуги надавалися: чи то по його оновленню, чи по встановленню програмного забезпечення чи по наданню консультативних послуг. Тобто акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) не містять суті та змісту наданих ТОВ «Ліга-Груп» позивачу послуг, а тому не можуть бути належним доказом на підтвердження реальності операцій. Разом з тим, з аналізу вищевикладених обставин та матеріалів справи, суд не вбачає економічної доцільності здійснення 29.08.2011, 30.08.2011 та  31.08.2011 платежів, тобто у той самий день, коли було виставлено рахунок-фактуру, оплати послуг, які, по-перше, можливо будуть надані у майбутньому (а може і не будуть), а по-друге, у жодному документі, як станом на момент оплати, так і станом на момент підписання актів виконаних робіт, останні чітко не зафіксовані (не конкретизовані). Наявність вказаних обставин, на думку суду, передбачає собою велику кількість ризиків та відсутність гарантій виконання контрагентом передбачених договором послуг, що не відповідає усталеній практиці забезпечення власних інтересів суб'єктів господарювання в сфері господарської діяльності. Вказане створює умови, за яких зацікавленість позивача в реальному отримані послуг (виконанні робіт) фактично відсутня. Вказане у сукупності, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, свідчить про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» за договором №21 від 29.08.2011 за спірний період. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11). Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» за договором №21 від 29.08.2011 за спірний період, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставним та такими, що задоволенню не підлягають. Позивач в силу положень  ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються. Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України. Суддя                                                                                                     О.В. Кротюк Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 05.02.2012.