Ухвала

від 30.05.2013 по справі 2а-10112/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Справа № 4975/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої - судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року в справі за позовом Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Інсталпласт-ХВ» (надалі - ПП «Інсталпласт-ХВ») звернулось до суду з адміністративним позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (надалі - Городоцька МДПІ) про визнання протиправним та скасуваня податкових повідомлень-рішень №0000672200, №0000682200 від 23.11.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Городоцької МДПІ №0000672200 від 23.11.2012 року, №0000682200 від 23.11.2012 року.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, його оскаржила Городоцька МДПІ, подавши апеляційну скаргу, в якій вказала, що оскаржувана постанова суперечить нормам матеріального та процесуального законодавства. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про протиправність збільшення позивачу зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 511104 грн. та зменшення розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 100461 грн., оскільки за наслідками перевірки з питань правильності нарахування податкового кредиту при взаєморозрахунках позивача з ТзОВ «Домен» за період березень-липень, вересень 2011 року та ТзОВ «Макростаб» за серпень 2010 року, березень, квітень, червень 2011 року не підтверджено реальність здійснення цих господарських операцій, що позбавляє права платника податку на віднесення сум за цим договором до податкового кредиту податку на додану вартість. Городоцька МДПІ стверджує, що оскільки встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Домен» уклав фіктивні договори з ПП «Біржа музичних інструментів», ТОВ «Тала Груп», які фактично не здійснюють господарської діяльності, є фіктивними підприємствами, що підтверджено актами перевірок податкових органів, правочини між ТОВ «Інсталпласт-ХВ» та ТОВ «Домен» є нікчемним й не створюють правових наслідків. Також податковий орган на підставі висновків перевірки вважає, що відсутній факт реального виконання господарських операцій по договору з ТОВ «Макростаб», оскільки встановлено відсутність об»єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів у серпні 2010 року, не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів ТОВ «Макростаб», здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Е - Восток Україна» - ТОВ «Алабама» та ТОВ «Елфра Дісплей» - ТОВ «Алабама» за серпень 2010 року. Тому правочин, укладений позивачем з ТОВ «Макростаб» є нікчемним. Городоцька МДПІ вважає, що первинні документи, оформлені внаслідок здійснення цих господарських операцій такими, що не відображають сутності господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах підприємства. На підставі вищевикладеного, апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Представники сторін в судове засідання не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Городоцькою МДПІ Львівської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Інсталпласт-ХВ» з питань правильності нарахування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТзОВ «Домен» за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень 2011 року та ТзОВ «Макростаб» за серпень 2010 року, березень, квітень, червень 2011 року.

Згідно акту перевірки №530/22-00/20818151 від 23.11.2012 року Городоцькою МДПІ було встановлено порушення :

1) ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог визначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інсталпласт-ХВ» у березні, квітні, травні, червні, липні, вересні 2011 року при придбанні товарів в ТзОВ «Домен», у серпні 2010 року, березні, квітні, червні 2011 року при придбанні товарів у ТзОВ «Макростаб». Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України;

2) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року і відповідно до здійснених нікчемних правочинів завищено податковий кредит на загальну суму 357 905,00 грн., в т.ч. за серпень 2010 року на суму 66 504,40 грн., за березень 2011 року на суму 51 508,80 грн., за квітень 2011 року - 83 357,57 грн., травень 2011 року - 16 574,00 грн., червень 2011 року - 9 240,00 грн., липень 2011 року - 7 862,50 грн., вересень 2011 року - 22 168,00 грн. та жовтень 2011 року - 100 689,70 грн..

23 листопада 2012 року Городоцькою МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000672200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 511 104 грн., в тому числі за основним платежем - 357 905 грн., за штрафними санкціями -153 199 грн.; № 0000682200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 100 461 грн..

Суд першої інстанції визнав ці податкові повідомлення-рішення протиправними, дійшовши висновку про правомірність віднесення позивачем сум, сплачених за договорами купівлі-продажу з ТзОВ «Макростаб» та ТзОВ «Домен», до податкового кредиту відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 1 квітня 2010 року між позивачем та ТзОВ «Макростаб» було укладено договір №01/04/10 поставки сировини.

На його виконання ТзОВ «Макростаб» продало, а ПП «Інсталпласт-ХВ» придбало товар - стабілізатори на загальну суму 1685858,56 грн..

Факт здійснення поставки підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, які підписані уповноваженими особами та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Оплату позивачем придбаного товару на вищевказану суму, в тому числі податку на додану вартість в сумі 259085, 47 грн., підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень з відповідними відмітками банку про проведення операції (т.1 а.с.107-111, 119-122, 162-170, 244-250; т.2 а.с.1-9), а також картками рахунку.

Також на підтвердження транспортування товару позивачем надано копії товаро-транспортних накладних (т.1 а.с.106, 112, 132-135, 143-148), які містять необхідні реквізити, в тому числі і печатки перевізника.

17 січня 2011 року між ТзОВ «Домен» та ПП «Інсталпласт-ХВ» було укладено договір купівлі-продажу №01/01, на виконання якого ТзОВ «Домен» поставило позивачу товар на суму 592 917 грн, в т.ч. ПДВ - 98 819, 50 грн, а останній оплатив його, віднісши податок на додану вартість у сумі 98 819,50 грн. до податкового кредиту .

Фактичне здійснення господарських операцій позивача із ТзОВ «Домен» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових та видаткових накладних на отриманий товар, копіями платіжних доручень про оплату товару (т.1 а.с.173-175, 188-189, 198-199, 210-211, 220, 227-230), які узгоджуються з даними картки рахунку 631 за період з березня по вересень 2011 року.

Факт транспортування товару підтверджено копіями оформлених при перевезенні товару товаро-транспортних накладних (т.1 а.с.185-186, 200-202, 217-218, 221-222, 231-232), а отримання - копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданими директору ПП «Інсталпласт-ХВ» (т.2 а.с.166-169, 171-172, 174-175, 177-178, 180-181).

Згідно із дослідженими судом деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за спірний період, що були надані суду представником позивача, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТзОВ «Макростаб» і ТзОВ «Домен» знайшли відображення в податковому обліку у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний позивачем у ТзОВ «Макростаб» й ТзОВ «Домен» товар використовується для виробництва труб, що є одним з основних видів діяльності ПП «Інсталпласт-ХВ», тобто виконання спірних господарських операцій узгоджується з основним видом господарської діяльності позивача і відповідає меті та змісту діяльності цього суб'єкту господарювання.

Тому висновок податкового органу про нікчемність правочину не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення поставок по ланцюгу до позивача, що підтверджено актами перевірок №466/231/36597313 від 29.04.2011 року про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Макростаб» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Комп'ютерний опт» та ТзОВ «Алабама» за серпень 2010 року, та від 03.04.2012 року №113/22-4/23739044 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Домен» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Тала Груп» й ТзОВ «Юкмас» за період з 01.05.2011 року по 30.11.2011 року, суд першої інстанції правильно відхилив з огляду на персональну відповідальність платників податків за вчинені порушення.

Несплата податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання товару тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження такого.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку реального здійснення господарських операцій згідно договорів, укладених між ТзОВ «Домен» та ТзОВ «Макростаб», та правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у 2010-2011 роках на основі податкових накладних, виданих контрагентами позивача, які на момент укладення договору та видачі податкових накладних, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, суд дійшов вірного висновку про безпідставність донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року немає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206 КАС України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Інсталпласт-ХВ» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я.Макарик

Н.М. Судова-Хомюк