Ухвала

від 18.05.2016 по справі 804/162/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Київ К/800/37022/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Шевченка Б.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі №804/162/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0000702304 та №0000692304.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 08.07.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 69, частини першої статті 71, частини третьої статті 86, статей 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайт» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіасервісцентр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексімпор» за період 01.03.2008 по 31.08.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 204237,00грн.; підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податку на прибуток в сумі 255297,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Дніпропетровська складено акт від 25.12.2012 №5137/22-5/2553612 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0000702304, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 123131,00грн., в тому числі за основним платежем 98505,00грн., за штрафними санкціями в сумі 24626,00грн.; №0000692304, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 99210,00грн, в тому числі за основним платежем 79368,00грн., за штрафними санкціями в сумі 19842,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексімпорт» з огляду на нікчемність правочину, укладеного ними.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексімпорт» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договором, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361, 631 з контрагентом.

Крім того, контрагент позивач був у встановленому порядку зареєстрованим як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

Єдиною підставою для висновку податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексімпорт», став вирок Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01.02.2010 по справі №1-70/2010 за звинуваченням ОСОБА_2 в скоєнні злочинів передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 Кримінального Кодексу України; ОСОБА_3 в скоєнні злочинів передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України; ОСОБА_4 в скоєнні злочинів передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України; ОСОБА_5 в скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.366 Кримінального Кодексу України; ОСОБА_6 в скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст.366 Кримінального Кодексу України.

Зазначеним вироком встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексімпорт» в період з 17.09.2007 і до моменту припинення злочинної діяльності 22.07.2009 використовувалося ОСОБА_2 і ОСОБА_3 для прикриття незаконної конвертаційної діяльності.

Разом з тим, господарські операції позивача з контрагентом відбувалися після припинення використання зазначеними вище особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексімпорт» в злочинній діяльності, первинні документи підписувалися особами, що не притягалися до кримінальної діяльності.

Інших доказів на підтвердження неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту податкова інспекція не навела.

За таких обставин, слід погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тексімпорт».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 25.12.2012 №0000702304 та №0000692304 є правильними.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі №804/162/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв