Постанова

від 31.01.2013 по справі 804/162/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. Справа № 804/162/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Орлові О.В.

за участю:

позивач Шевченко Б.В.

представник позивача Іванова О.Л.

представник відповідача Духневич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Інсайт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайт» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000702304 про збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті податку на прибуток в загальній сумі 123131,00 грн., в тому числі за основним платежем 98505,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 24626,00 грн.; № 0000692304 про збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в загальній сумі 99210,00 грн, в тому числі за основним платежем 79368,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 19842,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення противоправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на Законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач та його представник в судове засідання з'явилися, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до суду з'явився, в задоволенні позову просив відмовити, надав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржувані рішення прийняті законно та у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Інсайт» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Запитами «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» від 27.07.2012 №18975/10/22-518 та від 17.10.2012 №30832/10/22-518 відповідач просила надати ТОВ «Інсайт» оригінали або копії документів щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Тексімпорт» (код 35987165) за період з 01.07.2009 по 31.12.2012.

Листом Вих.№17 від 17.10.2012 ТОВ «Інсайт» надало відповідь, в якій зазначено, що взаємовідносини з ТОВ «Тексімпорт» тривали з 01.01.2010 по 10.09.2010, постачання товарів здійснювалося на підставі усного договору, з письмовим підтвердженням поставок у вигляді виставлених рахунків постачальником, дебіторська чи кредиторська заборгованість станом на 01.01.2011 та 01.01.2012 відсутня, наведено таблицю взаєморозрахунків.

Крім того, відповідачем від підприємства «Інсайт» отримано лист від 10.12.2012 р. вих.№30, в якому зазначено наступне: На Ваше повідомлення від 06.12.2012 р. № 37636/10/22-518 повідомляємо, що надати документи про взаємовідносини ТОВ «Інсайт» з ТОВ «Медіосервісцентр» (код ЄДРПОУ 25536121) у період з 2008 - 2009 pp. немає можливості у зв'язку з їх відсутністю по причині втрати документів.

ДПІ у Жовтневому районі М.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інсайт» з питань взаємовідносин з ТОВ „Медіасервісцентр", ТОВ „Тексімпор" за період 01.03.2008р. по 31.08.2010р., за результатами якої сладено Акт № 5137/22-5/2553612 від 25.12.2012р.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Інсайт»:

1. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закона України №168-97ВР, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 204237 грн.,

2. п.п 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п.п 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94 - BP (із змінами та доповненнями, внесеними Законами України), занижено податку на прибуток в сумі 255297 грн.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Медіасервісцентр» (код за ЄДРПОУ 34060963), ТОВ «Тексімпорт» (код за ЄДРПОУ 35987165) ТОВ «Інсайт» було надано установчі документи, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури надані, оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, 631 з контрагентом та інші документи.

Крім того, при проведенні перевірки враховано Вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2010 року по справі №1-70/2010р. за звинуваченням:

ОСОБА_6 в скоєнні злочинів передбачених ч.З ст.28, ч.2 ст.205, ч.З ст.27, ч.І ст.366 Кримінального Кодексу України;

ОСОБА_7 в скоєнні злочинів передбачених ч.З ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України;

ОСОБА_8 в скоєнні злочинів передбачених ч.З ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України;

ОСОБА_9 в скоєнні злочинів передбачених ч.І ст.366 Кримінального Кодексу України;

ОСОБА_10 в скоєнні злочинів передбачених ч.І ст.366 Кримінального Кодексу України.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт» з питань взаємовідносин з ТОВ «Медіосервісцентр», ТОВ «Тексімпорт» за період 01.03.2008 року по 31.08.2010 року відповідачем було складено Акт № 5137/22-5/25536121 (00006391) від 25.12.2012 року.

На підставі вказаного акту 25 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м.Дніпропетровська було винесено:

1. Податкове повідомлення-рішення № 0000702304 про збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті податку на прибуток в загальній сумі 123131,00 грн., в тому числі за основним платежем 98505,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 24626,00 грн..

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000692304 про збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в загальній сумі 99210,00 грн, в тому числі за основним платежем 79 368,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 19842,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді TOB «Інсайт» мало господарські відносини з ТОВ «Медіосервісцентр» та ТОВ «Тексімпорт».

Взаємовідносини між ТОВ «Тексімпорт» (Продавець) та ТОВ «Інсайт» (Покупець) відбувалися згідно рахунків фактур.

Згідно наданих первинних документів протягом перевіряємого періоду ТОВ «Тексімпорт» було відвантажено товар в адресу ТОВ «Інсайт» на загальну суму 522544,37 грн. (у т.ч. ПДВ 87090,73 грн.) та виписано накладні та податкові накладні.

Суму ПДВ по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ:

- жовтень 2009 р. на суму 7722,55грн.;

- листопад 2009 р. на суму 9995,83 грн.;

- грудень 2009 р. на суму 9866,10 грн.

- січень 2010 р. на суму 8192,34 грн.

- лютий 2010 р. на суму 5727,09 грн.

- березень 2010 р. на суму 8320,75 грн.

- квітень 2010 р. на суму 5818,25 грн.

- травень 2010 р. на суму 6972,20 грн.

- червень 2010 р. на суму 6257,87 грн.

- липень 2010 р. на суму 8879,42 грн.

- серпень 2010 р. на суму 9338,33 грн.

Стан ТОВ «Тексімпорт» на теперішній час - ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ.

В ході проведення перевірки ТОВ «Інсайт» встановлено формування податкового кредиту підприємства по ПДВ в загальній сумі 204237 грн., та формування валових витрат по податку на прибуток в загальній сумі 1021185 грн. за рахунок ТОВ «Медіасервісцентр», ТОВ «Тексімпорт» за період з 01.03.2008 року по 31.08.2010 року.

Оскільки операції по формуванню податкових зобов'язань, податкового кредиту, валових витрат та валових доходів за рахунок взаємовідносин ТОВ «Інсайт» з контрагентами постачальниками та покупцями, відповідно до Вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2010 року по справі №1-70/2010р. є недійсними господарськими операціями, то при подальшому формуванні податкової звітності з податку на прибуток та з ПДВ ТОВ «Інсайт» дані операції не можуть бути враховані.

Приймаючи до уваги вищевикладене ТОВ «Інсайт» не має права на податковий кредит у сумі 204237 грн. та валові витрати у сумі 1021185 грн., які сформовані за рахунок операцій з ТОВ «Медіасервісцентр», ТОВ «Тексімпорт» за період з 01.03.2008 року по 31.08.2010 року.

Перевіркою достовірності відображених показників податкового кредиту у поданих деклараціях з ПДВ за період з 01.03.2008р. по 31.08.2010 р. по господарських відносинах з ТОВ «Медіасервісцентр», ТОВ «Тексімпорт» встановлено завищення задекларованих ТОВ «Інсайт» показників у рядку 17 Декларацій „Усього податкового кредиту" на суму 204237 грн.

В порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ „Інсайт" безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 204237 грн., при придбанні товару у ТОВ «Медіасервісцентр», ТОВ «Тексімпорт».

Проведеною перевіркою відображеного показника з березня 2008 року по серпень 2010 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій „сума ПДВ" на суму 204237 грн.

В ході проведення перевірки встановлено наступне:

У зв'язку з порушенням, викладеним в п.1.2 розділу 3.1.2. Акту перевірки «Валові витрати» встановлено завищення ТОВ «Інсайт» податкового кредиту по податку на додану вартість на 204237 грн.

За даними перевірки встановлено порушення п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України №168-97ВР, внаслідок чого ТОВ «Інсайт» завищено податковий кредит по операціям у зв'язку із Вироком іменем України Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01 лютого 2010 року №1-70/2010.

У зв'язку з порушеннями, викладеними вище в п. 3 акту перевірки, при придбанні товару за участю ТОВ «Медіасервісцентр», ТОВ «Тексімпорт» з покупцем ТОВ «Інсайт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже встановлено недійсність господарських операцій між ТОВ «Інсайт» та ТОВ «Медіасервісцентр», ТОВ «Тексімпорт».

Під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами (належним чином оформленими первинними документами) факт придбання послуг, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач не набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що стало підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Крім того, суд встановив, що з тексту Акту про результати перевірки від 25 грудня 2012 року вбачається, що операції з ТОВ «Медіасервісцентр» та ТОВ «Тексімпорт» за період з 01.03.2008 року по 31.08.2010 року «відоповідно до вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2010 року по справі № 1-70/2010г. є недійсними господарськими операціями».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

3. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

5. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

6. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

7. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до Вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2010 року по справі №1-70/2010р. (наводиться мовою оригіналу):

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 совершили преступления, в том числе в составе организованной группы, при следующих обстоятельствах:

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 совершили преступления, в том числе в составе организованной группы, при следующих обстоятельствах:

Летом 2004 г. ОСОБА_6 предложил ОСОБА_7 заняться преступной деятельностью по предоставлению незаконых финансовых услуг по переведению денежных средств из безналичной в наличную форму, сообщил ему план совершения преступления и его функции, направленные на достижение преступного плана, на что ОСОБА_7 дал своё согласие.

...В конце Лета 2004 г. ОСОБА_6 и ОСОБА_7 предложил ОСОБА_8 вступить в создаваемую организованную группу лиц, сообщил ему план совершения преступления и его функции, направленные на достижение преступного плана, на что ОСОБА_8 дал согласие.

... В феврале 2006 г. ОСОБА_8 действуя по указанию ОСОБА_6 предложил ОСОБА_5 за денежное вознаграждение выступить учередителем субъекта предпринимательской деятельности, вошел к нему в довыерие и ввел в заблуждение по поводу того, что предприятие создаётся для осуществления законной предприятие создаётся для осуществления законнойп репринимательской деятельности, на что ОСОБА_5 дал своё согласие. С целью подготовки документов для государственной регистрации предприятияОСОБА_8 взял у ОСОБА_5 копию паспорта и идентификационногок ода. Косле этого ОСОБА_8 сообщил ОСОБА_7 о том, что подыскал лицо, давшего согласие выступить учредителем СПД и ему необходимы денежные средства для проведения процедуры госудаоственной регистрации предприятий.

В это же время ОСОБА_6 дал указание ОСОБА_7 подыскать лицо, которое согласится выступить директором создаваемого СПД.

В сентябре 2007 г. ОСОБА_7 действуя по указанию ОСОБА_6 предложил знакомому ОСОБА_18 выступить директором создаваемого СПД, ввел его в заблуждение о том, что предприятие будет заниматься законной хозяйственной деятельностью, пообещал ежемесячно начислять и выплачивать ему заработную плату. ОСОБА_18 будучи неосведомлённым о преступных намерениях ОСОБА_7 дал своё согласие. Ко условиям договорённости ОСОБА_18 должен был, являясь директором созданного СПД, представлять предприятие в органах государственной власти и подписывать необходимые документы, связанные с ведением хозяйственной деятельности предприятия, которую будут осуществлять ОСОБА_6 и ОСОБА_7 После этого ОСОБА_7 передал ОСОБА_8 денежные средства для проведения государственной регистрации СПД и паспортные данные ОСОБА_18 сообщил что он выступит директором создаваемого предприятия и что предприятие должно быть зарегистрировано на территории Жовтневого района г.Днепропетровска. Затем ОСОБА_8 подыскал юридический адрес для создаваемого предприятия: г.Днепропетровск, ул, Радостная, 33 и передач ОСОБА_20 копии документов, сведения о учредителе и директоре для подготовки всех необходимых документов по проведению процедуры государственной регистрации субъекта предпринимательской деятельности.

ОСОБА_20, не будучи осведомлённой в преступных намерениях ОСОБА_8 подготовила документы, необходимые для государственной регистрации субъекта предпринимательской деятельности. Согласно подготовленных документов название и организационно-правовая форма СПД, учредителем которого выступил ОСОБА_5, а директором ОСОБА_18, должно было стать ООО «Тексімпорт».

12.09.2007 г. ОСОБА_5 действуя по указанию ОСОБА_8 подписал, заверил нотариально Устав и решение собственника о создании ООО «Тексімпорт», согласно которому он выступил учредителем СПД, а ОСОБА_18 - директором и доверенность от 12.09.2007 г. На имя сотрудников СПД ОСОБА_20 которых уполномочил осуществлять от его имени все действия, связанные с государственной регистрацией ООО «Тексімпорт», получением разрешения и изготовлением печати и штампов предприятия, постановки предприятия на учёт в государственных учреждениях. Затем ОСОБА_8 предал указанные документы и денежные в качестве оплаты услуг и предназначенные для уплаты необходимых платежей ОСОБА_20, после чего сотрудники СПД ОСОБА_20 предоставили все необходимые документы для государственной регистрации субъекта предпринимательской деятельности в Управление по вопросам государственной регистрации юридических лиц и физических лиц-предпринимателей Днепропетровского городского исполнительного комитета, по адресу: г.Днепропетьровск, пр.им.Газеты «Правда», 42.

17.09.2007 г. проведена государственная регистрация ООО «Тексімпорт» присвоен идентификационный код юридического лица: 35987165, свидетельство государственной регистрации А01 № 043095. После государственной регистрации ООО «Тексімпорт», изготовления печатей и штампов предприятия и поставлено предприятие на учет в государственных учреждениях, ОСОБА_20 передала ОСОБА_8 печати, штампы и все регистрационные документы предприятия, после ОСОБА_8 передал их ОСОБА_7 В период с 17.09.2007 г. до пресечения преступной деятельности 22.07.2009 г. ООО «Тексімпорт» использовался ОСОБА_6 и ОСОБА_7 для осуществления и прикрытия незаконной деятельности по переведению денежных средств из безналичной в наличную форму.

...Подсудимые ОСОБА_6 ОСОБА_7 и ОСОБА_8 подтвердили в судебном заседании что создал и организовал преступную группу, в которую вошли ОСОБА_7 и ОСОБА_8 - ОСОБА_6 Указанные соучастники преступления, действовавшие в составе организованной группы, были осведомлены о цели ее создания и роли каждого совершении преступлений. Преступная группа отличалась устойчивостью, основанная предварительной подготовке к совершению преступлений по заранее согласованному плану, устойчивость с авторитетом ее организатора ОСОБА_6 с материально заинтересованностью членов группы и внутригрупповым распределением ролей между ними. Они не возражали, что повторно совершали фиктивное предпринимательство именно: создавали СПД с целью использования предприятий для покрытия незаконной деятельности.

Их вина полностью подтверждена письменными и вещественными доказательствами.

... Суд приговорил:

ОСОБА_6 признать виновными по ч.3 ст.28 ст.205 и по ч.3 ст.27 ч.І ст.366 УК Украины.

По ч.З ст.28 ч.2 ст.205 УК Украины ОСОБА_6 назначить наказание в виде лишения свободы сроком на три года;

Согласно ст. 75 УК Украины ОСОБА_6 от отбывания наказания по ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 УК Украины освободить и установить испытательный срок два года.

ОСОБА_6 от отбывании наказания по данному приговору в ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 УК Украины освободить на основании п.«е» ст.1 Закона Украины «Об амнистии» от 12 декабря 2008 г.

По ч.3 ст.27, ч.І ст.366 УК Украины ОСОБА_6 назначить наказание в виде штрафа в сумме 4250 грн. С лишением права занимать должности, связанные с организационно-распорядительными обязанностями сроком на один год.

ОСОБА_7 и ОСОБА_8 признать виновными по ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 УК Украины и назначить им каждому в отдельности наказание виде лишения свободы сроком на три года;

Согласно ст. 75 УК Украины ОСОБА_7 и ОСОБА_8 в части лишения свободы от отбивания наказания освободить и установить испытательный срок год и шесть месяцев.

В соответствии с п.3 ч.1 ст. 76 УК Украины обязать ОСОБА_7 и ОСОБА_8 сообщать органам уголовно-исполнительной системы об изменении места жительства и ОСОБА_7 и ОСОБА_8 от отбывании наказания по данному приговору освободить на основании п.«в» ст.1 Закона Украины «Об амнистии» от 12 декабря 2008 г.

ОСОБА_8 и ОСОБА_10 признать виновными по ч.І ст.366 УК Украины и назначить им каждому в отдельности наказание в виде штрафа на сумму 850 грн. с лишением права занимать должности, связанные с выполнением организационно- распорядительных и административно-хозяйственных обязанностей сроком на два года.

Меру пресечения подсудимым ОСОБА_8 и ОСОБА_10 оставить прежнюю - подписку о невыезде до вступления приговора в законную силу.

Вещественные доказательства: Устав предприятий: ООО «Тексімпорт», ООО «Промтехопт», ООО «Тексимпорт», ООО «Техторгмаш»; ООО «Тексимпорт»; ООО «Тексімпорт»; ООО «Промтехопт»; первичные документы хозяйственной деятельности Указанных предприятий, договоры, акты, приложения и дополнительные соглашения к договорам; накладные, расходные накладные, налоговые, налоговые накладные и спецификации - оставить хранить при материалах уголовного дела.

Таким чином, оскаржуваний акт перевірки доводить умисел посадових осіб ТОВ «Інсайт» щодо порушення публічного порядку та щодо укладення фіктивних правочинів.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є обгрунтованим, оскільки ним наведено достатньо підстав та надано належні докази вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про умисел TOB «Інсайт» на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Натомість, позивачем документально не доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими в судових засіданнях.

Позивачем не надано всю первинну документацію на підтвердження реальності укладених угод.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду представник позивача не надав належних та достатніх доказів, які підтверджують реальність укладених позивачем угод з іншими контрагентами, а саме: первинної документації підприємства, документів щодо відвантаження товару, актів прийому-передачі, інформації про водіїв перевізника та автомобілів, що використовувалися для перевезень товарів, та інших документів.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документине викликають сумніви щодо реального отримання ТОВ «Інсайт» товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач під час розгляду справи навів суду обставини та докази, які свідчать про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, та які в сукупності свідчать про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд погоджується з висновком відповідача, що правочини укладений між позивачем та контрагентами є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Крім того, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР валові витрати - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

При визначенні валових витрат підприємства було встановлено, що дані податкового обліку не відповідають даним бухгалтерського обліку, а саме:

В порушення п.п 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, п.п 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ «Інсайт» включено у декларацію 1 квартал 2008 р. на суму 11137 грн., І півріччя 2008р. на суму 71083 грн., 9 місяців 2008 р. на суму 142203 грн., рік 2008 р. на суму 269901 грн., за 1 квартал 2009 р. на суму 136835 грн., 1 півріччя 2009р. на суму 219343 грн., 9 місяців 2009 р. на суму 315832 грн., рік 2009 р. на суму 453755 грн., за 1 квартал 2010 р. на суму 111201 грн., 1 півріччя 2010 р. на суму 206442 грн., 9 місяців 2010 р. на суму 297531 грн. до складу валових витрат суми у розмірі 1021185грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.03.2008 р. по 31.08.2010 р. встановлено його заниження на загальну суму 255 297 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 р. на суму 2784грн., 1 півріччя 2008р. на суму 17771 грн., 9 місяців 2008 р. на суму 35551 грн., рік 2008 р. на суму 67475 грн., за 1 квартал 2009 р. на суму 34209 грн., 1 півріччя 2009р. на суму 54836 грн., 9 місяців 2009 р. на суму 78958 грн., рік 2009 р. на суму 113439 грн., за 1 квартал 2010 р. на суму 27800 грн., 1 півріччя 2010 р. на суму 51611 грн., 9 місяців 2010 р. на суму 74383 грн. в результаті допущених вищезазначених порушень податкового законодавства.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України: «...Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільніш від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку..

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку...».

Операції по придбанню товару підприємством ТОВ «Інсайт» проводились з 1 кварталу 2008 року по півріччя 2009 року. Граничний строк подачі декларації податку на прибуток з 1 кварталу 2008 р. по півріччя 2009 р. відповідно. Фактично останні декларації цих періодів з податку на прибуток ТОВ «Інсайт» 07.05.2008 року, 05.08.2008 року, 07.11.2008 року, 09.02.2009 року, 29.04.2009 року, 05.08.2009 року, 29.10.2009 року відповідно.

Оскільки 1095 день з дня граничного строку подачі декларації з 1 кварталу 2008 року по півріччя 2009 року сплив 10.05.2011 року, 10.08.2011 року, 10.11.2011 року, 10.02.2012 року, 10.05.2012 року, 10.08.2012 року, 10.11.2012 року відповідно то ТОВ «Інсайт» вважається вільним від нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток з 1 кварталу 2008 року по півріччя 2009 року.

Операції по придбанню товару підприємством ТОВ «Інсайт» проводились з березня 2008 р. по листопад 2009 р. Граничний строк подачі декларації з ПДВ за березень 2008 по листопад 2009 р. відповідно. Фактично останні декларації цих періодів з ПДВ ТОВ «Інсайт» подано 21.04.2008 року, 19.05.2008 року, 17.06.2008 року, 18.07.2008 року, 20.08.2008 року, 19.09.2008 року, 17.10.2008 року, 19.11.2008 року, 19.12.2008 року, 19.01.2009 року, 18.02.2009 року, 18.03.2009 року, 16.04.2009 року, 19.05.2009 року, 15.06.2009 року, 16.07.2009 року, 18.08.2009 року, 17.09.2009 року. 15.10.2009 року, 17.11.2009 року, 18.12.2009 року, відповідно.

Оскільки 1095 день з дня граничного строку подачі декларації з березня 2008 року по листопад 2009 року сплив 20.03.2011 року, 20.04.2011 року, 20.05.2011 року, 20.06.2011 року, 20.07.2011 року, 20.08.2011, 20.09.2011 року, 20.10.2011 року, 20.11.2011 року, 20.12.2011 року, 20.01.2012 року, 20.02.2012 року, 20.03.2012 року , 20.04.2012 року, 20.05.2012 року, 20.06.2012 року, 20.07.2012 року, 20.08.2012, 20.09.2012 року, 20.10.2012 року, 20.11.2012 року відповідно то ТОВ «Інсайт» вважається вільним від нарахованого грошового зобов'язання з ПДВ з березня 2008 року по листопад 2009 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська обгрунтовано та правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.12р. №0000692304, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 99209,00грн. (за основним платежем - 79368,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19842,00 грн.) та №0000702304, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 123131,00грн. (за основним платежем - 98505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24626, грн.).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне в задоволенні позову приватного підприємства «Інсайт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Інсайт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Постанова в повному обсязі виготовлена 05.02.2013 року.

Суддя В.С. Парненко