Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а-10112/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року № 2а-10112/12/1370

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Кубари М.М.,

представника відповідача Берези І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ»до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Інсталпласт-ХВ»(надалі-ПП «Інсталпласт-ХВ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (надалі- Городоцька МДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000672200, №0000682200 від 23.11.2012 року.

В обґрунтування поданого позову посилається на те, що твердження Городоцької МДПІ з приводу безтоварності господарських операцій ПП «Інсталпласт-ХВ»з контрагентами щодо придбання товарів є безпідставними, а висновки акту перевірки необґрунтованими, упередженими і такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим і прийняті спірні податкові повідомлення-рішення вважає протиправними. Також зазначає, що ПП «Інсталпласт-ХВ»не може нести відповідальності за дії контрагентів, діяльність яких податковий орган ставить під сумнів.

Згідно ухвали судді від 29.11.2012 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

Розгляд справи відкладався з підстав, визначених ст.150 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала і надала суду письмові заперечення на позов, в яких вказала, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах норм податкового законодавства, оскільки за наслідками проведеної перевірки позивача з питань правильності нарахування податкового кредиту при взаєморозрахунках з ТзОВ «Домен»за період березень-липень, вересень 2011 року та із ТзОВ «Макростаб»за серпень 2010 року, березень-квітень, червень 2011 року встановлено, що згідно матеріалів перевірок інших податкових органів за місцезнаходженням вказаних контрагентів не підтверджено реальність здійснених господарських операцій у періоді, за який здійснювалась перевірка, що позбавляє права платника податку на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, отриманого від таких постачальників. Вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення цих господарських операцій такими, що не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах підприємства. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Інсталпласт-ХВ»створене шляхом перетворення МПП «Хортиця», яке було зареєстроване розпорядженням Представника Президента України у Городоцькому районі 07.06.1994 року.

МПП «Хортиця», згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перереєстровано Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області 27.02.2002 року у ПП «Інсталпласт-ХВ». Тому, оскільки відповідач є правонаступником МПП «Хортиця», а відтак, несе відповідальність по усіх його зобов'язаннях.

Відповідача взято на податковий облік в органах ДПС 15.06.1994 року за №4522 і на період проведення перевірки такий перебував на обліку у Городоцькій МДПІ.

Окрім цього, у періоді, що перевірявся, суб'єкт господарювання був платником, зокрема, податку на додану вартість.

Також встановлено, що на підставі направлення на перевірку №366/22-00 від 09.11.2012 року та наказу №388 від 09.11.2012 року, виданих Городоцькою МДПІ Львівської області ДПС, відповідно до п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Городоцької МДПІ Львівської області ДПС, інспектором податкової служби першого рангу Качмариком І.Я. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Інсталпласт-ХВ»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських відносин між ним та його контрагентами.

За результатами перевірки 23.11.2012 року Городоцькою МДПІ Львівської області ДПС складено акт №530/22-00/20818151 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Інсталпласт-ХВ»(код ЄДРПОУ 20818151) з питань правильності нарахування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТзОВ «Домен»(код ЄДРПОУ 23739044) за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2011 року та ТзОВ «Макростаб»(код ЄДРПОУ 36597313) за серпень 2010 року, березень, квітень, червень 2011 року».

У вказаному акті Городоцькою МДПІ Львівської області ДПС зроблено висновок про порушення ПП «Інсталпласт-ХВ»:

1) ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог визначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інсталпласт-ХВ»у березні, квітні, травні, червні, липні, вересні 2011 року при придбанні товарів в ТзОВ «Домен», в серпні 2010 року, березні, квітні, червні 2011 року при придбанні товарів у ТзОВ «Макростаб». Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655, 656 ЦК України;

2) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року і відповідно до здійснених нікчемних правочинів завищено податковий кредит на загальну суму 357 905,00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року на суму 66 504,40 грн., за березень 2011 року на суму 51 508,80 грн., за квітень 2011 року -83 357,57 грн., травень 2011 року -16 574,00 грн., червень 2011 року - 9 240,00 грн., липень 2011 року -7 862,50 грн., вересень 2011 року -22 168,00 грн. та жовтень 2011 року -100 689,70 грн.

За результатами перевірки позивача і на підставі акту перевірки №530/22-00/20818151 від 23.11.2012 року Городоцькою МДПІ Львівської області ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0000672200 від 23.11.2012 року, яким ПП «Інсталпласт-ХВ»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 511 104, 00 грн., в тому числі за основним платежем -357 905,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) -153 199,00 грн.;

-№0000682200 від 23.11.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 100 461,00 грн.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що позивач, спірних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Інсталпласт-ХВ»оскаржило останні до суду.

Судом також встановлено, що 01.04.2010 року між позивачем в особі директора Хамика В.С. (Покупець) та ТзОВ «Макростаб»в особі директора Пустовіт М.В. (Постачальник) було укладено Договір поставки №01/04/10. Предметом Договору був товар, а саме: сировина (стабілізатори, кислоти, модифікатори, хімічні агенти), яка використовується у виробництві труб.

Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №М-00000463 від 12.08.2010 року на суму 3 560,40 грн., в т.ч. ПДВ 593,40 грн.; №М-00000441 від 06.08.2010 року на суму 100 860,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 810,00 грн.; №М-00000465 від 13.08.2010 року на суму 115 052,40 грн., в т.ч. ПДВ 19 175,40 грн.; №М-00000498 від 20.08.2010 року на суму 80 688,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 448,00 грн.; №М-00000501 від 25.08.2010 року на суму 35 424,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 904,00 грн.; №М-00000527 від 31.08.2010 року на суму 63 441,60 грн., в т.ч. ПДВ 10 573,60 грн.; №М-00000137 від 17.03.2011 року на суму 37 668,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 278,00 грн.; №М-00000171 від 30.03.2011 року на суму 81 634,80 грн., в т.ч. ПДВ 13 605,80 грн.; №М-00000194 від 05.04.2011 року на суму 75 101,50 грн., в т.ч. ПДВ 12 516,92 грн.; №М-00000216 від 11.04.2011 року на суму 96 631,80 грн., в т.ч. ПДВ 16 105,30 грн.; №М-0000239 від 19.04.2011 року на суму 81 704,10 грн., в т.ч. ПДВ 13 617,35 грн.; №М-0000261 від 27.04.2011 року на суму 178 608,00 грн., в т.ч. ПДВ 29 768,00 грн.; №М-0000374 від 01.06.2011 року на суму 111 204,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 534,00 грн.; №М-0000398 від 07.06.2011 року на суму 107 334,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 889,00 грн.; №М-0000413 від 14.06.2011 року на суму 66 888,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 148,00 грн.; №М-0000426 від 16.06.2011 року на суму 143 388,00 грн., в т.ч. ПДВ 23 898,00 грн.; №М-0000435 від 20.06.2011 року на суму 82 051,20 грн., в т.ч. ПДВ 13 675,20 грн.; №М-0000443 від 21.06.2011 року на суму 93 273,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 545,50 грн.

На виконання умов вказаного Договору поставки №01/04/10 від 01.04.2010 року, ТзОВ «Макростаб»були оформлені наступні податкові накладні: №455 від 06.08.2010 року на суму 100 860,00 грн., в т.ч. ПДВ 16 810,00 грн.; №483 від 12.08.2010 року на суму 3 560,40 грн., в т.ч. ПДВ 593,40 грн.; №485 від 13.08.2010 року на суму 115 052,40 грн., в т.ч. ПДВ 19 175,40 грн.; №517 від 20.08.2010 року на суму 80 688,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 448,00 грн.; №520 від 25.08.2010 року на суму 35 424,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 904,00 грн.; №547 від 31.08.2010 року на суму 63 441,60 грн., в т.ч. ПДВ 10 573,60 грн.; №32 від 17.03.2011 року на суму 37 668,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 278,00 грн.; №65 від 30.03.2011 року на суму 81 634,80 грн., в т.ч. ПДВ 13 605,80 грн.; №13 від 05.04.2011 року на суму 75 101,50 грн., в т.ч. ПДВ 12 516,92 грн.; №34 від 11.04.2011 року на суму 96 631,80 грн., в т.ч. ПДВ 16 105,30 грн.; №62 від 19.04.2011 року на суму 81 704,10 грн., в т.ч. ПДВ 13 617,35 грн.; №85 від 27.04.2011 року на суму 178 608,00 грн., в т.ч. ПДВ 29 768,00 грн.; №3 від 01.06.2011 року на суму 111 204,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 534,00 грн.; №27 від 07.06.2011 року на суму 107 334,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 889,00 грн.; №42 від 14.06.2011 року на суму 66 888,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 148,00 грн.; №59 від 16.06.2011 року на суму 143 388,00 грн., в т.ч. ПДВ 23 898,00 грн.; №68 від 20.06.2011 року на суму 82 051,20 грн., в т.ч. ПДВ 13 675,20 грн.; №78 від 21.06.2011 року на суму 93 273,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 545 грн.

Досліджені судом вищевказані податкові накладні складені та підписані директором ТзОВ «Макростаб»Пустовіт М.В. і містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №01/04/10 від 01.04.2010 року позивачем була здійснена оплата за отриманий від ТзОВ «Макростаб»товар, що підтверджується, зокрема, дослідженими судом платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції (т.1 а.с.107-111, 119-122, 162-170, 244-250; т.2 а.с.1-9).

Слід також вказати, що господарські операції ПП «Інсталпласт-ХВ»із ТзОВ «Макростаб» і оплата їх у відповідні періоди відображені позивачем у бухгалтерському обліку карток рахунків 631 (т.1 а.с.96-100, 136-142, 240-243).

На підтвердження факту транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.106, 112, 132-135, 143-148), які містять необхідні реквізити, в тому числі і печатки перевізника. Також, наявні підписи вантажовідправника та вантажоодержувача, що дає змогу ідентифікувати цих осіб.

Згідно долучених представником ПП «Інсталпласт-ХВ»копій довіреностей (т.2 а.с.145-149, 151-152, 154-157, 159-164) встановлено, що Підприємством виписувались довіреності на ім'я його директора -Хамика В.С. для отримання від ТзОВ «Макростаб»цінностей (сировини), які були оприбутковані та у подальшому використані в основному при виробництві труб.

З акту перевірки від 13.11.2012 року №530/22-00/20818151 вбачається, що при проведенні перевірки було використано у тому числі акт №466/231/36597313 від 29.04.2011 року про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Макростаб»(код ЄДРПОУ 36597313) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Комп'ютерний опт»(код ЄДРПОУ 36961284) та ТОВ «Алабама»(код ЄДРПОУ 36959888) за серпень 2010 року, яким було встановлено наступні порушення ТОВ «Макростаб»ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) з правочинів, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Е-Восток Україна»- ТОВ «Алабама»- ТОВ «Елфра Дісплей»- ТОВ «Алабама»за серпень 2010 року.

Факт наявності відповідних видаткових накладних та податкових накладних відповідачем не заперечується. Тому суперечливі твердження та висновки відповідача щодо не встановлення під час перевірки факту передачі товарів від позивача - Продавця до Покупця -ПП «Інсталпласт-ХВ» суд вважає безпідставними.

Також, суд звертає увагу на те, що всі первинні документи, були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, що згодом відображено в самому ж акті перевірки.

Щодо господарських взаємовідносин позивача із ТзОВ «Домен», суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи встановлено, що 17.01.2011 року між ТзОВ «Домен»в особі директора Язикової С.Д. (Продавець) та ПП «Інсталпласт-ХВ»в особі директора Хамика В.С. (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №01/01. Згідно цього Договору, з ТзОВ «Домен»проведено взаєморозрахунки за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2011 року на суму 592 917, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 98 819,50 грн. За отриманий товар позивачем перераховано грошові кошти для ТзОВ «Домен»згідно платіжних доручень (т.1 а.с.173-175, 188-189, 198-199, 210-211, 220, 227-230), на загальну суму 592 917 грн., в т. ч.ПДВ 98 819,50 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, податок на додану вартість у сумі 98 819,50 грн. віднесено ПП «Інсталпласт-ХВ»до податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість у т.ч. за: березень 2011 року -31 625,00 грн., квітень 2011 року -11 350,00 грн., травень 2011 року -16 574,00 грн., червень 2011 року -9 240,00 грн., липень 2011 року -7 862,50 грн., вересень 2011 року -22 168,00 грн. на підставі податкових накладних та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вищевказані періоди.

Таким чином, фактичне здійснення господарських операцій позивача із ТзОВ «Домен»підтверджується картками рахунку 631 за період з березня по вересень 2011 року (а.с.187, 197, 208-209, 219, 225-226), платіжними дорученнями, реєстрами отриманих видаткових і податкових накладних, видатковими накладними: №РН-0000018 від 02.03.2011 року на суму 42 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 000,00 грн.; №РН-0000021 від 17.03.2011 року на суму 63 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 625,00 грн.; №РН-0000025 від 25.03.2011 року на суму 84 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 000,00 грн.; №РН-0000035 від 11.04.2011 року на суму 68 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 350,00 грн.; №РН-0000042 від 06.05.2011 року на суму 27 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 620,00 грн.; №РН-0000047 від 18.05.2011 року на суму 71 724,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 954,00 грн.; №РН-0000053 від 07.06.2011 року на суму 27 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 620,00 грн.; №РН-0000065 від 20.06.2011 року на суму 27 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 620,00 грн.; №РН-0000075 від 08.07.2011 року на суму 23 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 850,00 грн.; №РН-0000080 від 12.07.2011 року на суму 975,00 грн., в т.ч. ПДВ 162,50 грн.; №РН-0000090 від 26.07.2011 року на суму 23 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 850,00 грн.; №РН-0000122 від 13.09.2011 року на суму 66 504,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 084,00 грн.; №РН-0000128 від 20.09.2011 року на суму 66 504,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 084,00 грн. та податковими накладними, а саме: №3 від 02.03.2011 року на суму 42 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 000,00 грн.; №7 від 17.03.2011 року на суму 63 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 625,00 грн.; №12 від 25.03.2011 року на суму 84 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14 000,00 грн.; №10 від 11.04.2011 року на суму 68 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 350,00 грн.; №2 від 06.05.2011 року на суму 27 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 620,00 грн.; №7 від 18.05.2011 року на суму 71 724,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 954,00 грн.; №1 від 07.06.2011 року на суму 27 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 620,00 грн.; №15 від 20.06.2011 року на суму 27 720,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 620,00 грн.; №4 від 08.07.2011 року на суму 23 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 850,00 грн.; №11 від 12.07.2011 року на суму 975,00 грн., в т.ч. ПДВ 162,50 грн.; №19 від 26.07.2011 року на суму 23 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 850,00 грн.; №12 від 13.09.2011 року на суму 66 504,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 084,00 грн.; №18 від 20.09.2011 року на суму 66 504,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 084,00 грн., які оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, товаро-транспортними накладними (т.1 а.с.185-186, 200-202, 217-218, 221-222, 231-232) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданими директору ПП «Інсталпласт ХВ»(т.2 а.с.166-169, 171-172, 174-175, 177-178, 180-181).

У період проведення перевірки ПП «Інсталпласт-ХВ», податковим органом було використано, зокрема, і акт від 03.04.2012 року №113/22-4/23739044 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Домен»(код ЄДРПОУ 23739044) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Тала Груп»(код ЄДРПОУ 37170667) та ТзОВ «Юкмас»(код ЄДРПОУ 37009873) за період з 01.05.2011 року по 30.11.2011 року.

Підсумовуючи викладене, варто також зазначити, що всі вищеперераховані первинні документи бухгалтерського обліку позивачем було надано на перевірку головному державному податковому ревізору-інспектору Городоцької МДПІ, проте зауваження щодо їх форми та змісту в акті перевірки відсутні.

Згідно із дослідженими судом деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за спірний період, що були надані суду представником позивача, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТзОВ «Макростаб»і ТзОВ «Домен»та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку у повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд звертає увагу, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично оцінює посилання відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на акт перевірки від 13.11.2012 року №530/22-00/20818151, як на доказ недійсності правочинів між позивачем та постачальниками сировини, а саме: ТзОВ «Макростаб»і ТзОВ «Домен», оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору поставки №01/04/10 від 01.04.2010 року, Договору купівлі-продажу №01/01 від 17.01.2011 року недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТзОВ «Макростаб», ТзОВ «Домен»чи позивача за порушення вимог податкового законодавства.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинний на момент здійснення господарських операцій), це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності у відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання Договорів з метою використання отриманого товару позивачем у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на таке.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність Договору поставки №01/04/10 від 01.04.2010 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Макростаб», а також Договору купівлі-продажу №01/01 від 17.01.2011 року, що у свою чергу був укладений між позивачем і ТзОВ «Домен», оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою ст.228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування наслідків, передбачених ст.228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладеного між ПП «Інсталпласт-ХВ»- ТзОВ «Макростаб»та між ТзОВ «Домен», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Згідно положень ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Відповідно до вимог п.201.8, п.201.9 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна є недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п.2 даного Порядку (п.5 Порядку).

Згідно з положеннями п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до норм п.198.1 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності ПП «Інсталпласт-ХВ»є, крім іншого, виробництво труб із полімерів.

З пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, а також із дослідженої судом технологічної карти рецептури вбачається, що отримані від ТзОВ «Макростаб»і ТзОВ «Домен»товари (сировина) було використано позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення різного роду та виду труб, які надалі була реалізовані іншим контрагентам (третім особам).

Окрім цього, у ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами і були платниками податків, в тому числі, податку на прибуток. Також, в акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи останніх були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання Договорів.

Отже, судом досліджено, що виконання спірних господарських операцій узгоджується з основним видом господарської діяльності позивача та його контрагентів і загалом відповідає меті та змісту діяльності даних суб'єктів господарювання.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, а також з огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки ПП «Інстапласт-ХВ»не було допущено порушень вимог податкового законодавства за період березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2011 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Домен», за серпень 2010 року, березень, квітень, червень 2011 року при придбанні товарів у ТзОВ «Макростаб».

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ»до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000672200 від 23.11.2012 року, винесене Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000682200 від 23.11.2012 року, винесене Городоцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інсталпласт ХВ»судові витрати, що пов'язані із сплатою судового збору у сумі 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 лютого 2013 року.