Рішення

від 05.02.2013 по справі 5019/2039/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5019/2039/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Аргус-Сервіс», м. Черкаси

до відповідача Фізичної особи - підприємця Муляра Володимира Степановича , Рівненська область, м. Острог

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІБАРТ», Рівненська область, м. Острог,

про стягнення 23 664,00 грн.

представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Заяв про відвід не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу - не надходило.

Обставини справи.

Приватне підприємство «Аргус-Сервіс» звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Муляра Володимира Степановича про стягнення 23 664,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 27 грудня 2012 року порушено справу та прийнято заяву до розгляду, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2013р. Також, ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗІБАРТ».

22 січня 2013 року господарському суду представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 27.12.2012 р. подано клопотання №5 від 11.01.2013р.(вх. номер канцелярії ) про долучення до матеріалів справи доказів на 33 аркушах.

Ухвалою суду від 22.01.2013р. розгляд справи відкладено на 05.02.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

30 січня 2013 року представником позивача подано клопотання (вхідний номер канцелярії 01-07/1192/13/1195/Д3) про долучення до матеріалів справи письмових пояснень до позовної заяви та заяви про зменшення розміру майнової позовної вимоги та письмових доказів на підтвердження позовних вимог. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач у порядку ст.22 ГПК України заявив про зменшення розміру позовної майнової вимоги на 40,00 грн., всі інші вимоги залишив без змін. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 23624,00 грн.

Також, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні 05.02.2012р. за відсутності представника позивача.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У відповідності з п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до відомостей, зазначених у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 750373, за станом на 22.01.2013р. місце проживання відповідача - Фізичної особи - підприємця Муляра Володимира Степановича: 35800, Рівненська область, місто Острог, проспект Незалежності, будинок 60, квартира 10.

В судове засідання, призначене на 05.02.2013р., відповідач повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованої кореспонденції (листів, якими надіслано копії ухвал господарського суду про прийняття позовної заяви до розгляду, порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а також про відкладення розгляду справи за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні повідомлялись належним чином; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Аргус-Сервіс» фактично отримав від Фізичної особи- підприємця Муляр Володимира Степановича котел «Ziehbart 35 кВт» (далі - котел), за придбання якого сплачено 22 385,00 грн. - вартість котла та 1 159,00 грн. - оплата послуг транспортування котла. Вказана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № ЧК0002029 від 26.102010р., накладною на вантаж № РВ0456541 від 25.10.2010 р., рахунком - фактурою № 061010-1 від 06.09.2010 року, платіжними дорученнями № 110 від 08.10.2010 р., № 5032 від 21.10.2010 р., № 159 від 26.10.2010 р. та видатковою накладною № 1 від 25.10.2010 року. (а.с.а.с.11-17).

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Пунктами 1, 2 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Факт вчинення сторонами правочину (поставки товару та його оплати) підтверджується матеріалами справи сторонами у справі не заперечується.

Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема із дій осіб, правочинів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Проаналізувавши обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, та характер усних домовленостей між сторонами, зазначених у позовній заяві, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено в усній формі договір, який має цивільно-правову природу та об'єднує в собі ознаки договору поставки, до якого, відповідно до ст.712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлі-продаж.

Отже, з матеріалів справи вбачається зокрема, що поставка товару здійснювалась без укладення письмового договору, оскільки будь-яких посилань на договір у рахунку-фактурі, видатковій накладній, платіжних документах, якими фіксується господарська операція, немає. Відтак, у цьому випадку до правовідносин між сторонами щодо строку виконання зобов'язань, які виникли на підставі цих правовідносин слід застосовувати ст.ст.662, 692 ЦК України.

28 грудня 2010 року зазначений котел був проданий ПП «Аргус - Сервіс» громадянину Матюшкіну О.В. за ціною 23 504,00 грн., що підтверджується договором купівлі - продажу котла за актом № 1 приймання - передачі товару від 28.12.2010р. (а.с.а.с.20-21).

Споживач Матюшкін О.В. 10 січня 2011 року звернувся до ПП «Аргус - Сервіс» із заявою про надання паспорту на товар або іншого документу, який зазначає термін гарантії, сервісні центри по ремонту товару відповідно гарантії; інструкції виробника або іншому документу з інформацією по монтажу котла разом з кресленнями та сертифікату відповідності.

12 січня 2011 року позивач направив лист № 4 Фізичній особі - підприємцю Муляр В.С. (далі - постачальник) та Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗІБАРТ» (далі- виробник) із проханням надіслати сертифікат якості на котел «Ziehbart 35 Квт», оскільки котел був поставлений без сертифікату якості та запитами щодо надання інформації про товар, які залишені без відповіді та задоволення (а.с.а.с.48, 49, 50). Доказів, які б підтверджували протилежне, відповідачем та третьою особою суду не подано.

Отже з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив заходи щоб у порядку, визначеному п.2 ч.7 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», у прийнятно короткий час строк отримати від постачальника та виробника вищезгадану інформацію стосовно придбаного товару.

10 вересня 2012 року Придніпровським районним судом м. Черкаси прийнято рішення у справі № 2-2873/11 №2/2314/84/12 за позовом Матюшкіна О.В. до ПП «Аргус - Сервіс» та ТзОВ «ЗІБАРТ», третя особа фізична особа - підприємець Муляр В.С. про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яким позов задоволено частково, розірвано договір купівлі-продажу котла від 28.12.2010р., укладений між Приватним підприємством «Аргус-Сервіс» та Матюшкіним Олексієм Васильовичем, стягнуто з Приватного підприємства «Аргус-Сервіс» на користь Матюшкіна Олексія Васильовича 23504 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 23624 грн. 00 коп.

Дане рішення набрало законної сили.

Згідно з ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.09.2012р. у справі № 2-2873/11 №2/2314/84/12 встановлено факти які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, встановлено факт необхідності наявності документа, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром - сертифікату відповідності для котла «Ziehbart 35 кВт».

Зокрема цим рішенням встановлено:

« 28.12.2010р. між Матюшкіним О.В. та ПП «Аргус-Сервіс» укладено договір купівлі-продажу котла «Ziehbart 35 кВт» за ціною 23504грн. Відповідно до п.1.2 договору, якість і комплектність продукції, що передається, повинні відповідати державним стандартам до товару даної категорії. Оплата товару здійснюється покупцем повністю в сумі 23504грн. протягом 3-х місяців з моменту підписання договору. За даними акту приймання-передачі товару від 28.12.2010р. позивач отримав товар: котел на твердому паливі, разом з товаром передана інструкція по встановленню та обслуговуванню котла.

10.01.2011р. Матюшкін О.В. звернувся до ПП з заявою про надання паспорту на товар, або іншого документу, який зазначає термін гарантії, сервісні центри по ремонту товару відповідально гарантії; інструкції виробника або іншого документу з інформацією по монтажу котла разом з кресленнями та сертифікат відповідності.

08.02.2011р. Матюшкіним О.В. отримано відповідь від ПП про необхідність сплатити кошти за котел та відсутність інформації про котел. Аналогічна відповідь отримана Матюшкіним О.В. 14.03.2011р.

Відповідно до даних квитанції Матюшкін О.В. сплатив кошти за придбаний котел 28.03.2011р. в сумі, обумовленій договором - 23504грн.

20 травня 2011р. Матюшкін О.В. звернувся з письмовою претензією до ПП «Аргус-Сервіс» про розірвання договору від 28.12.2010р. та повернення коштів в сумі 23504грн. відповідач на вказану претензію не відреагував.

Відповідно до Інструкції, наданої до котла, він працює на твердому паливі. За п. 4 Інструкції встановлення та експлуатація не потребує дозвільних документів та узгоджень з контролюючими організаціями. Монтаж котлу може бути виконано своїми силами при наявності відповідних знань та досвіду проведення таких робіт.

Між тим, за положеннями Технічного паспорту та Інструкції по експлуатації котла, наданого співвідповідачем ТОВ «Зібарт» в судове засідання, виконання монтажних робіт слід проводити згідно схеми котлу, монтаж котлу може бути виконано спеціалістом в сфері опалення.

Отже, судом встановлено невідповідність інформації, викладеної у двох Інструкціях, щодо виконання монтажу вказаного котлу.

За наданими відповідачем ПП «Аргус-Сервіс» та дослідженими в судовому засіданні даними встановлено, що ПП придбало котел, який виготовлено ТОВом «Зібарт», у ФОП Муляр В.С. 25.10.2010р. відповідно до рахунку-фактури від 06.09.2010р., накладної на вантаж від 25.10.2010р., акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.10.2010р., видаткової накладної №1 від 25.10.2010р., податкових накладних №1 від 08.10.2010р. та №2 від 22.10.2011р., платіжних доручень від 21.10.2010р. та від 08.10.2010р.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16.01.2012р. котли, що працюють на твердому паливі, виробництва ТОВ «Зібарт», який виготовлено в 2010р., під час реалізації повинен був супроводжуватись сертифікатом відповідності.

За даними Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 27.03.2012р. сертифікати відповідності на котли марки «Ziehbart», які працюють на твердому паливі, у державному реєстрі Системи УкрСЕПРО не зареєстровано.

Як повідомило ДГП «Сертифікаційний випробувальний центр опалювального обладнання» 30.03.2012р. зазначений котел мав бути сертифікований і повинен мати сертифікат відповідності, зареєстрований в реєстрі системи сертифікації УкрСЕПРО».

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вже було зазначено вище 12 січня 2011 року позивач направив лист № 4 Фізичній особі - підприємцю Муляр В.С. та Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗІБАРТ» із проханням надіслати сертифікат якості на котел «Ziehbart 35 Квт», оскільки котел був поставлений без сертифікату якості та запитами щодо надання інформації про товар, які залишені без відповіді та задоволення (а.с.а.с.48, 49, 50). Доказів, які б підтверджували протилежне, відповідачем та третьою особою суду не подано.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз.абз.7, 8, 12 ст.1 Закону України «Про підтвердження відповідності» постачальник - юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка вводить в обіг продукцію чи безпосередньо бере в цьому участь; підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог; сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.13 Закону України «Про підтвердження відповідності» виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Відповідно до ч.2 ст.13 цього Закону постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Згідно з ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, у цьому випадку між сторонами виникли господарські зобов'язання відповідно до яких відповідач зобов'язаний був поставити позивачу товар з документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, а позивач зобов'язаний був прийняти товар та оплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання перед відповідачем в частині прийняття товару та його оплати виконав. Натомість відповідач свої зобов'язання в частині передання документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (сертифікату відповідності) не виконав. Доказів, які б підтверджували протилежне суду не подано.

Згідно з ч.1 ст.666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Що і було зроблено позивачем. Отже, після надіслання позивачем відповідачу листа від 12.01.2011р. № 4 про надання документів що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (сертифікату відповідності) у відповідача додатково виник обов'язок відповідно до вимог ст.666 ЦК України передати позивачу документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (сертифікат відповідності).

Згідно з ч.2 ст.666 ЦК України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі - продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки, відповідачем не передано позивачу сертифікат відповідності, на придбаний ним у нього котел протягом майже двох років з моменту вимоги про передачу сертифіката відповідності, 30 жовтня 2012 року позивачем направлена вимога відповідачу - ФОП Муляр В.С. (а.с.а.с.26, 27), в якій повідомлено відповідача про відмову ПП «Аргус-Сервіс» від договору купівлі-продажу котла та його повернення відповідачу, а також зобов'язано відповідача забезпечити вивезення котла зі складських приміщень за адресою м. Черкаси, вул. 30-років Перемоги, 5/9.

З наведеного вбачається, що у зв'язку з відмовою позивача від договору (у цьому випадку усного договору) на підставі ст.666 ЦК України він припинив свою дію, а тому вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу котла «Ziehbart 35 Квт», укладеного між позивачем та відповідачем не підлягає задоволенню.

Позивач вважає, що внаслідок порушення відповідачем обов'язку щодо передання позивачу документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до актів цивільного законодавства, позивачу завдані збитки (реальні збитки) на суму 23 624,00 грн.

Зокрема, внаслідок того, що відповідачем не передані позивачу разом з котлом сертифікат відповідності та належним чином розроблена Інструкція по експлуатації котла, позивач, за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-2873/11 №2/2314/84/12 ПП «Аргус-Сервіс» сплатив Матюшкіну О.В. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 23 504,00 грн. та судових витрат 120,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами № 88 від 22.10.2012р. (а.с.25) та № 93 від 16.11.2012р. (а.с.51).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

При рішення щодо вимог позивача про стягнення завданих збитків суд виходив з наступного. Відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства України є універсальною формою майнової відповідальності, яка застосовується за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 218 ГК України. Відповідно до цієї норми закону підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Причому необхідним є повний склад цивільного правопорушення:

1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

2) шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

4) вина правопорушника.

У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною поведінкою, як елементом правопорушення, є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Протиправна поведінка відповідача полягала у невиконанні ним вимог ст.ст.662, 666 ЦК України та ст.ст.1, 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» щодо передачі позивачу разом з товаром документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (сертифікату відповідності).

Шкідливим результатом протиправної поведінки відповідача при вчиненні правочину, який не породив для позивача тих юридичних наслідків, задля яких він укладався, є понесені останнім витрати коштів (збитки), пов'язані з розірванням у судовому порядку з Матюшкіним О.В. (споживачем) договору купівлі-продажу цього ж котла «Ziehbart 35 Квт» та відшкодуванням останньому матеріальної шкоди у розмірі 23624,00 грн., а також неможливістю подальшого використання цього котла у зв'язку з відсутністю сертифікату відповідності.

Причинний зв'язок, як інший елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка відповідача - непередання позивачу разом з товаром документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (сертифікату відповідності), передувала в часі тому шкідливому результату для позивача, який настав у зв'язку із розірванням у судовому порядку з Матюшкіним О.В. (споживачем) договору купівлі-продажу котла «Ziehbart 35 Квт» та відшкодуванням останньому матеріальної шкоди у розмірі 23624,00 грн., а також неможливістю подальшого використання цього котла у зв'язку з відсутністю сертифікату відповідності.

При цьому, шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки відповідача, оскільки, як вбачається із судового рішення - рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.09.2012р. у справі № 2-2873/11 №2/2314/84/12, підставою для розірвання договору купівлі-продажу, укладеного позивачем зі споживачем (Матюшкіним О.В.) та відшкодування останньому збитків за рахунок позивача, є саме непередання відповідачем позивачу разом з котлом сертифікату відповідності та належним чином розробленої Інструкції по експлуатації котла, що мало наслідком неможливість його подальшого використання.

Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності та останнім з елементів цивільного правопорушення є вина. Стаття 614 Цивільного кодексу України визначає, що вина може виявлятися у формі умислу та необережності, зміст яких цивільне законодавство не розкриває. Діяти умисно означає передбачати і бажати настання шкоди або свідомо її допускати. Необережність відрізняється від умислу тим, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов'язку її передбачити.

Відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, що спростовували б його вину у заподіянні збитків. Натомість, вина відповідача доводиться порушенням ним обов'язку як продавця передати покупцю (позивачу) разом з товаром документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (сертифікату відповідності), а також непередання цих документів позивачу після його вимоги про таке передання.

З огляду на вищенаведене, господарський суд прийшов до висновку про доведення позивачем наявності за обставин, що мали місце, усіх елементів, котрі утворюють склад цивільного правопорушення та тягнуть за собою настання для відповідача відповідальності у вигляді відшкодування позивачеві збитків, завданих порушенням виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 624 грн. 00 коп. збитків, підтверджуються матеріалами справи, є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути Фізичної особи - підприємця Муляра Володимира Степановича (35800, Рівненська область, м. Острог, проспект Незалежності, буд.60, кв. 10, ідентифікаційний код: 3232128179) на користь Приватного підприємства «Аргус-Сервіс» (18029, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, буд. 5, кв. 9, код ЄДРПОУ 25209824) 23 624 (двадцять три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп. - збитків та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 08 лютого 2013 року.

Суддя Трускавецький В.П.